Справа № 473/3291/25
іменем України
"22" вересня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У червні 2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказувало, що 02 січня 2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 в електронній формі Договір кредитної лінії №753562973.
Відповідно до договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалося відкрити на користь ОСОБА_1 кредитну лінію з лімітом у 10 300 грн, з дисконтним строком користування траншем протягом 30 днів (з можливістю продовження дисконтного строку кредитування за ініціативою позичальниці), з кінцевим терміном повернення кредиту - 01 лютого 2029 року, а відповідачка зобов'язалася вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним: дисконтна процентна ставка - 0,67 % від суми кредиту за кожен день користування коштами (застосовується до 01 лютого 2024 року); дисконтна процентна ставка при продовженні пільгового строку кредитування за ініціативою позичальниці - 2,22 % на день від суми кредиту; після закінчення дисконтного періоду - 2,98 % від суми кредиту за кожен день користування коштами.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» Договір факторингу №28/1118-01 (з подальшими додатковими угодами), за яким первісний кредитор за окремим Реєстром прав вимоги від 16 квітня 2024 року №280 відступив ТОВ «Таліон Плюс», як фактору, за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №753562973 від 02 січня 2024 року.
10 жовтня 2024 року ТОВ «Таліон Плюс» уклало з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Договір факторингу №10/1024-01, за яким ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №753562973 від 02 січня 2024 року.
29 травня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклало з ТОВ «ФК «ЕЙС» Договір факторингу №29/05/25-Е, за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №753562973 від 02 січня 2024 року.
Позичальниця свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 05 червня 2025 року виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 42 283,28 грн, у тому числі:
- заборгованість за кредитом - 9 374,36 грн;
- заборгованість за процентами за користування кредитом - 32 908,92 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки у повному обсязі.
В судове засідання представник позивача Тараненко А.І. не з'явився, проте в матеріалах справи (позові) міститься заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, однак надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає частково - в частині стягнення заборгованості за кредитом (тілом кредиту). У той же час не погодилася з розміром нарахованих відсотків. Також у заяві не погодилася з розміром витрат позивача на професійну правничу допомогу, вважаючи такі витрати завищеними.
Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі представника позивача та відповідачки, оскільки матеріали справи містять достатньо інформації та доказів для вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема, суд встановив, що 02 січня 2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 в електронній формі Договір кредитної лінії №753562973.
Відповідно до договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалося відкрити на користь ОСОБА_1 кредитну лінію з лімітом у 10 300 грн, з дисконтним строком користування траншем протягом 30 днів (з можливістю продовження дисконтного строку кредитування за ініціативою позичальниці), з кінцевим терміном повернення кредиту - 01 лютого 2029 року, а відповідачка зобов'язалася вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним: дисконтна процентна ставка - 0,67 % від суми кредиту за кожен день користування коштами (застосовується до 01 лютого 2024 року); дисконтна процентна ставка при продовженні пільгового строку кредитування за ініціативою позичальниці - 2,22 % на день від суми кредиту; після закінчення дисконтного періоду - 2,98 % від суми кредиту за кожен день користування коштами.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» Договір факторингу №28/1118-01 (з подальшими додатковими угодами), за яким первісний кредитор за окремим Реєстром прав вимоги від 16 квітня 2024 року №280 відступив ТОВ «Таліон Плюс», як фактору, за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №753562973 від 02 січня 2024 року.
10 жовтня 2024 року ТОВ «Таліон Плюс» уклало з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Договір факторингу №10/1024-01, за яким ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №753562973 від 02 січня 2024 року.
29 травня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклало з ТОВ «ФК «ЕЙС» Договір факторингу №29/05/25-Е, за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №753562973 від 02 січня 2024 року.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниця підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, ОСОБА_1 набула статусу, прав та обов'язків позичальниці у кредитних правовідносинах з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст. 514, ч. 1 ст. 1084 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання шляхом перерахування позичальниці кредиту на її особисту банківську картку, що підтверджується відповіддю та копіями довідок АТ «Універсал Банк», а також копією виписки з банківського рахунку позичальниці (а.с. 140-146).
Зі свого боку ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала.
За встановленого, до ТОВ «ФК «ЕЙС», як фактора, перейшли всі права кредитора, що виникли з кредитного договору №753562973 від 02 січня 2024 року, у тому числі право вимоги сплати заборгованості за кредитним договором.
Згідно розрахунків заборгованості за кредитним договором, станом на 05 червня 2025 року заборгованість позичальниці за кредитним договором становить 42 283,28 грн, у тому числі:
- заборгованість за кредитом - 9 374,36 грн;
- заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 02 січня 2024 року до 12 липня 2024 року) - 32 908,92 грн.
У своїй заяві відповідачка ОСОБА_1 визнала вимогу щодо стягнення з неї заборгованості за кредитом (тілом кредиту), а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.
Що стосується спірних нарахованих процентів, то суд не в повній мірі погоджується з їх розміром у зв'язку з наступним.
Суд констатує, що проценти дійсно нараховані відповідно до умов кредитного договору (в тому числі не перевищують узгоджених сторонами процентних ставок та нараховані в межах строку кредитування).
Однак умови кредитного договору та відповідні нарахування в цій частині частково суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування».
Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX (який набрав чинності 24 грудня 2023 року) статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено: ч. 4 цієї статті, у якій зазначено формулу розрахунку денної процентної ставки за споживчим кредитом; ч. 5 цієї статті, у якій визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, у п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
За встановленого, оскільки кредитний договір укладений після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» (в частині обмеження розміру денної процентної ставки), проте без урахування його положень, а тому відповідні умови договору щодо нарахування процентів у розмірі, що перевищує денну процентну ставку в 2,5 %, починаючи з дня набрання Законом чинності, а також 1,5 %, починаючи зі 121 дня з дня набрання чинності Законом від 22 листопада 2023 року № 3498-IX (тобто з 22 квітня 2024 року) є нікчемними.
Зокрема, денні ставки за договором, розраховані згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» за формулою ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, виходячи з умов кредитного договору, відповідають розмірам узгоджених сторонами процентних ставок за договором та становлять 0,67 % (протягом дисконтного періоду), 2,22 % (протягом пролонгованого дисконтного періоду) та 2,98 % відповідно (після закінчення дисконтного періоду), що частково суперечить у вимогам закону.
При цьому, нарахування процентів здійснювалося наступним чином:
- з 02 січня 2024 року до 15 березня 2024 року за ставками 0,67 % за кожен день користування коштами (протягом дисконтного періоду), 2,22 % за кожен день користування коштами (протягом пролонгованого дисконтного періоду), що відповідає умовам кредитного договору та вимогам закону;
- з 16 березня 2024 року до 21 квітня 2024 року, згідно здійснених судом розрахунків, за ставкою 2,50 % за кожен день користування коштами (після закінчення дисконтного періоду) замість 2,98 % за кожен день користування коштами, як це передбачено кредитним договором, що відповідає положенням Закону України «Про споживче кредитування» (обмеження ставки у 2,5 %);
- з 22 квітня 2024 року до 12 липня 2024 року, згідно здійснених судом розрахунків, за ставкою 2,50 % за кожен день користування коштами (після закінчення дисконтного періоду) замість 2,98 % за кожен день користування коштами, як це передбачено кредитним договором, що не відповідає положенням Закону України «Про споживче кредитування» в частині обмеження максимальної денної процентної ставки в 1,5 % (з 22 квітня 2024 року).
Таким чином, проценти до стягнення становлять:
- з 02 січня 2024 року до 21 квітня 2024 року (згідно наданих розрахунків) - 13 691,40 грн;
- з 22 квітня 2024 року до 12 липня 2024 року - 11 530,46 грн (9 374,36 грн (заборгованість за кредитом) х 1,5 % (максимально можлива процентна ставка)/100 х 82 (дні користування кредитом)).
Таким чином, загальний розмір процентів за період кредитування, розрахований з урахуванням вимог Закону України «Про споживче кредитування», становить 25 221,86 грн.
Тому встановлена судом заборгованість на підставі ст.ст. 526, 530 ЦК України підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС».
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача також підлягають стягненню (пропорційно до розміру задоволених вимог) 1 982,01 грн судового збору.
Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.
Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов'язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору про надання правничої допомоги від 29 травня 2025 року №29/05/25-01, укладеного між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери», з додатками, які містять узгоджені тарифи за надані послуги, а також документи, що містять перелік, детальний опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема: вивчення матеріалів справи, кількість витраченого часу - 2 год., вартість послуги - 1 000 грн; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів, кількість витраченого часу - 1 год., вартість послуги - 500 грн; підготовка та подача клопотання про витребування інформації про зарахування кредитних коштів, кількість витраченого часу - 1 год., вартість послуги - 500 грн; складання позовної заяви, кількість витраченого часу - 2 год., вартість послуги - 5 000 грн.
Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.
Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.
Водночас є сумнівними з точки зору розумності адвокатські послуги щодо складання позовної заяви у стандартній справі незначної складності за ставкою, що значно перевищує середній розмір аналогічних послуг.
Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає доводи відповідачки у цій частині обґрунтованими, а визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу завищеними і такими, що не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об'єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу (з урахуванням розміру задоволених вимог) до 4 000 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (м. Київ, вул. Харківське шосе, 19, офіс 2005; код ЄДРПОУ 42986956; р/р НОМЕР_2 в АТ «Універсал Банк», МФО 322001) заборгованість за Договором кредитної лінії №753562973 від 02 січня 2024 року, що утворилася станом на 05 червня 2025 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 9 374 (дев'ять тисяч триста сімдесят чотири) гривні 36 копійок; заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 02 січня 2024 року до 12 липня 2024 року) у розмірі 25 221 (двадцять п'ять тисяч двісті двадцять одна) гривня 86 копійок, а всього в загальному розмірі 34 596 (тридцять чотири тисячі п'ятсот дев'яносто шість) гривень 22 копійки, а також в повернення 5 982 (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) гривні 01 копійку судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: О.В. Вуїв