Справа № 584/1623/24
Провадження № 2/584/222/25
Іменем України
22.09.2025 Путивльський районний суд Сумської області:
у складі: головуючого - судді Токарєва С.М.,
за участю: секретаря Зікрати Я.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника третьої особи - Гудімової О.С.
розглянувши у відкритому засіданні в приміщенні зали суду в м.Путивль в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області, про позбавлення батьківських прав,
встановив:
Позивач звернулась до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що за час проживання в шлюбі з відповідачем у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина - ОСОБА_3 .
Посилаючись на те, що відповідач не бере участі у вихованні сина, не спілкується з ним, не проявляє інтересу до дитини, не телефонує, повністю відсторонився від виховання дитини і лише іноді надсилає незначні грошові суми на картковий рахунок позивача, яких недостатньо для забезпечення гармонійного розвитку дитини, просить позбавити відповідача батьківських прав щодо дитини та стягнути з нього понесені судові витрати.
Відповідач направив до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими що не підлягають задоволенню, оскільки з 31 жовтня 2021 року та на даний час він постійно проживає в Польщі, де і працює офіційно. На карту позивача кожен місяць він надсилає 4000 - 5000 грн. на утримання сина, аліменти в судовому порядку з нього не стягувались, так як є домовленість з позивачем про добровільну їх сплату. Через те, що на даний час він проживає та працює за кордоном, він не може в повній мірі приділяти сину стільки часу скільки б йому хотілось, бачитись з ним та проводити дозвілля, але це все не вказує на свідоме його ухилення від виконання батьківських обов'язків, тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.33-34).
Відповідач в судове засідання не з'явився, в силу ч.7 ст.128, ч.4 ст.130 ЦПК України вважається таким, що повідомлений належним чином про час і місце судового засідання (а.с.31,53,63,153,164).
Суд, заслухавши пояснення позивача та представника позивача, які позов підтримали, представника третьої особи, яка вважала недоцільним позбавити відповідача батьківських прав, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає, зважаючи на таке.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 9 серпня 2015 року по 19 жовтня 2022 року та є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9,12-13).
Відповідно до характеристики № 01-19/273 від 4 жовтня 2024 року комунального закладу Сумської обласної ради «Путивльський мистецький ліцей», ОСОБА_3 характеризується добре, його вихованням займається мати. Батько участі у вихованні дитини не бере, з класним керівником на зв'язок не виходив, на батьківські збори не з'являвся (а.с.20).
Відповідно до висновку психолога на дитину, з питань ставлення дитини до батька ОСОБА_3 , вихованням дитини - ОСОБА_3 займається мати - ОСОБА_1 . Зі слів матері, біологічний батько дитини - ОСОБА_3 не приймає участі у вихованні дитини, не цікавиться його життям і взагалі давно не виходить на зв'язок. Малюючи свою сім'ю хлопчик не зобразив свого батька, що свідчить про відсутність емоційного контакту з ним (а.с.21).
Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов проживання від 30 жовтня 2024 року по АДРЕСА_1 , встановлено що для розвитку, виховання та проживання ОСОБА_3 створені належні умови (а.с.16).
Згідно з характеристикою на ОСОБА_1 зазначено, що вона проживає по АДРЕСА_1 разом з чоловіком ОСОБА_4 та двома синами - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Характеризується як спокійна, ввічлива, доброзичлива, підтримує добрі стосунки у спілкуванні з сусідами (а.с.17).
Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Конотопської РДА від 9 жовтня 2024 року № 2162 ОСОБА_1 перебуває на обліку в УСЗН Конотопської РДА з 27 червня 2024 року по 27 червня 2027 року, як одержувач допомоги при народженні дитини (а.с.23).
Відповідно до довідки про працевлаштування та заробітну плату від 10 лютого 2025 року зазначено, що відповідач ОСОБА_3 з 16 серпня 2024 року по 31 грудня 2024 року та з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року працював на посаді підсобного робітника на будівництві в вимірі 1/2 в Товаристві з обмеженню відповідальністю «GRENZE» Мінськ Мазовецький (а.с.44-45,48-49).
Згідно з відгуком про співробітника ОСОБА_6 від 13 лютого 2025 року зазначено, що ОСОБА_7 зарекомендував себе як співробітник дисциплінований та пунктуальний. Користується повагою в колективі та має позитивну репутацію на роботі (а.с.46-47).
Згідно з висновком, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Путивльської міської ради Сумської області № 287 від 10 вересня 2025 року, вважається недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.166-169).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , суду показала, що є хрещеною ОСОБА_3 , який кожного дня грається з її дітьми. Відповідача ОСОБА_3 вона знає, бачила його останній раз в середині 2021 року. ОСОБА_9 живе разом зі своїм теперішнім чоловіком ОСОБА_10 , який і виконує всі обов'язки батька. Їй відомо, що відповідач ОСОБА_3 навіть не привітав свого сина з днем народження, через що дитина була засмучена. Від знайомих чула, що він знаходиться десь за кордоном.
Свідок ОСОБА_11 суду показала, що є сусідкою позивача ОСОБА_1 та їх діти є однокласниками, зараз навчаються в 4 класі. Батьківські збори відвідує ОСОБА_12 та її теперішній чоловік. За місцем свого мешкання вона проживає близько 7 років, батька дитини - ОСОБА_3 вона не бачила жодного разу. Зі слів знайомих останній перебуває за кордоном.
Підстави ставити під сумнів такі показанням свідків у суду відсутні.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Як передбачено ст. 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до ч.1,2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення наведених положень ст. 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21).
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.
З урахуванням цього, суд констатує, що судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків можливі лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З наведеного випливає, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено саме на позивача.
Під час дослідження доказів судом не встановлено не лише достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, а й гострої соціальної необхідності у цьому.
Так, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позбавлення відповідача батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
Суд враховує, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якого можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з ним сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків, однак у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності у зв'язку із неналежним поводженням щодо дитини, вчиняв насильство по відношенню до нього чи вчиняв інші подібні дії.
Таким чином, під час розгляду даної справи не знайшли підтвердження беззаперечними доказами винна поведінка та свідоме нехтування батьківськими обов'язками відповідачем, які б свідчили про його ухилення від виховання дитини і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до ст. 164 СК України, що не відповідатиме інтересам дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.
Позивачем же не обґрунтовано належними доказами, в чому полягає злісне небажання відповідача виконувати свої обов'язки по вихованню дитини, при цьому доказів того, що до останньої застосовувались попередження про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини, що він притягувався до адміністративної відповідальності за неналежне виховання дитини, суду не надано.
А тому суд вважає, що матеріали справи не містять достатніх відомостей для застосування такої виключної міри як позбавлення відповідача батьківських прав, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
При цьому відповідача слід попередити про необхідність змінити ставлення до виховання дитини та покласти на Служба у справах дітей виконавчого комітету Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області обов'язок вести контроль за виконанням ОСОБА_3 своїх батьківських обов'язків відносно його дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Керуючись ст.ст.150, 164, 165, 166 СК України, ст.ст.263-268, 280-284 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позову відмовити.
Попередити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про необхідність змінити ставлення до виховання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Покласти на Службу у справах дітей виконавчого комітету Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області контроль за виконанням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , своїх батьківських обов'язків відносно його дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М.Токарєв