Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/1377/25
Провадження № 2/542/627/25
18 вересня 2025 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді - Афанасьєвої Ю.О.,
за участю секретаря судового засідання - Чиж Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селище Нові Санжари цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
06.08.2025 року до суду звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» з позовом до ОСОБА_2 , просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в сумі 25624,18 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 01.02.2019 року між Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №6/2296664 за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 42272,00 грн. строком на 60 місяців з 01.02.2019 року до 31.01.2024 року. За користування кредитом позичальник сплачує: щомісячно процентну винагороду за користування кредитом у розмірі 11% річних (фіксована процентна ставка), щомісячно комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,30% у місяць.
29 серпня 2023 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» укладено Договір №4-2023 про відступлення прав вимог до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором №6/2296664 від 01.02.2019 року.
Зазначає, що у зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань станом на 15.07.2025 року у відповідачки утворилася загальна сума заборгованості за договором №6/2296664 від 01.02.2019 року у розмірі 25624,18 грн., яка складається із простроченої заборгованості - 6513,25 грн., простроченої заборгованості по відсотках у сумі 5499,29 грн., простроченої комісії в сумі 13611,64 грн.
Таким чином, оскільки станом на день подачі позовної заяви відповідачкою належним чином не виконуються взяті на себе зобов'язання за договором щодо сплати щомісячних внесків за кредитом та процентів за користування кредитом, внаслідок чого утворилася заборгованість, вказану суму заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідачки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт», а також судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12.08.2025 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання, в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.111-112).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с.116), надавши заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.117).
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справ,відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України (а.с. 110, 111-112) надавши заяву про розгляд справи в її відсутність, зазначивши, що при винесенні рішення покладається на розсуд суду (а.с.119).
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що 01 лютого 2019 року між Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_2 укладено комплексний договір №6/2296664 (а.с. 20).
Згідно з роздруківки актового запису про шлюбу з Єдиного державного порталу електронних послуг Дія, ОСОБА_2 06.07.2024 року одружилась з ОСОБА_3 та змінила прізвище на ОСОБА_4 (а.с.120).
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Банк надає Позичальнику кредит у сумі 42272,00 грн., строком на 60 місяців - з 01.02.2019 року до 31.01.2024 року включно. Позичальник сплачує платежі за кредитом щомісячно в число місяця, визначене графіком платежів по кредиту (додаток № 1 до договору, що є його невід'ємною частиною), як день повернення кредиту.
Відповідно до пункту 1.3. Договору, за користування кредитом Позичальник сплачує: щомісячно процентну винагороду в розмірі 11% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту до моменту повного погашення заборгованості за Договором. Комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у розмірі 2,30% у місяць від суми кредиту. Обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, надання інформації щодо стану заборгованості, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо.
Згідно з п. 1.4. Кредитного договору, всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за кредитом, згідно Договору визначені в Правилах.
Відповідачкою особисто підписано кредитний договір №6/2296664 від 01 лютого 2019 року (а.с. 20).
Крім цього, ОСОБА_2 було підписано паспорт споживчого кредиту (а.с. 25-26), Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 27), а також заява-анкета від 01 лютого 2019 року (а.с. 30-31).
З виписок з рахунку ОСОБА_2 за період з 01.02.2019 по 15.09.2023 (а.с. 32-34, 35-37, 38-40, 41-44, 45-49) вбачається, що відповідачка отримала кредитні кошти та користувалася ними.
Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачкою не надано.
Так, відповідачка в судове засідання не з'явилася, не скористалася своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надала належних доказів, які спростовують доводи позивача щодо укладення кредитного договору та розміру заборгованості.
При цьому свої зобов'язання по кредитному договору банк виконав у повному обсязі, відповідачка свої зобов'язання по кредитному договору належним чином не виконала, не сплачувала своєчасно та в повному обсязі щомісячні платежі, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Надавши оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами та наявним у справі доказам, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Так, згідно з наданого розрахунку заборгованість перед ТОВ «Глобал Спліт» по кредиту, наданому ОСОБА_2 за кредитним договором №6/2296664 від 01.02.2019 станом на 16.07.2025 становить 25624 грн 18 коп., що складається із простроченої заборгованості по кредиту в сумі 6513 грн 25 коп., заборгованості по простроченим відсоткам в сумі 5499 грн 29 коп., заборгованості по простроченій комісії в сумі 13611 грн. 64 коп. (а.с. 18-19).
Відповідачка заперечень щодо правильності наданого розрахунку сум заборгованості не заявляла; належних та допустимих доказів того, що заборгованість розрахована невірно та має менший розмір, ніж зазначено позивачем, не надала; власний розрахунок не надавала.
Оскільки матеріали справи не містять доказів повернення відповідачкою отриманої за вказаним договором суми позики у строки, передбачені договором, вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6513,25 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до умов кредитного договору №6/2296664 від 01.02.2019 сторонами погоджено строк користування кредитом з 01.02.2019 року по 31.01.2024 року включно, та процентною ставкою за користуванням кредиту у розмірі 11% щомісячно.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що саме за наведеною відсотковою ставкою та в межах строку кредитування був здійснений розрахунок заборгованості за відсотками ОСОБА_5 в сумі 5499,29 грн (а.с. 18 - 19).
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за комісією, суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.
Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862 сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України«Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частиною 1 та частиною 2 статті 11, частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п.1.3.2. Кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у розмірі 2,30% у місяць від суми кредиту. Обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо.
Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов'язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв'язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.
Оскільки відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги Банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд доходить висновку про те, що положення п.1.3.2. кредитного договору є нікчемними та вимоги позивача про стягненні комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 13611,64 грн задоволенню не підлягають.
Таким чином, у зв'язку з порушеннями зобов'язань відповідачка має загальну заборгованість в сумі 12012,54 грн., з яких 6513,25 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 5499,29 грн - заборгованість за відсотками, яка й підлягає стягненню з неї на користь позивача.
Згідно з частиною першою статті 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Так, судом встановлено, що 29 серпня 2023 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Глобал Спліт» укладено договір про відступлення права вимоги №4-2023, за умовами якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору Права вимоги до Боржників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення Права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює Ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором. Разом з Правом вимоги до Нового кредитора переходять всі інші права та обов'язки Первісного кредитора за Кредитним договором. У випадку укладення Сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимог, вимог доповнює, а не замінює попередній (а.с.10-13).
Як вбачається з реєстру прав вимоги № 1, що є додатком № 1 до договору про відступлення права вимоги №4-2023 від 29 серпня 2023 року до ТОВ «Глобал Спліт» перейшло право вимоги за договором №6/2296664 від 01 лютого 2019 року - боржник ОСОБА_2 , у загальному розмірі 36124,18 грн (а.с.69).
Таким чином, оскільки відповідачка не виконує умов кредитного договору, добровільно та в визначені строки не сплачує визначені договором платежі, а позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідачки на користь позивача заборгованості в сумі 12012,54 грн., з яких 6513,25 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 5499,29 грн - заборгованість за відсотками.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 12012,54 грн.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із позовних заяв майнового характеру, поданих юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн. З відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на 46,88% з розрахунку: 12012,54 грн. (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 25624,18 грн. (сума заявлених позовних вимог) = 46,88% (відсоток задоволених позовних вимог). Сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідачки складає 1135,62 грн. з розрахунку: 2422,40 грн. (сума сплаченого судового збору) х 46,88% (відсоток задоволених позовних вимог).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт», код ЄДРПОУ 41904846, заборгованість за кредитним договором №6/2296664 від 01 лютого 2019 року у загальному розмірі 12012 грн 54 коп. (дванадцять тисяч дванадцять гривень п'ятдесят чотири копійки), що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6513 (шість тисяч п'ятсот тринадцять) грн 25 коп., заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 5499 (п'ять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн 29 коп., а також понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 1135 грн 62 коп. (одна тисяча сто тридцять п'ять гривень шістдесят дві копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня пр оголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт», ЄДРПОУ 41904846, місце знаходження: вул. Жилянська, буд. 5 Б, офіс 5, м. Київ;
Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 23 вересня 2025 року.
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Ю.О.Афанасьєва