Єдиний унікальний номер судової справи 678/1376/25
Номер провадження №1-кп-678-123/25
22 вересня 2025 року селище Летичів
Летичівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
розглядаючи у підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 серпня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025243300000321 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Голенищево, Летичівського району Хмельницької області, українець, громадянин України, із середньою освітою, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючий, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей немаючий, раніше судимий:
06.08.1997 Літинським районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 215-3, ч. 2 ст. 140, ст. 42 КК України 1960 року до виправних робіт строком на 1 рік 6 місяців, в силу п. «а» ст. 1 ЗУ «Про амністію» від відбування покарання звільнений; 11.11.1999 Літинським районним судом Вінницької області за ст. 17, ч. 2 ст. 215-3 КК України 1960 року до виправних робіт строком на 2 роки з утриманням 20% заробітку в дохід держави; 15.05.2001 Літинським районним судом Вінницької області за ч. 3 ст. 101, ч. 3 ст. 142, ст. 208, ст. 42, ст. 43 КК України 1960 року до позбавлення волі строком на 10 років 6 місяців. Звільнений постановою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 29.01.2010, в силу ст. 81 КК України умовно-достроково на 1 рік 4 місяці 20 діб; 17.01.2014 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 1 ст. 296 КК України до арешту строком на 3 (три) місяця (прибув 22.04.2019 до Стрижавської ВК Вінницької області (№81), вибув 10.07.2019), утримується у ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор»,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
встановив:
01 вересня 2025 року до Летичівського районного суду Хмельницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 серпня 2025 року за №12025243300000321 відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про призначення кримінального провадження до судового розгляду, залучення матеріалів досудового розслідування до матеріалів кримінального провадження та про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 не заперечують щодо задоволення клопотань прокурора про призначення кримінального провадження до судового розгляду, залучення матеріалів досудового розслідування до матеріалів кримінального провадження, проте просять обрати більш м'який запобіжний захід.
Потерпілий ОСОБА_7 не заперечує щодо задоволення клопотань прокурора.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали, додані до клопотання, суддя приходить до наступних висновків.
Щодо застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02. 2006, №3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до змісту п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має задовольняти вимогу пропорційності, що викладено у рішенні ЄСПЛ від 18.03.2008 року у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), а тому тримання підсудних під вартою є необхідним для забезпечення їх присутності в суді, та інші, менш суворі заходи не є достатніми для досягнення цієї цілі, з урахуванням особи підсудних.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, обмеження прав особи може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Судом враховується, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, усвідомлює тяжкість висунутого обвинувачення, а також те, що йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без такої, та його реальне відбування у місцях позбавлення волі, що дає обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений переховуватиметься від суду з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Існує також обґрунтований ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо того, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_4 вчинятиме тиск, як психологічного так і фізичного характеру, шукаючи будь - які можливі шляхи впливу на потерпілого та свідків у вказаному провадженні, спонукаючи їх до зміни ними показів або відмови від дачі показів, з метою уникнення кримінальної відповідальності, або ж її пом'якшення.
Існує також обґрунтований ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо того, що обвинувачений ОСОБА_4 може перешкоджати судовому розгляду іншим чином, зокрема умисним затягуванням процесу, неявкою без поважних причин або іншими діями, які можуть ускладнити повний та об'єктивний розгляд.
Суддя погоджується із доводами прокурора, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК, адже обвинувачений тривалий час ніде не працює, не має стабільного доходу чи сімейних обов'язків, які би його стримували, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, що в сукупності може спонукати його до продовження своєї злочинної діяльності. Крім того, він вчинив злочин під час дії воєнного стану, що свідчить про його стійку антигромадську спрямованість та вказує на необхідність його ізоляції від суспільства.
Вище вказане підтверджує те, що перебування обвинуваченого на волі унеможливить проведенню судового розгляду та може становити загрозу суспільним інтересам, життю і здоров'ю громадян та виключає можливість застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів, передбачених КПК України, ніж тримання під вартою.
Суддя вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, тяжкістю покарання, яке загрожує обвинуваченому згідно санкції статті, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
Як зазначено у ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законодавець у ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установив з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3028 гривень.
З урахуванням відомостей про особу обвинуваченого, який ніде не працює, вартість майнової шкоди, яка становить 328 571 грн. 63 коп., суд приходить до висновку про необхідність залишення розміру застави у розмірі, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, зокрема, 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 151 400,00 грн. (3028,00 х 50), який був визначений ухвалою слідчого судді Летичівського районного суду Хмельницької області від 20 серпня 2025 року.
У разі внесення застави на обвинуваченого має бути покладено виконання ряду процесуальних обов'язків.
Виходячи з вищенаведеного, враховуючи тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та запобіганням вищенаведеним ризикам, ОСОБА_4 необхідно продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначення розміру застави.
Щодо призначення справи до судового розгляду.
При цьому, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено 18 серпня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025243300000321 відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, не підлягає поверненню прокурору, кримінальне провадження підсудне Летичівському районному суду, підстав для закриття провадження з підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частиною другою статті 284 КПК України немає, наявні в суду матеріали кримінального провадження дають підстави прийняття рішення про призначення провадження до судового розгляду.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 197, 199, 331 КПК України суд,
постановив:
Призначити судовий розгляд кримінального провадження, відомості про яке внесено 18 серпня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025243300000321 відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, у відкритому судовому засіданні на 13 год. 30 хв. 21 жовтня 2025 року, без призначення запасного судді.
Приєднати матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 серпня 2025 року за №12025243300000321, до матеріалів кримінального провадження.
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.
ОСОБА_4 продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 19 листопада 2025 року включно.
Визначити заставу в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400 грн., в разі внесення якої, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає, без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- утриматись від спілкування з потерпілим та/або свідками у даному кримінальному провадженні;
- носити електронний засіб контролю.
У разі невиконання даних обов'язків, застава звертається в доход держави.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Суддя: підпис ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_1