Справа № 489/5864/25
Провадження № 3/489/1647/25
Інгульський районний суд міста Миколаєва
Постанова
іменем України
23 вересня 2025 року місто Миколаїв
Суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва Гриненко Михайло Вікторович, розглянувши матеріали справи, які надійшли з Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , згідно з протоколом зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП,
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАД №607862 від 11.07.2025, 11.07.2025 близько 20:30 год. в м. Миколаєві по вул. Херсонське Шосе, 1, в ТЦ «Епіцентр К №2», ОСОБА_1 таємно викрав шльопанці чоловічі, чим заподіяв матеріальну шкоду в сумі 349,17 грн.
ОСОБА_1 в судові засідання 19.08.2025 та 23.09.2025 двічі не з'явився, про причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судовими повістками та оголошеннями на сайті судової влади. Таким чином, судом вжито всіх можливих та вичерпних заходів для своєчасного виклику особи до суду. При складенні протоколу про адміністративне правопорушення свою вину в інкримінованому порушенні визнав.
При цьому, оскільки особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, є неповнолітньою, тому до неї неможливо застосувати привід через органи Національної поліції.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Також у п. 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 ЄСПЛ констатував, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
При цьому, особі відомо, що на розгляді Інгульського районного суду міста Миколаєва знаходяться справи про адміністративне правопорушення відносно неї, про що їй повідомлялось особисто під час складення протоколу та засвідчено її підписом, а також двічі викликалася судом для розгляду справи. У зв'язку з цим, особа, відносно якої складено протокол, яка обізнана про те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно неї перебуває на розгляді в суді, виходячи із практики ЄСПЛ, зобов'язана вживати заходів для того, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження, зокрема отримати судову повістку та з'явитися до суду для розгляду вказаної справи.
Згідно зі ст. 6 Конвенції із захисту прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Суддя враховує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, самостійно, відповідно до принципу диспозитивності, вирішує питання щодо участі в судовому засіданні. Отже, оскільки від особи не надходило клопотання про відкладення розгляду справи та остання мала достатньо часу та можливостей реалізувати своє право викласти свої аргументи щодо протоколів про адміністративне правопорушення, тому суддя вважає можливим провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Крім того, суддя виходить з того, що якщо особисто особа не з'явилася у судове засідання, а суддя вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення (постанови), не відкладаючи розгляд справи, то він може вирішити таку справу. При цьому, основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності чи її захисника, а можливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні на підставі наявних доказів.
Таким чином, беручи до уваги розумний строк розгляду справи, відсутність клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, а також відсутність обґрунтованого клопотання необхідності відкладення розгляду справи, суддя приходить до висновку про можливість та доцільність розгляду справи у відсутність особи, відносно якої складено протоколи.
Також суддя враховує, що тривалий розгляд справи, пов'язаний із систематичним відкладенням судових засідань для виклику особи, наслідком якого може стати закриття провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, не відповідає закріпленим у ст. 1 КУпАП завданням, оскільки сприятиме ухиленню особи, яка вчинила відповідне діяння, від адміністративної відповідальності за скоєне, а також може мати наслідком порушення положень статей 7, 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і ст. 6 Конвенції в частині не дотримання розумних строків розгляду справ, а також порушення рівності учасників судового провадження, виходячи з категорії вчинених ними адміністративних правопорушень, оскільки особи, яким інкримінується вчинення діянь, при розгляді яких участь особи є обов'язковою, внаслідок тривалого відкладення судових засідань через їхню неявку та нездійснення приводу, не можуть бути піддані адміністративному стягненню через сплив визначених статтею 38 КУпАП строків.
У свою чергу, особи, які вчинили адміністративні правопорушення, при розгляді справ за якими їхня участь не є обов'язковою, можуть піддаватися адміністративному стягненню навіть тоді, коли вони не з'являються в судові засідання, що ставить їх у нерівне та невигідне становище порівняно з особами, участь яких є обов'язковою при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 268 КУпАП, які, в кінцевому підсумку, можуть уникнути адміністративної відповідальності та накладенню стягнення за вчинені ними правопорушення внаслідок спливу строку давності накладення адміністративного стягнення.
Крім того, у випадку закриття провадження у справі внаслідок спливу строків давності, який настав внаслідок неодноразового відкладення розгляду справи через неявку до суду особи, щодо якої складений протокол, будуть порушені права потерпілого від адміністративного правопорушення, який безпосередньо звернувся до правоохоронних органів з приводу вжиття заходів до особи, яка вчинила щодо нього адміністративне правопорушення, на отримання захисту від держави, а також відшкодування завданої шкоди.
Також, вирішуючи питання щодо можливості розгляду справ вказаної категорії за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддя керується тим, що вчинене правопорушення становить особливу небезпечність для суспільства та окремих громадян, виходячи із того, що посягає на право власності, та у випадку систематичного відкладення розгляду справи через неявку особи закінчиться визначений ст. 38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення, внаслідок чого винна особа буде відчувати свою безкарність за вчинене, що не сприятиме її вихованню у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, а також не запобігатиме вчиненню нових правопорушень, тим самим не буде забезпечене досягнення передбачених ст. 1 КУпАП завдань.
Дослідивши матеріали, що знаходяться у справі (протокол про адміністративне правопорушення; заяву ОСОБА_2 ; письмові пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; рахунок №Счт/MY-0022593 від 11.07.2025; розписку ОСОБА_2 ; рапорт), суддя дійшов таких висновків.
Диспозиція ч. 1 ст. 51 КУпАП, передбачає настання адміністративної відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Оцінивши сукупність досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов висновку, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, дійсно вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки на суму, що не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, зокрема письмовими поясненнями; рахунком про вартість викраденого товару.
Таким чином, встановлені суддею обставини вказують на наявність вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні інкримінованого їй правопорушення та своїми діями вона вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 51 КУпАП.
Згідно зі ст. 13 КУпАП, до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених, зокрема ст. 51 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Статтею 24-1 КУпАП передбачено, що за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; попередження; догана або сувора догана; передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Враховуючи особу ОСОБА_1 , який на час вчинення правопорушень не досяг вісімнадцяти років, визнав свою вину, не працює та не має стабільного джерела доходу, а також обставини вчинення адміністративного правопорушення (перелік та вартість майна), суддя вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 захід впливу у виді попередження.
Застосування вказаного заходу впливу до особи, на переконання судді, буде достатнім та належним заходом з метою запобігання правопорушенням, виховання його у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У зв'язку з тим, що суддя дійшов висновку про необхідність застосування до особи заходу впливу без накладення адміністративного стягнення, тому відсутні передбачені ст. 40-1 КУпАП підстави для стягнення судового збору в дохід держави.
Керуючись статтями 36,252,266,280,283,284,285 КУпАП, суддя
постановив:
За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП, застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , захід впливу у виді попередження.
Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Миколаєва.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя М.В. Гриненко