Провадження № 11-сс/803/1718/25 Справа № 199/9286/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 вересня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю :
прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 27 серпня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець смт. Гродівка, Красноармійського району, Донецької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 27 серпня 2025 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25 жовтня 2025 року включно.
Визначено заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240, 00 гривень, які можуть бути внесені підозрюваним або заставодавцем на відповідний рахунок до спливу терміну тримання під вартою. У разі внесення застави на підозрюваного покладено процесуальні обов'язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4 ст. 194 КПК України.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя вказав, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, приховування або спотворення будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється.
При визначенні розміру застави враховано тяжкість кримінального правопорушення, матеріальний стан обвинуваченого, а також те, що встановлення меншої суми застави не забезпечить належного виконання ним своїх процесуальних обов'язків, з урахуванням особи підозрюваного та фактичних обставин провадження.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 27 серпня 2025 року про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатний осіб, скасувати.
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області задовольнити.
Постановити нову ухвалу про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з визначенням альтернативної застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, із покладанням у разі внесення застави, обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вказує, що судом першої інстанції не були достатньою мірою враховані ризики, передбачені ст. 177 КПК України, яким не зможе запобігти альтернативна застава у визначеному розмірі.
В апеляційній скарзі захисник просить клопотання слідчого залишити без задоволення, розглянути питання щодо зменшення застави ОСОБА_8 до 20 розмірів прожиткового мінімумів доходів громадян, а саме 60 560,00 гривень, або змінити запобіжний захід на будь-який інший, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт із застосуванням електричного засобу контролю.
Вважає, що ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України, зазначені слідчим у клопотанні, є не доведеними, акцентує увагу на тому, що підозрюваний не має наміру впливати на свідків, експертів чи інших учасників кримінального провадження.
Вказує, що під час проведення обшуку ОСОБА_8 частково визнав, що деякі з вилучених матеріалів могли належати йому, але також підкреслював, що частина речей, представлених слідчим, була підкинута в момент, коли камера не працювала, що ставить під сумнів достовірність доказової бази, використаної для підтвердження підозри.
Зазначає, що ОСОБА_8 має сталі соціальні зв'язки та родину, яка повністю залежить від нього як годувальника та батька. Має на утриманні неповнолітню дитину - доньку віком 11 місяців. Вказує, що ОСОБА_8 є внутрішньо переміщеною особою та змушений орендувати житло, щомісячна плата за яке складає 15 000, 00 гривень, що ускладнює матеріальне становище.
Акцентує увагу суду на тому, що підозрюваний раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, а отже не має схильності до протиправної поведінки чи та не являє будь-якої загрози для суспільства.
Заслухавши суддю-доповідача; підозрюваного та захисника, які апеляційну скаргу захисника підтримали, на її задоволенні наполягали з викладених у ній підстав, проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечували; прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував проти апеляційної скарги захисника; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про те, що останні не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На думку колегії суддів, слідчий суддя суду першої інстанції при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_8 під вартою цих вимог закону дотримався.
Так, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, оскільки даний факт достатньою мірою для вирішення питання про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу на етапі досудового розслідування підтверджується доказами, які додані до клопотання, зокрема: протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 11.04.2025; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.04.2025; протоколом негласної слідчої (розшукової) дії - візуальне спостереження за місцем від 13.06.2025; протоколом негласної слідчої (розшукової) дії - візуальне спостереження за особою від 13.06.2025; протоколом негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-контроль від 13.06.2025; протокол негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-контроль особи від 13.06.2025; протоколом негласної слідчої (розшукової) дії - огляду та виїмка кореспонденції, негласного отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження від 14.05.2025; протоколом огляду від 21.05.2025; протоколом огляду від 21.05.2025; протоколом огляду від 20.06.2025; протоколом огляду від 20.06.2025; висновком експерта №СЕ-19/104-25/26704/НЗПРАП від 11.07.2025; висновком експерта №СЕ-19/104-25/26640/НЗПРАП від 15.07.2025; висновком експерта № СЕ-19/104-25/26642/НЗПРАП від 15.07.2025; протоколом негласної слідчої (розшукової) дії - візуальне спостереження за річчю 03.07.2025; протоколом негласної слідчої (розшукової) дії - візуальне спостереження за річчю 03.07.2025.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії», зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.
Також необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх допустимості і достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.
Є правильними також висновки суду першої інстанції щодо наявності відносно ОСОБА_8 ризику з числа передбачених ст. 177 КПК України у виді переховування від органів досудового розслідування та суду з огляду на те, що відносно останнього існує обґрунтована підозра у скоєні кримінального правопорушення, яке за правилами ст. 12 КК України є тяжким злочином, за яке передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, що може спонукати останнього до спроби уникнути покарання шляхом переховування від органів слідства та суду.
Про особливу вагомість цього ризику свідчить те, що під час проведення у даному кримінальному провадженні негласних слідчих дій було задокументовано неодноразове отримання фігурантами грошових коштів в результаті довготривалої злочинної діяльності, а відтак частина їх може перебувати у розпорядження цього підозрюваного, який може використати їх для переховування.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у розрізі чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості переховування підозрюваного від суду, колегія суддів вважає, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Також, зважаючи на характер скоєння інкримінованих ОСОБА_8 діянь - кількість епізодів, вчинення їх на протязі тривалого часу у складі сталої групи осіб, із застосуванням заходів конспірації та технічних засобів, - колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про високу ймовірність знищення або приховування ОСОБА_8 речових доказів, зокрема чорнових записів, наркотичних засобів та психотропних речовин, які ще не виявлені органом досудового розслідування, незаконного впливу з його боку на свідків та інших обвинувачених, вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження того, в якому він підозрюється.
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_8 під вартою, зокрема шляхом застосування до нього домашнього арешту, як про це просить захисник, колегія суддів враховує, що ОСОБА_8 небезпідставно підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, офіційно не працевлаштований, з матеріалів справи не вбачається наявності в нього достатньо вагомих соціальних зв'язків та/або інших обмежуючих факторів, які безумовно змогли б утримати його від реалізації встановлених ризиків.
Відтак колегія суддів, погоджуючись з думкою слідчого судді, вважає, що встановлені щодо цього підозрюваного ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України, з урахуванням відомостей про його особу, є виключно вагомими та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання під вартою, із визначенням альтернативної застави.
Аналізуючи доводи апеляційні захисника щодо надмірності визначеного для ОСОБА_8 розміру альтернативної застави та доводи прокурора щодо недостатності цього розміру для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, колегія суддів приходить до наступного.
Так, ч. 3 ст. 183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цих Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Буров проти України" п. 51).
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави у провадженні визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Слідчим суддею були належним чином враховані обставини, на які вказують апелянти, тяжкість та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_8 злочину, особу підозрюваного, його майновий стан, сімейний стан. Беручи до уваги, що розмір застави не може бути завідомо непомірним для підозрюваного, апеляційний суд вважає, що встановлений слідчим суддею альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що дорівнює 242 240, 00 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень 00 коп.) грн. та є максимальним для осіб, що підозрюються у вчиненні тяжких злочинів, є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки останнього та буде для нього вагомим стримуючим фактором.
Доводи захисника щодо надмірного розміру альтернативної застави, визначеного підозрюваному, колегія суддів оцінює критично, оскільки він не виходить за межі, встановлені законом, а також ОСОБА_8 небезпідставно підозрюється у систематичному вчиненні на протязі тривалого часу тяжкого корисливого злочину у сфері незаконного обігу наркотиків, у зв'язку із чим відсутні підстави вважати, що на даному етапі кримінального провадження застава у меншому розмірі буде здатна забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Доводи прокурора щодо недостатності визначеного розміру альтернативної застави колегія судді вважає необгрунтованими, оскільки цим апелянтом не наведено достатньо вагомих обставин, які б вказували на виключність даного випадку у розумінні ч. 5 ст. 182 КПК України та утворювали б підстави для виходу за максимальні межі розміру застави.
Інші доводи апеляційних скарг не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони стосуються не нових істотних для справи відомостей, які не були враховані слідчим суддею, а переоцінки тих обставин, що були відомі слідчому судді, зокрема даних про особу підозрюваного, які, на думку колегії суддів, дістали належну оцінку.
З огляду на викладене, а також зважаючи на межі апеляційного розгляду, визначені ч. 1 ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне за наслідками апеляційного провадження апеляційні скарги прокурора та захисника - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 183, 194, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 27 серпня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4