Справа № 541/1906/25
Номер провадження 2/541/1023/2025
іменем України
23 вересня 2025 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Городівського О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М.В.,
відповідача - ОСОБА_1 , та її представника адвоката Данильчук С.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
16 травня 2025 року на адресу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 13.01.2020 року підписанням оферти на укладання угоди про надання кредиту №501224673 відповідач запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Підставою для Угоди є заява ОСОБА_2 , чоловіка відповідача ОСОБА_1 , що підписана 13 січня 2020 року. 13.01.2020 року банк прийняв пропозицію відповідача на укладення договору страхування, шляхом підписання заяви (акцепту) №248.501224673.111 про прийняття пропозиції. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику кредиту. Відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав.
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.
Посилаючись на викладене, представник позивача просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №501224673 від 13 січня 2020 року в розмірі 106 726,09 грн, судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8978,00 грн.
30.05.2025 представник відповідача адвокат Данильчук С.Г. направив на адресу суду відзив на позовну заяву. Пояснив, що відповідач не погоджується з позовними вимогами та вважає, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю. Згідно з даними банківської виписки, які відповідач самостійно проаналізувала та розрахувала, за весь період користування кредитним лімітом вона отримала 272 760,42 грн, а повернула - 261 279,96 грн. Таким чином, відповідач визнає лише різницю в сумі 11 480,46 грн як можливу непогашену частину основного зобов'язання. Окрім того, позивачем не надано належних доказів на підтвердження існування заборгованості за кредитним договором у заявленому ним розмірі. Надана банком виписка нарахування комісії за розрахунково-касове обслуговування є безпідставною, оскільки оферта на укладення угоди про надання кредиту №501224673, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 13.01.2020 року та паспорт споживчого кредиту ПАТ «Альфа Банк» не містять пункту про встановлення будь-якої комісії, чим порушені вимоги чинного законодавства щодо ЗУ «Про захист прав споживачів» та ЗУ «Про споживче кредитування». Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом у відповідача станом на 18.04.2023 існує заборгованість за кредитом №501224673 в розмірі 106 726,09 грн, з яких: 58 559,26 грн - прострочене тіло кредиту, 8 841,78 грн - відсотки за користування кредитом, 37 028,28 грн - тіло кредиту, 2 296,77 грн - овердрафт (несанкціонована заборгованість). З виписки по рахунку за кредитною карткою відповідача за період з 13.01.2020 року по 18.04.2023 року вбачається, що банком неправомірно нараховано позичальнику щомісячне списання за комісію за РКО (розрахунково-касове обслуговування), що включає обслуговування основної картки (щомісячно від суми заборгованості на кінець розрахункового періоду) та нарахування комісії за розстрочку на загальну суму 51 688,79 грн, розмір якої зараховано як заборгованість за тілом кредиту та відсотками. Також, відповідач вважає, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (а.с. 56-62).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у поданій позовній заяві просив суд проводити розгляд справи без його участі, заперечень проти ухвалення заочного рішення не надав (а.с. 4).
Відповідач ОСОБА_1 з'явилася в судове засідання, проти позову заперечувала та просила суд відмовити в задоволенні вимог АТ «Сенс Банк» на підставі викладених у відзиві доказів.
Заслухавши відповідача, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 13 січня 2020 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» були підписані оферта на укладення угоди про надання кредиту, акцепт пропозиції на укладення угоди про надання кредиту, паспорт споживчого кредиту, графік платежів тощо, які в сукупності становлять кредитний договір, згідно умов якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 200 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом 26,00% річних, строк кредитування - 12 місяців (а.с. 7, 14-19).
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року (а.с. 32-34).
Згідно наданого позивачем розрахунку та виписки по особовому рахунку, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань станом на 18 квітня 2023 року утворилася заборгованість за договором в сумі 106 726 грн 09 коп., з яких: 58 559,26 грн - прострочене тіло кредиту; 8841,78 грн - відсотки за користування кредитом; 37 028,28 грн - тіло кредиту; 2296,77 грн - овердрафт (а.с. 6, 21-25).
Розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, у тому числі у вигляді електронного документа, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором.
Розрахунково-касове обслуговування - це сукупність банківських операцій з прийняття готівкових коштів від клієнтів і зарахування їх на відповідні банківські рахунки та видачі з клієнтських рахунків через касу банку готівкових коштів згідно з розпорядженням клієнтів на цілі, передбачені чинним законодавством.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Дослідивши докази надані позивачем, судом встановлено, що розміри плат та комісій за угодою у порівнянні з розміром процентів та отриманого розміру кредиту не можна визнати справедливими та розумними.
АТ «Сенс Банк» не було позбавлено можливості надати докази на підтвердження справедливості умов договору щодо встановленої комісії, зокрема з урахуванням переліку та обсягу послуг, які надаються банком за таку плату.
Водночас, у кредитному договорі, укладеному сторонами, не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за розрахунково-касове обслуговування. При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно, згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.
Оскільки умови угоди в частині щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування є нікчемними, а стягнення процентів за овердрафт не передбачені кредитним договором, то вимоги позовної заяви про стягнення заборгованості у заявленому позивачем розмірі до задоволення не підлягають.
Так, судом встановлено, що банк стягнув з позичальника за комісією РКО в період з 13.01.2020 по 18.04.2023 - 51 688,79 грн. Враховуючи безпідставність нарахування та списання грошових коштів за комісію розрахунково-касового обслуговування, загальна сума заборгованості підлягає зменшенню на указану суму.
Також, як указано вище, в матеріалах справи відсутній погоджений сторонами та підписаний договір, який би передбачав умови нарахування овердрафту. Дана умова є істотною умовою для кредитного договору. Овердрафт позивач зазначає як несанкціоновану заборгованість.
Позивачем було стягнуто з відповідача овердрафт після 26.12.2020 у розмірі 49 709,75 грн. На переконання суду, стягнення з відповідача заборгованості в частині овердрафту (несанкціонованої заборгованості) у вказаному розмірі є також безпідставною, оскільки правомірність її нарахування не підтверджується умовами кредитного договору.
Надання овердрафту та його умови, зокрема розмір ліміту та порядок погашення, мають бути чітко визначені у кредитному договорі. Якщо в договорі немає положень про овердрафт, то банк не має права надавати його та стягувати кошти, як за овердрафтом.
Крім цього, як зазначено вище банк проводив нарахування відповідачу комісії РКО, а сплачені позичальником грошові кошти в рахунок погашення кредиту спрямовувались на погашення суми нарахованої комісії РКО, що могло призвести до збільшення суми овердрафту. Відповідно до частини шостої статті Закону України «Про споживче кредитування», споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит. В матеріалах справи відсутній договір/пункт договору укладений між позичальником і банком, який містить умови про нарахування овердрафту, а тому нарахована сума овердрафту в розмірі 49 709,75 грн була стягнута з позичальника незаконно.
Згідно з розрахунком позивача заборгованість ОСОБА_1 перед товариством становить 106 726,09 гривень, та складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 37 028,28 гривень, заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 8841,78 гривень, 58 559,26 гривень простроченого тіла кредиту та овердрафту в розмірі 2296,77 гривень.
Позивачем неправомірно здійснене нарахування комісії РКО в сумі 51 688,79 грн та овердрафту в сумі 49 709,75 грн, що загалом становить 101 398,54 грн (51 688,79 + 49 709,75 = 101 398,54) та не перевищує розмір заборгованості по тілу кредиту, яку позивач просить стягнути з відповідача та яка, згідно указаного розрахунку - 106 726,09 грн, таким чином різниця між вказаними сумами підлягає стягненню з відповідача на користь кредитора .
Судом встановлено, що суми внесених відповідачем коштів позивач спрямовував на сплату комісії РКО та погашення овердрафту.
Умовами укладеної сторонами Угоди визначений розмір процентної ставки 26% (фіксована). В Оферті визначені умови сплати платежів: обов'язковий мінімальний платіж у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. Дату сплати ОМП визначено відповідно до умов Додатку №4 до Договору (а.с. 7). Проте, сам Додаток №4 до матеріалів справи не долучений.
Щодо підписаного відповідачем паспорту споживчого кредиту (а.с. 14 зворот, 15 зворот), то слід зазначити наступне.
Указаний паспорт споживчого кредиту не може слугувати підтвердженням узгодження між сторонами умов кредитного договору виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності.
У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.
Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, зробленим Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №393/126/20 від 23.05.2022 року.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
Отже, АТ «Сенс Банк» не доведено позов, що є його, а не відповідача, процесуальним обов'язком (статті 12, 13, 81 ЦПК України).
Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду у постанові від 03 серпня 2022 року у справі №156/268/21.
Позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість на загальну суму 5327,55 грн. У решті заявлених позовних вимог, слід відмовити.
Інші доводи сторін не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Проте, враховуючи часткове задоволення позовних вимог на 5%, то судовий збір який підлягає стягненню з відповідача становить 121,12 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачем суду надано договір про надання послуг №1006 від 28 січня 2025 року, відповідно до якого встановлено, що адвокатське об'єднання «СмартЛекс» зобов'язується надати послуги, які полягають у здійсненні від імені та в інтересах замовника юридичних та фактичних дій щодо стягнення заборгованості з боржників замовника (а.с. 36-39).
Згідно з п. 3.1. договору про надання послуг №1006 від 28.01.2025 року за надання послуг замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі:
- за підготовку і подання позовної заяви до суду - 375,00 грн;
- за отримання рішення суду - 225,00 грн;
- комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85 %.
Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов'язані із розглядом справи за цією позовною заявою становлять 8978,00 грн (із розрахунку: 375,00 грн + 225,00 грн + 106 726,09 грн х 7,85%).
Згідно з ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Разом з тим, суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п'ятою та дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Відтак, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов висновку відшкодувати позивачу 448,90 грн витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно відсотку задоволених судом вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 144, 263-265, 274-279, 280, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», (вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за кредитним договором №501224673 від 13 січня 2020 року в розмірі 5327 (п'ять тисяч триста двадцять сім) гривень 55 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», (вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 23494714) судові витрати в розмірі 121 (сто двадцять одна) гривня 12 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 448 (чотириста сорок вісім) гривень 90 копійок.
В іншій частині позовних вимоги - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О. А. Городівський