Справа № 464/1784/25
Провадження №2/944/1533/25
(заочне)
22.09.2025 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Білецької М.О.
з участю секретаря судового засідання Хархаліс Л.А.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворів, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» Усенко М.І. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 в якому просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №651396 від 05.03.2023 у розмірі 124890,00 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту - 15000,00 грн., процентів за користування кредитом в розмірі 109890,00 грн., а також судові витрати: судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 05.03.2023 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №651396. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 15000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів, повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем не було внесено. ТОВ «Селфі Кредит» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму. В свою чергу відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав та не вніс коштів на повернення кредиту.
01.02.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено Договір відступлення прав вимог №1022024, у відповідності до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» передало (відступило) ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» прийняло належні ТОВ «Селфі Кредит» Права Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №1022024 від 01.02.2024, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 124890,00, з яких: 15000,00 заборгованість по тілу кредиту; 109890,00 - проценти за користування кредитом.
Таким чином позивачем зобов'язання по кредитному договору виконано та надано відповідачу кредит у встановлено розмірі. В свою чергу відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 18.03.2025 утворилась заборгованість у розмірі 115960,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 15000,00 грн, та процентів в розмірі 109890,00 грн.
Просить позов задовольнити.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 28.05.2025 відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак 05.09.2025 скерував до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, щодо винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судові засідання, призначені 14.07.2025 та 16.09.2025 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, за зареєстрованим місцем проживання, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило, відзив на позовну заяву не подав.
Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Крім того, як зазначає у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії»).
Враховуючи наведені норми чинного законодавства, суд, зважаючи на повторну неявку в судове засідання відповідача, з метою уникнення затягування судового процесу, вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, на підставі доказів, які наявні в матеріалах справи та ухвалити в справі рішення.
Частинами 4, 5 статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 16.09.2025, є дата складення повного судового рішення - 22.09.2025.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності учасників справи.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання учасників справи.
Дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що 05.03.2023 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №651396, шляхом підписання Заявки, що є невід'ємною частиною кредитного договору.
Відповідно до умов кредитного договору, позичальнику надано кредит у розмірі 15000,00 грн., що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕР», відповідно до якого 05.03.2023 о 12:50:22 год. товариством було успішно перераховано кошти на платіжну картку відповідача в загальному розмірі 15000,00 грн. Строк кредиту 420 днів і складається з пільгового та поточного періодів.
01.02.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено Договір відступлення прав вимог №1022024, у відповідності до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» передало (відступило) ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» прийняло належні ТОВ «Селфі Кредит» Права Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №1022024 від 01.02.2024, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 124890,00 грн. з яких: 15000,00 заборгованість по тілу кредиту; 109890,00 - проценти за користування кредитом.
Відповідно до п.2.2 Дата надання кредиту 05.03.2023.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).
Як визначено у ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У відповідності до умов Правил відповідач акцептував оферту шляхом заповнення заявки на отримання кредиту на сайті товариства, вказуючи всі дані, відмічені в заявці в якості обов'язкових для заповнення, в тому числі і реквізити банківської карти.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України та ст.6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Як визначено у ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
У частині ч. 2 ст. 639 ЦК України визначено що, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 Кодексу).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Згідно з ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, відповідно до ч.ч. 1,2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
У статті 204 ЦПК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, зі змісту Кредитного договору №651396 від 05.03.2023 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, а відтак є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов'язків сторін.
Станом на 18.03.2025 ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за Кредитним договором №651396 від 05.03.2023 у розмірі 124890,00, з яких: 15000,00 заборгованість по тілу кредиту; 109890,00 - проценти за користування кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором №651396 від 05.03.2023.
Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення, невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частиною першою статті 530 ЦК України).
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки і інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заперечень проти позову не надав, наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором відповідачем не спростовано.
Згідно з ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
На підставі вищенаведеного, оскільки відповідач за кредитним договором не сплатив у встановлені строки заборгованість, суд вважає, що позов слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за Кредитним договором №651396 від 05.03.2023 у розмірі 124890,00 гривень.
Щодо вимог про стягнення понесених судових витрат, які складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послузі виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг),виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Уразі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі № 810/795/18 зазначено про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
На підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу ним подано до суду такі письмові докази: договір про надання правничої допомоги №0103 від 01 березня 2024 року; витяг із замовлення №26 від 14 лютого 2025 року; детальний опис наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 19.02.2025.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачу було надано професійну правничу допомогу, однак заявлені витрати в розмірі 5000,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності витрат, розумності їх розміру.
Із врахуванням наведеного, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, тобто суму, яка є співмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг.
Згідно з ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім судові витрати в розмірі 2422,40 гривень судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 10-13, 19, 81, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за Кредитним договором №651396 від 05.03.2023 у розмірі 124890 (сто двадцять чотири тисячі вісімсот дев'яносто) гривень 00 копійок, яка складається з заборгованості по тілу кредиту 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок; процентів за користування кредитом 109890 (сто дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу адвоката.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте Яворівським районним судом Львівської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 22 вересня 2025 року.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ: 35234236, адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 корп.28.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя М.О. Білецька