Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/6123/25
Номер провадження2/711/2838/25
22 вересня 2025 року суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси Демчик Р.В, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
ТОВ "Споживчий центр" звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яку мотивує тим, що згідно кредитного договору (оферти) № 23.04.2024-100000884 від 23.04.2024 року, який підписаний електронним цифровим підписом, позичальник ОСОБА_1 отримав від ТОВ "Споживчий центр" кредит строком на 98 днів у розмірі 5000.00 грн, шляхом перерахування коштів на рахунок споживача. Вказаними коштами відповідач скористався. За умовами кредитного договору відповідач був зобов'язаний погасити суму кредиту та сплатити проценти, комісію, неустойку, в строк - 29.07.2024. Через неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором заборгованість відповідача за кредитом станом на 29.07.2024 становить 7997.29 грн, яка складається з заборгованості: по тілу кредиту у розмірі 3199.74 грн, по процентам у розмірі 2297.55 грн; 2500 грн неустойки. Відповідач ухиляється від повернення вказаного боргу. У зв'язку з чим, ТОВ "Споживчий центр" просить суд стягнути з відповідача борг за кредитним договором в розмірі 7997.20 грн, та судовий збір сплачений позивачем в розмірі 2422,00 грн.
Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 08 липня 2025 року позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду. Дана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, надано відповідачу термін на подання відзиву до суду.
Відповідачу направлялася копія ухвали суду та про відкриття провадження про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.
28.07.2025 на адресу суду повернувся конверт з рекомендованим повідомленням з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву до суду не направляв.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд, з'ясувавши обставини справи дослідивши надані докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають часткову задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 55 Конституції України та статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Згідно положень статтей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 627, статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, яким обмінялися сторони.
Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Із матеріалів справи вбачається, що з пропозицією про укладення кредитного договору (офертою), яку ТОВ "Споживчий центр" розмістило на власному вебсайті http://sgroshi/com/ua/ua, позивач пропонує укласти електронний кредитний договір у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію". Електронний кредитний договір, крім цієї пропозиції, складається: із заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позивальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту), сформованої на сайті кредитодавця та підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду). За цим договором кредитодавець зобовязується надати кредит позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не повязаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обовязків найманого працівника. Сума кредиту, строк, на який він видається, проценти встановлюються у заявці, яка є невідємною частиною оферти.
23.04.2024 року Крот О.П. сформував та за допомогою одноразового ідентифікатора Е259 підписав заявку і уклав з ТОВ "Споживчий центр" кредитний договір № 23.04.2024-100000884 (кредитної лінії).
Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України, вважається укладеним в письмовій формі.
За висновками, що викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського Кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Відповідно до умов кредитного договору (оферти) № № 23.04.2024-100000884 від 23.04.2024 року, що укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, позичальнику ОСОБА_1 був наданий кредит у розмірі 5000 грн 00 коп строком на 98 днів з дати його отримання, дата повернення (виплати) кредиту 29.07.2024, з процентною ставкою - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Розрахунок денної процентної ставки: 1,18% (5799.87 / 5000) / 98 х 100%. Комісія (плата за надання кредиту), пов'язана з наданням кредиту - 10% від суми кредиту та дорівнює 500 грн 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсоткову значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Неустойка: 50 грн 00 коп, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
ТОВ "Споживчий центр" 2024.04.23 12:27 перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 5000 грн на його банківський рахунок, що вказаний останнім у договорі: 4149-60ХХ-ХХХХ-9697 за допомогою системи LIQPAY, ID платіж 2453401403.
Згідно розрахунку заборгованості встановлено, що загальна заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Споживчий центр" за кредитним договором складає: 7997.29 грн, з них: 3199.74 грн основний борг; 2297.55,00 грн проценти, які нараховані за період з 23.04.2024 року по 29.07.2024 року; 2500.00 грн неустойка.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банка або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Із змісту статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або дострокова зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
ТОВ "Споживчий центр" належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти на загальну суму 5000 грн 00 коп.
Натомість, відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість.
Правильність наданих позивачем розрахунків заборгованості не спростована відповідачем ОСОБА_1 в установленому законом порядку, вказаний розрахунок суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ.
У спростування зазначених представником позивача доводів позову відповідачем будь яких доказів не надано.
Суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов'язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання договору кредиту між ТОВ "Споживчий центр" та відповідачем. При цьому, ТОВ "Споживчий центр" належним чином виконало свої обов'язки по наданню кредиту, а відповідач отримав кредитні кошти, але належним чином не виконував свої обов'язки за договором.
Враховуючи те, що відповідач, будучи ознайомлений з умовами кредитування, уклавши кредитний договір не виконує його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Споживчий центр" ґрунтуються на законі та підлягають до часткового задоволення.
Так, звертаючись до суду із позовом, представник позивача ТОВ "Споживчий центр" просив стягнути із відповідача за кредитним договором, зокрема і неустойку, в розмірі 2500,00 грн.
Разом з тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.
Оскільки, кредитний договір № 23.04.2024-100000884 (кредитної лінії) був укладений відповідачем ОСОБА_1 - 23.04.2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України неустойка в розмірі 2500,00 грн не підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Позивачем ТОВ "Споживчий центр" при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп, з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №СЦ00024504 від 02 липня 2025 року.
Оскільки, позовні вимоги ТОВ "Споживчий центр" задоволено частково на суму 5797.29 грн (68.73 % позовних вимог), то з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Споживчий центр" підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1664.91 грн (2422,40 х 68.73 / 100).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 536, 549, 611, 625, 634, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 12, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 279, 280, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (ЄДРПОУ 37356833, адреса місця знаходження: 01032, м. Київ вул. Саксаганського, 133 А) заборгованість за кредитним договором №23.04.2024-100000884 (кредитної лінії) від 23.04.2024 року в розмірі 5491.29 грн, яка складається з 3199.74 грн основний борг, 2297.55 грн проценти, а також витрати на оплату судового збору у розмірі 1664.91 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Р. В. Демчик