Справа № 607/25271/24Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.
Провадження № 22-ц/817/892/25 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
15 вересня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
секретаря - Гичко К.С.
без сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу № 607/25271/24 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Юніт Капітал», інтереси якого представляє Тараненко Артем Ігорович, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 квітня 2025 року, ухваленого суддею Дзюбичем В.Л., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Юніт - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у листопаді 2024 року ТзОВ “Юніт Капітал» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 767254229 від 09.12.2022 у розмірі 39664,76 грн.
В обґрунтування позову посилаються на те, що 09.12.2022 між ТОВ “Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 767254229 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Відразу після вчинених дій відповідача, 09.12.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 8400 грн на її банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в розмірі 8400 грн. Разом з тим, відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів належним чином не виконала, внаслідок чого за договором утворилась заборгованість в сумі 39664,76 грн, яка складається з наступного: 8400 грн - заборгованість по кредиту; 31264,76 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до відповідача, уклавши 28.11.2018 договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за спірним кредитним договором. 23.02.2024 ТОВ «Таліон плюс» відступило право грошової вимоги до відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» за договором факторингу № 023/0224-01, яке 28.10.2024 відступило право грошової вимоги до ОСОБА_1 позивачу ТОВ “Юніт Капітал».
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 квітня 2025 року у задоволені позову ТзОВ “Юніт - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.
Стягнуто із ТзОВ “Юніт Капітал» в користь ОСОБА_1 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі представник ТзОВ “Юніт Капітал» - Тараненко А.І. просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 квітня 2025 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, що ТзОВ “Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТзОВ “Таліон Плюс» (фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року. Відповідно до п. 8.6 Додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід'ємну частину.
В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023 - якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року
Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 по 31.12.2024.
Вважає, що відповідно до витягу з реєстру прав вимоги, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача у справі та аналогічні обставини мали місце і щодо наступного відступлення прав вимоги до відповідача іншим кредиторам, останнім з яких є позивач у справі.
Суд першої інстанції неправильно трактував положення договору та дійшов хибного висновку, що передача права вимоги відбувається у момент підписання договору. Насправді ж право вимоги переходить у момент підписання реєстру, який є невід'ємною частиною договору факторингу.
Враховуючи викладене, позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи. Висновок суду про відсутність переходу права вимоги є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на помилковому тлумаченні моменту виникнення права вимоги та його передачі за договором факторингу.
Кредитодавець, який відступив право вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучив колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості повідомити споживача у спосіб, визначений частиною першою статті 25 цього Закону та передбачений договором про споживчий кредит, про такий факт та про передачу персональних даних споживача, а також надати інформацію про нового кредитора або колекторську компанію відповідно (найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження, інформацію для здійснення зв'язку - номер телефону, адресу, адресу електронної пошти). Зазначений обов'язок зберігається за новим кредитором у разі подальшого відступлення права вимоги за відповідним договором.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Таким чином, скаржник не зобов'язаний направляти письмове повідомлення боржнику про зміну сторони кредитодавця.
Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Отже, не є підставою для звільнення боржника від виконання кредитного договору те, що він не був повідомлений про відступлення права грошової вимоги, а лише означає виконання боржника свого зобов'язання перед кредитодавцем, з яким укладав договір, що не виконано
Списання суми заборгованості (припинення визнання фінансового активу) - це господарська операція, яка відображає списання з балансу фінансової установи активів або зобов'язань, що були раніше визнані у звіті про фінансовий стан (балансі). У контексті передачі права вимоги за кредитом, списання суми заборгованості означає, що фінансова компанія більше не відображає заборгованість боржника як актив у своєму балансі, оскільки це право було передано іншому суб'єкту (Фактору) внаслідок переходу права вимоги відповідно до умов договору факторингу. Дана процедура передбачена Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, Міжнародними стандартами фінансової звітності та положеннями НБУ.
В розрахунку заборгованості це також зображено як списання з балансу ТОВ «Таліон Плюс» проте, як вже зазначалось вище балансове списання у даному випадку стосується внутрішнього бухгалтерського обліку компанії, який відображає факт передачі боргу новому кредитору, але не стосується фактичного погашення боргу самим боржником.
Відбувся перехід права вимоги за кредитним договором до наступного кредитора, таким чином ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку відобразило списання суми заборгованості боржника (припинення визнання фінансового активу) в результаті відступлення права вимоги від Клієнта до Фактора, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості Боржником.
Відзив на апеляційну скаргу представника ТзОВ “Юніт Капітал» - адвоката Тараненко А.І. до суду апеляційної інстанції не поступав.
ТзОВ “Юніт Капітал» та їх представник - адвокат Тараненко А.І. в судове засідання не з'явилися і про причину неявки суду не повідомили, хоча належним чином повідомлялися про розгляд справи шляхом направлення судових повісток до електронного кабінету, про що в матеріалах справи наявні довідки про доставку електронного документа.
Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи
Відповідач ОСОБА_1 також в судове засідання не з'явилася, проте належним чином повідомлялася про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на поштову адресу, однак вона повернулась на адресу Тернопільського апеляційного суду як не отримана з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що 09.12.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 767257229 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора MNV5Y85J, який було направлено позичальнику 09.12.2022 на номер мобільного телефону вказаний нею в заявці на отримання грошових коштів та який було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та натиснуто кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.
09.12.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 8400 грн на банківську карту ОСОБА_1 № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняла пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Отже, кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень.
Відповідно до п. 2.3 Договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 8400 грн одразу після укладення договору, орієнтована дата повернення якого 21.12.2022 року (т. 1 а.с. 23-39).
Згідно з п. 3.3 Договору для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 12 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 1975 грн 68 коп. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет.
Відповідно до п.3.4. продовження строку дисконтного періоду не призводить до зміни істотних умов договору в бік погіршення для позичальника. Всі істотні умови які застосовуються протягом всього строку дії цього договору зазначенні в цьому договорі в момент його укладення.
Також, сторони в п. 4.1. визначили, що з метою укладення цього договору позичальник, ознайомившись з правилами, заповнив заявку, вказавши всі дані, визначені в заявці як обов'язкові. При подачі заявки позичальник вказав суму грошових коштів, яку він бажає отримати одразу після укладення договору (перший транш) та плановий строк дострокового повернення кредиту, протягом якого застосуються спеціальні умови користування кредитом - дисконтний період.
В п. 4.10.4. вказано, що позичальник був проінформований про позитивне рішення по заявці в особистому кабінеті, а також шляхом надсилання відповідного повідомлення на номер телефону позичальника та/або електронним листом на електронну пошту, вказану в заявці.
У п. 4.10.6. зазначено, що позичальник ознайомившись з усіма істотними умовами Оферти надав згоду (акцепт) шляхом направлення повідомлення кредитодавцю, яке підписано відповідно до абз. 2 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови договору, одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та натиснення іконки «відправити/підписати». Вказана іконка стає активною лише після отримання та введення одноразового ідентифікатора. Після підпису електронного повідомлення позичальником, зазначене повідомлення надійшло в Інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця, відповідно з цього моменту кредитодавець повідомлений про те, що позичальник надав згоду (акцептував) на пропозицію (Оферту) кредитодавця щодо укладання договору. Моментом підписання цього договору є використання його сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Так, п. 5.1. передбачав, що за вибором позичальника, кожен окремий транш за цим договором може надаватися позичальнику шляхом переказу коштів, який за вибором позичальника може бути завершено в один з наступних способів: 5.1.1. шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника відкритий банком позичальнику, за умови що для ініціювання переказу використані реквізити платіжної картки 5457-08ХХ-ХХХХ-2252, що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором. За затримку перерахування коштів, що спричинена діями третіх осіб, кредитодавець відповідальності не несе; або відповідно до п. 5.1.2. шляхом видачі готівкових коштів у відділенні небанківської фінансової установи чи банку, які мають право надавати послуги з переказу коштів.
Відповідно до п. 7.1. на момент укладення цього договору, сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення дисконтного періоду кредитування - 21.12.2022, а саме протягом 12 днів від дати отримання першого траншу позичальником.
Згідно з п. 7.2. основна сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 5 (п'яти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: 7.2.1. закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; 7.2.2. дострокового припинення дії договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2., або п. 9.1.1.7., або п. 9.2.1.5. договору.
В п. 7.3. обумовлено порядок сплати процентів за Договором.
З розрахунку заборгованості, підготовленого ТОВ “Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що ОСОБА_1 здійснила оплату за даним кредитним договором у розмірі: 389 грн - 22.12.2022; 75 грн - 24.12.2022; 35 грн - 01.01.2023 року; 8400 грн та 9987,56 грн - 24.01.2023. Загальна сума погашення за тілом кредиту - 8400 грн, за відсотками 10486,56 грн. Тобто загально сплачено ОСОБА_1 - 1886,56 грн (т. 1 а.с. 130-131).
28.11.2018 між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, та позивач вказує, що до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 767257229 від 09.12.2022.
23.02.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01.
Позивач вказує, що відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 до Договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 39664,76 грн.
В подальшому, 28.10.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 28/10/24/У.
Відповідно до Реєстру Боржників за вказаним договором факторингу № 28/10/24/У, позивач вказує, що до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 39664,76 грн.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що договір факторингу укладений між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018, тобто до моменту виникнення у первісного кредитора права вимоги до відповідача за кредитним договором, укладеним 09.12.2022, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 767254229, укладеним 09.12.2022 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», оскільки на момент відступлення права вимоги шляхом укладення договору факторингу вимога до боржника ОСОБА_1 не була дійсною і не належала первісному кредитору на момент її відступлення.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає вимогам, визначеним в ст. 263 ЦПК України, виходячи з наступного.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Як вбачається із матеріалів справи, що 09.12.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 767254229 в електронній формі шляхом підписання такого електронним підписом відповідача.
Зазначені обставини визнані стороною відповідача та не заперечувалися, доказів на спростування наведеного та встановлених обставин суду не надано.
Відповідно до приписів ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
З вказаної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджено факт передачі права вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Тому суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку, що ТОВ “ЮНІТ КАПІТАЛ» є неналежним позивачем у спірних правовідносинах, оскільки товариство не набуло права вимагати від боржника ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 09.12.2022 між ТОВ Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Разом з тим в матеріалах справи відсутні докази щодо заборгованості за кредитним договором № 767254229 від 09.12.2022.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 24.01.2023 року, тобто до укладення договору факторингу між ТзОВ “ФК “Онлайн Фінанс» та ТзОВ “Таліон Плюс», сплатила заборгованість за даним кредитним договором, яка існувала станом на 24.01.2023, в повному обсязі в сумі 18387,56 грн, яка складається з тіла кредиту в розмірі 8400 грн та процентів за користування кредитом - 9987,56 грн, що підтверджується долученим позивачем розрахунком заборгованості (т.1 а.с.131-132).
Тому не заслуговує на увагу посилання заявника про те, що у відповідача була заборгованість за спірним кредитним договором, зокрема, по тілу кредиту, в зв'язку з чим не було підстав в подальшому нараховувати відсотки за користування кредитом.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є частково прийнятними, однак не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, а тому вказує, що апеляційну скаргу представника ТзОВ “Юніт Капітал» - Тараненко А.І. слід задовольнити частково, рішення суду Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 квітня 2025 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови, резолютивну частину рішення залишити без змін.
Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про зміну мотивувальної частини рішення суду першої інстанції із залишенням без змін його резолютивної частини, судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Юніт Капітал», інтереси якого представляє Тараненко Артем Ігорович, задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 квітня 2025 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови, резолютивну частину рішення залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Текст судового рішення виготовлений 22 вересня 2025 року.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: Б.О. Гірський
М.В. Хома