22 вересня 2025 року Єдиний унікальний № 501/4027/25 Провадження № 1-кп/501/272/25
Іменем України
16 вересня 2025 року м. Чорноморськ
Чорноморський міський суд Одеської області
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 секретаря судових засідань - ОСОБА_2
номер справи 501/4027/25 провадження 1-кп/501/272/25
розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, що надійшов 12 вересня 2025 року від Одеської обласної прокуратури, номер кримінального провадження № 12024162160000077 внесеного до ЄРДР від 20 січня 2024 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Чорноморка Очаківського району Миколаївської області, одруженої, офіційно працевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 243, ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України,-
участь у справі приймали: прокурор - ОСОБА_4 ,
представник потерпілого - ОСОБА_5
захисник - ОСОБА_6 ,
обвинувачена - ОСОБА_3
Стислий виклад обставин клопотання.
12 вересня 2025 року в провадження Чорноморського міського суду Одеської області Одеською обласною прокуратурою скеровані матеріали кримінального провадження № 12024162160000077 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20 січня 2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 243, ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України.
Кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання.
У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити судове засідання на підставі обвинувального акту, заявивши про відсутність перешкод, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 Кримінального процесуального кодексу України, в тому числі, про відсутність підстав про закриття провадження, повернення обвинувального акту прокурору та направлення його відповідному суду для визначення підсудності.
Також, в підготовчому судовому засіданні прокурором ОСОБА_4 підтримано наявне в матеріалах справи клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченої ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до протоколу № 1 загальних зборів учасників Приватного підприємства «Фрог Агросервіс», код ЄДРПОУ - 32066963 (надалі - ПП «Фрог Агросервіс») від 22 грудня 2016 року та наказу директора вказаного підприємства № 1 ОСОБА_3 призначено на посаду директора ПП «Фрог Агросервіс» з 22 грудня 2016 року.
Рішенням № 2 засновника ПП «Фрог Агросервіс» від 22 грудня 2020 року змінено кінцевого бенефіціарного власника вказаного підприємства з ОСОБА_7 на ОСОБА_8 , у розмірі 100% частки статутного капіталу підприємства.
За результатами публічних торгів 07 червня 2021 року між ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (продавець) в особі виконувача обов'язків директора ОСОБА_9 та ПП «Фрог Агросервіс» (покупець) в особі директора ОСОБА_3 , укладено договір № 21/43-д/нд купівлі-продажу бункерувальника «Марс» (1975 р.в., інв. № 2841, ІМО - 8924264).
Надалі, 06 жовтня 2021 року між ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (продавець) в особі виконувача обов'язків заступника директора з правових та майнових питань ОСОБА_10 , та ПП «Фрог Агросервіс» (покупець) в особі директора ОСОБА_3 , укладено договір купівлі-продажу відходів №21/67-д/нд, де предметом договору є відпрацьовані паливно-мастильні матеріали у кількості 10 108, 1 кг, які знаходяться на борту судна - бункерувальника «Марс».
Відповідно до актів прийому-передачі від 06 жовтня 2021 року керівнику ПП «Фрог Агросервіс» ОСОБА_11 передано бункерувальник «Марс», який знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, ДП «МТП «Чорноморськ», причал № 25 (Караванна Вахта) з наявними на судні відпрацьованими паливно- мастильними матеріалами у кількості 10 108, 1 кг.
У подальшому, виконувачем обов'язків директора ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_12 на адресу директора ПП «Фрог Агросервіс» ОСОБА_13 надіслано лист за № 1120/03.2-092620 від 13 жовтня 2021 року щодо забезпечення несення вахтової служби на судні, оскільки станом на 12 жовтня 2021 року вахтова служба відсутня, що може загрожувати безпеці мореплавства та стоянці суден в акваторії порту.
Крім того, на адресу ОСОБА_3 18 лютого 2022 року направлено лист з такими ж вимогами щодо забезпечення несення вахтової служби на судні, оскільки станом на 16 лютого 2022 року керівництвом ПП «Фрог гросервіс» не вжито ніяких дій по забезпеченню безпечної стоянки судна, існує загроза затоплення та забруднення акваторії порту Чорноморськ.
Аналогічні листи направлено ОСОБА_3 07 листопада 2022 року, 23 грудня 2022 року та 18 січня 2023 року. Надалі, 08 лютого 2023 року капітаном Чорноморського морського порту видано розпорядження № 46/02, яким зобов'язано ПП «Фрог Агросервіс» прибрати судно «Марс», що розташоване у районі плавпричалу ПРП-52-МС1, у зв'язку із незадовільним технічним станом та існуванням ризику його затоплення з подальшим забрудненням акваторії морського порту Чорноморськ.
Аналогічні розпорядження направлені ОСОБА_3 21 листопада 2023 року та 15 січня 2024 року.
Водночас, ОСОБА_3 , як судновласник бункерувальника «Марс», усвідомлюючи та передбачаючи ризик його затоплення з подальшим забрудненням акваторії морського порту Чорноморськ, будучи неодноразово попередженою про аварійність судна і високу вірогідність його затоплення та імовірного розповсюдження забруднюючої речовини в акваторії порту Чорноморськ, не бажаючи, але свідомо допускаючи настання таких наслідків, будучи обізнаною про необхідність забезпечення безпеки мореплавства, не забезпечила технічне обслуговування бункерувальника «Марс», не вжила заходів щодо обов'язкового несення вахтової служби, укладання договору базування в акваторії морського порту Чорноморськ, виконання розпоряджень капітана морського порту Чорноморськ та інформування адміністрацію морського порт' про виникнення ситуацій, що створюють загрозу безпеці мореплавства.
Внаслідок свідомого ігнорування ОСОБА_8 вимог безпеки мореплавства, а також невжиття заходів по боротьбі за живучість судна під час його тривалої стоянки, відсутність на борту екіпажу для несення суднової вахти,
08 січня 2024 року відбулося порушення герметичності водонепроникливого корпусу бункерувальника «Марс», потрапляння забортної води у внутрішні приміщення в місці з'єднання поперечної переборки на 93 шпангоуті та скулової частини зовнішньої обшивки з правого борту, із під фланца ущільнення баллеру керма правого борту та із під фланца ущільнення баллеру керма лівого борту, що спричинило аварійну морську подію.
Така поведінка ОСОБА_3 призвела до втрати 19 січня 2024 року о 08 год. 30 хв. морехідного стану судна бункерувальника «Марс» і його затоплення на корму при крені на лівий борт, внаслідок чого відбувся витік залишкового нафтопродукту, який є шкідливими для життя та здоров'я людей - мазуту в акваторію морського порту Чорноморськ у кількості 1 282, 83 кг, що спричинило небезпеку для живих ресурсів моря, а також інші тяжкі наслідки у вигляді істотного погіршення екологічної обстановки місцевості та заподіяння матеріальної шкоди в особливо великих розмірах на суму 422 051, 07 доларів США (за офіційним курсом НБУ становило 15 915 292, 60 гривень).
Крім того, на ОСОБА_3 , як на службову особу юридичної особи приватного права ПП «Фрог Агросервіс», відповідно до статуту вказаного підприємства покладено виконання адміністративно-господарчих та організаційно-розпорядчих функцій, а також повноваження здійснювати повсякденне керівництво підприємством, вирішувати питання пов'язані з діяльністю підприємства, укладати та підписувати господарські та інші договори, приймати та звільняти працівників тощо.
Так, у період з 07 червня 2021 року по 19 січня 2024 року, тобто з часу придбання ПП «Фрог Агросервіс» судна - бункерувальника «Марс» до його часткового підтоплення та спричинення наслідків у виді забруднення навколишнього природного середовища, ОСОБА_3 достовірно знала про аварійний стан судна та необхідність термінового відновлення його технічного стану для забезпечення безпеки мореплавства та запобігання забруднення довкілля.
Однак, протягом зазначеного періоду, ОСОБА_3 як службова особа юридичної особи приватного права - ПП «Фрог Агросервіс», всупереч інтересам вказаної юридичної особи, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших осіб, тобто не здійсненні обов'язкових грошових витрат на відновлення технічного стану бункерувальника «Марс», утримання та оплату членів екіпажу для несення вахтової служби, оплату робіт з виконання договору базування в акваторії морського порту Чорноморськ, використала свої повноваження, що спричинило тяжкі наслідки.
Так, ОСОБА_3 , усвідомлювала суспільно небезпечний характер своєї протиправної поведінки, передбачала суспільно небезпечні наслідки, була обізнаною про необхідність забезпечення безпеки мореплавства, однак з метою запобігання обов'язкових витрат, не забезпечила технічне обслуговування та відновлення судна бункерувальника «Марс», не забезпечила несення вахтової служби, укладання договору базування в акваторії морського порту Чорноморськ, виконання розпоряджень капітана морського порту Чорноморськ з питань належного утримання вказаного судна та інформування адміністрацію морського порту про виникнення ситуацій, що створюють загрозу безпеці мореплавства тощо.
Внаслідок свідомого ігнорування ОСОБА_3 вимог безпеки мореплавства, а також невжиття заходів по боротьбі за живучість судна під час його тривалої стоянки, відсутність на борту екіпажу для несення суднової вахти,
08 січня 2024 року відбулося порушення герметичності водонепроникливого корпусу бункерувальника «Марс», потрапляння забортної води у внутрішні приміщення в місці з'єднання поперечної переборки на 93 шпангоуті та скулової частини зовнішньої обшивки з правого борту, із під фланца ущільнення баллеру керма правого борту та із під фланца ущільнення баллеру керма лівого борту, що спричинило аварійну морську подію.
Така поведінка ОСОБА_3 призвела до втрати 19 січня 2024 року о 08 год. 30 хв. морехідного стану судна бункерувальника «Марс» і його затоплення на корму при крені на лівий борт, внаслідок чого відбувся витік залишкового нафтопродукту, який є шкідливими для життя та здоров'я людей - мазуту в акваторію морського порту Чорноморськ у кількості 1 282, 83 кг, що спричинило заподіяння матеріальної шкоди державним інтересам у розмірі 422 051, 07 доларів С1ІІА (за курсом НБУ становило 15 915 292, 60 гривень), що є тяжкими наслідками.
Позиція учасників процесу.
Прокурор в судовому засіданні вважав за можливе призначити справи до судового розгляду . Клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_3 підтримав та прохав його задовольнити з підстав зазначених в ньому. Зазначив ,що на теперішній час ризики які були встановлені під час обрання такого запобіжного заходу: можливість переховування обвинуваченої, вплив на свідків по справі, які ще не допитані , перешкоджання розгляду кримінального провадження іншим чином не зменшились та є реальними, тому єдиним заходом який може забезпечити дієвість розгляду справи є тримання під вартою, зазначив, що визначений судом альтернативній засіб може дієво забезпечити поведінку обвинувачуваної.
Обвинувачена ОСОБА_3 , її захисник - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні щодо клопотання прокурора заперечували , надалі письмові пояснення , в яких враховуючи відсутність підстав, просили застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою та зменшити розмір визначеної застави.
Вирішуючи клопотання прокурора Суд приймає до уваги наступне.
Мотивувальна частина та застосовані судом правові норми.
Враховуючи , що в ході підготовчого судового засідання не було встановлено підстав для закриття чи призупинення провадження, повернення обвинувального акту прокурору чи направлення його до відповідного суду для визначення підсудності, суд вважає необхідним призначити судовий розгляд на підставі зазначеного обвинувального акту, який проводити у відкритому судовому засіданні у залі суду з викликом сторін кримінального провадження.
Згідно із ч. 3 ст. 315 Кримінального процесуального кодексу України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Відповідно до вимог ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України контроль за доцільністю продовження тримання обвинувачено під вартою покладено на Суд.
Частинами 1, 2 ст. 29 Конституції України передбачено ,що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 3 ст. 331Кримінального процесуального кодексу України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статті 22 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 26 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2025 року, під час досудового розслідування у даному провадженні, відносно обвинуваченої було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державна установа «Одеський слідчий ізолятор», із визначенням застави.
Ухвалами суду було неодноразово задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно обвинуваченої строк дії обраного запобіжного заходу, із визначенням застави.
Положеннями ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_3 на даний час, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 243, ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України.
Метою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно до ч. 2 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
Прокурором зазначений як ризик можливість ОСОБА_3 переховуватись від суду, усвідомлюючи невідворотність покарання, пов'язаного з позбавленням волі строком від трьох до шести років. Тобто , існує імовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаним з цим можливими негативними наслідками за вчинення вказаних кримінальних правопорушень,зокрема тяжкість покарання.
Окрім того вважає , що є передумова переховування обвинуваченої через перебування її родича ОСОБА_14 за кордоном і можливості надання останньої притулку за межами території України. При цьому є необхідність вираховування майнового стану обвинуваченої , який є достатніми для фінансового забезпечення під час можливого переховування.
Співставлення можливих негативних для обвинуваченої наслідків робить ризик переховування достатньо високим.
Також , прокурор вважає що ОСОБА_3 перебуваючи на волі може незаконно впливати на учасників даного кримінального провадження для уникнення кримінальної відповідальності, шляхом спонукання їх до ненадання пояснень, перекручування або спотворювання обставин , які їм можуть бути відомі щодо її можливості у вчиненні кримінального правопорушення для уникнення кримінальної відповідальності.
Заявлений ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим шляхом вважає не зменшився оскільки обвинувачена може не виконувати або неналежно виконувати обов'язку, покладні на неї як на обвинувачену у кримінальному провадженні, в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Перевіряючи доводи клопотання на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, Суд приходить до висновку що ризики, які враховувались судом при обранні та продовженні запобіжного заходу залишаються актуальними.
Враховуючи що розгляд справи перебуває на початковій стадії судового розгляду також що на теперішній час допит потерпілих, свідків не проводився Суд вважає, наявні ризики які враховувались судом при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, за цей час не зменшились, та не відпали.
Викладене дає підстави вважати ,що більш м'які запобіжні заходи : домашній арешт , особисте зобов'язання та особиста порука не зможуть дієво запобігти зазначеним вище ризикам.
При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд також враховує, що за своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій, перелік яких визначений ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах про ймовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у один із способів, зазначених в указаній нормі закону.
Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому.
Положення статті 197 Кримінального процесуального кодексу України передбачають, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 199 Кримінального процесуального кодексу України встановлює порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до статті 199 Кримінального процесуального кодексу України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою, слідчий суддя, суд повинен з'ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою чи не допущено безпідставне тривале розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.
Під час розгляду клопотань в суді не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченої під вартою, також Суд враховую особисті дані обвинуваченої її вік, , відсутність судимості , матеріальне становище , також відсутність відомостей щодо міцних соціальних зв'язків чи іншого комплексу обставин, які би переважили ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України та імперативними положеннями ч. 6 ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 лютого 2010 року у справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
На даному етапі судом не допитані потерпілі та свідки, тому є підстави вважати, що остання може впливати на них, окрім того також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій в разі визнання її винуватою, передбачена санкцією ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України перевішує над принципом поваги до особистої свободи.
Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку.
Згідно положень п."С" ст.5 вказаної Конвенції, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Суд вважає, що продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_3 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачуваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Захисник обвинуваченої заперечував проти продовження строку тримання ОСОБА_3 під вартою, однак переконливих доказів, щодо зміни виду запобіжного заходу суду не надав.
Враховуючи сукупність вказаних вище обставин, Суд вважає, що продовження тримання під вартою є виправданим, оскільки у даному випадку наявність конкретного суспільного інтересу щодо вирішення справи про вчинення суспільно небезпечного діяння превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Дійшовши висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, що не пов'язаний з триманням під вартою, Суд вважає за доцільне переглянути питання визначення розміру встановленої застави.
За змістом частини 4 статті 182 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України розмір застави має визначатися з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, та повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Поняття застави визначено ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України. Також цією статтею визначено порядок внесення та повернення застави. Але вказаний Закон не містить посилань на те, що застава застосовується на чітко визначений строк.
Суд враховує, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.
В рішенні від 20 листопада 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання.
Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку.
Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Врахувавши наявну інформацію щодо особи обвинувачуваної ОСОБА_3 , також той факт , що остання перебуває під вартою, будь - якого доходу не отримує, осіб які б мали внести заставу суду в визначеному розмірі відсутні , Суд дійшов висновку про можливість зменшення застави, що відповідатиме положенням Рішення Європейський суд з прав людини у справах «Мангурас проти Іспанії» від 28 жовтня 2010 року , «Гафа проти Мальти» від 22 травня 2018 року відповідно до яких розмір застави повинен визначатися ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
За таких обставин, Суд дійшов висновку, що клопотання захисника про зміну запобіжного заходу є обґрунтованим в частині зменшення розміру застави, а тому підлягає частковому задоволенню.
Висновок суду.
На підставі вище викладеного, Суд вважає можливим призначити справу до судового розгляду , а також враховуючи дані про особу обвинуваченої, позицію прокурора, Суд приходить до висновку про доведеність стороною обвинувачення ризиків, передбачених ч. 1, 3, 4 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.
Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні.
Виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194 Кримінального процесуального кодексу України, ст.ст. 5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховуючи матеріали справи, Суд приходить до висновку, що обвинуваченій необхідно продовжити строк тримання під вартою терміном до шістдесяти днів, і підстав для зміни чи відмови у запобіжному заході на даний час не має.
Визначений розмір застави зменшити до 1375 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На підставі викладеного керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 196 197, 199, 205, 206, 309, 315, 372 Кримінального процесуального кодексу України Суд,
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні, що надійшов 12 вересня 2025 року від Одеської обласної прокуратури, номер кримінального провадження № 12024162160000077 внесеного до ЄРДР від 20 січня 2024 року відносно: ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 243, ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України на 25 вересня 2025 року о 10:30 годині.
Судовий розгляд здійснювати одноособово, у відкритому судовому засіданні.
В судове засідання викликати учасників судового процесу.
Клопотання прокурора Одеської обласної прокуратури про продовження запобіжного заходу вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 243, ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України - задовольнити частково.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Чорноморка Очаківського району Миколаївської області, одруженої, на утриманні маючого малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно працевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 14 листопада 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_3 заставу в розмірі 1375 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4163500 (чотири мільйони сто шістдесят три тисячі п'ятсот) 00 гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі внесення застави на ОСОБА_3 покласти наступні обов'язки:
?не відлучатися із села Чорноморка Миколаївського району Миколаївської області без дозволу слідчого, прокурора;
?повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
?утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні.
Якщо ОСОБА_3 , не виконає покладені на неї обов'язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі внесення застави зобов'язати обвинувачувану прибувати за кожною вимогою до суду в цьому кримінальному провадженні за їх вимогою, а також виконувати в строк до 14 листопада 2025 року обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України.
Обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі суду про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом дії цієї ухвали.
Запобіжний захід у виді застави, у разі внесення застави, діє до його припинення.
У разі внесення застави зобов'язати обвинувачену після звільнення з-під варти прибувати за кожною вимогою суду протягом дії запобіжного заходу у виді застави.
Роз'яснити заставодавцю та обвинуваченій, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачена, які будуть належним чином повідомлені, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомлять про причини своєї неявки, або якщо порушать інші покладені на них при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Повний текст ухвали проголошено 22 вересня 2025 року о 9.25 годині.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий