Справа № 483/1103/25
Провадження № 2/483/672/2025
Іменем України
18 вересня 2025 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Рак Л.М.,
за участю секретаря Марчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
11 серпня 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 17 листопада 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (далі - ТОВ «ФК «ЦФР») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1995732742, за умовами якого ТОВ «ФК «ЦФР» надало відповідачці кредит у розмірі 18440 грн. 40 коп. З вказаним Договором, Паспортом кредиту та Умовою отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР», що розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФР» www.kreditmarket.ua, які складають єдиний кредитний договір, відповідачка була ознайомлена та приєднавшись до нього підписала його. На підставі договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК» первісний кредитор передав (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплатив первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором. Сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов'язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимоги із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників. 15 травня 2024 року АТ «ТАСКОМБАНК» уклало договір факторингу № НІ/11/19/-Ф з ТОВ «ФК «ЄАПБ» внаслідок чого позивач набув права кредитора у договорах, зазначених у Реєстрі боржників. З витягу з Реєстру прав вимоги до вказаного договору факторингу № НІ/11/19/-Ф вбачається, що до реєстру боржників включено заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1995732742 від 17 листопада 2021 року в сумі 26547 грн. 98 грн., з яких: 17134 грн. 28 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 2793 грн. 44 коп. - загальна заборгованість за відсотками, 6620 грн. 26 коп. - заборгованість по комісії та ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки, яка не виконувала своїх зобов'язань за зазначеним кредитним договором, а саме зі сплати обов'язкових щомісячних платежів в рахунок повернення кредиту, відсотки за його користування та комісію. Посилаючись на викладене, а також, на те, що ТОВ «ФК «ЄАПВ» набуло право грошової вимоги до відповідачки за вказаними вище договором, позивач просив стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості та понесені судові витрати.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник позивача просив розгляд справи здійснювати за його відсутності та у випадку неявки відповідачки в судове засідання ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, про що ним було зазначено в позовній заяві.
Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи у порядку, передбаченому п. 2 ч. 7 ст. 128, ч. 3 ст. 131 ЦПК України, до суду не з'явилася, про причини своєї неявки не повідомила.
Суд на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.
Крім того, враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, не здійснюючи фіксування судового процесу.
Дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, суд дійшов такого.
Судом встановлено, що 17 листопада 2021 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1995732742, за умовами якого ТОВ «ФК «ЦФР» надало відповідачці кредит у розмірі 18440 грн. 40 коп. а відповідачка зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти та комісію за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором (а.с. 5-7).
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 1995732742 від 17 листопада 2021 року, станом на 30 червня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 26547 грн. 98 грн., з яких: 17134 грн. 28 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 2793 грн. 44 коп. - загальна заборгованість за відсотками, 6620 грн. 26 коп. - заборгованість по комісії (а.с. 10).
На підставі договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК» первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором. Сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов'язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимоги із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників (а.с 11-12).
15 травня 2024 року АТ «ТАСКОМБАНК» уклало договір факторингу № НІ/11/19/-Ф з ТОВ «ФК «ЄАПБ» внаслідок чого позивач набув права кредитора у договорах, зазначених у Реєстрі боржників (а.с. 13-18). З витягу з Реєстру прав вимоги до вказаного вище договору факторингу вбачається, що до реєстру боржників включено заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1995732742 від 17 листопада 2021 року в сумі 26547 грн. 98 грн. (а.с. 18).
Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Згідно зі ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положеннями ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 652 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи викладене, а також те, що позивач довів належними та допустимим доказами наявність в нього права вимоги до відповідачки в обсязі заявлених вимог, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.
Також у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача 3028 грн. судового збору, оплата яких підтверджується відповідною платіжною інструкцією (а.с. 1).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -
Цивільний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, - в рахунок заборгованості за кредитним договором № 1995732742 від 17 листопада 2021 року - 26547 (двадцять шість тисяч п'ятсот сорок сім) гривень 98 копійок, з яких: 17134 грн. 28 коп. - загальна заборгованість по тілу кредиту, 2793 грн. 44 коп. - загальна заборгованість за відсотками, 6620 грн. 26 коп. - загальна заборгованість по комісії, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Рішення є заочним і може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: