Справа № 607/22340/24Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.
Провадження № 22-ц/817/906/25 Доповідач - Гірський Б.О.
Категорія -
15 вересня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Гірського Б.О.
cуддів - Храпак Н.М., Хоми М.В.
за участю секретаря - Гичко К.С.,
представника відповідача
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/22340/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр кредит фінанс» від імені якого діє Мельник Вероніка Сергіївна на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 червня 2025 року (ухвалене суддею Дзюбичем В.Л.) в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Укр Кредит Фінанс» (далі - ТОВ “Укр Кредит Фінанс») звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявлених вимог зазначали, що 31.12.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії №1324-4815 за допомогою веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс».
Зазначали, що позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор С2651, для підписання Кредитного договору №1324-4815 від 31.12.2023 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.
Вказували на те, що відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 29 500 грн; строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; знижена % ставка - 1,20% в день; стандартна % ставка 1,50% в день.
Стверджували, що відповідач всупереч чинному законодавству та умовам Договору належним чином покладені на нього зобов'язання не виконав, порушив умови Договору і має прострочену заборгованість, яка станом на 08.08.2024 року складає 94 733,91 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 27 716,65 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 67 017,26 грн.
Враховуючи вищезазначене, позивач просив стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості за кредитним договором №1324-4815 від 31.12.2023 року та судові витрати.
Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 червня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №1324-4815 від 31.12.2023 в розмірі 10 792, 84 грн. та 276,15 грн. сплаченого судового збору
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» - Мельник В.С. просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Вказує на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що строк договору (кредитування) є 14 днів, а не 300 календарних днів, як визначено в умовах договору.
Від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гребенара О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував тлумачення contra proferentem стосовно умов договору щодо його строку.
Також вважає, що розмір нарахованих відсотків є несправедливо завищеним відносно тіла кредиту.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Гребенар О.В. заперечив проти вимог апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві.
В судове засідання представник позивача не з'явився без поважних причин, хоча повідомлявся належним чином про день час та місце судового розгляду, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4 ст. 367 ЦПК України).
Судом встановлено, що 31.12.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії №1324-4815.
Укладаючи Договір, Кредитодавець та Позичальник домовились визнавати усі документи (у тому числі Договір), які підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентним за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаними власноручно, що повністю відповідає положенням ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію».
Також, сторони підтвердили, що Договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для Сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі.
Підписуючи Договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Позичальник підтвердив свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами цього Договору та Правил.
Згідно з п. 2.2. Договору кредитодавець зобов'язався відкрити кредитну лінію для позичальника шляхом надання грошових коштів позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом.
Відповідно до п. 4.1. Договору розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту становить 29 500 грн. Дата надання/видачі кредиту 31.12.2023 року.
Базовий період користування кредитом складає 14 календарних днів з дня надання кредиту (п. 4.4. Договору).
Строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику, 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 25.10.2024 року. Строк договору є рівним строку кредитування. (п. 4.9 Договору).
Відповідно до п. 4.6. Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми Кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом.
Згідно з п. 4.10. Договору реальна річна процентна ставка на дату укладення договору становить двадцять шість тисяч сімсот сімнадцять цілих, п'ятдесят сотих відсотки.
Орієнтовна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 152 583, 70 грн та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом (п. 4.11. Договору).
При цьому зі змісту Договору вбачається, що такий договір підписаний електронним підписом відповідача, якому було надано одноразовий ідентифікатор С2651.
31.12.2023 року ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису, підписав паспорт споживчого кредиту «Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит».
Умовами пунктів 3, 4 Паспорту споживчого кредиту передбачено, що тип кредиту кредитна лінія; сума/розмір кредитного ліміту 29500 грн.; строк кредитування 300 календарних днів; базовий період сплати відсотків (визначається Сторонами на підставі пропозиції Кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань Позичальника) 14 календарних днів.
Стандартна ставка 547,50% (1,50% в день); знижена ставка 438,00% (1,20% в день). Тип процентної ставки фіксована; реальна річна процентна ставка (реальна річна процентна ставка, відсотків річних розрахована за умови, що Базовий період сплати відсотків складає 14 днів, а відсоткова ставка за кредитом - 1,50% в день (Стандартна ставка) становить 26 717, 50%.
Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 року на карту отримувача (Відповідача), чим виконав свої зобов'язання за Договором своєчасно та в повному обсязі. Таким чином на підтвердження факту видачі кредиту, Кредитодавець додає до цієї Позовної заяви документи що підтверджують перерахування кредитних коштів.
При цьому, факт отримання кредитних коштів в цій справі не оспорюється.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості сума заборгованості станом на 08.08.2024 року становить 94 733, 91 грн., з яких 27 716,65 грн. заборгованість за тілом кредиту, 67 017,26 грн. заборгованість за відсотками.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у договорі про відкриття кредитної лінії №1324-4815 від 31.12.2023 року було фактично визначено не один строк кредитування, а два строки: перший, обумовлений - в п.2.3 (14 календарних днів, з 31.12.2023 року по 13.01.2024 року), другий - в п. 4.9 (300 календарних днів, з моменту перерахування кредиту позичальнику; дата повернення кредиту - 25.10.2024 року), а тому вважав, що слід застосувати положення contra proferentum.
Відповідно, суд також вважав, що починаючи з 14.01.2024 року у кредитодавця відсутнє право нараховувати проценти за кредитним договором, а тому прийшов до висновку, що загальний розмір наданого відповідачу кредиту становить 36 525, 45 гривень, що складається із: 29 500,00 грн. - розмір заборгованості за тілом кредиту та 7 025,45грн. - розмір заборгованості за відсотками (який визначений в самому договорі).
Водночас місцевий суд врахував, що позичальником було сплачено кошти в рахунок погашення заборгованості у розмірі 25 732, 61 грн., а тому вважав, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 792, 84 грн. (36 525,45 грн. (загальна сума до повернення) - 25 732,61 грн. (внесені Позичальником кошти)).
Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Щодо висновків суду першої інстанції про необхідність застосування тлумачення contra proferentum, колегія суддів зазначає наступне.
У постанові від 30 червня 2021 року у справі № 183/2390/18 (провадження № 61-5123св19) Верховний Суд зазначив, що «підставою для тлумачення судом правочину є наявність спору між сторонами щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів у тексті всієї угоди або її частини, що не дає змогу з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір.
Від розуміння сторонами умов кредитного договору щодо строку кредитування, згідно з яким позичальник здійснює погашення заборгованості за кредитним договором, залежить з'ясування обставин, у якому розмірі існує у позичальника заборгованість за кредитним договором. Тож у предмет доказування входить з'ясування цих обставин.
Від встановлення обставин, чи відповідає строк кредитування такому що зазначає Кредитодавець, чи такому, на який посилається суд першої інстанції, залежить, чи існують підстави для стягнення заборгованості за відповідний строк кредитування, у зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору.
За таких обставин підлягають тлумаченню відповідні умови договору щодо застосовуваного сторонами певного строку кредитування під час погашення заборгованості за кредитним договором.
У той же час, тлумачення не може створювати нові умови договору, а виключно роз'яснює існуючі умови угоди. Тобто суд може постановити рішення про тлумачення змісту договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення потрібно розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину.
З огляду на викладене тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення (з'ясування) його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення незрозумілостей та суперечностей у трактуванні його положень.
У постанові від 03 березня 2021 року у справі № 522/799/16 (провадження № 61-2887св20) Верховний Суд зазначив, що метою тлумачення правочину є з'ясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того, що малося на увазі. Потреба у тлумаченні правочину виникає у зв'язку з неповнотою або недостатньою ясністю окремих його умов. Саме тому при тлумаченні правочину суди першої та апеляційної інстанцій насамперед повинні брати до уваги однакове для усього змісту правочину буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, вжитих у правочині.
Верховний Суд у своїй постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 753/13820/16-ц (провадження № 61-4858св23) висловив наступні висновки:
«Щодо визначення правил тлумачення правочину, то відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.
Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем тлумачення (у випадку безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення».
Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, зробленим у постанові від 09 березня 2023 року у справі № 695/2077/21 (провадження № 61-10040св22).
Отже, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина саме за правилами, передбаченими статтею 213 ЦК України.
Потрібно враховувати, що передусім тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, що містяться у статті 213 ЦК України. Виключно у разі неможливості визначити справжній зміст відповідної умови договору за допомогою зазначених рівнів тлумачення, може використовуватися спосіб тлумачення за принципом contra proferentem. Тобто тільки у разі неможливості тлумачення правочину на перших рівнях потрібно керуватися вищезазначеним правовим висновком, який викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17).
Відповідно до зазначеного правового висновку у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, необхідно застосовувати тлумачення contra proferentem (Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав)). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови.
Як вже зазначалось, на першому рівні тлумачення спочатку аналізується текст умови: якщо слова мають чіткий зміст або усталений технічний смисл, саме він береться до уваги.
Згідно ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга зазначеної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання зобов'язання.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Велика Палата Верховного суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (Провадження № 12-16гс22) підкреслила, що установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що одночасне визначення умовами договору щодо Базового періоду на який надається кредит (14 календарних днів) та строку кредитування (300 календарних днів), як таких, що суперечать одна одній, свідчить про помилкове тлумачення судом першої інстанції таких умов договору.
Договірні умови щодо кредитування, які включають в себе: кредитний договір, загальні умови кредитування, рекомендований графік погашення кредиту, реальну річну процентну ставку на дату укладення договору, орієнтовну загальну вартість Кредиту, містять в тому ж числі конкретне визначення поняття «строк кредитування» у п. 4.9 кредитного договору, що відповідає загальноприйнятому значенню терміну «строк кредитування».
Тлумачення слова «Базовий» міститься у Словнику української мови: це прикметник до слова «база»: 1. Нижня розширена частина колони або стовпа. 2. Основа, грунт, на яких виникає те чи інше явище. 3. Місце скупчення матеріалів, сировини.
Варто зазначити, що поняття «Базовий період» також є поширеним у сфері споживчого кредитування, тим не менш з нього можливо лише припустити приблизний зміст правочину та значення, без пояснення Кредитодавцем цього поняття. У свою чергу, у пункті 1.1, зокрема, чітко зазначено: «Базовий період сплати відсотків (далі - Базовий період) - проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у Позичальника настає обов'язок сплати відсотків за користування Кредитом. Кількість днів у Базовому періоді вказана у розділі 4 цього Договору і визначена Сторонами на підставі пропозиції Кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань Позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання Кредиту через веб-сайт Кредитодавця». Згідно з пунктом 4.4 кредитного договору: «Базовий період складає 14 календарних днів. Перебіг першого Базового періоду починається з дати надання/видачі Кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого Базового періоду».
Згідно з пунктом 4.9 кредитного договору: «Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі - Строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 25.10.2024 року. Строк Договору є рівним Строку кредитування.
Таким чином, Кредитодавець чітко розділив значення термінів «Базовий період» та «Строк кредитування». Вже на першому рівні тлумачення, де враховується буквальне значення слів і термінів у договорі, а також загальновживане значення термінів у відповідній сфері, можна зробити висновки, що за змістом укладеного договору строк дії самого договору, як і строк кредитування в цілому, описано та зазначено згідно загальновживаних у сфері кредитування термінів, зрозумілих для Позичальника, оскільки поняття «строк кредитування» є однозначним, загальноприйнятим, має чіткий зміст та усталене технічне розуміння, та саме він має братись до уваги. Поняття «Базовий період» та «Строк кредитування» мають різне призначення та регулюють різні аспекти договору: одне - умови періодів застосування зниженої ставки, інше - загальний термін кредиту. Таким чином, на першому рівні не виникає автоматично двозначності чи неоднозначності, оскільки кожен з термінів має власне визначення.
На другому рівні тлумачення, який застосовується коли звичайне значення не дозволяє зрозуміти окрему частину договору, також можна встановити, що строк кредитування становить саме 300 днів, оскільки внаслідок системного тлумачення та порівняння пунктів 1.1, 4.4 та 4.9 з іншими положеннями договору, з усім змістом договору в цілому, а також із намірами сторін на момент укладення, беручи до уваги зазначені в п. 4.6 та 10.1 Кредитного договору розміри процентних ставок, зазначену в п. 4.9 реальну річну процентну ставку, зазначену в п. 4.10 орієнтовну загальну вартість кредиту, а також зазначений в пункті 5 порядок повернення Кредиту, можна дійти висновку про однозначність намірів Кредитора, та відсутність будь-яких спроб приховати природу договору від Позичальника. Неясне положення читається в контексті всього договору і тих цілей, які сторони переслідували, укладаючи його, а отже, двозначність відсутня й на другому рівні, оскільки ці терміни, хоча й формально стосуються часу, але регулюють різні аспекти (період «пільгової» ставки проти загального строку).
Щодо третього рівня тлумачення, суд наголошує, що наявність окремого періоду, під час якого застосовується знижена процентна ставка у кредитних договорах не заборонена чинним законодавством, та є поширеною практикою у кредитних правовідносинах, яка спрямована на заохочення добросовісного та вчасного виконання позичальником своїх зобов'язань. Така практика є часто застосовуваною у кредитуванні: короткий період зі зниженою ставкою і наступний довгий період - зі звичайною ставкою. Це свідчить про загальноприйняту поведінку Відповідача у кредитних правовідносинах. Мета договору є однозначною - надати кредитні кошти під певні відсотки із визначенням різних умов на різні періоди, а тому навіть на третьому рівні тлумачення не виникає двозначності умов договору.
Аналіз змісту пунктів 1.1., 4.4. та 4.9. разом із усіма іншими пунктами цього договору дає підстави для висновку, що тлумачення цих умов договору можливо здійснити на всіх з перших трьох рівнів тлумачення умов договору, натомість застосування принципу contra proferentem відповідає четвертому рівню тлумачення та застосовується у разі, якщо неможливо здійснити тлумачення на попередніх рівнях.
Апеляційний суд наголошує, що лише коли всі описані рівні не дають змоги визначити однозначний зміст умови, постає потреба вдатися до зовнішніх правил на кшталт contra proferentem. Верховний Суд підкреслив, що принцип contra proferentem є допоміжним, субсидіарним засобом тлумачення і застосовується тільки після того, як вичерпано звичайні інструменти, передбачені ст. 213 ЦК. Фактично це «останній аргумент» на випадок, коли двозначність усунути не вдалося. Натомість двозначність вказаних умов договору відсутня на кожному з рівнів тлумачення.
Також апеляційний суд зазначає, що Відповідач не доводив, по-перше, що відповідне формулювання було нав'язане йому всупереч його вільній волі, а по-друге, що він до укладення чи під час виконання договору звертався до суду з вимогою про офіційне тлумачення цієї умови. Відповідач добровільно підписав договір, не заявляє, що вказані умови включено до договору під тиском, а безпідставне застосування принципу contra proferentem виступає засобом для уникнення відповідальності від невиконання ним умов Кредитного договору.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про необхідність тлумачення contra proferentem, зокрема стосовно пунктів 4.4. та 4.9. Договору, є помилковими, з огляду на те, що ці пункти не є двозначними за змістом і покладають на позичальника обов'язок сплати процентів за користування кредитними коштами лише протягом строку дії договору, що дорівнює строку кредитуванню, та який чітко описано у пункті 4.9 Кредитного договору - 300 календарних днів до конкретно зазначеної дати - 25.10.2024 року.
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув.
Щодо пункту 4.7. Договору, яким передбачено комісію за видачу кредиту у розмірі 15%, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до ч. 5 ст 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Аналіз умов Договору про відкриття кредитної лінії №1324-4815 від 31.12.2023 року свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 15%, встановлена в п.4.7. Договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.
Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що п.4.7. Договору про відкриття кредитної лінії №1324-4815 від 31.12.2023 року суперечить положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору.
Водночас як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості кредитодавцем було нараховано комісію у розмірі 4 425 грн. (15% від тіла кредиту 29 500 грн.).
У зв'язку із цим слід здійснити перерахунок заборгованості, оскільки при першому погашенні заборгованості відповідачем у розмірі 7 025, 45 грн. (13.01.2024 року), вказані кошти були зараховані на погашення наявної станом на зазначену дату заборгованості по відсотках (4 956 грн.) та згаданої комісії.
Так, відповідачем здійснювалось погашення заборгованості - 7 025, 45 грн. (13.01.2024 року), 7 025, 45 грн. (27.01.2024 року), 7 025, 45 грн. (10.02.2024 року), 4 656,26 грн. (24.02.2024 року).
Відтак за період з 31.12.2023 по 13.01.2024 (14днів) (розмір тіла кредиту 29500 грн.) при відсотковій денній ставці 1,2% (354 грн.) розмір заборгованості за відсотками становить 4 956 грн. З урахуванням погашення відповідачем заборгованості на суму 7 025, 45 грн. (13.01.2024 року) розмір тіла кредиту зменшився на 2 069, 45 грн. (7 025,45 грн. - 4 956 грн.).
За період з 14.01.2024 по 27.01.2024 (14 днів) (розмір тіла кредиту 27 430,55 грн.) при відсотковій денній ставці 1,2% (329,16 грн.) розмір заборгованості за відсотками становить 4 608, 24 грн. З урахуванням погашення відповідачем заборгованості на суму 7 025, 45 грн. (27.01.2024 року) розмір тіла кредиту зменшився на 2 417,21 грн. (7 025,45 грн. - 4 608,24 грн.).
За період з 28.01.2024 по 10.02.2024 (14 днів) (розмір тіла кредиту 25 013,34 грн.) при відсотковій денній ставці 1,2% (300,16 грн.) розмір заборгованості за відсотками становить 4 202, 24 грн. З урахуванням погашення відповідачем заборгованості на суму 7 025, 45 грн. (10.02.2024 року) розмір тіла кредиту зменшився на 2 823,21 грн. (7 025,45 грн. - 4 202, 24 грн.).
За період з 11.02.2024 по 24.02.2024 (14 днів) (розмір тіла кредиту 22 190,13 грн.) при відсотковій денній ставці 1,2% (266,28 грн.) розмір заборгованості за відсотками становить 3 727,92 грн. З урахуванням погашення відповідачем заборгованості на суму 4 656,26 грн. (24.02.2024 року) розмір тіла кредиту зменшився на 928,34 грн. (4 656,26 грн. - 3 727,92 грн.).
За період з 25.02.2024 по 09.03.2024 (14 днів) (розмір тіла кредиту 21261,79 грн.) при відсотковій денній ставці 1,2% (255,14 грн.) розмір заборгованості за відсотками становить 3 571,96 грн.
За період з 10.03.2024 по 06.08.2024 (150 днів) при відсотковій денній ставці 1,5% (318,92 грн.) розмір заборгованості за відсотками становить 47 838 грн.
Відтак розмір заборгованості за період з 31.12.2023 по 06.08.2024 (220 днів) за даним кредитним договором має становити 72 671, 75 грн., з яких: 21 261,79 грн. заборгованість за тілом кредиту, 51 409, 96 грн. заборгованість за відсотками.
З урахуванням того, що ОСОБА_1 належним чином не виконував своїх зобов'язань за кредитним договором, вищезазначену суму заборгованості слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Укр кредит фінанс» заборгованості за кредитним договором №1324-4815 від 31.12.2023 року у розмірі 72 671, 75 грн., з яких: 21 261,79 грн. заборгованість за тілом кредиту, 51 409, 96 грн. заборгованість за відсотками.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, за подання до суду позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, за подання апеляційної скарги - 3 633,60 грн.
Ціна позову 94 733,91 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволено на 76,7 %, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 857,6 грн. сплаченого судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 2 786,5 грн. сплаченого судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр кредит фінанс» - задовольнити частково.
Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 червня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр кредит фінанс» (бульвар Лесі Українки, 26 офіс 407, м.Київ, код ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за кредитним договором №1324-4815 від 31.12.2023 року у розмірі 72 671, 75 грн., з яких: 21 261,79 грн. заборгованість за тілом кредиту, 51 409, 96 грн. заборгованість за відсотками, а також 1 857,60 грн. сплаченого судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 2 786,50 грн. сплаченого судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 23 вересня 2025 року.
Головуючий: Гірський Б.О.
Судді: Хома М.В.
Храпак Н.М.