Єд. унік. № 243/7735/25
Провадження № 2-а/243/73/2025
22 вересня 2025 року м.Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Дюміної Н.О.,
при секретарі Петрусі Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження матеріали адміністративного позову за позовною заявою Озюменка Євгена Юрійовича який діє в інтересах ОСОБА_1 до Таранець Олександра Олександровича, Департамента патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області
вимоги позивача: про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
негайно після закінчення судового розгляду, ухвалив рішення про наступне:
І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
1. 25 серпня 2025 представник позивача звернувся до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до ОСОБА_2 , Департамента патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що постановою поліцейського 2 взводу 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області сержантом поліції Таранцем О.О. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованому не в автоматичному режимі серія ЕНА № 5476884 від 14.08.2025 року позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на суму 340 грн. Як на підставу для притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 поліцейський 2 взводу 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області сержант поліції Таранець О.О. вказав, що 14.08.2025 року о 09:29:10, водій керуючи транспортним засобом рухався в місті Дніпро по вулиці Київській 53, зі швидкістю 101 км/год. При цьому перевищив максимально допустиму швидкість руху в межах населеного пункту більше ніж як на 20 км/год. Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості TruCam TC 0749 камери: 473807, чим порушив п.12.4 правил дорожнього руху - перевищення водіями транспортних засобів швидкості руху транспортних засобів в населених пунктах більш як на 20 км/год.
З вказаною постановою, ОСОБА_1 не згоден, вважає її незаконною, такою що прийнята з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що підстав для складання оскаржуваної постанови у працівника поліції не було, оскільки він не порушував п. 12.4 Правил дорожнього руху, про що зазначено у постанові. В оскаржуваній постанові не наведено жодного доказу його вини, поліцеським не було складено відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, складання якого є обов'язковою умовою оформлення матеріалів по притягненню до адміністративної відповідальності і в якому б він зміг навести свої пояснення. Його було протиправно позбавлено передбачених ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення прав. При винесенні зазначеної постанови поліцейський не надав йому можливості скористатися правовою допомогою. Окрім того, поліцейський не взяв до уваги пояснення свідків, які у той момент перебували в автомобілі.
Посилаючись на порушення процедури розгляду справи, а також на відсутність складу правопорушення позивач просив суд ухвалити рішення яким визнати постанову серії ЕНА № 5476884 від 14.08.2025 року про накладення адміністративного стягненням по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі протиправною та скасувати її, а провадження по справі закрити.
2. Представником відповідача Департамента патрульної поліції надіслано на адресу суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що позовні вимоги не визнаються в повному обсязі. Обґрунтовуючи свою позицію, представник відповідача зазначає, що14.08.2025 близько 09 години 55 хвилин, поліцейським Управління, у відповідності до вищезазначених норм чинного законодавства, було винесено постанову серії ЕНА № 5476884 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 122 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу розміром 340 гривень. Спілкування поліцейських Управління з позивачем під час винесення оскаржуваної постанови фіксувалося на портативні відеореєстратори, зокрема, реєстратором № 473807, серійний номер якого вказано в оскаржуваній постанові. З аналізу даного відео вбачається, що під час розгляду справи, щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, позивачу повідомлено про його права згідно ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та запропоновано скористатися визначеними правами. Після чого позивач скористався наданими йому правами, що вбачається з аналізу відео зафіксованого на портативні реєстратори. Таким чином, твердження позивача, що йому не було надано можливості скористатися, зокрема, правовою допомогою, не знаходять свого підтвердження, оскільки це питання позивачем не порушувалося. Також позивачем не порушувалося питання законності використання приладу, на який зафіксовано швидкість руху транспортного засобу під керуванням позивача.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-MI/1-2903-2012. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 є засобом вимірювальної техніки, а не пристроєм, що здійснює автоматичну фото- та відеозйомку. Звертаємо увагу, на тому що згідно інформації ДП «УКРМЕТРТЕССТАНДАРТ», лазерний вимірювач ТruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Відтак, в даному випадку порушення позивачем ПДР зафіксовано пристроєм вимірювання швидкості TruCAM в ручному режимі, а не в автоматичному, тому вимоги ч. 2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» не розповсюджуються на спірні відносини.
Оскаржувана постанова винесена у відповідності до вимог Інструкції оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, тому відсутні підстави для її скасування.
3. 11.09.2025 року представником позивача надіслано на адресу суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що ознайомившись зі змістом відзиву, вважає, що вказаним відзивом відповідач не тільки не спростовує факт порушення прав ОСОБА_1 під час виявлення правопорушення та розгляду справи про адміністративні правопорушення відносно нього, але і фактично визнає обставини, що підлягають доказуванню, які свідчать про незаконність дій поліцейського. Зокрема зазначив, що в порушення вимог п.4 розділу ІV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції Затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 № 1376, вимог ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.19,55,57,59 Конституції України поліцейський 2 взводу 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області сержант поліції Таранець О.О. не роз'яснив права ОСОБА_1 , доказом чого є відсутність підпису ОСОБА_1 в оскаржуваній постанові в графі роз'яснення прав; не надав можливості скористатись право на правову допомогу адвоката, з яким укладено договір про надання правової допомоги; не допитав та не прийняв пояснення свідків які перебували в автомобілі разом із ОСОБА_1 , не розглянув клопотання та зауваження ОСОБА_1 , щодо порушення поліцейським вимог ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», щодо обов'язку працівника поліції для забезпечення публічної безпеки і порядку закріпити на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/ розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху; не розглянув та не врахував під час вирішення справи клопотання та зауваження ОСОБА_1 , щодо відсутності на автодорозі в місті Дніпро по вулиці Київській 53 дорожнього знаку 5.76, що в свою чергу унеможливлює здійснення фото- відео фіксації порушень правил дорожнього руху із використанням таких приладів.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
4. Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Озюменко Є.Ю. повідомлялися про час та місце розгляду справи належним чином, проте не скористалися своїм правом на безпосередню участь у судовому засіданні, представник позивача надіслав суду заяву з проханням розгляд справи проводити у їх відсутності.
5. Відповідачі по справі командир Таранець О.О. та представник Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, відповідно до вимог ст. 268 КАС України, проте не скористалися своїм правом на подання відзиву, станом на день розгляду справи відзиву на адміністративний позов суду не надали.
6. Представник відповідача Департаменту патрульної поліції про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, відповідно до вимог ст. 268 КАС України, проте не скористалися своїм правом на безпосередню участь у судовому засіданні, надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
7. Ухвалою суду від 28 серпня 2025 було відкрито провадження, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, із особливостями, встановленими ст.ст. 268, 272, 286 КАС України.
IV. Фактичні обставини, встановлені Судом, та зміст спірних правовідносин.
8. 14 серпня 2025 року поліцейським 2 взводу 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області сержантом поліції Таранцем Олександром Олександровичем було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №5476884 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 гривень, за те, що 14.08.2025 року о 09:29:10, водій керуючи транспортним засобом рухався в місті Дніпро по вулиці Київській 53, зі швидкістю 101 км/год. При цьому перевищив максимально допустиму швидкість руху в межах населеного пункту більше ніж як на 20 км/год. Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості TruCam TC 0749 камери: 473807, чим порушив п.12.4 правил дорожнього руху - перевищення водіями транспортних засобів швидкості руху транспортних засобів в населених пунктах більш як на 20 км/год. Швидкість руху вимірювалася приладом TruCAM ТС 0749, чим порушив п.12.4 ПДР - Порушення швидкісного режиму в населених пунктах.
9.На підтвердження вчинення позивачем порушення ПДР, відповідачем надано, зокрема, матеріали фотофіксації, зроблені за допомогою TruCam LTI 20/20 з серійним номером ТС 000749, а також відеозапис вимірювання швидкості з приладу TruCam, відеозаписом з бодікамери поліцейського.
Так, на фотознімку зафіксовано рух транспортного засобу Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Дніпро по вул. Київська, 53 зі швидкістю 101 км/год, при встановленому ліміті швидкості 74 км/год, дату і час фіксації, а також географічні координати місця вчинення правопорушення.
V. Оцінка Суду.
10.Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
11.Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
12.Статтею 14 Закону № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
13.Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
14.Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
15.В силу положень пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
16.На виконання приписів частини п'ятої статті 14 Закону 3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
17.За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України (далі-ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
18.Згідно з п.12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
19.Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - КУпАП) перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
20.Таким чином, у ході розгляду даної справи необхідно встановити чи здійснювався позивачем рух на транспортному засобі зі швидкістю, що перевищує більш як на двадцять кілометрів на годину та саме в межах населеного пункту.
21.Водночас, відповідно до статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
22.З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
23.Частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
24.У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.
25.Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
26.Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
27.Відповідно до положень статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
28.Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
29.Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
30.Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
31.Пунктом 5 розділу ІV Інструкції встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
32.Суд звертає увагу, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
33.Лише фіксація саме вчинення адміністративного правопорушення позивачем, а не притягнення до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом у справі.
34.Так, постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.
35.Відповідно до практики Верховного Суду приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення (постанова від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а, від 05 березня 2020 року у справі №607/7987/17).
36.Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.
37.На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а).
38.Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
39.У справі «Федорченко та Лозенко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».
40.Так, відповідачем в якості доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення надано відеозаписи та фотознімки з приладу «TruCam», проте як це вбачається з оскаржуваної постанови серії ЕНА № 5476884 від 14.08.2025 року інформацію щодо здійснення фото- або відеофіксації правопорушення, яке ставиться у вину позивачу, з технічного запису, яким здійснено таку відеофіксацію, встановити не можливо, оскільки в графі 7 «До постанови додаються» постанови серії ЕНА № 5476884 відповідна інформація відсутня.
41.Водночас відеозапис, на який покликається відповідач, та який не зазначений в оскаржуваній постанові, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
42.Суд зауважує, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
43.Аналогічна позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.
44.Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
45.Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
46.Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
47.Таким чином, відповідачем не було надано жодних належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
48.Отже, відповідач не виконав обов'язку доведення правомірності прийнятого ним рішення, оскільки матеріали справи не містять доказів фіксації вчиненого позивачем правопорушення. Не містять матеріали справи й інших доказів.
49.Зважаючи на те, що відповідачем не доведено вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, колегія суддів доходить висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.
50.Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач при винесені оскаржуваної постанови належним чином не задокументував наявність правопорушення, що унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні, а тому постанова серії ЕНА № 5476884 від 14.08.2025 року підлягає скасуванню.
51.Крім того, суд зазначає наступне.
52.Згідно з ч. 4 ст. 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
53.Згідно ч. 2 ст. 222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
54.Зазначені норми права вказують на те, що суб'єктом владних повноважень, на якого покладені функції з розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема ч. 2 ст. 122 КУпАП, є саме органи Національної поліції. У свою чергу поліцейський, приймаючи постанову про накладення адміністративного стягнення, діє від імені органів Національної поліції, а не як самостійний суб'єкт владних повноважень.
55.Питання щодо визначення належного відповідача у спорах, передбачених ст. 286 КАС України досліджувалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 17 вересня 2020 року у справі № 398/1310/17, від 17 вересня 2020 року у справі № 401/3635/16-а, від 02 вересня 2020 року у справі № 162/445/16-а, від 17 вересня 2020 року у справі № 300/1006/16-а.
56.Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої використання формулювань «від імені … органу ….», «розгляд яких віднесено до відання органів» вказує на те, що відповідачем у справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від імені якого здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
57.Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
58.Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених статтею 121 КУпАП, посадові особи відповідного органу діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органу Національної поліції.
59.Отже, інспектори УПП не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП, покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 121 КУпАП.
60.Відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
61.Відповідно до п. 2 розділу III Положення про Департамент патрульної поліції затвердженого наказом Національної поліції 06 листопада 2015 р. №73 (у редакції наказу Національної поліції 18 листопада 2015 р. № 96) Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, і йому підпорядковується.
62.Відповідно до п. 1 розділу V Положення про Департамент патрульної поліції затвердженого наказом Національної поліції 06 листопада 2015 р. № 73 (у редакції наказу Національної поліції 18 листопада 2015 р. № 96) Департамент патрульної поліції є юридичною особою, має самостійний баланс і згідно зі ст. 80 ЦК України може виступати від власного імені в суді, (витяг з наказу Національної поліції від 06 листопада 2015 р. №73 - додається)
63.Встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
64.Відповідно до постанови Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі 724/716/16-а та від 17 вересня 2020 року у справі №742/2298/17 суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
65.Враховуючи викладене, позовні вимоги до ОСОБА_2 залишає без задоволення, оскільки останній є неналежним відповідачем по справі.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
66.Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
67.Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, попередній (орієнтовний) розрахунок яких складає: витрати на судовий збір в сумі 605,60 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
68.При цьому матеріали справи не містять жодних документів на підтвердження витрат на правничу допомогу.
69.Приписами частини першої статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
70.Згідно з частинами першою та третьою статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
71.До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
72.На підставі частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
73.Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.
74.На підставі пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
75.Згідно з частиною четвертою статті 134 КАС України -для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
76.Відповідно до частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
77.Частиною сьомою статті 134 КАС України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
78.Відповідач посилається на неспівмірність витрат на правничу допомогу.
79.Між тим, позивачем не надано доказів здійснених ним витрат необхідних для надання правничої допомоги (договору, акту виконаних робіт, квітанцій, чеків тощо).
80.Отже витрати на правову допомогу на користь позивача не підлягають стягненню внаслідок відсутності доказів їх понесення.
81.Таким чином, оскільки документально підтвердженими судовими витратами позивача є сплачений судовий збір, розмір якого є обґрунтованим та пропорційним до задоволених позовних вимог у розмірі 605,60 грн, суд приходить до висновку про їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
82.Судом враховано, що наказом Національної поліції України від 06.11.2015 року №73 затверджено Положення про Департамент патрульної поліції (у редакції наказу Національної поліції України від 03.09.2019 №887), у пункті 4 якого закріплено, що Департамент організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріальне-технічне та фінансове забезпечення.
83.Відповідно до пункту 2 Розділу ІV Положення про Департамент патрульної поліції Департамент та його підрозділи становлять єдину систему. Підрозділи департаменту підзвітні та підконтрольні Департаменту.
84.Департамент є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, має печатку із зображенням Державного Герба України, інші печатки, штампи, бланки зі своєю повною та скороченою назвою, необхідні для здійснення його поточноїдіяльності (пункт 8 Розділу ІV Положення про Департамент патрульної поліції зі змінами).
85.Департамент фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законом, та забезпечує їх цільове використання (пункт 9 Розділу ІV Положення про Департамент патрульної поліції із змінами).
86.Тобто, Управління патрульної поліції у відповідній області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції без статусу юридичної особи та відповідно до бюджетного законодавства не отримує та не являється розпорядником бюджетних коштів.
87.У зв'язку з викладеним судові витрати підлягають стягненню саме з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України або шляхом відшкодування коштів з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у відповідній області Департаменту патрульної поліції.
88.Аналогічна правова позиція щодо суб'єкта, за рахунок якого слід стягувати витрати зі сплати судового збору в даній категорії справ викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 757/52466/18-а та Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 543/775/17.
89.Таким чином підлягає стягненню з Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 605,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 9, 77, 90, 139, 159, 229, 241-246, 255, 268, 269, 286, 288, 293, 294, 297 КАС України, суд,-
1.Позовні вимоги Озюменка Євгена Юрійовича який діє в інтересах ОСОБА_1 до Таранець Олександра Олександровича, Департамента патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
2.Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5476884 від 14.08.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
3.В задоволенні решти вимог - відмовити.
4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄОДПОУ 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 судові витрати у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп., понесені на сплату судового збору.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.О.Дюміна