Справа № 585/2902/25
Номер провадження 2-а/585/41/25
22 вересня 2025 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Цвєлодуб Г.О.,
за участю представника позивача - Харченка Д.М.,
секретаря судового засідання Салій О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни Сумської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого до суду звертається адвокат Харченко Дмитро Миколайович, до Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
29 липня 2025 року представник позивача - адвокат Харченко Д.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 5262791 від 19.07.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700 грн. 00 коп.
Позов обґрунтовано тим, що 19 липня 2025 року інспектор 2 взводу 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенант поліції Павлик Б.А. виніс постанову серії ЕНА № 5262791 згідно з якою встановив, що 19.07.2025 о 16 год 04 хв., за адресою с. Усатове, Київське шосе водій, керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 104 км/год в межах населеного пункту, де дозволена максимальна швидкість руху до 50 км/год, чим перевищив максимальну швидкість руху на 54 км/год, зафіксовано на прилад TRUCAMТС00840, чим порушила п.12.4 ПДР України, відповідальність за яке передбачено ч. 4 ст. 122 КУпАП. В оскаржуваній постанові зазначено, що порушення швидкісного режиму сталося в межах населеного пункту. Позивач стверджує, що він був зупинений співробітниками відповідача на ділянці дороги, яка позначена дорожнім знаком 5.1 «Автомагістраль» з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою. Відповідно до п. 12.6 (г) ПДР, поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти , позначені знаком 5.51, дозволяється рух із швидкістю іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год. При цьому, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Лише фіксація саме вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а не притягнення його до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі. Позивач вважає, що спірна постанова не містить жодних доказів на підтвердження порушення останнім пункту 12.4 Правил дорожнього руху в контексті перевищення швидкості більш ніж на 50 км/год саме в населеному пункті. У постанові вказано, що швидкість автомобіля під керуванням позивача вимірювалась приладом TruCam. Контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70 ПДР), оскільки вимоги ч. 2 ст. 40 Закону № 580-VIII, передбачають, що інформація щодо встановленої відеотехніки і сама відеотехніка фіксації правопорушень повинна бути розміщена на видному місці. Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 «Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП є недоведеним і необґрунтованим, а складання оскаржуваної постанови було вчинене з порушенням норм закону.
Ухвалою суду від 18.08.2025 року відкрито провадження по справі, з призначенням розгляду по суті.
26 серпня 2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 - без задоволення, посилаючись на те, що позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували факт перевищення встановленого ПДР обмеження швидкості руху в межах населеного пункту, та відповідно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, подані стороною відповідача відеозапис з лазерного вимірювача швидкості руху транспортних засобів LТІ 20/20 ТruСАМ II ТС008402, роздруківки з файлу лазерного вимірювача швидкості руху транспортних засобів, відео з нагрудної камери поліцейського, інші матеріали в їх сукупності відповідають вимогам ст. 251 КУпАП, ст. ст. 72, 73, 74, 75, 76 КАС України відображають обставини, які описані в оскаржуваній постанові, одержані без порушення порядку, встановленого законом є належними, достовірними та достатніми для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП.
10 вересня 2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про зміну підстав позову, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 5262791 від 19.07.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700 грн. 00 коп., посилаючись на те, що 26 серпня 2025 року Департамент патрульної поліції надіслав до суду відзив на позовну заяву з додатками, зокрема роздруківки з файлу лазерного вимірювача швидкості руху засобів LTI20/20 TruCam II TC008402 на 2 аркушах. Як вбачається з наданого відповідачем доказу, 19 липня 2025 року о 15 год 59 хв. за адресою: Київське шосе, 1 автомобіль марки Audi A4 з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 104 км/год. В той же час, згідно з постановою Серії ЕНА № 5262791, 19 липня 2025 року о 16 год. 03 хв. за адресою: с. Усатове, Шосе Київське (Ленінградське), 1-К ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi A4 з державним реєстраційним номером НОМЕР_2 та рухався зі швидкістю 104 км/год в межах населеного пункту де дозволена максимальна швидкість руху до 50 км/год. З вищезазначеного вбачається, що інформація, яка міститься у постанові про накладення адміністративного стягнення, в частині номерного знаку транспортного засобу та часу скоєння адміністративного правопорушення суперечить іншим доказам по справі, посилання відповідача на той факт, що позивач, як співробітник державного органу керував транспортним засобом з іншими номерними знаками спростовується самим же відповідачем, який зазначає, що будь-яких документів про належність цього транспортного засобу до оперативних транспортних засобів (оперативний талон) пред'явлено не було, а тому позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності на загальних підставах, з вищезазначеного вбачається, що якби позивач керував транспортним засобом з номерним знаком, який не належать цьому засобу, то поліцейський мав би скласти на нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, однак такий протокол не складався, а відтак письмові пояснення відповідача суперечить приписам ч. 2 ст. 74 КАС України.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзив на позов не подав.
Згідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі, дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до змісту вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із вимогами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до положень ст. 286 КУпАП позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Судом встановлено, що 19 липня 2025 року інспектором 2 взводу 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенантом поліції Павлик Б.А. винесено постанову серії ЕНА № 5262791, згідно з якою 19.07.2025 о 16 год 04 хв., за адресою с. Усатове, Київське шосе водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом AUDI A4 д.н.з. НОМЕР_2 рухався зі швидкістю 104 км/год в межах населеного пункту, де дозволена максимальна швидкість руху до 50 км/год, чим перевищив максимальну швидкість руху на 54 км/год, зафіксовано на прилад TRUCAMТС00840, чим порушила п.12.4 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП. Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1 700,00 грн.
Швидкість автомобіля AUDI A4 д.н.з. НОМЕР_2 вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху транспортних засобів LТІ 20/20 ТruСАМ II ТС008402, який відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/32381 від 12.11.2024, яке чинне до 12.11.2025, лазерний вимірювач швидкості руху транспортних засобів LТІ 20/20 ТruСАМ II ТС008402 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач.
Оскаржувана постанова містить підпис позивача про те, що під час розгляду справи йому було роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності згідно ст. 268 КУпАП, а також підпис про отримання копії даної постанови.
На роздруківках файлу з лазерного вимірювача швидкості руху транспортних засобів LТІ 20/20 ТruСАМ II ТС008402 та відеозапису чітко зазначено: дату, час, та місце фіксації швидкості, дозволена швидкість з якою може рухатися транспортний засіб 50 км/год, момент фіксації швидкості, позначений червоним хрестом: швидкість з якою рухався транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 104 км/год; дистанція на якій здійснювалося вимірювання швидкості руху транспортного засобу 227,8 м; серійний номер лазерного вимірювача швидкості руху транспортних засобів ТС008402; номерний знак транспортного засобу вимірювання швидкості якого було здійснено НОМЕР_1 , а також інша інформація. При цьому, ОСОБА_1 , в момент фіксації швидкості поліцейськими, рухався з номерними знаками « НОМЕР_1 », що не належать даному транспортному засобу, при зупинці, ОСОБА_1 пояснив поліцейським, що є співробітником державного органу, та керує автомобілем з іншими номерами, ніж ті, які зазначені в свідоцтві про реєстрацію, однак документів, що підтверджували належність транспортного засобу марки «AUDI А4» до оперативних транспортних засобів (оперативний талон) - поліцейським не пред'явив, в подальшому ОСОБА_1 пред'явив поліцейському реєстраційний документ на транспортний засіб марки «AUDI А4», який мав номерний знак державної реєстрації « НОМЕР_2 ». ОСОБА_1 не заперечував, що дупустив порушення встановленого обмеження швидкості руху транспортного засобу, а саме рух зі швидкістю 104 км/год в межах населеного пункту.
Наведені обставини у повній мірі підтверджуються відеозаписами з приладу TruCam та бодікамери полійцеського, які було безпосередньо досліджено у судовому засіданні
Згідно положень ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена законодавством України.
Відповідно до положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 статті 276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Так, частинами 2 та 3 статті 283 КУпАП визначено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показів свідків.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Твердження позивача про те, що постанова серії ЕНА № 5262791 від 19.07.2025 року у справі про адміністративне правопорушення, винесена працівником поліції безпідставно та з порушеннями закону, суд вважає недоведеними з огляду на наступне.
Судом встановлено, що підставою для винесення працівником патрульної поліції оскаржуваної постанови стало перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортним засобом «AUDI А4», д.н.з. « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_1 , що зафіксовано та підтверджується фотозображенням з лазерного вимірювача швидкості LТІ 20/20 ТruСАМ II ТС008402, який застосовувався під час фіксації правопорушення.
Як вбачається з наданого представником відповідача фотозображення фіксації події правопорушення та розгляду справи працівником поліції, що мали місце 19.07.2025 в с. Усатове, Київське шосе, працівником поліції під час виконання службових обов'язків за допомогою сертифікованого технічного приладу, що має функції фото- і відеозапису було зафіксовано фактичні обставини вчинення правопорушення, а саме: дата та час вчинення правопорушення; місце вчинення правопорушення; географічні координати місця вчинення правопорушення; фотофіксація автомобіля з чітким зображенням державного номерного знаку; швидкість руху автомобіля, км/год; обмеження (перевищення) швидкості, км/год; напрямок руху автомобіля.
Аналіз усіх наявних в справі доказів дає підстави стверджувати, що факт перевищення встановленої обмеження швидкості автомобілем під керуванням водія ОСОБА_1 (позивача) доведений в повній мірі.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на. підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках,визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Поліція відповідно до покладених нею завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (п. 11 ч. 1 ст. 23).
У відповідності до положень п.1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов'язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.
Згідно з п. 1.1. ПДР, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно п. 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 12.4ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50км/год.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «OHalloran and Fran the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.
Відповідно до ч. 4 ст.122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд бере до уваги ту обставину, що лазерний вимірювач швидкості LТІ 20/20 ТruСАМ II отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 09.01.2019 № UА.TR.001, отже є засобом вимірювальної техніки, використання якого регулюється Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який не містить застережень щодо можливості використання вимірювачів швидкості руху транспортних засобів виключно за умови їх стаціонарного закріплення. При цьому, також необхідно зазначити, що фото- та відеозйомка є лише додатковою функцією приладів LТІ 20/20 ТruСАМ II.
За таких обставин суд вважає наданий електронний доказ з приладу з LТІ 20/20 ТruСАМ II з серійним номером ТС008402, який застосовувався під час фіксації правопорушення належним та допустимим доказом.
Будь яких доказів, які б спростовували обставини, встановлені судом за наявними в справі доказами, та вину позивача у вчиненому правопорушенні, позивачем до суду не додано.
Посилання представника позивача щодо не притягнення позивача поліцейським за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП спростовуються нормами Закону, оскільки відповідно до ст. 36 КУпАП, поліцейським що розглядав справу, було накладено стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених (ч. 4 ст. 122 КУпАП).
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Також суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У ч. 1 ст. 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1ст.129 Конституції України, ч. 1 ст. 6 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як зазначено у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, який широко використовується в практиці ЄСПЛ, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дійсно 19.07.2025 позивачем ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом «AUDI А4», д.н.з. « НОМЕР_2 », було вчинено порушення ПДР України, а саме допущено перевищення дозволеної швидкості руху в межах населеного пункту на 54 км/год, що вказує на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП. Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №5262791, позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 1700 грн. Вказана постанова складена з дотриманням норм діючого законодавства, а дії поліцейського здійснені в межах його службових обов'язків. Твердження позивача, що постанова є незаконною та необґрунтованою, винесена без дотримання норм КУпАП, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та були спростовані доказами наданими представником відповідача.
За таких обставин суд, вважає, що підстав для скасування оскаржуваної постанови не встановлено, а тому позовну заяву слід залишити без задоволення за недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог, залишивши рішення суб'єкта владних повноважень без змін.
З урахуванням приписів ст. 139 КАС України, оскільки суд дійшов висновку про залишення адміністративного позову без задоволення, судові витрати у справі позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 КАСУ, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого до суду звертається адвокат Харченко Дмитро Миколайович, до Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Г. О. Цвєлодуб