Справа № 167/307/25
Номер провадження 3/167/196/25
22 вересня 2025 року м. Рожище
Суддя Рожищенського районного суду Волинської області Гармай І. Т., за участю секретаря судового засідання Ісакової Н. Ю., розглянувши матеріали, які надійшли від відділу поліцейської діяльності № 1 (м. Рожище) Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)
Формулювання правопорушення.
29 березня 2025 року о 09 год 04 хв ОСОБА_1 на автомобільній дорозі М-19, км 131, с. Копачівка, вул. Першотравнева, 1, в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, керував транспортним засобом марки «Land Rover», державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, різкий запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестеру Драгер та в медичному закладі відмовився.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Позиція учасників справи та процесуальні дії у справі.
ОСОБА_1 будучи завчасно та належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового розгляду, в судове засідання не з'явився, про причини не явки суд не повідомив, будь яких заяв чи клопотань не подавав.
В судовому засіданні 11 липня 2025 року ОСОБА_2 будучи захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Осіюка М. П. подав суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування клопотання зазначив, що порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції визначений Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністра МВС України № 1376 від 06 листопада 2015 року (далі - Інструкція № 1376). Постановою Рожищенського районного суду Волинської області від 02 квітня 2025 року протокол про адміністративне правопорушення був повернутий до відділу поліцейської діяльності № 1 (м. Рожище) Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області для належного оформлення, а саме для зазначення місця вчинення адміністративного правопорушення. Зазначив, що всупереч вимогам Інструкції № 1376 до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 060456 від 29 березня 2025 року було внесено запис «с. Копачівка, вул. Першотравнева, 1» без зазначення особи, яка внесла виправлення та без ознайомлення особи, щодо якої складено протокол з таким записом. Наголосив, що в зв'язку з указаним протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 060456 від 29 березня 2025 року не може бути предметом судового розгляду, є неналежним та недопустимим доказом оскільки, на його думку, складений з істотними порушеннями та викликає обґрунтовані сумніви, які відповідно до положень ч. 3 ст. 63 Конституції України, тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Зауважив, що ОСОБА_1 заперечує факт вживання алкогольних напоїв і факт перебування в стані алкогольного сп'яніння. Повідомив, що дії інспектора поліції ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржували.
Особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення - поліцейський Гаврилюк А. В. про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань не подавав.
Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддя доходить такого висновку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
При цьому, практика Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях вказує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, у п. 41 рішення Європейського Суду з прав людини «Пономарьов проти України» заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Також, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
За приписами ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне його сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Основною умовою відкладення розгляду справи є - не відсутність у судовому засіданні сторони по справі, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.
Матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 повторно надійшли до суду 09 квітня 2025 року. Для розгляду указаних адміністративних матеріалів та з врахуванням клопотань про відкладення судового розгляду ОСОБА_1 і його захисника судом призначалися судові засідання - 10 квітня 2025 року, 29 квітня 2025 року, 16 травня 2025 року, 30 травня 2025 року, 12 червня 2025 року, 11 липня 2025 року, 28 липня 2025 року, 12 вересня 2025 року, 22 вересня 2025 року. В жодне судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності особисто не з'явився.
На переконання судді, під час судового провадження відносно ОСОБА_1 було вжито достатньо заходів для забезпечення особі прав визначених ч. 1 ст. 268 КУпАП.
Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, суддя вважає, що неявка останнього на судовий розгляд не має поважних причин та свідчить про ухилення останнього від участі в судових засіданнях з метою створення штучних перешкод у розгляді справи, як обраний спосіб захисту та з метою затягування розгляду справи, а тому не вбачає підстав в черговий раз відкладати розгляд справи та доходить висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі наявних документів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення.
На переконання судді, неявка в судове засідання особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення також не є перешкодою для розгляду справи.
Норми права, які застосовує суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст. 280 КУпАП підлягають з'ясуванню усі обставини справи, в тому числі чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясування інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В п. 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду встановлено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція).
Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані, зокрема, алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Оцінка судді щодо фактичних обставин справи та висновки.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП працівниками поліції надано докази, які суддею досліджені у судовому засіданні: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 060456 від 29 березня 2025 року, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29 березня 2025 року, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, СD диск з відеозаписом.
На відеозаписі, що долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, зафіксовано, що водій транспортного засобу, номерний знак НОМЕР_1 хаотично рухаючись по дорозі допустив виїзд на смугу зустрічного руху (файл WhatsApp 2025-03-31 at 15.03.49).
Далі на відеозаписах відображено, що після зупинення працівниками поліції автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , інспектор поліції підійшовши до останнього назвав своє прізвище, звання, повідомив про застосування фото та відео фіксації, а останній відразу передав поліцейському документи на транспортний засіб. В подальшому поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що від нього, з ротової порожнини чути запах алкоголю та пропонує пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера Драгер або проїхати до найближчого медичного закладу чи відмовитись від такого огляду, на що водій попросив: «просто закрити це питання, пробачити його і війти в його становище, просто так в житті сталося». Далі, поліцейський вкотре запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в зв'язку з наявними у водія ознаками алкогольного сп'яніння, проте ОСОБА_1 ствердно повідомив, що огляд проходити відмовляється. Поліцейський повідомив, що у такому разі щодо водія буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, п. 2.5 ПДР, а ОСОБА_1 запитав: «Як рішити це питання?», інспектор роз'яснив про кримінальну відповідальність за такі дії. (файли VID250329-0905554F-000000-000000-2657; VID250329-091055F-000000-000000-2658; Х700000_00000020250329090501_0004).
Оцінюючи зазначені докази, суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є лише одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 060456 від 29 березня 2025 року суть правопорушення викладена чітко та зрозуміло, деталізовано обставини його вчинення, а саме: вказано на факт керування транспортним засобом; зазначені ознаки алкогольного сп'яніння, виявлені поліцейським, які давали останньому підстави пропонувати водієві пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння; відмова від проходження огляду як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі; зазначено пункт ПДР, який порушено.
На переконання судді, протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою, правопорушення, що ставиться в провину ОСОБА_1 є конкретним та повністю відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, якою передбачено, в тому числі і відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, зазначення в клопотанні щодо неналежності як доказу протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не містить недоліків, які б свідчили про істотне порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Заперечення в клопотанні факту вживання алкогольних напоїв ОСОБА_1 і його перебування в стані алкогольного сп'яніння в даному випадку не має правового значення, оскільки особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ставиться в провину порушення вимог п. 2.5 ПДР, який зобов'язує водія вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ураховуючи наведене, суддя оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважає, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Накладення адміністративного стягнення.
Згідно з ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
В рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
На переконання судді, правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху, така тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.
Так, водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.
Ураховуючи характер вчиненого правопорушення, даних про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступеня її вини, суддя вважає за необхідне притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкцій ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Призначаючи покарання, суддя виходить з принципу необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, а тому притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», та цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути 605,60 грн судового збору.
Керуючись ст. 40-1, 130, 283, 284 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути із ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору в дохід держави.
Судовий збір має бути сплачений на рахунок: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; кодкласифікації доходів бюджету: 22030106; призначення платежу: судовий збір.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Рожищенський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати ОСОБА_1 штрафу не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови, а в разі оскарження такої постанови-не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, при здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення із ОСОБА_1 стягується подвійний розмір штрафу 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Суддя І. Т. Гармай