ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19519/25
провадження № 1-кс/753/2720/25
"17" вересня 2025 р. слідчий суддя Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12025105020001006 від 14.09.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, -
Прокурор Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно.
В обґрунтування клопотання зазначає, що у провадженні ВД Дарницького УП ГУНП у м. Києві знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025105020001006 від 14.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 13.09.2025 за адресою: м. Київ, по вул. Петра Радзіна, поряд з Дарницьким мостом "Кирпи" працівниками поліції виявлено гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який використав документ, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_1 з ознаками підробки. (ЄО 71242 від 13.09.2025).
В ході огляду місця події від 13.09.2025 в період часу з 21 год. 11 хв. по 21 год. 28 хв., що проводився на відкритій ділянці місцевості розташованій за адресою: м. Київ, по вул. Петра Радзіна, поряд з Дарницьким мостом "Кирпи", де ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 добровільно видав для вилучення посвідчення водія серії та номер НОМЕР_1 видане на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган, що видав 8002, 23.11.2013, відкриті категорії: «В1»-27.08.2013; «В» - 23.08.2006 - вилучено та поміщено до спеціального пакету НПУ «NPU5027231» та опечатано.
Відібрано пояснення від ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив, що посвідчення водія серії та номер НОМЕР_1 видане на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган, що видав 8002, 23.11.2013, відкриті категорії: «В1»-27.08.2013; «В» - 23.08.2006 він отримував в 2013 році в МРЕО, точну вулицю та місцезнаходження відділу не пам'ятає.
Постановою дізнавача відділу дізнання Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 від 14.09.2025 вилучені речі визнано речовими доказами.
Підставами, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт вказаного вище майна є те, що дане майно є доказом розслідуваного кримінального правопорушення.
Метою арешту даного майна є збереження речових доказів.
Незастосування арешту може призвести до невідворотних наслідків, які в подальшому стануть перешкодою для об'єктивного та неупередженого розслідування даного кримінального правопорушення.
З огляду на викладене, просить слідчого суддю накласти арешт на посвідчення водія серії та номер НОМЕР_1 видане на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган, що видав 8002, 23.11.2013, відкриті категорії: «В1»-27.08.2013; «В» - 23.08.2006 - вилучено та поміщено до спеціального пакету НПУ «NPU5027231» та опечатано.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання з підстав, викладених у ньому та просила його задовольнити.
У судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти накладення арешту на майно, вважає що клопотання прокурора необґрунтоване, серед іншого зазначила, що потреба слідства у збереженні речового доказу досягається вже шляхом його вилучення, тоді як арешт породжує надмірні й непропорційні наслідки для власника майна.
Заслухавши прокурора та представника власника майна, дослідивши клопотання, додані до клопотання документи, слідчийсуддя приходить до таких висновків.
В силу ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об'єктом власності, можливе виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
Водночас заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (ч. 1 ст. 170 КПК України).
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою: 1) забезпечення збереження речових доказів, 2) спеціальної конфіскації, 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК України).
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті (ст. 98 КПК України).
Статтею 99 КПК України визначено, що документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати: (1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп'ютерні дані). Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов'язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.
За правилами ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу (ч. 1 ст. 100 КПК). Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Частиною 1 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов'язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
Вирішуючи питання про арешт майна, слідчий суддя зобов'язаний урахувати відповідну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), в якій напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно суспільний інтерес; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям та з дотриманням принципу справедливої рівноваги. ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Слідчим суддею з'ясовано, що у провадженні ВД Дарницького УП ГУНП у м. Києві знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025105020001006 від 14.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України (а.с. 4).
13.09.2025 року під час проведення огляду місця події за адресою: м. Київ, по вул. Петра Радзіна, поряд з Дарницьким мостом "Кирпи", було виявлено громадянина ОСОБА_4 , який добровільно видав посвідчення водія серії та номер НОМЕР_1 , видане на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган, що видав 8002, дата видачі 23.11.2013, відкриті категорії: «В1» - 27.08.2013; «В» - 23.08.2006 (а.с. 7).
У відповідності до протоколу огляду місця події від 13.09.2025 року, при перевірці по базам УПНП, посвідчення водія серії та номер НОМЕР_1 , видане на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вищевказане посвідчення водія поміщено до спеціального пакету НПУ «NPU5027231» та опечатано.
Постановою дізнавача ВД Дарницького УП ГУНП у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 від 14.09.2025 року посвідчення водія серії та номер НОМЕР_1 , видане на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган, що видав 8002, дата видачі 23.11.2013, відкриті категорії: «В1» - 27.08.2013; «В» - 23.08.2006, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12025105020001006 від 14.09.2025 року (а.с. 17).
Постановою дізнавача ВД Дарницького УП ГУНП у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 від 15.09.2025 року у кримінальному провадженні № 12025105020001006 від 14.09.2025 року, призначено технічну експертизу документів, проведення якої доручено експертам Київського НДЕКЦ МВС України (а.с. 18).
З урахуванням встановлених вище обставин кримінального провадження та наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, слідчий суддя вважає доведеним, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки сприятимуть досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування та забезпечення збереження речових доказів. Таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки, завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням до слідчого судді.
Заперечення представника власника майна слідчий суддя вважає необґрунтованими, оскільки вони зводяться лише до незгоди із застосуванням заходу забезпечення кримінального провадження та не містять належних аргументів чи доказів, які б свідчили про відсутність правових підстав для його застосування.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, слідчим суддею не встановлено.
Враховуючи викладене, клопотання прокурора підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12025105020001006 від 14.09.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке було вилучене 13.09.2025 року під час проведення огляду місця події за адресою: м. Київ, по вул. Петра Радзіна, поряд з Дарницьким мостом "Кирпи", посвідчення водія серії та номер НОМЕР_1 , видане на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган, що видав 8002, дата видачі 23.11.2013, відкриті категорії: «В1» - 27.08.2013; «В» - 23.08.2006, яке поміщено до спеціального пакету НПУ «NPU5027231» та опечатано.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Копію ухвали для виконання направити прокурору, заінтересованих осіб проінформувати про накладення арешту, шляхом направлення копії даної ухвали слідчого судді.
Повний текст ухвали проголошено 22.09.2025 року о 15 год. 15 хв.
Слідчий суддя: ОСОБА_1