Справа № 2-998/10
Провадження № 4-с/761/145/2025
18 вересня 2025 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Пономаренко Н.В., вивчивши матеріали скарги ОСОБА_1 , заінтересована особа: особа, бездіяльність якої оскаржується: Державний виконавець Шевченківського відділудержавної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко О.М., на дії/бездіяльність державного виконавця, -
15.09.2025 року поштовим зв'язком (в суді Вхід. № 96284 від 16.09.2025) представник ОСОБА_1 - адвокат Ахрамович Ян Ігорович звернувся до суду із вказаною скаргою в якій просить суд:
1. Визнати поважними причини пропуску строку та поновити пропущений строк для подання скарги на дії та бездіяльність державного виконавця відповідно до ст. 447 ЦПК України, ч. 1 ст. 127 та ч. 2 ст. 449 ЦПК України.
2. Визнати бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) неправомірною.
3. Зобов'язати державного виконавця вчинити дії щодо зняття арешту з майна, що належить ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) від 18.06.2010 у межах виконавчого провадження НОМЕР_1.
4.Зобов'язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про скасування запису про обтяження майна арештом, накладеним у межах зазначеного виконавчого провадження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2025 року вищевказана скарга надійшла в провадження судді Пономаренко Н.В.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Приписами ст. 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав або свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
В свою чергу, згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6, відповідно до ст. 385 ЦПК України скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Такий строк є процесуальним, може бути поновлений за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому, заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.
При цьому, вимогами 122-124 ЦПК України встановлено порядок обчислення процесуальних строків.
До того ж, нормами ст. 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Так, з наданих матеріалів скарги вбачається, що скаргу підписано представником скаржника 15.09.2025, та направлено до суду поштою 15.09.2025.
В скарзі зазначено, що з метою зняття арешту з майна, який було накладено в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3, 15 травня 2025 року до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві була подана заява про скасування арешту, у якій просилося зняти арешт у зв'язку з відсутністю правових підстав для його подальшого збереження, адже виконавче провадження завершене понад 14 років тому, а виконавчий документ на виконанні не перебуває, однак на цю заяву у передбачений законом строк відповіді надано не було. У відповідь на зазначений запит Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві листом від 02.06.2025 року №17663/27.10-25 повідомив, що виконавче провадження було завершене ще 27.05.2011 шляхом направлення виконавчого документа до іншого органу ДВС, після чого нове виконавче провадження відкрито не було, документ на виконанні не перебуває, однак арешт досі не знято, що свідчить про безпідставне та тривале збереження обмеження, незважаючи на завершення примусового виконання.
Отже,враховуючи зміст скарги, на день звернення скаржника до суду із вказаною скаргою сплинув десятиденний строк, встановлений ст. 449 ЦПК України.
В даному випадку, скаржник просить визнати причини пропуску строку поважними та поновити пропущений строк для подання даної скарги, в обґрунтування зазначеного клопотання, вказано, що у липні 2025 року позивач звертався до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом про зняття арешту з нерухомого майна, однак ухвалою суду від 18 липня 2025 року йому відмовлено у відкритті провадження. Суд зазначив, що вимоги про зняття арешту з манна, накладеного у межах виконавчого провадження, повинні розглядатися у порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця.
Клопотання про визнання причини пропуску строку поважними та поновити пропущений строк для подання даної скарги мотивовано тим, що оскільки позивач дізнався про безпідставність тривалого збереження арешту лише після отримання офіційного листа Шевченківського ВДВС від 02.06.2025 №17663/27.10-25, а ухвала Шевченківського районного суду м. Києва про відмову у розгляді позову у справі №761/29592/25 була оприлюднена лише 12.09.2025, він не мав можливості звернутися зі скаргою у встановлений законом десятиденпий строк. Поважною причиною пропуску строку є те, що раніше подані заяви про зняття арешту залишалися без відповіді, що унеможливлювало здійснення процесуальних дій у визначений законом строк. Враховуючи ці обставини, заявник, одразу після усунення перешкод, подає скаргу на дії та бездіяльність державного виконавця відповідно до ст. 447 ЦПК України, та просить суд поновити пропущений строк для її подання відповідно до ч. 1 ст. 127 та ч. 2 ст. 449 ЦПК України.
Водночас, в розумінні вищенаведених норм матеріального та процесуального права, десятиденний строк на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу виконавчої служби або приватного виконавця, обчислюється з моменту, коли сторона виконавчого провадження дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав або свободи.
Так, безпосереднього зі змісту скарги вбачається та не заперечується скаржником, що про порушення свого права він дізнався після отримання офіційного листа Шевченківського ВДВС від 02.06.2025 №17663/27.10-25, а саме 02.06.2025 року.
Відповідно до вимог ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
В свою чергу, положеннями ч. 3 ст. 127 ЦПК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Виходячи зі змісту вищенаведених положень ЦПК України, дотримання вимог процесуального законодавства України при пред'явленні скарги до суду є імперативним правилом.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що реалізуючи пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного суду від 01.04.2020 року по справі №9901/604/19, початок перебігу строку на звернення до суду не може бути пов'язаний з обізнаністю чи необізнаністю позивача про окремі підстави позову, тобто окремі фактичні та/або юридичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача, а розпочався для нього з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про ухвалення відносно нього оскаржуваного рішення.
Разом з тим, до матеріалів скарги не долучено докази на які заявник посилається в обґрунтування клопотання про визнання причини пропуску строку поважними та поновити пропущений строк для подання даної скарги. Так, матеріали скарги не мітять доказів звернення з позовом до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом про зняття арешту з нерухомого майна у липні 2025 року, а також ухвала Шевченківського районного суду м. Києва про відмову у розгляді позову у справі №761/29592/25, що позбавляє суд можливості перевірити обставини викладені скаржником.
При цьому, зазначення скаржником поважною причиною пропуску строку є те, що раніше подані заяви про зняття арешту залишалися без відповіді, що унеможливлювало здійснення процесуальних дій у визначений законом строк, суд оцінює критично, оскільки до поданої скарги не долучено доказів подання зазначених звернень раніше, а також зазначені обставини не є поважними причинами пропуску строку визначено ст. 449 ЦПК України.
Отже, беручи до уваги обізнаність скаржника ОСОБА_1 - сторони виконавчого провадження, про обставини, викладені в скарзі ще з 02.06.2025 року, враховуючи, що скаржником не доведено в скарзі поважності причин пропуску встановленого законом строку для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, і причин неможливості подати вказану скаргу у строки, встановлені законодавством (10 днів з дня, коли боржник дізнався про порушення свого права, а в даному випадку - з 02.06.2025), а викладені підставі для поновлення такого строку є неповажними, а тому підстави для визнання причин пропуску такого строку поважними - відсутні, а тому суд приходить до висновку про відмову у поновленні строку на оскарження дій/бездіяльності державного виконавця.
За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що, оскільки строк на вчинення процесуальної дії сплинув, а обставини викладені у скарзі, щодо поновлення строку є необґрунтованими, - вказана скарга підлягає залишенню без розгляду. Після усунення умов, що були підставою для залишення скарги без розгляду, заявник має право звернутись до суду повторно.
При цьому, суддя вважає за можливе залишити заяву без розгляду на стадії прийняття її до розгляду, що відповідає положенням ст.ст. 13, 126 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства та узгоджується з позиціями, висловленими в п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6.
На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 13, 126, 259-261, 449 ЦПК України, суд,-
Скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк», заінтересована особа: ОСОБА_2 , Вишневський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у виконавчому проваджені НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа №2-1783/1», - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.261 ЦПК України.
Суддя: