ЄУН: 336/738/25
Провадження №: 2-о/336/131/2025
23.09.25
іменем України
23 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Нагорних О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу ЄУН 336/738/25 (провадження № 2-о/336/131/2025), в порядку окремого провадження, за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України
про встановлення факту проживання однією сім'єю та перебування на утриманні, -
за участі:
заявника - ОСОБА_1
представника заявника - адвоката Петрова Г.М.,
представника Міністерства оборони України - Зінченка С.О.
встановив:
22 січня 2025 представник заявника адвокат Працевитий Г.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Представник заявника просить: 1) встановити факт проживання однією сім'єю, ведення спільного господарства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її батька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , у період з 06.12.2012 року і до дня смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; 2) встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні її батька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 01.04.2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_4.
В обґрунтування заяви представник заявника зазначає, що ОСОБА_1 проживала однією сім'єю із своїм батьком, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був військовослужбовцем Збройних Сил України і загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час захисту територіальної цілісності України.
Заявниця, ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що встановлюється свідоцтвом про народження.
12.12.2023 р., у зв'язку з реєстрацією шлюбу з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 змінила прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , видане Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
З 06.12.2012 року ОСОБА_1 постійно проживала разом зі своїм батьком, ОСОБА_2 однією сім'єю в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . (згідно рішення Запорізької міської ради №89 від 27.04.2023 р. назву вулиці «Світлогірська» було перейменовано на вулицю «Святогірська»).
24.02.2024 р. було здійснено акт збройної агресії російської федерації проти України.
Батько заявниці був одним із перших, хто став на захист Батьківщини.
ІНФОРМАЦІЯ_4 сержант ОСОБА_2 , командир бойової машини ІНФОРМАЦІЯ_12 військової частини НОМЕР_2 , будучи вірним військовій присязі, виявивши стійкість та мужність, виконуючи бойове завдання, загинув в Донецькій області.
Факт смерті ОСОБА_2 та обставини його загибелі встановлено рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.07.2022 р. по справі №336/3429/22.
Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено право на отримання відповідних соціальних пільг від держави, а також отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця членам сім'ї загиблих (померлих) осіб, зазначених у п. п. 1-3 п. 2 ст. 16 цього Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ст. 16-1 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, яка діяла на момент загибелі батька заявниці - ІНФОРМАЦІЯ_4 ), у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
10.07.2024 р., з метою реалізації права на виплату одноразової грошової допомоги, ОСОБА_1 було подано до ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідну заяву з документами на підтвердження її обставин.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_7 від 05.12.2024 р. № 8299/с було повідомлено, що у ІНФОРМАЦІЯ_7 розглянуто документи відносно ОСОБА_1 , однак пакет документів було визнано недостатнім, було вказано на необхідність надання судового рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема про факт перебування на утриманні, ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов'язків.
Таким чином, для реалізації права на вищевказані пільги та виплати, в тому числі оформлення одноразової грошової допомоги, у ОСОБА_1 виникла необхідність звернутись до суду з вказаною заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю з батьком, ОСОБА_2 та перебування на його утриманні.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу було розподілено судді Дмитрюк О.В.
27 січня 2025 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цій справі. Прийнято рішення розглядати справу за правилами окремого позовного провадження. Залучено до участі у справі, як заінтересовану особу Міністерство оборони України.
27 січня 2025 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя зобов'язано П'яту Запорізьку державну нотаріальну контору Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у строк до 07 березня 2025 року, надати суду: - інформацію щодо наявності (відсутності) у спадковому Реєстрі відомостей про заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
11 лютого 2025 року на виконання ухвали суду державний нотаріус надав інформаційну довідку зі спадкового реєстру № 79943972.
04 березня 2025 року представник Міністерства оборони України, через систему «Електронний суд» надав до суду письмової пояснення, в який просив відмовити в задоволенні заяви. В обґрунтування такої позиції предстанив зазначив, що тлумачення положень статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на дату загибелі військовослужбовця) та положень статей 30, 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» дає підстави для висновку, що право на виплату одноразової грошової допомоги як утриманці загиблого військовослужбовця мають його члени сім'ї за одночасного існування двох умов: вони є непрацездатними та вони перебували на його утриманні.
Особи, які вважаються непрацездатними, вказані в ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а умови перебування на утриманні вказані в ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Заявниця на момент загибелі батька була повнолітньою, працездатною, але не працювала, пенсію по втраті годувальника не отримувала.
Тобто заявницею не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували належність позивача до категорії непрацездатних осіб, які мають право отримання пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а отже не доведено факт перебування на утриманні. Та обставина, що батько допомагав повнолітній доньці, не може свідчити про утримання її загиблим, враховуючи також той факт, що заявниця мала змогу утримувати себе самостійно.
Крім того, просить врахувати, що відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Але додані до заяви докази підтверджують лише спільне проживання за однією адресою.
06 березня 2025 року представник заявника, через систему «Електронний суд» надав до суду додаткові пояснення, в яких не погоджується з доводами представника Міністерства оборони України.
Рішення у справі не прийнято.
Відповідно Розпорядження №203 від 15.04.2025 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, на підставі рішення Вищої ради правосуддя № 747/0/15-25 від 08.04.2025 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя у зв'язку з поданням заяви про відставку, з метою заміни головуючого судді Дмитрюк О.В., дотримання права на справедливий суд та розумних строків розгляду справи передано до провадження судді Петренко Л.В.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 22 квітня 2025 року заяву прийнято до розгляду. Розгляд справи призначено в порядку окремого, за участю заявника, її представника та заінтересованої особи у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2025 року задоволено клопотання заявника про виклик та допит свідків.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 серпня 2025 року витребувано з Шостої Запорізької державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (69104, м. Запоріжжя вул. Чумаченка, 25б) належним чином завірену копію спадкової справи № 348/2022 заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Заявник ОСОБА_1 та її представник у судовому засіданні підтримали заяву про встановлення факту проживання однією сім'єю та перебування на утриманні, просили її задовольнити.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заперечень проти заяви не надав.
Представник Міністерства оборони України просив врахувати обставини наведені в письмових поясненнях.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснив, що добре знав батька заявниці ОСОБА_2 , вони товаришували з дитинства, жили в одному дворі. Після закінчення школи він продовжував спілкуватися з ОСОБА_2 , бував в нього в гостях. Після розлучення ОСОБА_2 з дружиною, донька залишилась проживати з батьком. З 2012 року заявниця проживала зі своїм батьком, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вони вели спільне господарство, мали спільний побут, дбали один про одного. Оскільки ОСОБА_1 не мала доходів, витрати на покупку продуктів харчування, оплату комунальних платежів, тощо, ніс її батько, ОСОБА_2 .
Свідок ОСОБА_9 пояснила, що проживала по сусідству з сім'єю ОСОБА_2 , знає заявницю та її батька. З 2012 року заявниця проживала зі своїм батьком, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . Вони вели спільне господарство, мали спільний побут, дбали один про одного. ОСОБА_1 готувала їжу, прала білизну, займалась домашнім господарством, її батько купував продукти. Вони робили ремонт в будинку, встановили паркан тощо.
Свідок ОСОБА_10 пояснила, що добре знає сім'ю ОСОБА_2 , була в них гостях. З 2012 року заявниця проживала зі своїм батьком, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . Вони вели спільне господарство, мали спільний побут, дбали один про одного. ОСОБА_1 готувала їжу, прала білизну, займалась домашнім господарством.
Суд, заслухавши учасників справи, допитаних в судовому засіданні свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши зібрані у справі докази, дійшов до такого висновку.
Судом встановлено, що заявниця, ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Комунарського району м. Запоріжжя від 24.10.1996 р.
12.12.2023 р., у зв'язку з реєстрацією шлюбу з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 змінила прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
З 06 грудня 2012 року ОСОБА_1 проживала за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №1564362-2024 від 16.02.2024 р. та довідкою про реєстрацію місця проживання особи №04-28/7-20254 від 12.08.2022 р.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав за адресою: АДРЕСА_1 , з 09 січня 2007 року по день смерті, що підтверджується відповіддю Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 28.11.2024 за № 01-24/01/2392. Ці обставини підтверджуються і довідкою від 06 жовтня 2022 за № 04-07/3/8597, яка міститься в матеріалах спадкової справи.
Відповідно до акту підтвердження фактичного проживання № 84 від 16.09.2022 р., який складено квартальним комітетом № 115 Шевченківського району м. Запоріжжя (складений і підписаний сусідами: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Підписи сусідів підтверджено головою квартального/вуличного комітету - ОСОБА_13) з 2012 року гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає зі своєю сім'єю: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - батьком.
З наведених документів слідує, що заявниця та її батько проживали за однієї адресою.
Допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 також підтвердили, що заявниця та її батько проживали за однієї адресою з 2012 року. Вони вели спільне господарство, мали спільний побут, дбали один про одного, мали взаємні права та обов'язки.
Крім того, показання свідків узгоджують і з письмовими доказами дослідженими в судовому засіданні щодо ведення спільного господарства.
Судом досліджено договір про надання послуг від 21.04.2021 р. про придбання паркану для облаштування домогосподарства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Кошти на придбання паркану і поліпшення умов домогосподарства, надавались ОСОБА_2 .
Судом досліджені також накладні ТОВ «Нова Пошта»: накладна №59000705362109 від 06.07.2021 р., накладна №59000712496655 від 27.07.2021 р., накладна №59000725466619 від 01.09.2021 р., накладна №59000748242821 від 28.10.2021 р., накладна №59000763147947 від 02.12.2021 р., накладна №59000774580494 від 24.12.2021 р. У вказаних накладних відображено інформацію про обмін між донькою та її батьком габаритними посилками вагою по 5-8 кілограмів з продуктами харчування, одягом, побутовими речами.
Відповідно до виписок про рух коштів по банківській картці ОСОБА_1 , загиблий ОСОБА_2 на корить заявниці перераховував грошові кошти, що свідчить про наявність спільного бюджету.
ІНФОРМАЦІЯ_4. сержант ОСОБА_2 , командир бойової машини ІНФОРМАЦІЯ_12 військової частини НОМЕР_2 , будучи вірним військовій присязі, виявивши стійкість та мужність, виконуючи бойове завдання, загинув в Донецькій області.
Факт смерті ОСОБА_2 та обставини його загибелі встановлено рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.07.2022 р. по справі №336/3429/22.
Наведені докази у сукупності підтверджують факт того, що ОСОБА_1 проживала однією сім'єю разом із батьком, ОСОБА_2 з 06.12.2012 р. по ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто до момент смерті (загибелі) останнього, оскільки вони вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у ст. 315 ЦПК України.
Частинами 1, 2 ст. 315 ЦПК України що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Заявник просить встановити факт проживання однією сім'єю та перебування на утриманні.
Заявлені вимоги, пов'язані в тому числі з ініціюванням питання виплати грошових коштів, державної грошової допомоги.
На виконання Указів № 64/2022 та № 69/2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168, пунктом 2 якої (у редакції, яка діяла до 04 травня 2024 року) установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Право на одноразову грошову допомогу, виплата якої передбачена Постановою № 168, мають, зокрема, члени сім'ї та утриманці загиблого військовослужбовця
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частини перша, четверта статті 3 СК України).
Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.
В п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 р. № 5-рп/99 вказано, що до кола членів сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Щодо них ознака (вимога) ведення спільного господарства з суб'єктом права на пільги в оплаті користування житлом і комунальними послугами застосовується лише у передбачених законом випадках. Діти є членами сім'ї незалежно від того, чи є це діти будь- кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. До того ж, цим рішенням Конституційного Суду України визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, застосовуючи положення статей 1, 3 СК України, зазначила, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
До суду із заявами про встановлення факту, що заявник є членом сім'ї загиблого військовослужбовця або про перебування на утриманні як членів сім'ї загиблого військовослужбовця в переважній більшості звертались жінки, які проживали однією сім'єю із загиблим військовослужбовцем, але не перебували у шлюбі між собою, батьки (мати, батько), діти (син, донька), в окремих випадках - інші родичі, зокрема, баба, опікун, рідні брати, сестри (повнолітні, неповнолітні), рідні тітки, падчерки, пасинки, онуки.
Статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. При цьому органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Виходячи з аналізу вказаної норми СК України, сім'єю є соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.
Нормами Сімейного кодексу України не визначено, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду під час їх оцінки.
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання факту проживання однією сім'єю без наявності інших ознак сім'ї.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).
Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність у сторін особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними та допустимими доказами проживання однією сім'єю є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету; проведення спільних витрат; про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого майна (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); листи ділового та особистого характеру тощо; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що сторони вважали себе сім'єю, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03.06.99 №5-рп/99, зазначив, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 6 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
В судовому засіданні встановлено, що заявниця та померлий ОСОБА_2 проживали однією сім'єю з 06 грудня 2012 року і до смерті останнього, разом систематично вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки, дбали про утримання спільного житла.
Досліджуючи спадкову справу інших родичів, які мають право на отримання грошової допомоги судом не встановлено.
У цій категорії справ заявниками переважно є особи, які вважали, що за життя загиблих військовослужбовців були членами їх сім'ї або перебували на утриманні. Такий суб'єктний склад не суперечить нормам чинного законодавства, оскільки до членів сім'ї загиблого військовослужбовця можуть належати особи, які перебувають у зареєстрованому шлюбі із військовослужбовцем, його діти, а також будь-які особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки із військовослужбовцем.
Таким чином, факт, що має юридичне значення, а саме, що заявниця ОСОБА_1 проживала постійно із загиблим ОСОБА_2 , однією сім'єю з 06 грудня 2012 року до моменту загибелі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , знайшов своє підтвердження.
Встановлення факту проживання однією сім'єю породжує юридичні наслідки для заявниці, вона зможе скористатися правом на отримання передбачених законом пільг та виплат як член сім'ї загиблого військовослужбовця.
Між заявницею та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки заінтересована особа не є суб'єктом отримання такої соціальної допомоги. До таких висновків дійшла Велика палата Верховного суду у своїй постанові від 18.01.2024 року у справі №560/17953/21.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Щодо факту перебування заявниці на утриманні батька військовослужбовця, який загинув
Відповідно до вимог статті 16-1 Закону України від 20 грудня 1991 року N 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, яка діяла на момент загибелі батька заявниці - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Суб'єктами звернення до суду із заявами про встановлення факту перебування особи на утриманні можуть бути фізичні особи, в яких на підставі чинного законодавства у разі встановлення факту виникає відповідне право, чи їх представники.
Цей факт може бути встановлений судом у разі відсутності документа про його підтвердження, виданого органами виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, виконкомами сільських і селищних рад, іншими організаціями, чи в разі відмови у його видачі та при одержанні документа, що не підтверджує факт перебування громадянина на утриманні.
До заяви про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, в якій зазначається мета цього встановлення, можуть надаватися:
1) докази, що підтверджують факт перебування заявника на утриманні особи, яка померла (документи, акти, листи ділового й особистого характеру);
2) докази, які встановлюють, що надані заявнику матеріальні засоби є основним і постійним джерелом його існування (корінці поштових переказів, квитанції та інші документи, що свідчать про одержання заявником грошей або іншої допомоги від годувальника);
3) довідка із ЖЕКу або сільської ради про те, що заявник звертався до них за одержанням документа про перебування на утриманні померлого, однак йому в цьому було відмовлено через відсутність відомостей про утримання або на тій підставі, що заявник не був на утриманні;
4) документи, які свідчать про те, що заявник є членом сім'ї померлого;
5) документи, які встановлюють, що заявник був неповнолітньою або непрацездатною особою, не був членом сім'ї спадкодавця, але перебував на утриманні останнього не менше п'яти років та одержував від нього матеріальну допомогу, що була єдиним джерелом засобів до існування (копія свідоцтва про народження, довідка про інвалідність, інші письмові докази);
6) копія свідоцтва про смерть годувальника.
Заявниця на момент загибелі батька була повнолітньою, працездатною, але не працювала, пенсію по втраті годувальника не отримувала.
Заявницею не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували належність позивача до категорії непрацездатних осіб, які мають право отримання пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а отже не доведено факт перебування на утриманні. Та обставина, що батько допомагав повнолітній доньці, не може свідчити про утримання її загиблим, враховуючи також той факт, що заявниця мала змогу утримувати себе самостійно.
Самі по собі заперечення представника Міністерства оборони України щодо права заявника на виплату одноразової грошової допомоги, оскільки заявлений ним факт не підтверджено належними доказами, не свідчать про існування спору про право.
Щодо факту знаходження заявниці на утриманні ОСОБА_2 , то належних і достатніх доказів на підтвердження зазначеного факту матеріали справи не містять, тому відсутні підстави для встановлення факту перебуванні ОСОБА_1 на утриманні її батька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Враховуючи, вищевикладене, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю та перебування на утриманні підлягає частковому задоволенню, шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з батьком ОСОБА_2 , ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов'язків, у період з 06 грудня 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 (момент загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 ). В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.
На підставі ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 18, 19, 23, 76-81, 83, 89, 259, 263-265, 268, 293, 294, 315-316, 319, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім'єю та перебування на утриманні - задовольнити частково.
Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та її батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов'язків, у період з 06 грудня 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне найменування учасників справи:
Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
заінтересовані особи:
ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: 03168, Україна, м. Київ, проспект Повітряних Сил, будинок 6.
Дата складання повного судового рішення 23 вересня 2025 року.
Суддя: