Справа № 689/1166/25
2/689/475/25
22 вересня 2025 року селище Ярмолинці
Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Кульбаби А.В.,
з участю: секретаря судового засідання - Лебеденко О.М.,
розглянувши в судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду в селищі Ярмолинці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позові зазначив, що 28 жовтня 2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК "КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28 жовтня 2021 року до договору факторингу № 01-28/10/2021 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача. 13 червня 2020 року між первісним кредитором ТОВ «ЗАЙМЕР», правонаступником якого являється ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 128336 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що він ознайомився із усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Сума виданого кредиту - 1000 грн. Дата надання кредиту - 13.06.2020р. Строк кредиту - 28 днів. Стандартна процентна ставка - 2 % в день або 730 % річних. Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 31 січня 2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 5 160 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 1000 грн., простроченої заборгованості на процентами в розмірі 4160 грн. На підтвердження виконання Товариством п. 2.4. Кредитного Договору позивач надав інформаційну довідку ТОВ «Платежі онлайн» від 9 квітня 2025 року, відповідно до якого 13.06.2020р. на картковий відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 1 000 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Крім цього, на адресу суду від представника позивача - адвоката Пархомчука С.В. надійшла заява про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну допомогу в сумі 10 500 грн. (а.с. 40-42).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 1-5, 40-42)
Відповідач в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
Суд, дослідивши письмові докази у справі в їх сукупності, приходить до висновку, що позов слід задоволити частково.
Судом встановлено, що 13 червня 2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 128336, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що він ознайомився із усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Сума виданого кредиту - 1000 грн. Дата надання кредиту - 13.06.2020р. Строк кредиту - 28 днів, тобто до 10 липня 2020 року. Стандартна процентна ставка - 2 % в день або 730 % річних (п.п. 1.1., 1.2., 1.3. Договору). Ця обставина підтверджується копією договору № 128336 про надання фінансового кредиту від 13 червня 2020 року (а.с. 14-15). Відповідно до Додатку № 1 до Договору від 13.06.2020р. графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту: строк, на який наданий кредит, - 28 днів; сума кредиту - 1000 грн.; фіксована процентна ставка - 2 %; сума нарахованих процентів - 560 грн., сума нарахованої пені - 5 %; всього до сплати - 1560 грн. (а.с. 16).
Факт отримання відповідачем кредитних коштів від ТОВ «ЗАЙМЕР» підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» від 9 квітня 2025 року, відповідно до якої 13.06.2020р. на картковий відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 1 000 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . (а.с. 27).
28 жовтня 2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» було укладено договір факторингу № 01-28/10/2021. Ця обставина підтверджується копією Договору факторингу від 28.10.2021р. (а.с. 17-20).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01-28/10/2021від 28 жовтня 2021 року, що підписаний ТОВ «ЗАЙМЕР» (клієнтом) та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (фактором), зазначається: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер договору - 128336; дата укладання договору - 13.06.2020р.; дата закінчення договору - 10.07.2020р.; сума виданого кредиту - 1000; залишок по тілу кредиту - 1000 грн.,, залишок по відсотках - 4160; загальна сума заборгованості - 5160 (а.с. 9).
29 грудня 2023 року між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчуком Сергієм Валерійовичем укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 11-12). А 27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчуком Сергієм Валерійовичем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової допомоги (а.с. 13).
31 січня 2025 року позивачем відповідачу направлено вимогу про виконання зобов'язань за кредитним договором (а.с. 7). Відповідно до виписки з особового рахунка за Кредитним договором № 128336 заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31 січня 2025 року становить 5 160 грн., яка складається з наступного: прострочене тіло - 21000 грн., прострочені відсотки - 4 160 грн. (а.с. 8).
Згідно платіжного доручення № 1653 від 02.11.2021р., № 1672 від 23.11.2021р., № 432 від 02.11.2021р. ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» сплатило, а ТОВ «ЗАЙМЕР» отримало 702 417, 04 грн.. 722 417, 04грн. та 20 000 грн. як остаточний розрахунок за відступлення права грошової вимоги згідно договору факторингу від 28.10.2021р. (а.с. 25-26).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Суд приходить до висновку, що 13 червня 2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 128336 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію»
Відповідно до Додатку № 1 до Договору про надання фінансового кредиту від 13.06.2020р., який є невід'ємною частиною до договору фінансового кредиту, графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту: строк, на який наданий кредит, - 28 днів; сума кредиту - 1000 грн.; фіксована процентна ставка - 2 %; сума нарахованих процентів - 560 грн.; всього до сплати - 1560 грн. (а.с. 16).
Факт отримання відповідачем кредитних коштів від ТОВ «ЗАЙМЕР» в сумі 1000 грн. підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» від 9 квітня 2025 року, відповідно до якого 13.06.2020р. на картковий відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 1 000 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 (а.с. 27), а також не заперечується відповідачем.
Разом із тим, представником позивача не надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність заборгованості відповідача як перед позивачем, так і перед первісним кредитором зі сплати простроченої заборгованості за процентами в сумі 3600 грн. (4160 грн. - 560 грн.). Так, згідно Додатку № 1 до Договору від 13.06.2020р., який є невід'ємною частиною до договору фінансового кредиту, сума кредиту - 1000 грн., термін - 28 днів, 2 % на день, сума нарахованих процентів - 560 грн, а всього до сплати відповідач мав сплатити 1560 грн. (а.с. 16).
Судом встановлено, що відповідач отримав в кредит грошові кошти згідно договору № 128336 від 13 червня 2020 року в сумі 1000 грн. (п. 1.1. Договору) на строк 28 днів, тобто до 10.10.2020р. (п. 1.2. Договору), за користування кредитом позивач сплачує первісному кредитору 2 % на добу (п. 1.3. Договору).
Судом зроблено власний розрахунок нарахованих процентів за період з 13.06.2020р. по 10.07.2020р., який становить 560 грн., а саме: 2% на добу від 1000 грн. = 20 грн. на добу * 28 днів = 560 грн. Отже, зазначений розрахунок процентів за користування кредитом співпадає із розрахунком процентів (560 грн.), який зазначено у Додатку № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 126336 від 13.06.2020р. (а.с. 16).
Суд не бере до уваги виписку з особового рахунка за Кредитним договором № 128336 про те, що заборгованість відповідача перед позивачем за відсотками становить 4160 грн., оскільки зазначена виписка з особового рахунка, складена не первісним кредитором (ТОВ «ЗАЙМЕР»), а фактором (ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ). Крім цього, дані щодо наявності у відповідача перед позивачем (фактором) та первісним кредитором простроченої заборгованості за процентами в сумі 3600 грн. не доведена первинними документами (а.с. 8).
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2018 року по справі 3 161/16891/15-ц зроблено наступний правовий висновок: «Відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Відповідно до 60 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
З урахуванням того, що на вимогу суду банк не надав оригіналів кредитних договорів за 2006, 2009 роки, оригіналу Генеральної угоди від 9 серпня 2012 року, виписки з особового рахунку відповідача; заперечень законного представника відповідача щодо підписання Генеральної угоди відповідачем та не здійснення позичальником платежів за договором, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку».
Отже, відхиляє в якості належного та допустимого доказу виписку з особового рахунка за Кредитним договором № 128336 про те, що заборгованість відповідача перед позивачем за відсотками становить 4160 грн. (а.с. 8).
Також не може вважатися належним і допустимим доказом наявності у відповідача заборгованості перед позивачем зі сплати процентів в сумі 3600 грн. (4160 грн. - 560 грн.) і витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021р. (а.с. 9).
Так, як у витягу з реєстру боржників (а.с. 9), так і в самому договорі факторингу (а.с. 17-20) не зазначено, що цей витяг з реєстру боржників є невід'ємною частиною договору факторингу від 28.10.2021р. Крім цього, згідно із п. 8.2.2. договору факторингу від 17.02.2022р. за фактом передачі Реєстру Боржників сторони підписують Акт приймання-передачі Реєстру Боржників (Додаток № 2) - а.с. 17-20.
Судом встановлено, що позивачем в порушення вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України не надано суду Акт приймання-передачі Реєстру Боржників. Отже, оскільки суду не дано Акт приймання передачі Реєстру Боржників (Додаток № 2), тому суд визнає Витяг з реєстру боржників до Договору факторингу (а.с. 9) неналежним і недопустимим доказом по справі. Крім цього, суду не надано детальний розрахунок простроченої заборгованості за Кредитним договором у відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, право грошової вимоги позивача до відповідача в частині стягнення простроченої заборгованості за процентами в сумі 3600 грн. за період з 13.06.2020р. по 31.01.2025р. (а.с. 8) нічим не обґрунтоване та суперечить Додатку № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 128336 від 13.06.2020р. (а.с. 16) та ч. 1 ст. 1078 ЦК України. На переконання суду, право грошової вимоги позивача до відповідача за договором факторингу перейшло в розмірі 1560 грн., з яких: 1000 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 560 грн. - прострочена заборгованість за процентами.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 1 560 грн. ( 1000 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту + 560 грн. - прострочена заборгованість за процентами) за виключенням 3 600 грн. простроченої заборгованості за процентами.
Отже, необхідно стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (04080, м. Київ, вулиця Кирилівська, будинок 82, офіс 7; ЄДРПОРУ 42228158) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 128336 від 13 червня 2020 року в розмірі 1 560 грн. (одна тисяча п'ятсот шістдесят гривень), яка складається із наступного: 1 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 560 грн. - сума простроченої заборгованості за процентами.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У своїй заяві від 11 липня 2025 року (а.с. 40-42) представник позивача просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 10 500 грн.
На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав:
- копію договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року, що укладений між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчуком Сергієм Валерійовичем (а.с. 11-12);
- копію додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги 27 грудня 2024 року, укладену між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчуком Сергієм Валерійовичем (а.с. 13);
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською дільністю (а.с. 29);
- копію довіреності від 30 грудня 2024 року (а.с. 43);
- копію акту про отримання правової допомоги від 8 липня 2025 року, що підписаний директором ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчуком С.В. (а..с 44);
- копію платіжної інструкції № 39447 від 8 липня 2025 року про перерахування грошових коштів в сумі 10 500 грн. на рахунок адвоката (а.с. 48);
- копію рахунка № 08.07.2025-29 від 8 липня 2025 року (а.с. 49).
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Так, у Акті про надання правової допомоги, що підписаний директором ТОВ «ФК КЕ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчуком С.В. 8 липня 2025 року, зазначена вартість послуг з надання правової допомоги, а саме: 1. Зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_2 в рамках кредитного договору № 128336 від 13.06.2020р., 1 година роботи - 2000 грн. - вартість однієї години роботи адвоката, загальна сума - 2 000 грн. 2. Складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг та аналіз судової практики, 2, 5 години роботи, 2 000 грн. - вартість роботи однієї години, загальна сума - 5 000 грн. 4. Інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи, 1, 5 година роботи, 2000 грн. - вартість однієї години роботи, загальна сума - 3 000 грн. 5. Канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - 500 грн. всього адвокат витратив 5 годин роботи на загальну суму 10 500 грн.
Так, на переконання суду, представником позивача - адвокатом Пархомчуком В.С., не в повній мірі обґрунтована тривалість зустрічі та консультацій щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, що становить аж 1 годину, а також тривалість складення та подання позовної заяви до суду і спрямування на адресу суду лише одного клопотання (п. 1, 2, 4 найменування послуг - Акт про отримання правової допомоги, а.с. 40-42).
Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, а саме: підготовка та подача позовної заяви (а.с. 1-5), підготовка та подача заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 40-42), враховуючи, що зазначена справа є типовою, не складною, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, а також ціни позову, що складає 5 160 грн., суд приходить до переконання, що сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача підлягає зменшенню до 5 000 грн.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Водночас, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено на 30, 23 % (1 560 грн. * 100%: 5 160 грн.), тому з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 1 511, 50 грн. (5000 грн. * 30, 23 % : 100 %).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено частково (на 30, 23 %) тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 732 грн. 29 коп. (2422, 40 грн. * 30, 32 % :100 %).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 77-81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України,
вирішив:
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (04080, м. Київ, вулиця Кирилівська, будинок 82, офіс 7; ЄДРПОРУ 42228158) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 128336 від 13 червня 2020 року в розмірі 1 560 грн. (одна тисяча п'ятсот шістдесят гривень), яка складається із наступного: 1 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 560 грн. - сума простроченої заборгованості за процентами.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (04080, м. Київ, вулиця Кирилівська, будинок 82, офіс 7; ЄДРПОРУ 42228158) витрати на правову допомогу в розмірі 1 511 грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 )) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (04080, м. Київ, вулиця Кирилівська, будинок 82, офіс 7; ЄДРПОРУ 42228158) судовий збір в розмірі 732 грн. 29 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлений 23 вересня 2025 року.
Суддя А.В. Кульбаба