Справа № 591/9964/25
Провадження № 1-кс/591/3326/25
Іменем України
19 вересня 2025 року м.Суми
Слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1 , з участю секретаря - ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , власника майна - ОСОБА_4 , захисників: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025200000000131 від 19.08.2025 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч.4 ст.27, ч.3 ст. 369 КК України про арешт майна ,-
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке обґрунтовано тим, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 42025200000000131 від 19.08.2025за ч. 3 ст. 368, ч.4 ст. 27, ч.3 ст. 369 КК України встановлено, що медичний директор КНП «Глухівська міська лікарня» ОСОБА_4 вимагав та отримав грошові кошти від ОСОБА_8 в сумі 1000 доларів США за проходження військово- лікарської комісії, за результатами якої останнього буде визнано придатним для військової служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП. На підставі ухвали слідчого судді 11.09.2025 проведений обшук автомобіля « BYD SONG» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_4 , під час якого зазначений автомобіль вилучений. 12.09.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Слідчим 11.09.2025 винесена постанова про визнання автомобіля «BYD SONG» д.н.з. НОМЕР_1 речовим доказом, оскільки він є матеріальним об'єктом, який містить відомості, що можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже підпадає під визначення речового доказу. У разі повернення вказаного майна існує реальна загроза його зникнення, втрати, підміни або відчуження, тому для збереження автомобіля як речового доказу та забезпечення можливої конфіскації просив накласти арешт на вказаний автомобіль.
Прокурор підтримав клопотання слідчого та просив накласти арешт на автомобіль «BYD SONG» д.н.з. НОМЕР_1 шляхом заборони користування, відчуження та розпорядження для забезпечення можливої конфіскації.
Захисник ОСОБА_6 частково погодився з необхідністю накладення арешту на автомобіль для забезпечення можливої конфіскації, однак звернув увагу суду на необхідність врахування, що даний транспортний засіб є спільною власністю подружжя, у зв'язку з чим дружина підозрюваного є власником його частини. Просив залишити можливість його підзахисному користуватись вказаним автомобілем, оскільки він є лікарем-хірургом у прифронтовому регіоні.
Захисник ОСОБА_5 вважала, що автомобіль не є речовим доказом і не міг бути вилученим на підставі ухвали слідчого судді про обшук, бо немає жодного відношення до кримінального провадження. Тому просила відмовити у задоволенні клопотання слідчого в повному обсязі.
Підозрюваний підтримав позицію своїх захисників.
Заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання, вважаю, що його необхідно задовольнити частково.
Встановлено, що відомості про кримінальне правопорушення внесенні до ЄРДР №42025200000000131 від 19.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч.4 ст. 27, ч.3 ст. 369 КК України, 11.09.2025 на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук автомобіля марки «BYD SONG» д.н.з. НОМЕР_1 , належного ОСОБА_4 , його вилучено та визнано речовим доказом.
При розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя виходить з того, що за змістом частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з частиною другою статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до частини 5 статті 170 КПКУкраїни у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Згідно статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Статтею 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Слідчий суддя не знаходить підстав для арешту тимчасово вилученого майна, про яке йдеться у клопотанні, з підстав його відповідності ознакам ст. 98 КПК України, тобто ознакам речового доказу, що у визначений процесуальним законом спосіб слідчому судді доведено не було.
У той же час автомобіль марки «BYD SONG» д.н.з. НОМЕР_1 , належний ОСОБА_4 , що був вилучений під час проведення обшуку 11.09.2025 на підставі ухвали слідчого судді, підлягає арешту з підстав, визначених п.3 ч.2 ст. 170 КПК України, з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, оскільки 12.09.2025р. ОСОБА_4 було повідомлено про підозру за ч.3 ст.368 КК України, підозра на даній стадії досудового розслідування є у достатній мірі обґрунтованою поданими слідчому судді матеріалами кримінального провадження, а санкція зазначеної статті кримінального закону передбачає конфіскацію майна як обов'язковий вид покарання.
З урахуванням вимог ч.4 ст.170 КПК України вважаю, що в даному випадку найменш обтяжливим для власника і третіх осіб, а також достатнім та співрозмірним для потреб досудового розслідування буде накладення арешту на автомобіль «марки «BYD SONG» д.н.з. НОМЕР_1 , шляхом позбавлення власників та володільців майна права на відчуження та розпорядження ним.
При цьому слідчий суддя не вбачає обґрунтованих підстав для визначення частки у майні подружжя, яка підлягає арешту, на чому наполягала сторона захисту, оскільки вирішення вказаного питання знаходиться поза межами предметної компетенції слідчого судді, за умови відсутності відповідного судового рішення, яким даний факт встановлено у порядку цивільного судочинства, тощо.
На підставі викладеного, керуючись ст.131-132, 170-173, 309 КПК України,-
Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025200000000131 від 19.08.2025 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч.4 ст. 27, ч.3 ст. 369 КК України про арешт майна задовольнити частково.
Накласти у кримінальному провадженні № 42025200000000131 від 19.08.2025 року арешт на автомобіль « BYD SONG» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_4 з метою забезпечення виконання рішення суду в частині конфіскації майна шляхом позбавлення власників та володільців майна права на відчуження та розпорядження без позбавлення права на користування.
Ухвалу слідчого судді може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Повний текст ухвали оголошений 23.09.2025 о 8 год. 40 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1