Справа № 686/17339/25
Провадження № 2/686/5880/25
12 вересня 2025р. м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд в складі: головуючого судді - Продана Б.Г., при секретарі - Боднар А.П., за участю позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від нарахованої заборгованості по сплаті аліментів,
17 червня 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звільнення його від заборгованості по сплаті аліментів. В обґрунтування позову зазначає, що судовим наказом від 09.04.2021 року з нього стягнуто аліменти на користь відповідача на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини всіх видів доходу щомісячно. Вказує що на час звернення із позовом погіршився стан його здоров'я, він періодично потребує стаціонарного лікування, звернувся до ЕКОПФО для встановлення групи інвалідності. Однак, станом на вересень 2025 року утворилась заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 30 559,43 грн. Позивач просить звільнити його від вказаної заборгованості у зв'язку із його станом здоров'я та важким матеріальним становищем.
23.06.2025 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
08.09.2025 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити із наведених підстав, вказує що у зв'язку із станом здоров'я не може працевлаштуватись.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечила, вказує, що позивач не приймає участі у вихованні дитини, дитина часто хворіє, сума аліментів складає 1 590 грн. на місяць, що і так є не значною. Просить відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, матеріальне становище сторін, суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом Хмельницького міськрайонного суду від 09.04.2021 року №686/6837/21 з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини всіх видів доходу щомісячно. Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Позивач зазначає, що погіршився стан його здоров'я, він періодично потребує стаціонарного лікування, звернувся до ЕКОПФО для встановлення групи інвалідності, питання перебуває на розгляді .
Станом на вересень 2025 року утворилась заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 30 559,43 грн. У зв'язку із погіршенням стану здоров'я він не може влаштуватись на роботу, у зв'язку із чим ОСОБА_1 не може погасити заборгованість.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Згідно з частиною другою статті 197 Сімейного Кодексу України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.
Відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року суд, у випадках, передбачених статтею 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам. З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов'язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.
Такі висновки суду повністю узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №343/860/17, у постанові від 01 серпня 2018 року у справі №344/12158/16-ц та у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №№ 592/2683/17.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами, у разі якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення.
Статтями 76 та 81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на те, що погіршився стан його здоров'я, він періодично потребує стаціонарного лікування, звернувся до ЕКОПФО для встановлення групи інвалідності, питання перебуває на розгляді .
Станом на вересень 2025 року утворилась заборгованість по сплаті аліментів, у зв'язку із погіршенням стану здоров'я він не може влаштуватись на роботу і тому просить звільнити його від заборгованості по сплаті аліментів в розмірі 30 559,43 грн.
При вирішенні даного спору суд має насамперед враховувати його наслідки для малолітньої дитини та виходити із захисту її інтересів, оскільки дитина повинна перебувати у рівних умовах щодо матеріального забезпечення, яке має надавати в тому числі і позивач.
Також суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі Конвенція) встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною першою статті 273 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач дійсно періодично перебуває на лікуванні та отримав направлення для встановлення групи інвалідності. Поряд з цим, позивачем жодними доказами не доведено, що він намагався влаштуватись на роботу, проте йому було відмовлено у прийнятті згідно допустимого йому характеру праці.
Позивачем також не надано суду доказів щодо понесення витрат на лікування у зв'язку з встановленим діагнозом в період з серпня 2024 року по час звернення до суду з позовом, як і відсутні докази, що на даний час позивач проходить лікування, витрачає кошти на обстеження та медикаменти.
Відтак, позивачем не надано доказів наявності обставин, передбачених ч. 2 ст. 197 СК України, як підстав для звільнення від заборгованості за аліментами.
Суд зазначає, що наявність у позивача загального захворювання, не є беззаперечним доказом тяжкої хвороби позивача в розумінні ч. 2 ст. 197 СК України та неможливості у зв'язку з цим сплачувати аліменти на утримання дитини, а тому вказана обставина сама по собі не може слугувати підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами.
Згідно з вимогами ч. ч. 1-3статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно з вимогами ч. ч. 3, 4ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи встановлені судом обставини та наведені висновки, суд не вбачає підстав для звільнення позивача ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами, відтак, у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 258, 263-265, 280 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від нарахованої заборгованості по сплаті аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 30559 грн. 43 коп. - залишити без задоволення.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення суду виготовлено 22.09.2025 року.
Суддя: