Справа № 521/14845/25
Провадження № 2-а/521/188/25
19 вересня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Громіка Д.Д.,
при секретарі - Котигорох Н.С.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Одесі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності про визнання протоколу № 948 від 28.07.25 таким, що не відповідає нормам законодавства України, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у якому просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №948 від 01.08.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Позов обґрунтовує тим, що 28 липня 2025 року діловодом ІНФОРМАЦІЯ_2 , старшим солдатом ОСОБА_2 , складено протокол №948 про порушення ОСОБА_1 п.п.1 п.1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а саме 28 липня 2025 року о 9 год 37 хв. військовозобов'язаний ОСОБА_1 будучи військовозобов'язаним не перебував на військовому обліку за задекларованим місцем проживання.
11 серпня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 було складено постанову по справі про адміністративне правопорушення №948 від 01.08.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Позивач обґрунтовує позов відсутністю доказів наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП, що виключає підстави для застосування до нього адміністративного стягнення, зокрема посилається на те, що в постанові №948 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, зазначено, що: «Військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу восьмого частини третьої статті 1 Закону України ''Про військовий обов'язок і військову службу", підпункт 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, а саме: будучи військовозобов'язаним не перебував на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання у відповідному районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 Ст.210 КУпАП.
ОСОБА_1 наголошує на тому, що його 14.04.2023 р. було виключено з військового обліку, а після виключення з військового обліку особа перестає бути військовозобов'язаним, що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 05.05.2023р.
Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2025 року було відкрито провадження у справі.
Позивач до судового засідання не з'явився, проте надав заяву у якій просив позов задовольнити, а справу розглядати за його відсутністю з урахуванням обставин викладених у позові.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 до судового засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Правом на надання відзиву на позов не скористався.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд доходить висновку про задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.
Як встановлено судом на підставі відповідної постанови №948 від 01.08.2025, винесеної ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 , ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП: згідно з оскаржуваною постановою, військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу восьмого частини третьої статті 1 Закону України ''Про військовий обов'язок і військову службу", підпункт 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, а саме: будучи військовозобов'язаним не перебував на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання у відповідному районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
На позивача накладено адміністративне стягнення: штраф в розмірі 17 000,00 грн.
На підставі тимчасового посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 05.05.2023р. судом встановлено, що посвідчення, надане позивачем, містить запис про те, що ОСОБА_1 14.04.2023 р. виключений з військового обліку військовозобов'язаних, оскільки визнаний непридатним до військової служби (а.с. 14).
Вважаючи постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, враховуючи наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Зокрема, відповідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - передбачено стягнення у виді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який продовжується та триває до цього часу.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Зокрема, згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Отже, суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.3ст.210 КУпАП, є зокрема військовозобов'язані.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно зі ст. 37 зазначеного вище закону, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі;
5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом;
6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Виключення з військового обліку передбачає, що людина більше не має жодних військових зобов'язань перед державою.
Як встановлено судом на підставі наданого позивачем письмового доказу - тимчасового посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 , ОСОБА_1 непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 41-А наказу МОУ №402-2008 від 20.04.2023р.
Відповідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
При цьому, відповідно ч.ч. 1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 283 КУпАП визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Процедура складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачені до статями 210, 210-1, 211, 235, 257, 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), визначено Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, що затверджена Наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 (далі Інструкція).
Так Інструкція визначає, що у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи (п. 3 Інструкції).
Складений протокол та матеріали про адміністративне правопорушення формуються у справу про адміністративне правопорушення. Матеріали справи про адміністративне правопорушення подаються уповноваженою посадовою особою, яка склала протокол, керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для її розгляду у порядку, визначеному КУпАП. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення (пункти 8-10 Інструкції).
Отже, складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення.
Як вже зазначалось, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач не надав суду доказів стосовно дотримання ним порядку провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача.
Окрім цього, в п. 30 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 р. в справі №463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У зв'язку з вищенаведеним для суду відповідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності наявні підстави для скасування рішення суб'єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов задоволено, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати (судовий збір), понесені за подання адміністративного позову (в розмірі 605,60 грн.).
Керуючись ст.ст. 6-10, 12, п. 1 ч. 1 ст. 20, ст. 22, ч. 1 ст. 25, ст.ст. 72-77, 79, 90, ч. 1 ст. 139, п. 2 ч. 1та ч. 3 ст. 241, ст.ст. 242-246, ч. 4 ст. 250, 255, 286 КАС України
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності про визнання протоколу № 948 від 28.07.25 таким, що не відповідає нормам законодавства України - задовольнити.
Скасувати постанову №948 від 01.08.2025, складену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, провадження по адміністративній справі, закрити, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 ), суму сплаченого судового збору у розмірі 605 гривень 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 22 вересня 2025 року.
Суддя: Д.Д. Громік