Справа № 576/1721/25
Провадження № 2-др/576/12/25
23 вересня 2025 року Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого - судді Колодяжного А.О.,
за участю секретаря - Горлинської Н.С.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
15.09.2025 р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Лисенко О.С., яка працює у цьому Товаристві на посаді молодшого юрисконсульта структурного підрозділу позовної роботи, в інтересах Товариства та на підставі довіреності виданої директором Товариства Холодом О.В. звернулась до суду із сформованою 12.09.2025 р. у системі «Електронний суд» заявою про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким стягнути на користь ТОВ «Споживчий центр» 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Суд, дослідивши матеріали справи дійшов до наступних висновків.
15.07.2025 р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Лисенко О.С., яка працює у цьому Товаристві на посаді молодшого юрисконсульта структурного підрозділу позовної роботи, в інтересах Товариства та на підставі довіреності виданої директором Товариства Холодом О.В. звернулась до суду із позовом про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості в сумі 19920 грн. та 2422, 40 грн. витрат судового збору.
Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 09.09.2025 р. у справі № 576/1721/25 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто із ОСОБА_1 заборгованість в сумі 16920 грн. та 2057, 59 грн. витрат судового збору.
Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 6 частини першої статті 264, пункт 2 частини п'ятої статті 265 ЦПК України).
Водночас, згідно з частиною першою статті 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 141 ЦПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц зробила висновок, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Відповідно до частин другої та третьої статті 246 ЦПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).
Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив наступні висновки щодо застосування норм процесуального права.
Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 р. у справі № 910/16803/19).
Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 р. у справі № 921/221/21 та від 31.05.2022 р. у справі № 917/304/21).
Потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 р. у справі № 161/5317/18).
Повертаючись до обставин справи, суд звертає увагу, що із матеріалів справи слідує, що у суді позивач зазначав лише орієнтовний розмір витрат на професійну правову допомогу. Однак, обставини подання позивачем до прийняття рішення доказів, які б підтверджували розмір понесених ним судових витрат, як і заявлення про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, матеріали справи не містять.
Отже, за відсутності заяви про те, що докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, відсутні підстави для задоволення заяви та ухвалення судового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу.
Саме такий висновок повністю узгоджується із висновком Верховного Суду викладеному у постанові від 02.04.2024 р. у справі № 907/568/22.
Крім того, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19).
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Матеріали справи не містять належних доказів понесених ТОВ «Споживчий центр» витрат в сумі 6000 грн. на професійну правничу допомогу, яка нібито надавалась йому у справі адвокатами АО «Лекс Верітас», особливо з огляду на те, що позов підписувався й подавався штатним юрисконсультом ТОВ «Споживчий центр». Зокрема, суду не було надано договору на ведення адвокатами саме цієї конкретної справи в суді, не долучено ордерів адвокатів, які нібито займались наданням ТОВ «Споживчий центр» професійної правничої допомоги у цій справі.
Враховуючи зазначене, відсутні підстави для задоволення заяви.
На підставі викладеного, керуючись статтею 270 ЦПК України, -
ухвалив:
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.
Суддя А.О. Колодяжний