Справа № 361/4670/25
Провадження № 2/361/1608/25
22.09.2025
(ЗАОЧНЕ)
22 вересня 2025 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючої судді Гізатуліної Н.М., за участю секретаря судових засідань Охріменко Є.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броваритепловодоенергія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,
Комунальне підприємство Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броваритепловодоенергія» (далі - КП «Броваритепловодоенергія») звернулось до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог вказувало, що є надавачем послуг постачання теплової енергії, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем.
Відповідачка будучи споживачем зазначених послуг належним чином не виконувала зобов'язання щодо оплати отриманих послуг, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Оскільки у добровільному порядку відповідачка заборгованість за комунальні послуги не сплачує, змушене звернутися до суду за захистом його прав та інтересів.
Крім того, зазначило, що у зв'язку з розглядом справи понесені судові витрати на суму 3 061 грн, з яких 3 028 грн оплата судового збору, 33 грн оплата інформаційної довідки з державних реєстрів.
На підставі викладеного, КП «Броваритепловодоенергія» просило суд:
1. Стягнути заборгованість за послуги:
- з постачання теплової енергії по о/р НОМЕР_1 з лютого 2022 року по березень 2025 року у сумі 42 968,15 грн;
- з централізованого водопостачання та водовідведення по о/р НОМЕР_2 з червня 2021 року по березень 2025 року у сумі 16 005,97 грн;
- з обслуговування внутрішньобудинкових систем по о/р НОМЕР_1 з квітня 2021 року по березень 2025 року у сумі 2 846,58 грн.
2. Вирішити питання щодо відшкодування судових витрат.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Зазначена ухвала в електронному вигляді направлена позивачу та його представнику та як вбачається із Довідок про доставку електронного документа доставлена до їх Електронного кабінету 28 травня 2025 року.
За зареєстрованою адресою місця проживання відповідачки засобами поштового зв'язку Акціонерного товариства «Укрпошта» направлялась копія ухвали суду про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками. Як вбачається із довідки Акціонерного товариства «Укрпошта» ф.20 судова кореспонденція не вручена адресату та повернута до суду з відміткою «За закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 дійшов висновку про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Близькі за змістом висновку містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б.
Представник КП «Броваритепловодоенергія» через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, зазначив, що підтримує позовні вимоги та не заперечує проти ухвалення у справі заочного рішення.
Відповідачка не використала право подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи положення ст. ст. 223, 280 ЦПК України, за відсутності заперечень позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних доказів, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Суд дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
КП «Броваритепловодоенергія» є надавачем послуг постачання теплової енергії відповідно до рішення Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 11 січня 2011 року № 8, послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення згідно з рішення Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 24 листопада 2020 року № 877 та послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем згідно з рішенням Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 01 березня 2013 року № 94.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо об'єкта нерухомого майна від 04 грудня 2023 року № 356967513 відомості про права власності, інші речові права, іпотеки та обтяження щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 - відсутні.
Відповідно до листа Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Центру обслуговування «Прозорий офіс» Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області № 1.12.4-17/1.12.3/6765 від 11 квітня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 значиться зареєстрованою одна особа, а саме ОСОБА_1 .
Центр обслуговування «Прозорий офіс» відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Броварської міської ради Броварського району Київської області у відповідь на запит про місце реєстрації повідомив суд, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 з 28 січня 1986 року і дотепер.
Отже, з огляду на вищесказане, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачкою склались фактичні відносини з постачання житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі фактичного надання таких послуг.
Співвласники багатоквартирного будинку, в якому знаходиться, у тому числі квартира відповідачки, письмового договору про надання комунальних послуг між КП «Броваритепловодоенергія» не укладали, проте відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який набрав чинності 01 травня 2021 року, передбачено впровадження публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Публічні договори приєднання опубліковані на офіційних сайтах Броварської міської ради та підприємства: 27 жовтня 2021 року - про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, 10 лютого 2022 року - про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, та вважаються акцептованим споживачем, який отримав послугу та не відключився від системи відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169 «Про затвердження Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води».
Умови опублікованих (укладених) публічних договорів приєднання відповідають умовам типових індивідуальних договорів, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 та від 05 липня 2019 року № 690.
Зміни про затвердження форми публічних договорів набрали чинності: 01 жовтня 2021 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» та 04 лютого 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року № 690 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення».
Договорами передбачено, що виконавець зобов'язується надавати споживачеві житлово-комунальні послуги, а споживач зобов'язується оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до публічних договорів споживачі здійснюють оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
У встановленому законом порядку відповідачка не відмовлялася від надання послуг позивачем, тому останній проводить щомісячне нарахування за надані послуги відповідно до затверджених тарифів.
Розмір абонплати за послугу у розрахунку на одного абонента: постачання теплової енергії - 23,79 грн, постачання гарячої води - 9,48 грн, згідно з наказів КП «Броваритепловодоенергія» від 01 листопада 2021 року № 353/1, від 30 червня 2022 року № 224, постачання теплової енергії згідно з наказом КП «Броваритепловодоенергія» від 31 грудня 2023 року № 507 - 23,76 грн, з централізованого водопостачання в розмірі 11,30 грн, за послуг з централізованого водовідведення - 12,44 грн, згідно з наказом КП «Броваритепловодоенергія» від 30 грудня 2021 року № 449.
Як вбачається із розрахунків КП «Броваритепловодоенергія» сума боргу за послуги за адресою: АДРЕСА_1 :
з постачання теплової енергії по о/р НОМЕР_1 , опалювальна площа - 72,3 кв. м, з лютого 2022 року по березень 2025 року становить 42 968,15 грн;
з централізованого водопостачання та водовідведення по о/р НОМЕР_2 , з червня 2021 року по березень 2025 року становить 16 005,97 грн;
з обслуговування внутрішньобудинкових систем по о/р НОМЕР_1 з квітня 2021 року по березень 2025 року становить 2 846,58 грн.
На час розгляду справи відповідачка не надала доказів ненадання їй послуг або надання послуг неналежної якості, а також доказів щодо сплати заборгованості у добровільному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З огляду на ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (сплатила суму коштів), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Таким чином, наявність взаємовідносин між позивачем та відповідачкою, а отже, і виникнення цивільних прав і обов'язків, підтверджується діями сторін: позивач здійснює надання житлово-комунальних послуг до помешкання відповідачки, а остання отримує та користується даними послугами та відповідно зобов'язана здійснювати оплату наданих житлово-комунальних послуг.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 дійшов висновку про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. За загальним правилом, власність зобов'язує власника, в тому числі утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.4 ст. 319, ст. 322 ЦК України).
Відповідно до ст. 10 Житлового кодексу України (далі - ЖК України), громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 цього Закону визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
З огляду на ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги відповідно до законодавства і умов укладених договорів, при цьому з огляду на п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що співвласники багатоквартирного будинку зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ст. 67 ЖК України сплата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Крім того, відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку, зобов'язаний, зокрема, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
З огляду на положення Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Статтею 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» встановлено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Таким чином, згідно із наведеними нормами чинного законодавства споживачі зобов'язані оплатити надані їм житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 ЦК України).
Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача).
Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом.
У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Саме на позивача покладено процесуальний обов'язок довести заявлені позовні вимоги.
Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, враховуючи, що відповідачка у встановленому законом порядку не відмовлялась від надання послуг позивачем, не надала доказів ненадання їй послуг або надання послуг неналежної якості, доказів щодо сплати заборгованості у добровільному порядку та доказів на спростування розрахунку заборгованості, суд дійшов висновку проте, що позовні вимоги КП «Броваритепловодоенергія» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Як вбачається із матеріалів справи КП «Броваритепловодоенергія» за подачу позову сплатило судовий збір у розмірі 3 028 грн, за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав - 33 грн, з яких 30 грн за послугу та 3 грн - комісія.
Понесені судові витрати у розмірі 3 058 грн підлягають стягненню із відповідачки, на користь позивача, оскільки комісія банку за здійснення операції з перерахування коштів не є судовими витратами відповідно до статті 133 ЦПК України, тому такі витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280-283, 352, 354 ЦПК України, -
Позовні вимоги Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броваритепловодоенергія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути на користь Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броваритепловодоенергія» з ОСОБА_1 заборгованість:
- за послуги з постачання теплової енергії по о/р НОМЕР_1 з лютого 2022 року по березень 2025 року у сумі 42 968 (сорок дві тисячі дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 15 коп., на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 в АТ «ОЩАДБАНК»;
- за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення по о/р НОМЕР_2 з червня 2021 року по березень 2025 року у сумі 16 005 (шістнадцять тисяч п'ять) гривень 97 коп., на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 в АТ «ОЩАДБАНК»;
- з обслуговування внутрішньобудинкових систем по о/р НОМЕР_1 з квітня 2021 року по березень 2025 року у сумі 2 846 (дві тисячі вісімсот сорок шість) гривень 58 коп., на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 в АТ «ОЩАДБАНК».
Стягнути на користь Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броваритепловодоенергія» з ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 3 058 (три тисячі п'ятдесят вісім) гривень, на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 в АТ «ОЩАДБАНК».
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: Комунальне підприємство Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броваритепловодоенергія», ЄДРПОУ 13711949, місце знаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського Михайла, буд. 3А.
Відповідачка: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Повний текст рішення складений 22 вересня 2025 року.
Суддя Н.М. Гізатуліна