Справа № 944/833/25
Провадження №1-кп/944/1006/25
22.09.2025м.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворів кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024140110000209 від 25.03.2024 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м.Одеса Одеської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, з середньою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні молодший «солдат», раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України,
солдат ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 29, ЗО, 37, 127-131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір ухилитись від виконання бойового завдання, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин, 14.02.2024 близько 12 год. 00 хв., на шикуванні в місці постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , вчинив непокору, тобто відкрито відмовився виконати доведений йому належним чином уповноваженою особою військової частини НОМЕР_1 бойовий наказ командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади (військова частина НОМЕР_1 ) від 13.02.2024 №5, про вибуття з пункту постійної дислокації в район виконання завдань (Донецька область) 14.02.2024, в умовах воєнного стану, а відтак не здійснив вибуття з пункту постійної дислокації в район виконання завдань (Донецька область) 14.02.2024, а залишився в місці постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , чим вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України.
Окрім цього, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 29, 30, 37, 127-131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір ухилитись від виконання бойового завдання, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин, 20.07.2024 близько 12 год. 00 хв. на шикуванні в місці постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , вчинив непокору, тобто відкрито відмовився виконати доведений йому належним чином уповноваженою особою військової частини НОМЕР_1 бойовий наказ командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади (військова частина НОМЕР_1 ) від 19.07.2024 №17, про вибуття з пункту постійної дислокації в район виконання завдань (Донецька область) 20.07.2024, в умовах воєнного стану, а відтак не здійснив вибуття з пункту постійної дислокації в район виконання завдань (Донецька область) 20.07.2024, а залишився в місці постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , чим вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, визнав повністю та підтвердив обставини, які викладені в обвинувальному акті. Зазначив, що відмовився двічі у 2024 році виконати наказ про вибуття в район бойових дій за станом здоров'я, про що свідчить ряд медичних документів. Зазначив, що виправився та 27.02.2025 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 вибув у район здійснення воєнних дій, де перебував до вересня 2025 року. На даний час знаходиться у відпустці до 30.09.2025. У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо не карати, обіцяв подібного в майбутньому не допускати.
Обвинувачений та прокурор в судовому засіданні не заперечували фактичних обставин кримінального провадження і не заперечили проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
При цьому, судом встановлено, що всі учасники судового провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження і немає сумнівів у добровільності їхніх позиції.
У зв'язку з викладеним, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
Також, з врахуванням викладеного, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу.
Крім того, учасникам судового провадження роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена, його дії органом досудового розслідування правильно кваліфіковано за ч.4 ст.402 КК України, так як він вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану.
При обранні виду покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховує наслідки та обставини вчиненого ним злочину.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання - ст. 65 КК України та враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, а також враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, вік обвинуваченого, стан його здоров'я, зокрема те, що ОСОБА_4 перебував в зоні проведення бойових дій, є учасником бойових дій та під час виконання службових обов'язків отримав поранення, внаслідок чого неодноразово проходив курс реабілітації. Також суд враховує, те, що ОСОБА_4 став на шлях виправлення та згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2025 вибув в район проведення воєнний дій, де проходить військову службу по даний час.
Також суд враховує обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Як обставину, яка пом'якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Як обставину, яка обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідно до ст. 50 КК України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень, є призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст.402 КК України.
Водночас, беручи до уваги наведене вище, а саме ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який є раніше не судимим, учасником бойових дій, наявність обставин, що пом'якшують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, щиро розкаявся, на даний час проходить військову службу в районі воєнних дій, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 положення ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки, на думку суду, його виправлення можливе без реального відбування покарання, із встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, не застосовувались. Речові докази та процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст.ст. 349, 370, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'ять) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим терміном 1 (один) рік.
Відповідно до вимог ст.76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Відповідно до ч.4 ст.76 КК України, нагляд за ОСОБА_4 , як військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, здійснює командир Військової частини НОМЕР_1 , у разі зміни місця служби - командир військової частини за новим місцем служби, а у разі звільнення з військової служби контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1