490/5245/13-к
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/5245/13
1 - кп/490/246/2025
Іменем України
23 вересня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013160000000027 від 06.03.2013р., за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженеця м. Миколаєва, з вищою освітою, неодружений, на утриманні має доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , ФОП " ОСОБА_4 ", раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_5 ,
сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_6 ,
Наказом начальника УМВС України в Миколаївській області № 78 о/с від 19.11.2012 року ОСОБА_3 призначений старшим оперуповноваженим відділу боротьби зі злочинами в фінансовій сфері УДСБЕЗ УМВС України в Миколаївській області. Наказом начальника УМВС України в Миколаївській області № 75 о/с від 31.10.2012 року ОСОБА_3 присвоєне чергове спеціальне звання - підполковник міліції.
Положенням про управління - (відділ) державної служби боротьби з економічною злочинністю головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, затвердженим наказом МВС України № 769 від 03.09.2012 року, визначено основними завданнями УДСБЕЗ УМВС:
- організаційно - методичне забезпечення діяльності підрозділів державної служби боротьби з економічною злочинністю районних, районних у містах, міських управлінь (відділів), лінійних управлінь (відділів) внутрішніх справ на території обслуговування з питань попередження та викриття злочинів у сфері економіки, проти власності, у сфері службової і господарської діяльності, інтелектуальної власності, проведення оперативно - розшукової діяльності;
- безпосереднє вжиття організаційних і практичних заходів щодо попередження та викриття злочинів у сфері економіки, у тому числі на визначених пріоритетних напрямах роботи служби, та тих, що суттєво впливають на криміногенну, соціально-економічну ситуацію в регіоні, забезпечення відшкодування завданих злочинами матеріальних збитків, усунення причин і умов, що сприяють учиненню злочинів;
- здійснення інформаційно-аналітичної роботи, накопичення й аналіз інформації про оперативну обстановку, що склалася на території обслуговування, планування роботи, розстановки і комплексного використання сил та засобів. Організація взаємодії служб і підрозділів органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю;
- розроблення та вжиття заходів, спрямованих на вдосконалення форм і методів оперативно-розшукової діяльності державної служби боротьби з економічною злочинністю, надання працівникам практичної допомоги в організації роботи з попередження і викриття злочинів, у вирішенні інших службових завдань;
- організація взаємодії з іншими підрозділами ГУМВС, УМВС, органами виконавчої влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, органами, місцевого самоврядування, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, профспілками та організаціями роботодавців, а також підприємствами, установами, організаціями у вирішенні питань боротьби зі злочинністю.
Відповідно до того ж Положення, функціями УДСБЕЗ є:
- вивчення, аналіз та оцінка оперативної обстановки з попередження та викриття кримінальних правопорушень у сфері економіки на територіях;
- контроль за роботою підпорядкованих підрозділів державної служби боротьби з економічною злочинністю районних, районних у містах, міських управлінь (відділів), лінійних управлінь (відділів) внутрішніх справ;
- підготовка інформаційно-аналітичних документів, оглядів, методичних рекомендацій, узагальнення і поширення позитивного досвіду роботи, упровадження в практичну діяльність наукових розробок та новітніх методик виявлення злочинів;
- надання підрозділам державної служби боротьби з економічною злочинністю районних, районних у містах, міських управлінь (відділів), лінійних управлінь (відділів) внутрішніх справ організаційної, методичної і практичної допомоги у виявленні злочинів у сфері економіки, удосконаленні оперативно-розшукової діяльності;
- робота з джерелами оперативної інформації;
- забезпечення взаємодії з оперативними підрозділами інших правоохоронних органів;
- вжиття оперативно-розшукових заходів з попередження, припинення та викриття злочинів у сфері економіки, посилення протидії зловживанням посадових осіб органів державної влади та управління, у сфері земельних відносин і використання державного майна, запобігання незаконному використанню надр та інших природних ресурсів, легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;
- координація діяльності підрозділів державної служби боротьби з економічною злочинністю районних, районних у містах, міських управлінь (відділів), лінійних управлінь (відділів) внутрішніх справ з попередження та викриття злочинів у сфері економіки, у тому числі тяжких та особливо тяжких, що вчиняються посадовими особами територіальних підрозділів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;
- організація взаємодії з органами досудового розслідування, іншими підрозділами органів внутрішніх справ та правоохоронними органами з питань попередження та викриття економічних злочинів;
- участь у перевірках службової й оперативно-розшукової діяльності підпорядкованих підрозділів, вжиття заходів щодо усунення виявлених недоліків.
ОСОБА_3 обіймаючи в УДСБЕЗ УМВС України в Миколаївській області посаду старшого оперуповноваженого відділу боротьби зі злочинами в фінансовій сфері та на підставі ст. 1 Закону України «Про міліцію» був службовою особою - представником державної виконавчої влади.
Відповідно до ст. ст. 2, 10 Закону України «Про міліцію» в обов'язки ОСОБА_3 , зокрема, входило виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили, захист власності від злочинних посягань.
Натомість, ОСОБА_3 , як службова особа підрозділу УДСБЕЗ був наділений правами:
- викликати громадян і службових осіб у зв'язку з матеріалами, що знаходяться в їх провадженні;
- вимагати від керівників підприємств, установ і організацій пояснення по фактах порушення законодавства, перевірка додержання якого віднесена до компетенції служби;
- входити безперешкодно у будь-який час доби на територію і в приміщення підприємств, установ, організацій, в тому числі митниці, та оглядати їх з метою припинення злочинів, переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах;
- одержувати безперешкодно і безплатно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, та об'єднань громадян на письмовий запит відомості (в тому числі й ті, що становлять комерційну та банківську таємницю), необхідні у справах про злочини, що знаходяться у провадженні міліції. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність»;
- порушувати в установленому законом порядку питання про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами господарської діяльності індивідуально, та брати участь в їх проведенні;
- вилучати у громадян і службових осіб предмети і речі, заборонені або обмежені в обороті, а також документи з ознаками підробки, знищувати ці предмети, речі та документи або передавати їх за призначенням у встановленому порядку;
- відвідувати жилі та інші приміщення за згодою їх власників або мешканців для з'ясування обставин злочину, що готується, а також збирати відомості про протиправну діяльність осіб, щодо яких проводиться перевірка;
- проводити контрольовану поставку та контрольовану і оперативну закупку товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності з метою виявлення документування фактів протиправних діянь;
- брати участь у розкритті кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством;
- за дорученням слідчого органу досудового розслідування, прокурора проводити або брати участь у проведенні процесуальних дій у кримінальному провадженні та виконувати ухвали слідчого судді, суду про привід учасників кримінального провадження у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Відповідно до Посадової інструкції старшого оперуповноваженого відділу боротьби зі злочинами у фінансовій сфері, затвердженої в.о. начальника УДСБЕЗ УМВС України в Миколаївській області 06.11.2012 року, ОСОБА_3 був уповноважений:
- координувати та брати участь в оперативно - розшуковій діяльності на території обслуговування;
- брати участь в організації розвідувальних заходів у кримінальномусередовищі з виявлення діючих на території обслуговування злочинних елементів;
- забезпечувати підготовку проектів рішень і пропозицій щодо виконаннядоручень керівництва вищого рівня;
- проводити комплекс оперативно - розшуковик заходів із залученням можливостей відділів криміналістичної та технічної розвідки, інших спеціалізованих підрозділів у взаємодії з іншими силовими структурами;
- у рамках компетенції застосовувати оперативний зв'язок із центральним апаратом МВС України та міськими (районними, лінійними) органами внутрішніх справ під час виконання службових обов'язків;
- контролювати дотримання підлеглими дисципліни, прав та свобод людини та громадянина, режиму секретності;
- організовувати роботу з виявлення злочинів у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
- здійснювати постійну взаємодію з державними органами, регулюючими відносини у кредитно - фінансовій та банківській сфері.
При цьому ОСОБА_3 зазначеною Посадовою інструкцією було наділено правом представляти підрозділ УДСБЕЗ в інших органах МВС України, а також в органах виконавчої влади з питань, що належали до його компетенції, отримувати у встановленому порядку інформацію, яка необхідна для виконання завдань, поставлених перед підрозділом.
На початку лютого 2013 року ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді старшого оперуповноваженого відділу боротьби зі злочинами в фінансовій сфері УДСБЕЗ УМВС України в Миколаївській області, діючи умисно, вирішив незаконно збагатитися за рахунок отриманої ним інформації про ймовірні порушення законодавства суб'єктами підприємницької діяльності, шляхом отримання неправомірної вигоди, використовуючи службове становите, при прийнятті сприятливих для таких суб'єктів господарювання рішень щодо проведення перевірок їх діяльності та отриманні позитивних висновків за результатами їх проведення.
З цією метою, приблизно 07.02.2013 року у денний час, ОСОБА_3 прибув у приміщення ломбарду за адресою: м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 330, і звернувся до співзасновника та комерційного директора Повного Товариства «Ломбард «Кузьмін і Кузьмін «Євроком» ОСОБА_7 .
При цьому ОСОБА_3 , діючи як службова особа, з використанням свого службового становища, умисно, з корисливих мотивів запропонував ОСОБА_7 щомісячно передавати йому по 200 доларів США, за прийняття рішень в межах його компетенції про відсутність підстав для проведення перевірок діяльності вищевказаного товариства та отримання сприятливих для даного суб'єкта господарювання висновків за результатами перевірок, розпочатих іншими службовими особами.
Також ОСОБА_3 повідомив, що у разі відмови ОСОБА_7 від надання йому неправомірної вигоди, ним будуть ініційовані перевірки додержання в діяльності ПП «Ломбард «Кузьмін і Кузьмін «Євроком» вимог різних галузей законодавства з вилученням при цьому для досліджень спеціалістами комп'ютерної техніки та документів підприємства.
В подальшому, діючи умисно, реалізуючи злочинний умисел направлений на отримання неправомірної вигоди, використовуючи своє службове становище, 14.03.2013 року близько 11 год. 50 хв. ОСОБА_3 прибув до будівлі ломбарду ПП «Ломбард «Кузьмін і Кузьмін «Євроком», розташованої за адресою: м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 330, зустрівся біля цієї будівлі з ОСОБА_7 і, діючи умисно, будучи службовою особою та використовуючи своє службове становище, одержав від ОСОБА_7 гроші в сумі 200 доларів США, що за курсом НБУ на 14.03.2013р. становить 1598,6 гри. (200 доларів США х 7,993 грн. = 1598,6 грн.).
Крім того, діючи умисно, повторно реалізуючи умисел на незаконне збагачення шляхом одержання від власниці ПП «КСС-ТРАНС» ОСОБА_8 неправомірної вигоди, 25.02.2013 року ОСОБА_3 прибув в офісне приміщення ПП «КСС-ТРАНС» за адресою: м. Миколаїв, вул. Бузький Бульвар, 15/1 і висунув вимогу ОСОБА_8 передати йому грошові кошти в сумі 5000 доларів США за припинення подальшої перевірки діяльності вказаного суб'єкта господарювання та складання сприятливого для ОСОБА_8 висновку за результатами її проведення.
Разом з цим, ОСОБА_3 повідомив, що у разі відмови ОСОБА_8 від надання йому неправомірної вигоди, останнім будуть ініційовані перевірки додержання ПП «КСС-ТРАНС» та ПП ОСОБА_8 вимог різних галузей законодавства. Вказані дії призведуть до порушення нормального режиму роботи підприємства і спотворюватимуть позитивний імідж та ділову репутацію вищевказаних суб'єктів господарювання в очах їх клієнтів та інших суб'єктів господарської діяльності.
Між тим, ОСОБА_8 повідомила ОСОБА_3 , що озвучена останнім сума є неприйнятною для неї.
На почату березня 2013 року, під час чергового перебування ОСОБА_8 в УДСБЕЗ за викликом ОСОБА_3 , останній повідомив, що зменшує розмір за раніше запропонованою пропозицією до 3000 доларів США. На це ОСОБА_8 також відповіла відмовою.
27.03.2013 року близько 12.00 год. у своєму службовому кабінеті в УМВС України в Миколаївській області за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 5, під час допиту свідка ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , діючи як службова особа, умисно, з використанням службового становища, повторно запропонував передати йому 3000 доларів США, на що вона, не бажаючи настання негативних наслідків у вигляді порушення нормального режиму роботи суб'єктів господарювання у зв'язку з проведенням таких перевірок в діяльності ПП «КСС-ТРАНС» та ПП ОСОБА_8 , відповіла згодою. ОСОБА_3 , визначив та повідомив ОСОБА_8 що 3000 доларів США вона повинна передати йому двома рівними частинами - 1500 доларів США того ж дня, іншу частину - 1500 доларів США через місяць.
З метою конспірації своїх злочинних дій ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_8 , що перші 1500 доларів США необхідно передати його довіреній особі - касиру пункту обміну валюти, розташованому у будівлі ВАТ «Укртелеком» за адресою: м. Миколаїв, пр. Леніна, 72.
Після цього, 27.03.2013 року о 12 год 26 хв. ОСОБА_3 прибув за адресою: м. Миколаїв, пр. Леніна, 72, і не повідомляючи касиру вказаного пункту обміну валют ОСОБА_9 про протиправність своїх дій, попросив останню прийняти для нього від ОСОБА_8 1500 доларів США, після чого передати їх йому, на що ОСОБА_9 погодилась.
На виконання пропозиції ОСОБА_3 , 27.03.2013 року о 13 год. 19 хв. у будівлі ВАТ «Укртелеком», що розташована за адресою: м. Миколаїв, пр. Леніна, 72. ОСОБА_8 передала касиру пункту обміну валют ОСОБА_9 грошові кошти в розмірі 1500 доларів США, що за курсом НБУ на 27.03.2013 складає 11989,5 грн. (1500 доларів США х 7,993 грн.= 11989,5 грн.)
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, винним себе не визнав. ОСОБА_3 , свою провину заперечував повністю, суду повідомив, що він здавав ОСОБА_7 лом золота, за що і отримав кошти. Стосовно ОСОБА_8 зазначив, що була інформація про вчинення нею кримінального правопорушення, яку слідчим Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області було внесено до ЄРДР. В межах кримінального провадження, слідчим надавались доручення про проведення певних слідчих/розшукових дій, тож все спілкування з ОСОБА_8 відбувалось із дотриманням норм законодавства, однак ОСОБА_8 неодноразово намагалась запропонувати йому грошові кошти за закриття провадження. Крім того, вони мали намір залучити ОСОБА_8 до співробітництва.
Незважаючи на заперечення обвинуваченим своєї провини у вчиненні інкримінованих йому злочинів, його винуватість повністю підтверджується доказами, які суд безпосередньо дослідив під час судового розгляду:
- заявою ОСОБА_7 від 28.02.2013 року, в якій заявник просить вжити заходи до працівника міліції ОСОБА_3 та іншої особи, які вимагали та отримали грошові кошти в сумі 5000 грн. та 1000 дол. США за не притягнення до відповідальності у зв'язку із порушеннями фінансово - господарської діяльності ломбарду та на момент написання заяви вимагали 200 дол. США кожного місяця за безперешкодну роботу його бізнесу. (т. 1 а.с. 232);
- заявою ОСОБА_7 від 05.03.2013 року на ім'я слідчого в особливо важливих справах прокуратури Миколаївської області, в якій заявник пропонує для викриття злочинної діяльності співробітників УДС БЕЗ УМВД України в Миколаївській області ОСОБА_3 та інших осіб власні кошти номіналом 100 доларів США в кількості двох банкнот. (т. 2. а.с. 109);
- даними з протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 14.03.2013 року з фото таблицею, згідно якого було проведено контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, в ході проведення якого за місцем проживання ОСОБА_7 ним були поміщені до лівої кишені дві купюри номіналом по 100 дол. США кожна, після чого він поїхав до ломбарду розташованого за адресою: м. Миколаїв, проспект
Жовтневий, 330. Приблизно об 11:50 годині до ломбарду під'їхав ОСОБА_3 та ще один чоловік, якого ОСОБА_7 не знав. ОСОБА_3 відвів ОСОБА_7 в бік де останній передав ОСОБА_3 200 дол. США, які знаходились в його лівій кишені, а ОСОБА_3 в свою чергу запропонував ОСОБА_7 телефонувати в разі виникнення проблем на номер наданий йому раніше. (т. 2 а.с. 112-120);
- даними з протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 08.05.2013 року, яким зафіксовано зустріч ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , в ході якої об 11:56:03 години ОСОБА_7 перерахувавши грошові кошти в сумі 200 дол. США віддає їх ОСОБА_3 , після чого ОСОБА_3 сідає в автомобіль та покидає місце зустрічі. (т. 2 а.с. 222-227);
- листом ПТ "Ломбард "Кузьмін і Кузьмін "Євроком" від 12.11.2013 року, згідно якого жодного договору ломбардного кредитування з ОСОБА_3 в період часу з 01.01. по 21.05.2013 року не укладалось. (т. 2 а.с. 229);
- дорученням начальника Департаменту ДСБЕЗ МВС України ОСОБА_10 від 21.01.2013 року "Про організацію практичних заходів з попередження і розкриття кримінальних правопорушень у сфері надання фінансових послуг ломбардами", згідно якого начальникам У(В)ДСБЕЗ управлінь МВС України в областях було надано доручення, щодо організації проведення оперативно-розшукових заходів направлених на документування тяжких злочинів, що готуються особами ломбардів та інших дій спрямованих на виявлення злочинної діяльності. (т. 1 а.с. 172-173);
- листом начальника Управління ДСБЕЗ УМВС України в Миколаївській області від 07.02.2013 року, яким у ПТ "Ломбард "Кузьмін і Кузьмін "Євроком" було витребувано інформацію, що підтверджує законність надання товариством фінансових послуг населенню. (т. 1 а.с. 174);
- довідкою, згідно якої ОСОБА_3 займає посаду старшого оперуповноваженого відділу боротьби зі злочинами в фінансовій сфері УДСБЕЗ УМВС України в Миколаївській області. (т. 1 а.с. 241, 243);
- поясненнями ОСОБА_11 від 14.02.2013 року, в яких остання зазначила, що уклала договір з ПП "КСС-Транс" з метою працевлаштування за кордоном та сплатила грошові кошти в сумі 9000 грн., однак послуг не отримала. З зазначених пояснень вбачається, що посадову особу, яка отримала пояснення та в межах якого провадження такі пояснення отримано, не зазначено; як і не зазначено даних про реєстрацію такого документа (т. 2 а.с.37-38);
- даними з листа (рапорту) старшого оперуповноваженого УДС БЕЗ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_3 від 15.02.2013 року на ім'я начальника Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, в якому зазначено, що з метою захисту інтересів громадян України та на виконання доручення ДДС БЕЗ МВС України здійснюється перевірка дотримання вимог чинного законодавства суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність, пов'язану з посередництвом у працевлаштуванні на роботу за кордоном та надають супутні послуги. Було встановлено, що ОСОБА_11 у 2013 році звернулась до ПП "КСС-Транс" з метою працевлаштування за кордоном та сплатила приватному підприємцю ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 9000 грн. за оформлення паспорту моряка, проходження курсів іноземної мови та послуги фірми, але до теперішнього часу жодної дії не зроблено і гроші не повернуто. (т. 2 а.с. 36);
- заявою ОСОБА_8 від 15.03.2013 року, в якій заявник просить вжити заходів до працівників УДС БЕЗ УМВД України в Миколаївській області ОСОБА_3 та інших осіб, які вимагають в неї хабар за не притягнення її до кримінальної відповідальності та не проведення перевірок фінансово - господарської діяльності її підприємств. ( т. 1 а.с. 250);
- листом начальника УДС БЕЗ УМВД України в Миколаївській області ОСОБА_12 від 25.02.2013 року за № 77/3-919 на ім'я ОСОБА_8 , в якому зазначено, що у зв'язку з виконанням доручення слідчого у кримінальному провадженні № 12013160020001036 від 16.02.2021 року ОСОБА_8 пропонують надати на адресу УДС БЕЗ УМВД України в Миколаївській області документи, щодо ведення фінансово - господарської діяльності ПП ОСОБА_8 та ПП "КСС - Транс". Виконавцем в даному листі зазначено ОСОБА_3 та вказано номер телефону. (т. 1 а.с. 254);
- заявою ОСОБА_8 від 20.03.2013 року на ім'я слідчого в особливо важливих справах прокуратури Миколаївської області, в якій заявниця пропонує для викриття злочинної діяльності співробітників УДС БЕЗ УМВД України в Миколаївській області ОСОБА_3 та інших осіб власні кошти номіналом 100 доларів США в кількості 30 банкнот. (т. 1. а.с. 267);
- даними з протоколу огляду речей - телефону та грошей від 27.03.2013 року з фото таблицею, згідно якого слідчим було проведено огляд 15 банкнот номіналом по 100 доларів США кожна, які свідок ОСОБА_9 добровільно видала слідчому після отримання приблизно о 13:25 годині від жінки. Крім того, було оглянуто телефон свідка ОСОБА_9 та виявлено запис про вхідний дзвінок з номером " НОМЕР_1 ", який надійшов о 12:57 год. 27.03.2013 року, тривалістю 13 сек. та вихідний дзвінок з номером " НОМЕР_1 ", який був здійснений о 13:26 год. 27.03.2013 року тривалістю 10 сек. За результатами проведеного огляду було вилучено 15 банкнот номіналом по 100 дол. США кожна. (т. 1 а.с. 268);
- даними з протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 27.03.2013 року з фото таблицею, згідно якого було проведено контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, в ході проведення якого в офісі ПП "КСС - Транс" за адресою: м. Миколаїв, вул. Бузький бульвар, 15, ОСОБА_8 було поміщено до робочого столу 30 банкнот номіналом 100 дол. США. Приблизно об 11:10 годині на її телефон поступив дзвінок від ОСОБА_3 , який викликав її для допиту на 11:30. В призначений час ОСОБА_8 прибула і ОСОБА_3 завів її до службового кабінету та зазначив про необхідність передати гроші в сумі 3000 дол. США, при цьому вона повинна була передати 1500 дол. США в обмінний пункт валют розташований в Укртелекомі, якій знаходиться на проспекті Центральному, а 1500 дол. США надати через місяць. ОСОБА_3 запитав, чи має ОСОБА_8 при собі вказану суму грошей, вона відповіла, що не має, та повідомила, що гроші знаходяться в офісі. ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_8 швидко забрати гроші в офісі і передати до пункту обміну валют, як він зазначив раніше. ОСОБА_8 сіла в свій автомобіль та поїхала в офіс за грошима. Коли ОСОБА_8 виїхала з офісу і прямувала до обмінного пункту на її телефон надійшов дзвінок від ОСОБА_3 , який повідомив, що вона повинна закрити питання протягом 15 хвилин. Приблизно о 13:00 годині ОСОБА_8 приїхала до вказаного ОСОБА_3 місця та у дівчини в пункті обміну спитала її ім'я і дівчина повідомила, її звати ОСОБА_13 . ОСОБА_8 повідомила дівчині, що вона повинна щось передати, на що дівчина відповіла, що знає про що мова. ОСОБА_8 зателефонувала ОСОБА_3 та спитала чи дійсно дівчину, якій необхідно було передати кошти звати ОСОБА_13 , на що останній відповів позитивно, після чого ОСОБА_8 передала дівчині грошові кошти в сумі 1500 дол. США та вийшла з приміщення. (т. 3 а.с. 12-23);
- даними з протоколу огляду від 27.03.2013 року, згідно якого було оглянуто відеозапис з камер системи відео спостереження відділення № 7 ПАТ "Єкатерінославський комерційний банк" за 27.03.2013 року. (т. 2 а.с. 3);
- даними з протоколу огляду від 27.03.2013 року, згідно якого було проведено огляд приміщення кабінету № 414 УДС БЕЗ УМВС України в Миколаївській області за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 5, в ході якого було виявлено та вилучено окреме доручення СВ Центрального РВ ММУ УМВС від 21.02.2013 року та матеріали на 13 арк. (т. 2 а.с. 21 - 22);
- даними з протоколу пред'явлення особи для впізнання від 28.03.2013 року, згідно якого свідок ОСОБА_9 впізнала ОСОБА_3 , як чоловіка який 27.03.2013 року пропонував їй взяти того ж дня у жінки 1500 дол. США для подальшої передачі їх йому. (т. 2 а.с. 49);
- даними з протоколу огляду документів від 28.03.2013 року, згідно якого було проведено огляд документів кримінального провадження № 12013160020001036 в матеріалах якого серед інших документів знаходився рапорт старшого оперуповноваженого УДСБЕЗ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_3 , договір про надання інформаційно-консультативних послуг від 31.01.2013 року та акт виконаних робіт від 31.01.2013 року. (т. 1 а.с. 190);
- даними з протоколу огляду документів від 01.04.2013 року з фото таблицею, згідно якого було проведено огляд речей, тимчасово вилучених при особистому обшуку ОСОБА_3 , серед яких були: - мобільний телефон Nokia в пластиковому корпусі чорного кольору з СІМ- картою «Life» Л» НОМЕР_2 , пін-код «1111»; - мобільний телефон Nokia 6700 в металевому корпусі чорного кольору з СІМ - карткою «Life» № НОМЕР_3 , пін-код «9780»; - мобільний телефон Nokia 6500 в металевому корпусі чорного кольору з СІМ - карткою «МТС» № НОМЕР_4 , пін-код «0000»; - мобільний телефон Nokia в пластиковому корпусі чорного кольору з 2 СІМ - картками «Life» № НОМЕР_5 , пін-код «3329» та «МТС» № НОМЕР_6 , пін-код «0000». (т. 2 а.с. 65-71);
- даними з протоколу огляду документів від 02.04.2013 року з фото таблицею, згідно якого було оглянуто документи вилучені 27.03.2013 року при проведенні огляду службового кабінету старшого оперуповноваженого УДС БЕЗ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_3 , серед яких були: - аркуш формату А5 з надрукованим на ньому актом виконаних робіт від 31.01.2013 року, підписаний від імені виконавця ПП « ОСОБА_8 » та замовника ОСОБА_11 ; - аркуш формату A4 з надрукованим на ньому договором від 31.01.2013 року про надання інформаційно-консультативних послуг, підписаний від імені тих же осіб; - аркуш формату A4 з роздрукованою на ньому копією ліцензії серії AB № 399984 на вид господарської діяльності: «Посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном» строком дії 23.09.2008 року по 23.09.2013 року; - аркуш формату A4 з переліком посад на англійській мові та відповідними їм сумами у Євро; - аркуш формату A4 з рукописними написами щодо адреси та контактів ТОВ «Миколаївський центр підготовки плавскладу», договору з "КСС- ТРАНС"; - аркуш формату A4 з роздрукованим на ньому в 2-х екземплярах запиту начальника УДСБЕЗ директору ТОМ «Миколаївський центр підготовки плавскладу» від 27.02.2013 року № 77/3-963, на запиті є підпис директора ТОВ про отримання запиту 27.02.2013 року. Виконавцем запиту вказаний ОСОБА_3 , тел. НОМЕР_8; - аркуш формату A4 з роздрукованим на ньому витягом з бази даних «Armor» щодо ОСОБА_8 . На аркуші є відбиток печатки ПП ОСОБА_8 рукописний напис щодо її телефону та адрес; - аркуш формату A4 з роздрукованим на ньому супровідним листом УДСБЕЗ № 77/3-1162 від 07.03.2013 року слідчому СВ Центрального РВ ММУ УМВС до матеріалів виконання доручення останнього у кримінальному провадженні № 12013160020001036. У супровідному листі вказано, що до нього додаються матеріали на 87 аркушах. У листі є розписка слідчого ОСОБА_14 про його отримання 07.03.2013 року. У листі вказано, що при отриманні інших матеріалів, слідчому буде повідомлено додатково. Виконавцем листа вказано ОСОБА_3 тел. НОМЕР_8.(т. 2 а.с. 4-17);
- даними з висновку за матеріалами службової перевірки від 12.04.2013 року, згідно якого було встановлено, що 03.03.2013 року заступник начальника УДСБЕЗ ОСОБА_15 на виконання доручення слідчого направив йому матеріали на 87 аркушах. Через декілька днів після отримання матеріалів слідчий на прохання старшого оперуповноваженого УДС БЕЗ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_3 без супровідного листа передав останньому ті ж матеріали. На момент проведення перевірки в матеріалах кримінального провадження № 12013160020001036 (кримінальне провадження за фактом вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України) вказані документи відсутні. (т. 2 а.с. 88-90);
- висновком експерта № 15 від 10.04.2013 року, згідно якого банкноти номіналом 100 доларів США вилучені у свідка ОСОБА_9 із серійними номерами КА 67283799 А, КА 67283797 А, КВ 70573094 Е, FF 66601435 A, DF 44327627 A, FF 66601434 A, KA 67283701 A, KL 83385555 B, KL 83385554 B, KL 80617329 B, KH 63402782 A, KB 11863247 F, CB 18714006 E, KA 67283798 A, FF 66601461 A відповідають аналогічним банкнотам, які знаходяться в офіційному обігу США. (т. 2 а.с. 105-107);
- даними з протоколу про результати аудіо -, відеоконтролю особи від 08.05.2013 року, яким зафіксовано зустріч ОСОБА_8 та ОСОБА_3 27.03.2013 року. В своєму робочому кабінеті ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_8 , що в нього багато до неї запитань, крім того вказав, що будуть проводитись слідчі дії, а потім все це передадуть до
суду. Також зазначив, що будуть відпрацьовувать всіх людей зі списку наданого ОСОБА_8 на що остання повідомила, що такі дії підривають її репутацію в місті і питала, яким чином можливо закрити цю справу. ОСОБА_3 їй повідомив, що ажіотаж по її справі вже загасає, є інші справи та надав їй аркуш паперу запропонувавши намалювати там, те що вона хоче йому запропонувати. ОСОБА_8 не розуміючи, що їй пропонують декілька разів перепитувала, що потрібно написати. ОСОБА_3 сказав явку з повинною та розсміявся. ОСОБА_3 написав на листку суму, яку повинна сплатити ОСОБА_8 , однак остання стала просити сплатити її не одразу. ОСОБА_3 вийшов із кабінету, а повернувшись зазначив на листі суму і повідомив, що половину потрібно віддати зараз, а другу половину через місяць. ОСОБА_8 погодилась, після чого ОСОБА_3 запропонував її провести до виходу і в коридорі зрозумівши, що ОСОБА_8 не має достатньої кількості грошей при собі, повідомив, що вона повинна передати кошти в обмінний пункт валют, який знаходиться в будівлі Укртелекому на проспекті Центральному. ОСОБА_8 через деякий час прибувши до пункту обміну валют спитавши у дівчини ім'я та зателефонувавши ОСОБА_3 , щоб переконатись в правильності своїх дій передала грошові кошти дівчині в обмінному пункті. (т. 3 а.с. 24-40);
- даними з протоколу огляду документу від 16.05.2013 року з фото таблицею, згідно якого було проведено огляд DVD+R диску вилученого 27.03.2013 року при проведенні огляду системного блоку комп'ютеру у відділенні № 7 ПАТ "Єкатерінославський комерційний банк", на якому містяться відеозаписи з камер відео спостереження , та на яких зафіксовано дії осіб схожих на ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_9 . Так, зафіксовано, що 27.03.2013 року о 12:25:36 - 12:26:56 до віконця пункту обміну валют підійшли два чоловіка, один з яких схожий на ОСОБА_3 розмовляє через віконце з особою, яка знаходиться в середині пункту обміну валют. Під час розмови чоловік схожий на ОСОБА_3 отримав від особи, що перебуває в середині пункту обміну валют візитну картку, після чого чоловіки йдуть. 27.03.2013 року о 13:18:26-13:18:55 до віконця пункту обміну валют підходить жінка схожа на ОСОБА_8 та розмовляє з особою, яка перебуває в середині пункту обміну валют. 27.03.2013 року о 13:18:56-13:19:59 жінка схожа на ОСОБА_8 , розмовляє з кимось по мобільному телефону, після чого дістає з кишені та передає у віконце пункту обміну валют долари США, після чого нічого не отримавши йде. (т. 2 а.с. 23-34);
- даними з протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 20.05.2013 року, згідно якого 27.03.2013 року об 11:05 годині ОСОБА_3 використовуючи абонентський номер НОМЕР_7 зателефонував ОСОБА_8 та запропонував їй приїхати на 11:30. О 13:26 годині ОСОБА_8 зателефонувала ОСОБА_3 та спитала - ОСОБА_13?, на що ОСОБА_3 відповів -Да. (т. 3 а.с. 48- 51);
- показами свідка ОСОБА_9 , яка суду повідомила, що в той час працювала касиром в пункті обміну валют розташованому за адресою: м. Миколаїв, пр. Леніна, 72. Вона точно не пам'ятає коли відбулись ці події, але зазначила, що ОСОБА_3 був постійним клієнтом, а ще був приятелем її знайомого, тож вона його знала наглядно. В той день він прийшов десь о 10:00 - 11:00 годині та повідомив, що йому сьогодні повинні повернути борг, але з робочих питань він не зможе бути у місті, тому просив взяти гроші, а він в вечорі приїде їх забере. Вона погодилась і приблизно через дві години прийшла жінка і передала для ОСОБА_3 кошти. Вона взяла кошти та поклала їх в карман, а хвилин через 5 прийшли працівники поліції і вона видала кошти. Скільки було грошей вона не знала, про суму їй не казав ні ОСОБА_3 , ні жінка.
Суд по закінченню з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами поставив на обговорення питання чи бажають сторони доповнити судовий розгляд та чим саме. Будь-яких клопотань щодо доповнення судового розгляду від учасників судового провадження не надійшло.
Таким чином, слід зазначити, що судом в межах повноважень, визначених ч. 3 ст. 26 КПК України, були створені всі необхідні умови та вжиті всі можливі заходи для реалізації стороною обвинувачення та захисту своїх процесуальних прав, в тому числі права
відстоювати свою правову позицію і надавати докази на її обґрунтування та для повного і об'єктивного з'ясування обставин на підстав наданих сторонами доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Статтею 9 КПК України, на слідчого, прокурора покладений обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ч. ч. 2, 6 ст. 22 КПК України).
Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
За змістом ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Склад злочину - це сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин. Обов'язковими елементами складу злочину є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.
Керуючись вимогами ст. 94 КПК України, суд, оцінюючи докази, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, за обставин, установлених судом.
Частина 3 ст. 368 КК України, (в редакції, що діяла на день вчинення кримінального правопорушення) встановлює кримінальну відповідальність за одержання хабара у великому розмірі або службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням хабара.
Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 368 КК України, характеризується прямим умислом та наявністю корисливого мотиву.
Суб'єкт злочину спеціальний, а саме службова особа.
Судом встановлено, що Наказом начальника УМВС України в Миколаївській області № 78 о/с від 19.11.2012 ОСОБА_3 призначений старшим оперуповноваженим відділу боротьби зі злочинами в фінансовій сфері УДСБЕЗ УМВС України в Миколаївській області.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про міліцію» в обов'язки ОСОБА_3 , зокрема, входило виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили, захист власності від злочинних посягань.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про міліцію», ОСОБА_3 зобов'язаний був також: - виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством; - приймати і реєструвати заяви й повідомлення про злочини та адміністративні порушення, своєчасно приймати по них рішення.
Для виконання покладених на міліцію обов'язків, ОСОБА_3 як співробітнику міліції, відповідно до ст. 11 Закону України «Про міліцію» надано право: - викликати громадян і службових осіб у справах про злочини та у зв'язку з матеріалами, що знаходяться в її провадженні, в разі ухилення без поважних причин від явки за викликом піддавати їх приводу у встановленому законом порядку; - вимагати від керівників підприємств, установ і організацій пояснення по фактах порушення законодавства, перевірка додержання якого віднесена до компетенції міліції, а також у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, проводити перевірки по фактах порушення законодавства, контроль за додержанням якого віднесено до компетенції міліції, вимагати проведення інвентаризацій і ревізій відповідних сфер фінансово-господарської діяльності.
Таким чином, ОСОБА_3 займав в УДСБЕЗ УМВСУ в Миколаївській області посаду старшого оперуповноваженого відділу боротьби зі злочинами в фінансовій сфері. За статусом і своїми службовими повноваженнями він підпадав під визначення службової особи (Постанова Верховного суду України № 5-47кс13 від 12.12.2013 року), тож обвинувачений є суб'єктом злочину передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 року встановлено, що відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.
Так, згідно даних з протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 08.05.2013 року, яким зафіксовано зустріч ОСОБА_7 та ОСОБА_3 в ході якої об 11:56:03 години ОСОБА_7 перерахувавши грошові кошти в сумі 200 дол. США віддає їх ОСОБА_3 , після чого ОСОБА_3 сідає в автомобіль та покидає місце зустрічі. Сам ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував факту отримання грошових коштів від ОСОБА_7 , але повідомив, що ці кошти отримав за зданий лом золота.
Однак, такі твердження обвинуваченого спростовуються листом ПТ "Ломбард "Кузьмін і Кузьмін "Євроком" від 12.11.2013 року, згідно якого жодного договору
ломбардного кредитування з ОСОБА_3 в період часу з 01.01. по 21.05.2013 року не укладалось. Крім того, суть розмови зафіксованої 08.05.2013 року зводиться до того, що ОСОБА_3 гарантує ОСОБА_7 після отримання коштів сприяти в вирішенні питань, які можуть виникнути в подальшому.
Крім того, згідного протоколу аудіо-, відеоконтролю особи від 08.05.2013 року, на якому зафіксовано, як ОСОБА_3 вказує, куди повинна ОСОБА_8 передати грошові кошти в сумі 1500 дол. США за не створення перешкод в її діяльності, та як ОСОБА_8 передає кошти в сумі 1500 дол. США в зазначене раніше обвинуваченим місце.
Таким чином, з досліджених судом доказів встановлено, що ОСОБА_3 , як службова особа одержав грошові кошти в сумі 200 дол. США від ОСОБА_7 та 1500 дол. США від ОСОБА_8 за виконання чи невиконання дій, які він міг або повинен був виконати з використанням наданої йому влади (повноважень).
Щодо показань обвинуваченого ОСОБА_3 , то суд оцінює їх критично та вважає, що вони свідчать про намір обвинуваченого уникнути кримінальної відповідальності та є обраним ним способом захисту.
Так, факт того, що 08.05.2013 року ОСОБА_7 передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 200 дол. США повністю підтверджується дослідженими під час судового розгляду доказами і обвинувачений не заперечував факту отримання коштів.
Щодо доводів сторони захисту суд зазначає таке.
Стороною захисту у процесі дослідження аудіо -, відео - запису на DVD-R диску було зазначено, що аудіо- , відео- запис розпочався об 11:54:06. При ньому, відповідно до назви файлу «13314_115306» запис розпочато об 11:53:06 годині 14.03.13 року, тобто на дослідженому відеозапису відсутня одна хвилина. Саме недостовірністю відеозапису можна пояснити відсутність відомостей про джерело походження відеозапису, про місце знаходження його оригіналу, факт знищення відомостей про властивості - аудіо, - відео файлу карти «Transcend 8 Gb» з записом зустрічі ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , що не дозволяє встановити технологічні властивості відеограми.
У процесі судового розгляду справи, на думку сторони захисту, сторона обвинувачення не надала суду переконливих доказів того, що - відео файл з записом зустрічі потерпілого та ОСОБА_3 є оригіналом запису, як і не спростувала доводи сторони захисту щодо сумніву у цьому. Сторона обвинувачення у процесі досудового розслідування не встановила відомості щодо записуючого пристрою та його місцезнаходження, а на стадії судового розгляду такими можливостями не скористалася. Такі ж зауваження сторона захисту висловила і щодо додатку до протоколу аудіо-, відеоконтролю особи від 08.05.2013 року, яким зафіксовано зустріч ОСОБА_8 та ОСОБА_3 27.03.2013 року та до інших протоколів ДС(Р)Д та додатків до них.
За таких обставин на думку сторони захисту відомості щодо: - обставин зустрічі ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , зафіксовані на карті «Transcend 8 Gb» та DVD-R диску; - обставин зустрічі ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , зафіксовані на карті «Transcend 8 Gb» та DVD-R диску, як і відомості щодо обставин цих зустрічей, відображені у протоколі, як похідні від - аудіо,- відео запису, є недопустимими доказами.
Так, що стосується доводів захисника про те, що диск з відеозаписом та протокол його огляду є недопустимими доказами, оскільки диск є копією, що не дозволяє встановити його технологічні властивості (ознаки монтажу, порушення безперервності запису, стирання, обрізання тощо), то суд зазначає таке.
Згідно із ч. 1 ст. 99 КПК Укаїни документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, зокрема, й матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні). Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов'язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.
Відповідно до ст. 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV "Про електронні документи та електронний документообіг" у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
Матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Усі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.
Долучені до матеріалів провадження як докази CD-диски з відеозаписами обставин подій були виготовлені у зв'язку з необхідністю надання інформації, яка має значення у кримінальному провадженні та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігається на комп'ютері в електронному вигляді у виді файлів.
Таким чином, записаний на оптичний диск - носій інформації електронний файл у виді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документа.
Така позиція узгоджується із судовою практикою, де аналогічна правова позиції викладена в постанові Касаційного кримінального суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 677/2040/16-к (провадження № 51-5738км19) та від 19.08.2021 року у справі № 756/8124/19 (провадження № 51-601км21).
Тому доводи сторони захисту в цій частині, на думку суду, не є такими, що підтверджують наявність істотного порушення КПК України.
Водночас сторона захисту не була позбавлена можливості заявляти під час проведення досудового розслідування, а також перед судом клопотання про призначення відповідних експертиз на предмет перевірки автентичності відеозаписів, однак таким правом не скористалася. Відповідно до закріпленого в ст. 26 КПК України принципу диспозитивності, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Доводи захисника надані при оцінці Постанови про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального експерименту від 22.03.2013 року (т. 3 а.с.1) з посиланням на визначення дефініції у онлайн - словнику "Словопедія" не є релевантними.
Сторона захисту посилається на чисельні порушення норм КПК України при проведенні досудового розслідування, та зазначає, що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 86 КПК України такі докази підлягають визнанню недопустимими та не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень та на них не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Критерії визнання доказів недопустимими обумовлюють диференційований порядок вирішення питання щодо їх недопустимості: під час будь-якого судового розгляду у разі встановлення очевидної недопустимості доказу (ч. 4 ст. 87, ч. 2 ст. 89 КПК України) - у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого судового розгляду; у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті (ч. 1 ст. 89 КПК України) - якщо при отриманні доказів допущено процесуальні порушення, які тягнуть інші порушення прав людини та потребують оцінки на підставі всієї сукупності доказів; зумовлюють сумніви у достовірності здобутих відомостей та суд має вирішити питання щодо можливості усунення вказаного сумніву на підставі сукупності інших зібраних допустимих доказів.
Вирішуючи на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України, питання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, суд має
обґрунтувати, яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, в чому саме полягає істотність такого порушення в тій мірі, що обумовлює недопустимість доказу, та за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведених в ч. 2 ст. 87 КПК України, послатись на конкретний пункт цієї норми.
При вирішенні питання щодо допустимості похідних доказів, суд має встановити не лише те, що первісний доказ отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав і свобод людини та використовувався в процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а також те, що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, що визнаний недопустимим на підставі частин 1-3 ст. 87 КПК України. Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК України, саме по собі не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України.
У разі встановлення іншого порушення прав і свобод людини, крім істотних, суд в кожному конкретному випадку має перевірити, у тому числі, чи вплинуло таке порушення на загальну справедливість судового розгляду за критеріями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ та національного законодавства.
Крім того, при вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, суд в кожному конкретному випадку має встановити: чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК України, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних; порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об'єктивного взаємозв'язку та взаємоузгодження. (Постанова Верховного суду по справі № 455/844/16 від 17.10.2023 року)
Саме виходячи з наведеної вище класифікації недопустимих доказів та критеріїв перевірки доказів на допустимість. суд перевіряв доводи захисту щодо недопустимості фактичних даних, отриманих в ході кожної проведеної слідчої дії.
Стороною захисту в судовому засіданні не було доведено які саме фундаментальні права і свободи ОСОБА_3 було порушено при проведенні кожної окремо слідчої дії.
Суд не бере до уваги вказані зауваження, оскільки посилання сторони захисту в цій частині носять характер припущення та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження. Суто технічні помилки, допущені під час складання протоколів, є наслідком тривалості та складності таких слідчих дій, а довільне трактування захистом норм КПК України не може бути підставою для визнання окремих доказів недопустимими.
Судом не встановлено достатніх правових підстав для визнання доказів недопустимим. При цьому, судом врахована позиція Верховного Суду, викладена у постанові Касаційного кримінального суду від 15.02.2018 року по справі № 357/14462/14-к, згідно якої якість змісту процесуальних документів, складених під час досудового розслідування, не може бути підставою для визнання доказів недопустимими.
Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що проведення аудіо -, відеоконтролю при зустрічі ОСОБА_3 та ОСОБА_7 проводилось на записуючий пристрій, який знаходився при потерпілому, що свідчить про те, що останній, як одна з осіб, що брали участь у спілкуванні, знав, що воно позбавлене ознак приватності, що свідчить про спотворення змісту проведеного НС(Р)Д.
Так, згідно з ч. 1 ст. 260 КПК України, аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов'язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.
Дійсно, однією з ключових ознак негласних слідчих (розшукових) дій є їх таємний характер, що об'єктивно зумовлено потребою отримання інформації без спотворення природного перебігу подій. У цьому контексті стаття 260 КПК України, передбачає можливість проведення аудіо- та відеоконтролю особи виключно без її відома, що випливає як із буквального тлумачення норми, так і з мети відповідного заходу. Водночас, контроль за вчиненням злочину як окрема процесуальна форма (ст. 271 КПК України) має іншу правову природу. Цей інститут призначений не для пасивного спостереження за особою, а для участі у документуванні злочинної поведінки, яка вже має реальні ознаки формування, з використанням правомірних засобів взаємодії між органами досудового розслідування та учасниками провадження, зокрема заявниками.
У цій справі аудіо-, відеоконтроль заявника здійснювався в межах контролю за вчиненням злочину (постанова прокурора від 06.03.2013 року - т.2 а.с.215).
Важливо наголосити, що чинне кримінальне процесуальне законодавство не містить заборони на обізнаність заявника про здійснення технічної фіксації його дій у межах контролю за вчиненням злочину. Більше того, така обізнаність є типовою і необхідною передумовою реалізації контролю за вчиненням злочину у взаємодії із заявником, зокрема у формах, що потребують погодженості дій (наприклад, передача предмета неправомірної вигоди, здійснення зустрічі, ініційованої підозрюваним тощо). Отже, обізнаність заявника про технічну фіксацію не може розцінюватись як порушення вимог ст. 260 і 271 КПК України і бути підставою для визнання зібраних доказів недопустимими, оскільки не суперечить його суті. Допустимість таких доказів повинна оцінюватися не за формальною наявністю обізнаності про контроль, а в контексті дотримання критеріїв добросовісності, непровокаційного характеру дій, а також наявності реального умислу на вчинення злочину з боку контрольованої особи. Законність контролю за вчиненням злочину не може ставитися під сумнів лише через те, що особа, яка бере участь у фіксації, була обізнана про її проведення, за умови відсутності ознак інсценування злочину або підбурення з боку представників правоохоронних органів чи третіх осіб.
Суд вважає, що обізнаність ОСОБА_7 про здійснення аудіо- та відеоконтролю в межах контролю за вчиненням злочину не є юридичним дефектом дії, не нівелює її доказового значення і не впливає на допустимість результатів, адже така дія: (1) проведена з дотриманням процесуального порядку та з відповідним судовим дозволом; (2) відповідає ознакам законного контролю за вчиненням злочину, а не провокації; (3) супроводжується належним процесуальним оформленням результатів фіксації.
Суд також враховує, що результати аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_3 не є єдиними доказами винуватості його у вчиненні кримінального правопорушення, а підтверджуються комплексом негласних дій та іншими доказами. Розмови і дії, які зафіксовані у протоколах, стали предметом повної і об'єктивної оцінки під час судового розгляду, що дає можливість уникнути безпідставного і необґрунтованого порушення прав осіб. Суд також зазначає, що сама по собі слідча дія у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи передбачає можливість фіксування дій, розмов, рухів інших осіб, що так само не тягне за собою порушення прав таких осіб.
У цій справі обізнаність заявника про проведення фіксації в межах контролю за вчиненням злочину є процесуально нейтральною обставиною, яка не має наслідком автоматичної недопустимості отриманих доказів. Разом з тим, Суд врахував обізнаність ОСОБА_7 про аудіо, відеоконтроль в контексті природності і невимушеності його поведінки у спілкуванні з ОСОБА_3 .
Суд також відхиляє доводи захисника про пропущення строків передачі прокурору протоколу за результатами здійснення НСРД, від 08.05.2013 року, щодо контролю особи
14.03.2013 року за участі ОСОБА_7 та від 08.05.2013 року, щодо контролю особи 27.03.2013 року за участі ОСОБА_8 , не пізніше 24 годин з моменту припинення проведення слідчої дії. Процесуальні строки поділяються на строки реалізації права та строки виконання обов'язку. Їх недотримання спричиняє різні правові наслідки. Закінчення строків реалізації права призводить до втрати можливості з боку носія цього права ним скористатися. Закінчення строку виконання обов'язку не спричиняє його припинення. Обов'язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку, крім випадків, коли виконання обов'язку призведе до порушення процесуальних прав учасників провадження. Оскільки складення протоколу за результатами проведення НС(Р)Д та направлення його прокурору є обов'язком працівника оперативного підрозділу, то пропуск ним строку виконання обов'язку не спричиняє його припинення. Перевищення визначеного кримінальним процесуальним законом строку порушує порядок кримінального процесу, невід'ємною складовою якої є встановлені законом строки передачі прокурору протоколу про проведення НС(Р)Д , таке порушення не має істотного впливу на права підозрюваного, зокрема й на можливості його захисту, а впливає виключно на оперативність досудового розслідування і своєчасність прийняття рішень прокурором задля його забезпечення у встановлені процесуальні строки.
Тому недотримання строку передачі прокурору протоколів за результатами проведених негласних заходів не свідчить про недопустимість результатів цих НС(Р)Д.
Суд звертає увагу, що позиція захисту впродовж судового розгляду зводилась до різних та взаємовиключних версій подій. Так, захист заявляв: - про провокацію злочину, що не виключає самого факту вчинення злочину; - про недоведеність вини у зв'язку з недопустимістю доказів; - про те, що обвинувачений не вчиняв жодного злочину. При цьому жодного логічного та послідовного пояснення щодо подій, які були предметом судового розгляду, сторона захисту не надала.
Сама лише наявність багатьох різних версій, викладених стороною захисту, не покладає на суд обов'язку спростовувати кожну із них. Законодавець вимагає лише, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10 вересня 2020 у справі № 555/2067/18).
За умови висунення стороною захисту різних та взаємовиключних версій подій, які були предметом судового розгляду, аргументи захисту об'єктивно стають слабкішими, оскільки конкурують не тільки з аргументами сторони обвинувачення, а й між собою.
Під час судового розгляду сторона захисту посилалась на обставини, що на її переконання вказували на недопустимість зібраних у справі доказів.
Відповідні доводи сторони захисту потребували оцінки суду для того, щоб головні питання, порушені у цій справі, були розглянуті.
Разом із тим, доводи сторони захисту, які не потребували детального аналізу суду та не мали будь-якого вирішального значення в цьому провадженні, судом у вироку не зазначаються. У такому випадку суд виходив з усталеної практики ЄСПЛ, згідно з якою, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. З рішення має бути чітко зрозуміло, що конкретні та ясні відповіді були надані на аргументи, які є вирішальними для результату розгляду справи (Морейра Ферейра проти Португалії (№ 2); S.C. IMH Suceava SRL проти Румунії).
Обвинувачений в судовому засіданні дав покази, які вважав за необхідне, на запитання відмовився відповідати, тож в повному обсязі реалізував своє право на свободу від самовикриття, передбачене ст. 63 Конституції України. Суд також бере до уваги, що § 51 рішення ЄСПЛ у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. UK, заява № 18731/91) передбачено: «Питання в кожному конкретному випадку полягає в
тому, чи надані обвинуваченням докази достатньо вагомі, щоб потребувати відповіді. Національний суд не може доходити висновку про вину обвинуваченого лише тому, що він воліє мовчати. Тільки якщо докази проти обвинуваченого «потребують» пояснень, які обвинувачений має бути в змозі надати, ненадання будь-яких пояснень «може, з погляду здорового глузду, становити підстави вважати, що пояснень немає, і що обвинувачений винний».
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що прокурором під час судового розгляду беззаперечно, поза розумним сумнівом доведено вину ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Стороною обвинувачення дії ОСОБА_3 при вчиненні кримінальних правопорушень кваліфіковано за ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції, що діяла на день вчинення кримінального правопорушення), як одержання службовою особою у будь- якому вигляді хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням службового становища, вчинене повторно.
Під час судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_3 було отримано хабар від ОСОБА_7 , однак даних про вчинення вказаного злочину повторно, суду не було представлено, тож повторність в зазначеному випадку не може бути врахована судом, як кваліфікуюча ознака вчиненого злочину, а дії обвинуваченого в цій частині підлягають перекваліфікації з ч. 3 ст. 368 КК України на ч. 1 ст. 368 КК України.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 368 КК України (в редакції, що діяла на день вчинення кримінального правопорушення), як одержання службовою особою у будь- якому вигляді хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням службового становища та за ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції, що діяла на день вчинення кримінального правопорушення), як одержання службовою особою у будь- якому вигляді хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара, будь- якої дії з використанням службового становища, вчинене повторно і визнає його винним у вчиненні даних кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції, що діяла на день вчинення кримінального правопорушення), відноситься до категорії тяжких злочинів, передбачене ч. 1 ст. 368 КК України до злочинів невеликої тяжкості.
Обставин, що пом'якшують покарання судом не встановлено.
Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.
Обвинувачений ОСОБА_3 , раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, кримінальні правопорушення скоїв вперше, на обліку у лікаря нарколога, психіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину 2012 року народження, притягувався до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за не вихід на службу без поважних причин.
Ураховуючи викладене, пом'якшувальні та обтяжуючі покарання обставини, особу обвинуваченого, суд, приймає до уваги положення ст. 65 КК України, про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення ним нових злочинів, суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_3 покарання передбаченого санкцією ч. 1 ст. 368 КК України у виді арешту з позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та ч. 3 ст. 368 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та з конфіскацією майна, з урахуванням положень ст. 70, 72 КК України.
Основне покликання правоохоронних органів є служіння суспільству шляхом забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також протидії злочинності. Будь-які корупційні прояви в цій сфері суттєво підривають довіру громадян до держави, дискредитуючи мету правоохоронної системи і нехтуючи демократичними цінностями та становить значну загрозу основам правової держави.
У цьому випадку, ігноруючи норми чинного законодавства і завдань, для досягнення яких обвинуваченого призначено на посаду старшого оперуповноваженого відділу боротьби зі злочинами в фінансовій сфері УДСБЕЗ УМВС України в Миколаївській області, він вчинив злочин, який є несумісним із чеснотами працівника правоохоронного органу та добросовісного громадянина.
Тож, враховуючи, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, до того ж пов'язаний із використанням службового становища, що зумовлене, зокрема, його спеціальним званням, суд вважає за необхідне на підставі статті 54 Кримінального Кодексу України позбавити його спеціального звання "підполковник міліції".
Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України (в редакції, що діяла на день вчинення кримінального правопорушення), особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК України.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції, що діяла на день вчинення кримінального правопорушення), визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
- два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
- десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
З дня вчинення ОСОБА_3 вищенаведених злочинів, передбачених ч. 1 ст. 368 та ч. 3 ст. 368 КК України, минуло більше десяти років, а тому він підлягає звільненню від покарання за ці злочини згідно ч. 5 ст. 74 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Таким чином, стягненню з ОСОБА_3 підлягають витрати на проведення експертизи № 15 від 10.04.2013 року у сумі 391,20 грн.
Арешт накладений на підставі: - Ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.04.2013 року по справі № 490/3289/13-К на грошові кошти в сумі 1500 дол. США, а саме на 15 купюр серії та номери: FF 66601461 А, КА 67283701 А, КА 67283798 А, FF 66601434 А, СВ 18714006 Е, КВ 11863247 F, КН 63402782 А, КL 80617329 В, КL 83385554 В, КL 83385555 В, DF 44327627 А, FF 66601435 А, КВ 70573094 Е, КА 67283797 А, КА 67283799 А; - Ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.04.2013 року по справі № 490/3289/13-К на грошові кошти вилучені в ході особистого обшуку підозрюваного в сумі 3600 грн. - після набрання вироком законної сили - скасувати.
Речові докази по справі відсутні.
Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_3 у вигляді особистого зобов'язання припинив свою дію.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 100, 124, 368, 370,374, 377 КПК України, ст.ст. 49, 70, 74, 368 КК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 368 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 368 КК України у виді арешту строком на 5 /п'ять/ місяців з позбавленням права обіймати будь які посади в правоохоронних органах строком на 1 /один/ рік.;
- за ч. 3 ст. 368 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 /шість/ років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати будь які посади в правоохоронних органах строком на 3 /три/ роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_3 призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 6 /шість/ років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати будь які посади в правоохоронних органах строком на 3 /три/ роки.
На підставі ст. 54 КК України, позбавити ОСОБА_3 спеціального звання "підполковник міліції".
Звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 368 КК України, на підставі п. 5 ст. 74 КК України, за закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Стягнути з ОСОБА_3 витрати на проведення експертизи № 15 від 10.04.2013 року у сумі 391,20 грн. (триста дев'яносто одна грн. двадцять коп.)
Арешт накладений на підставі: - Ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.04.2013 року по справі № 490/3289/13-К на грошові кошти в сумі 1500 дол. США, а саме на 15 купюр серії та номери: FF 66601461 А, КА 67283701 А, КА 67283798 А, FF 66601434 А, СВ 18714006 Е, КВ 11863247 F, КН 63402782 А, КL 80617329 В, КL 83385554 В, КL 83385555 В, DF 44327627 А, FF 66601435 А, КВ 70573094 Е, КА 67283797 А, КА 67283799 А; - Ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.04.2013 року по справі № 490/3289/13-К на грошові кошти вилучені в ході особистого обшуку підозрюваного в сумі 3600 грн. - скасувати.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.
Головуючий ОСОБА_1