Справа № 686/22413/25
Провадження № 1-кс/686/9052/25
22 вересня 2025 року м. Хмельницький
Слідча суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , ознайомившись із клопотанням прокурора Окружної прокуратури міста Хмельницького ОСОБА_2 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42025240000000085,
19.09.2025 прокурор Окружної прокуратури міста Хмельницького ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6825082200:05:005:0062, 6825082200:05:005:0063, 6825082200:05:005:0216, 6825082200:05:005:0202, 6825082200:05:005:0203, 6825082200:05:005:0205, 6825082200:05:005:0206, 6825082200:05:005:0208, 6825082200:05:005:0209, 6825082200:05:005:0210, 6825082200:05:005:0211, 6825082200:05:005:0212, 6825082200:05:005:0213, 6825082200:05:005:0215, 6825082200:05:005:0196, 6825082200:05:005:0198, 6825082200:05:005:0199, 6825082200:05:005:0195, 6825082200:05:005:0200, 6825082200:05:005:0201, 6825082200:05:005:0204, 6825082200:05:005:0207, 6825082200:05:005:0197, шляхом заборони розпорядження, володіння, користування, вчинення реєстраційних дій щодо перетворення, поділу, об'єднання земельної ділянки з іншими земельними ділянками, зміни цільового призначення.
Дослідивши наявні матеріали, приходжу до висновку, що клопотання підлягає поверненню, у зв'язку із наступним.
У провадженні СВ ХРУП ГУНП в Хмельницькій області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025240000000085 від 29.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України.
У обгрунтування клопотання зазначаено, що службові особи ІНФОРМАЦІЯ_1 спільно із сертифікованим інженером землевпорядником, у 2020 та 2022 роках, діючи умисно в інтересах третіх осіб, без належних правових підстав, незаконно внесли зміни до Державного земельного кадастру щодо місця розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 6825082200:05:005:0062 та 6825082200:05:005:0063 площею 1,7 га та 0,10 га (шляхом зміни конфігурації та переміщення їх у просторі на 2,5 км у південно-східному напрямі), а також зміни їх цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства (01.03) на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (02.01) та в подальшому - на землі для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (02.10).
Відповідно до вимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року вказувалося на порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; можливість виконання завдань, для виконання яких слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Ст. 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Підставою арешту майна прокурор указує необхідність збереження земельних ділянок як речових доказів.
Однак, до матеріалів клопотання не долучено постанови про визнання земельних ділянок із кадастровими номерами: 6825082200:05:005:0062, 6825082200:05:005:0063, 6825082200:05:005:0216, 6825082200:05:005:0202, 6825082200:05:005:0203, 6825082200:05:005:0205, 6825082200:05:005:0206, 6825082200:05:005:0208, 6825082200:05:005:0209, 6825082200:05:005:0210, 6825082200:05:005:0211, 6825082200:05:005:0212, 6825082200:05:005:0213, 6825082200:05:005:0215, 6825082200:05:005:0196, 6825082200:05:005:0198, 6825082200:05:005:0199, 6825082200:05:005:0195, 6825082200:05:005:0200, 6825082200:05:005:0201, 6825082200:05:005:0204, 6825082200:05:005:0207, 6825082200:05:005:0197, на які прокурор просить накласти арешт, речовими доказами.
Таким чином прокурором не обґрунтовано необхідності накладення арешту на земельні ділянки у контексті їх відповідності критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
За таких обставин клопотання прокурора про арешт майна не може бути розглянуто по суті і підлягає поверненню прокурору.
Керуючись ст.ст.171-173 КПК України, слідча суддя -
постановила:
Клопотання прокурора Окружної прокуратури міста Хмельницького ОСОБА_2 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42025240000000085, повернути прокурору.
Установити строк у сімдесят дві години для усунення недоліків.
Роз'яснити прокурору, що у разі повернення клопотання про арешт майна прокурору, тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення у межах установленого суддею строку із клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови у його задоволенні.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідча суддя