Справа № 156/1025/25
Провадження № 1-кп/156/117/25
Іменем України
22 вересня 2025 року сел. Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 у сел. Іваничі Волинської області кримінальне провадження (№ за ЄРДР 12025030520000517 від 09.08.2025) за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу (КК) України:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Соснина Іваничівського району Волинської області, є громадянином України, здобув середню спеціальну освіту, не є працевлаштованим, має встановлену інвалідність ІІІ групи, отримує пенсію, є одруженим, утримує непрацездатну дружину, неповнолітніх дітей не має, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, судимості не має, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,
1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
1.1. ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.
1.2.Обвинувачений 08.08.2025 близько 17 год 24 хв у с. Менчичі Володимирського району Волинської області по вул. Вишневій керував мотоблоком «Zirka» без номерних знаків та був зупинений працівниками наряду «Проєкт-12» СРПП ВПД №1 (сел. Іваничі) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області сержантом поліції ОСОБА_5 та капралом поліції ОСОБА_6 , які цього дня перебували на добовому чергуванні.
1.3.Під час перевірки документів у водія мотоблока поліцейські запідозрили, що ОСОБА_4 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, але обвинувачений відмовився виконувати законну вимогу співробітників поліції.
1.4.У подальшому ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу поліцейського службового автомобіля марки «Renault» моделі «Dokker», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , та в салоні цього службового автомобіля, усвідомлюючи, що поліцейськими буде складений щодо водія протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), а також усвідомлюючи, що перед ним знаходяться співробітники Національної поліції у форменому одязі з відповідними знаками розрізнення, з метою схиляння поліцейських до невиконання службових обов'язків щодо притягнення водія до адміністративної відповідальності неодноразово висловлював сержанту поліції ОСОБА_5 та капралу поліції ОСОБА_6 пропозиції надання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 5000,00 грн., а також без конкретизації суми неправомірної вигоди. На ці пропозиції обвинуваченого поліцейські відповіли категоричною відмовою та попередили ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність за пропозицію або надання неправомірної вигоди службовій особі, передбачену ст. 369 КК України.
1.5.Проте обвинувачений, не бажаючи припинити свої злочинні дії, продовжуючи реалізовувати свій умисел, спрямований на надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в його інтересах дій з використанням службового становища, 08.08.2025 близько 17 год 45 хв, поклав на праву ногу сержанту поліції ОСОБА_5 , котрий у той час перебував на передньому пасажирському сидінні службового автомобіля, грошові кошти на загальну суму 5000,00 грн. (п'ять купюр номіналом по 1000 грн. кожна з серійними номерами АК 0704140, ЗТ 4516163, ЗТ 4516161, ГС 8197346, ВС 0246807) як неправомірну вигоду за непритягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності.
1.6.У такому діянні обвинуваченого вбачаються ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України (пропозиція надання та надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища).
2.Позиція обвинуваченого
2.1.В судовому засіданні 22.09.2025 обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість в ухиленні у скоєнні кримінального правопорушення, кваліфікованого за ч.1 ст. 369 КК України, щиро розкаявся у вчиненні протиправного діяння.
2.2.Обвинувачений пояснив, що він 08.08.2025 після 17-ї год керував мотоблоком, їхав з с. Соснина до с. Менчичі, дорогою заїхав до магазину, придбав там горілку та трохи випив, у стані алкогольного сп'яніння від того не почувався. Коли ОСОБА_4 майже доїхав додому, помітив поліцейський патруль на спецавтомобілі, поліцейські подали йому сигнал про зупинку, але водій не зупинився, оскільки побоювався юридичної відповідальності за керування транспортним засобом у нетверезому стані, патрульний автомобіль поїхав за обвинуваченим, зрештою, ОСОБА_4 змушений був зупинитись, при цьому заїхав у двір до сусіда, сподівався там утекти від поліцейських.
2.3.Співробітники поліції підійшли до мотоблока та запропонували водієві надати документи для перевірки, під час спілкування з водієм поліцейські запідозрили, що ОСОБА_4 перебуває у нетверезому стані, запропонували обвинуваченому для з'ясування можливого стану алкогольного сп'яніння пройти огляд на місці події або у закладі охорони здоров'я, ОСОБА_4 на це відповів відмовою, оскільки у цьому не бачив смислу, адже незадовго до того вживав алкоголь. Поліцейські повідомили обвинуваченому, що змушені будуть скласти протокол у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП. ОСОБА_4 почав пропонувати поліцейським взяти у нього гроші і не складати ніякого протоколу, згодом зателефонував дружині свого сина, попросив її принести 5000,00 грн., після чого поклав ці гроші на сидіння у службовому автомобілі поліції, сподівався, що поліцейські візьмуть гроші, а його не будуть притягати до відповідальності. Однак співробітники поліції на такі пропозиції обвинуваченого відповіли категоричною відмовою, викликали на місце події слідчо - оперативну групу з м. Нововолинська для фіксування злочину.
3.Досліджені під час судового розгляду справи докази на підтвердження встановлених судом обставин
3.1.Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їхньої позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
3.2.Стороною обвинувачення запропоновано здійснювати розгляд справи за скороченого порядку дослідження доказів, обмежитись лише допитом обвинуваченого, дослідженням в судовому засіданні матеріалів, які характеризують особу ОСОБА_4 , дозволяють визначити подальшу долю речових доказів у справі, підтверджують наявність процесуальних витрат.
3.3.Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти розгляду справи за скороченого порядку дослідження доказів, йому було з достатньою повнотою роз'яснено суть та наслідки такого порядку розгляду кримінального провадження.
3.4.З огляду на це, суд визнав за доцільне допитати обвинуваченого, здійснити дослідження матеріалів, які характеризують особу ОСОБА_4 , дозволяють визначити подальшу долю речових доказів у справі, підтверджують наявність процесуальних витрат; інші докази щодо тих обставин, які не оспорюються сторонами, суд не досліджує.
3.5.Зі змісту документів, наданих прокурором, убачається, що ОСОБА_4 є громадянином України, має встановлену інвалідність ІІІ групи внаслідок трудового каліцтва, утримує непрацездатну дружину, котра потребує стороннього догляду, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, судимості не має, не перебуває на диспансерному обліку чи під профілактичним наглядом у лікарів - психіатра та нарколога, позитивно характеризується за місцем проживання. Згідно з досудовою доповіддю, підготовленою за дорученням суду уповноваженим органом з питань пробації 11.09.2025, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення з боку ОСОБА_4 оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства (в тому числі - для окремих осіб) є середнього рівня, виправлення ОСОБА_4 є можливим без його ізоляції від суспільства.
4.Оцінка суду
4.1.Суд прийшов до переконання, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена в повному обсязі, його діяння містить ознаки ч. 1 ст. 369 КК України.
4.2.Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п.65 рішення від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
4.3.В розглядуваній справі зі змісту показань обвинуваченого та досліджених документів суд дійшов висновку про те, що винуватість ОСОБА_4 у пропозиції надання та у наданні службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду, певних дій з використанням наданого службового становища, доведена «поза розумним сумнівом».
5.Призначення покарання
5.1.При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії нетяжких злочинів, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання, та обставини, які обтяжують покарання.
5.2. ОСОБА_4 має встановлену інвалідність ІІІ групи внаслідок трудового каліцтва, водночас є психічно здоровою особою, не перебуває на диспансерному чи профілактичному обліку у лікарів - психіатра та нарколога, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, судимості не має. Обвинувачений отримує регулярний дохід у виді пенсії, на утриманні не має неповнолітніх дітей, утримує непрацездатну дружину, котра потребує стороннього догляду.
5.3.Обставинами, які пом'якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд в розглядуваному випадку вважає щире каяття обвинуваченого, активне сприяння ним розкриттю кримінального правопорушення.
5.4.Водночас суд не визнає обставиною, яка обтяжує покарання згідно зі ст. 67 КК України, скоєння ОСОБА_4 правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, оскільки медичне освідування обвинуваченого своєчасно здійснено не було, факт вживання ОСОБА_4 алкоголю незадовго до події правопорушення з'ясовано лише з його власних показань у судовому засіданні, при цьому кількість вжитого обвинуваченим алкоголю не була такою, яка би значною мірою унеможливлювала контроль ОСОБА_4 за власною поведінкою.
5.5.Згідно із ч.2 ст.65 КК України особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень.
5.6.Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Покарання повинно бути призначено необхідне та достатнє для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
5.7.Санкція ч. 1 ст. 369 КК України передбачає можливість застосування до винної особи покарання у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавлення волі на той самий строк.
5.8.Прокурор ОСОБА_3 під час судового розгляду справи вважав справедливим та достатнім для виправлення засудженого застосування покарання у виді штрафу, оскільки обвинувачений має регулярні доходи, при цьому виправлення обвинуваченого є можливим без його ізоляції від суспільства. Обвинувачений ОСОБА_4 звернув увагу суду на своє щире каяття з приводу вчинення ним правопорушення, просив надати йому можливість виправитись без ізоляції від суспільства, не заперечував проти призначення йому покарання у виді штрафу.
5.9.Суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому вираженні становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок. Таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження скоєння нових правопорушень.
6.Інші рішення щодо питань, які підлягають розв'язанню судом при ухваленні вироку
6.1.До обвинуваченого ОСОБА_4 під час досудового розслідування кримінального правопорушення № за ЄРДР 12025030520000517 від 09.08.2025 запобіжний захід не застосовувався.
6.2.Згідно зі ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
6.3.Відповідні клопотання від прокурора щодо обрання запобіжного заходу до ОСОБА_4 на час завершення судового розгляду справи до суду не надходили, ОСОБА_4 впродовж судового розгляду справи сумлінно виконував покладені на нього процесуальні обов'язки у кримінальному провадженні, підстав для застосування такого заходу суд не вбачає.
6.4.Потерпілих у кримінальному провадженні № за ЄРДР 12025030520000517 від 09.08.2025 немає.
6.5.Цивільний позов у кримінальному провадженні заявлено не було.
6.6.Про наявність процесуальних витрат у кримінальному провадженні сторони не заявляли.
6.7.У кримінальному провадженні № за ЄРДР 12025030520000517 від 09.08.2025 визнані речовими доказами 5 (п'ять) купюр номіналом по 1000 грн. кожна з серійними номерами АК 0704140, ЗТ 4516163, ЗТ 4516161, ГС 8197346, ВС 0246807, поміщені до спецпакету НПУ СУ PSP № 0012873, котрі зберігаються у відділі регіональної каси перерахунку у м. Луцьк АТ КБ «ПриватБанк».
6.8.Згідно з п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України гроші, які використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, конфіскуються. Отже, суд вважає за необхідне після набрання цим вироком законної сили згадані грошові кошти на суму 5000,00 грн. конфіскувати в дохід держави.
6.9.Також у зв'язку з відсутністю в подальшому необхідних цілей, визначених ч.2 ст. 170 КПК України, суд скасовує арешт, накладений на речові докази (5 (п'ять) купюр номіналом по 1000 грн. кожна з серійними номерами АК 0704140, ЗТ 4516163, ЗТ 4516161, ГС 8197346, ВС 0246807) ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 13.08.2025 у справі № 165/2289/25.
Керуючись ч.1 ст. 369 КК України, ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, кваліфікованого за ч.1 ст. 369 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому вираженні становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
До набрання цим вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не застосовувати.
Подальшу долю речових доказів у кримінальному провадженні після набрання цим вироком законної сили вирішити таким чином: 5 (п'ять) купюр номіналом по 1000 грн. кожна з серійними номерами АК 0704140, ЗТ 4516163, ЗТ 4516161, ГС 8197346, ВС 0246807, поміщені до спецпакету НПУ СУ PSP № 0012873, котрі зберігаються у відділі регіональної каси перерахунку у м. Луцьк АТ КБ «ПриватБанк» - конфіскувати в дохід держави.
Скасувати арешт, накладений на речові докази (5 (п'ять) купюр номіналом по 1000 грн. кожна з серійними номерами АК 0704140, ЗТ 4516163, ЗТ 4516161, ГС 8197346, ВС 0246807) ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 13.08.2025 у справі № 165/2289/25.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після спливу встановленого законом строку для подання апеляційних скарг учасниками кримінального провадження, якщо такі скарги не було подано. У разі подання апеляційних скарг учасниками кримінального провадження, вирок, якщо його не було скасовано за наслідками апеляційного провадження, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий у справі суддя ОСОБА_1