Справа № 473/3171/25
іменем України
"23" вересня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Ротар М.М., за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив
У червні 2025 року до суду надійшла вищевказана позовна заява, вимоги якої обґрунтовані тим, що 04.03.2023 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір кредитної лінії №387270153. Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Згідно п. 2.1 Договору Товариство надає Позичальникові кредит у вигляді Кредитної лінії в розмірі 12 400 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі. Підписанням цього Договору відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» Договір факторингу №28/1118-01 (з подальшими додатковими угодами), за яким первісний кредитор за Реєстром прав вимоги №228 від 09.05.2023 року відступив ТОВ «Таліон Плюс», як фактору, за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №387270153 від 04.03.2023 року.
27 травня 2024 року ТОВ «Таліон Плюс» уклало з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Договір факторингу №27/0524-01, за яким ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №387270153 від 04.03.2023 року.
29 травня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклало з ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» Договір факторингу №29/05/25-Е, за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №387270153 від 04.03.2023 року.
Посилаючись на вищезазначені обставини позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, оскільки ОСОБА_1 своє зобов'язання за договорами не виконав.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 20.06.2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, справу призначено до судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки невідомі.
За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України. Позивач проти розгляду справи в порядку заочного провадження не заперечував.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 04.03.2023 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір кредитної лінії №387270153 (далі Договір).
Відповідно до договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 12 400 грн. Дисконтний строк користування складає 30 днів, орієнтовна дата повернення кредиту 03.04.2023 року, проценти за користування кредитом: дисконтна процентна ставка - 0,76 % від суми кредиту за кожен день користування коштами; Індивідуальна процентна ставка - 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування коштами, після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються ставкою - 2,98 % від суми кредиту за кожен день користування коштами від суми залишку кредиту.
Положеннями п. 8.4. Договору передбачено, що після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти, що становить 2,98 процентів в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.
Положеннями п. 11.1. Договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.
Положеннями п. 14.1. Договору передбачено, що невід'ємною частиною цього договору є Правила та паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця : www.moneyveo.ua.
Як вбачається з доводів позовної заяви відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконав, в передбачені Договором строки суму позики та відсотки за користування ним позичальнику не сплатив.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» Договір факторингу №28/1118-01 (з подальшими додатковими угодами), за яким первісний кредитор за Реєстром прав вимоги №228 від 09.05.2023 року відступив ТОВ «Таліон Плюс», як фактору, за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №387270153 від 04.03.2023 року.
27 травня 2024 року ТОВ «Таліон Плюс» уклало з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Договір факторингу №27/0524-01, за яким ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №387270153 від 04.03.2023 року.
29 травня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклало з ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» Договір факторингу №29/05/25-Е, за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №387270153 від 04.03.2023 року.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту. У свою чергу відповідачкою не доведено того, що вона сплачувала заборгованість за договором позики первісному чи новому кредитору.
Даний висновок суду базується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 569/8962/16-ц.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1,2 ст. 1046 ЦК).
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання шляхом перерахування позичальнику кредиту на його особисту банківську картку (реквізити якої зазначено останнім в заявці на отримання грошових коштів в кредит від 04.03.2023), що підтверджується копією Платіжного доручення від 04.03.2023 року, а також копією довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про зарахування коштів в сумі 12 400 грн. 04.03.2023 року на рахунок НОМЕР_1 , відповіддю АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», відповідно до якої на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) Банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 та відповідно до виписки про рух коштів по рахунку 04.03.2023 року було зараховано кошти у сумі 12 400 грн..
Зі свого боку ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав.
Таким чином, встановивши, що право позивача було порушено внаслідок неповернення кредиту відповідачем, позовні вимоги про стягнення тіла кредиту у сумі 12 400 грн. та заборгованості по відсоткам - 46 800,08 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позов про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №387270153 від 04.03.2023 року підлягає до задоволення на загальну суму 59 200,08 грн. (12 400 грн. + 46 800,08 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З платіжної інструкції в національній валюті від 16 червня 2025 р. №16178 встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
За такого, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 2 422,40 грн..
Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн., то в цій частині суд виходить з наступного.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору про надання правничої допомоги від 29.05.2025 року №29/05/25-01, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» та АБ «Тараненко та партнери», з додатками у вигляді Додаткової угоди №25770725586 від 30.05.2025 року із реєстром боржників та заборгованості, копії Акту прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025 року, що містять перелік наданих правових та юридичних послуг, опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема: складання позовної заяви - 2 год., вартість послуги - 5 000 грн., вивчення матеріалів справи - 2 год., вартість послуги - 1 000 грн.; Підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором - 1 год., вартість послуги - 500 грн.; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором - 1 год., вартість послуги - 500 грн..
Таким чином, позивач на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі подав належні та допустимі докази, що описані вище. При цьому, відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру судових витрат, про їх неспівмірність з позовними вимогами, як і не вказував на обставини, за яких, як на його думку, заява не підлягала б задоволенню.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, тобто на оплату адвокатських послуг, є доведеним, обґрунтованим та співмірним, зокрема, зі складністю та категорією даної справи, її значенням для сторін, обсягом наданих послуг адвокатом, часом, витраченим адвокатом на їх надання.
Тому, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн., що відповідає п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України.
На підставі викладеного та, керуючись ст. 526, 549, 611, 615, 1049, 1054, 1066, 1069 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76-81, 83, 128, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-281 ЦПК України, суд, -
ухвалив
позов - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Договором кредитної лінії №387270153 від 04.03.2023 року, на загальну суму 59 200,08 грн., з якої: 12 400 грн. - заборгованість за тілом, 46 800,08 грн.- заборгованості по відсоткам.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422 гривень 40 коп.. та витрати на правову допомогу 7 000 гривень 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 02090, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, Код ЄДРПОУ: 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1 .
Суддя М.М. Ротар