Справа № 509/5301/25
18 вересня 2025 року смт. Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі судді Спічака Вадима Олексійовича, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за її позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 26.05.2023 року, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. за р.№1102, та який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в частині покупця.
Одночасно з поданням позову ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення позову та накласти арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755100:02:001:1341, де відповідач є власником.
Заяву обґрунтовує тим, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Перевіривши доводи, викладені у заяві про забезпечення позову, суд приходить до висновку про її часткове задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову. Так, позов забезпечується шляхом: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі?чи?сплаті?відповідачеві?і?знаходяться?у?нього?чи?в?інших?осіб; 1-1) накладення арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; заборони вчиняти певні дії; встановлення обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупинення митного оформлення товарів чи предметів; арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 роз'яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась із такою заявою, позовним вимогам.
Згідно?з?ч.?3?ст.?150?ЦПК?України?заходи?забезпечення?позову?мають?бути?співмірними?із?заявленими?позивачем?вимогами.
Суд зауважує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
У?даній?справі?заява?про?забезпечення?позову?подана?одночасно?з?позовною?заявою?про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Посилання у заяві, що відповідач наразі має реальну можливість розпорядитися майном, право власності на яке було зареєстровано саме за відповідачем, та у відповідача є безумовна можливість відчужити вказане майно, може дійсно свідчити про існування загрози невиконання в майбутньому рішення суду в разі задоволення позову.
В свою чергу, заявник просить застосувати забезпечення позову, а саме: накласти арешт на майно.
Натомість суд вважає за необхідне вказати, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
В свою чергу,?заборона?на?відчуження?майна? ?це?перешкода?у?вільному?розпорядженні?майном.
Отже, арешт є ширшим за своїм змістом заходом забезпечення позову, ніж заборона на відчуження майна, оскільки передбачає повне або часткове обмеження права розпоряджатися майном, а також може включати заборону на користування чи володіння майном.
У постанові Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19 Верховний Суд зауважує, що, враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.
Отже, заборона на відчуження майна є самостійним і ефективним способом забезпечення позову за таких обставин. Вона стосується лише права розпоряджатися майном, не зачіпаючи інших аспектів права власності. Заявник у своїй заяві про забезпечення позову наголошує на необхідності запобігти відчудженню майна третім особам. Тому застосування саме цього заходу забезпечення позову шляхом заборони на відчуження майна дозволить зберегти справедливий баланс інтересів сторін і буде співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Тому, враховуючи мету застосування заходу забезпечення позову, беручи до уваги обов'язок суду враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, в даному випадку суддя вважає, що саме заборона відчуження спірного майна без позбавлення відповідача права користування ним, є заходом забезпечення позову, який є співмірним з можливими наслідками від його застосування, та таким, що відповідає позовним вимогам.
Суд, забезпечуючи позов, враховує, що між сторонами існує спір, предметом якого є спільне майно, обрані заявником заходи забезпечення позову, зокрема заборона на відчуження майна, який суд вважає співмірним із заявленими позовними вимогами, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 149-152 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження:
- житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1
У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
Ухвала набирає чинності з моменту її підписання суддею.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Спічак В.О.