Провадження № 22-ц/803/6450/25 Справа № 210/4151/24 Суддя у 1-й інстанції - Мазуренко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
16 вересня 2025 року м. Кривий Ріг
справа № 210/4151/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Козаренко Софія Вікторівна, на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2025 року, яке ухвалено суддею Мазуренком В. В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 07 квітня 2025 року,
В липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист прав споживачів.
Позовна заява мотивована тим, що позивач з мережі Інтернет дізналась про сайт «Пам'ять в камінні», адреса магазину зазначалась по АДРЕСА_1 , та вказано було про здійснення ними послуг з виконання послуг по виготовленню пам'ятників та їх встановленню.
24 липня 2021 року позивач звернулась до вказаного магазину, де керівником була відповідач, з приводу розрахунку послуг з виготовлення пам'ятника та благоустрою місця поховання. Позивачем з відповідачем було також здійснено виїзд на місце поховання, оглянуто його. Відповідач повідомила, що підготує розрахунки до моменту повернення позивача з відпустки з-за кордону, та потім позивач вирішить чи буде укладати з нею договір.
04 серпня 2021 року позивач, до виїзду у відпустку, виявила, що пам'ятники на місці поховання її родичів демонтовано, пошкоджено, бардюри, плитка, стовпчики та інше вивезені з цвинтаря.
Відповідач довгий час вела переписку з позивачем та обіцяла все повернути на місця, але цього зроблено в повній мірі не було тому позивач зверталась до поліції.
На якій стадії кримінальне провадження позивачу не відомо.
У зв'язку з діями відповідача, пошкодженнями пам'ятників, не поверненням стовпчиків, гранітної плитки, бордюрів, вазонів, позивач понесла витрати у сумі 151 660 грн, а також їй завдано моральної шкоди, яку вона оцінює у 100 000 грн, які позивач просила стягнути з відповідача на свою користь.
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальних збитків 151 660 грн, та в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Козаренко С.В., просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не надала жодних належних та допустимих доказів щодо того яким було оснащення ділянок поховань її рідних до того, як відповідач розпочала роботи. В якому стані були ділянки поховань до того, як відповідач розпочала роботи, немає ані експертних досліджень, ані інших письмових доказів. Не надано доказів того, з якого матеріалу та в якому стані, або чи була взагалі там гранітна плитка до 24 кв. м., гранітні стовпи, гранітні бордюри, гранітний стіл, гранітна лава або які саме вони були до того, як відповідач почав роботи з бетонування. Жодних належних та допустимих доказів того, що там такі елементи благоустрою були встановлені до початку робіт відповідачем немає. Відповідачем були проведені роботи з бетонування для подальшої укладки плитки, зрізано три дерева поруч, демонтовано пам'ятники та обережно складено їх біля могили. До того ж позивач не заперечує того, що намогильні споруди були встановлені на місце. А той факт що нібито було пошкоджено пам'ятник сестри позивачки нічим не підтверджений. В якому стані був такий пам'ятник до проведення робіт відповідачем та чи мало місце таке пошкодження, чи було його пошкоджено внаслідок дій саме відповідача таких доказів матеріали справи не містять.
Апелянт зазначає, що з наданих позивачем роздруківок з месенджеру встановити авторів листування неможливо, а підписати в месенджері « ОСОБА_3 » можна кого завгодно, написати повідомлення роздрукувати роздруківки. До того ж, з роздруківок месенджеру неможливо встановити, що відповідач завдала шкоди позивачці.
Також апелянт наполягає на тому, що позивачка не надала жодного доказу який би доводив наявність шкоди, адже матеріали справи не містять доказів того в якому стані були ділянки поховань рідних позивача до виконання робіт віповідачем, яке саме оснащення на них було та що його стан якось змінився внаслідок дій відповідача. Позивачка не надала доказів того, в якому стані були пам'ятники до їхнього демонтажу. Той факт що позивачка замовила гранітні стовпчики, лавку, забор не доводить того що такі були на ділянках до виконання робіт відповідачем, та не доводить факту заподіяння шкоди відповідачем.
Апелянт зазначає, що надані позивачем накладні не підтверджують факту оплати товару. Разом із позовною заявою позивач надала товарний чек № 10 від 10 жовтня 2023 року на суму 14 000 грн, товарний чек № 10 від 14 листопада 2023 року на суму 61 540 грн, та потім 27 вересня 2024 року товарний чек № 23 на суму 34 000 грн, що у загальному розмірі становить 109 540 грн, а не 151 660 грн, як зазначає суд в своєму рішенні. До того ж, товарний чек від 10 жовтня 2023 року на 14 000 грн в графі найменування товару містить напис - «доплата за виконані роботи» за які роботи було доплачено, за яким договором та чи взагалі відносяться такі до робіт на ділянках місць поховання ОСОБА_4 , та ділянці де поховані ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - неможливо встановити. Товарний чек від 14 листопада 2023 року також містить найменування товару - «виготовлення елементів благоустрою по двом місцям поховання» на суму 43 200 грн -що це за елементи взагалі, та чи були вони встановлені саме на місцях поховання ОСОБА_4 , та ділянці де поховані ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - неможливо встановити.
Крім того апелянт зауважує на тому, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди позивачем не враховано вимоги розумності та справедливості, не доведено витрачання позивачем додаткових сил на організацію свого життя. Жодних доказів протиправності діяння відповідача, та доказів які б доводили наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні не надано. Тож вимога в виплаті моральної шкоди є нічим не обґрунтованою та не підлягає задоволенню.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу позивача - залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_9 - адвоката Козаренко С.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Вовк Л.М., які, кожна окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як установлено судом та убачається із матеріалів справи, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, здійснює організування поховань і надання суміжних послуг.
Також судом установлено, що позивач зверталась до відповідача з наміром дізнатись вартість робіт, якість продукції, гарантії на продукцію, щодо виготовлення пам'ятників та їх встановлення на ділянці де поховані близькі позивача (а.с.20).
Матеріали справи не містять доказів того, що сторони дійшли згоди та між ними було укладено угоду.
Згідно відповідей КП «Ритуал Сервіс Плюс» КМР, в період з липня 2021 року по квітень 2022 року не надходило звернень з приводу будь-яких дій (монтажу/демонтажу намогильних споруд та елементів благоустрою могил, спилу дерев, тощо) на місцях поховань рідних позивача, також підтверджують відсутність намогильних споруд на ділянках поховань рідних позивача станом на 26 квітня 2022 року (а.с.18,19).
На Центральному цвинтарі у м. Кривому Розі було вивезено три пам'ятника, гранітну плитку до 24кв.м., гранітні стовпи, гранітні бордюри, гранітний стіл, гранітну лаву, з ділянки де поховані рідні позивача.
В судовому засіданні в суді першої інстанції сторони не оспорювали та визнавали, що на зазначеній ділянці поховані рідні позивача. Також сторони визнавали та не заперечували, що відповідач, здійснила демонтажні роботи на вказаній ділянці.
Позивач здійснила витрати з виготовлення та встановлення намогильних споруд на загальну суму 151 660 грн, а саме замовляла та встановлювала деталі пам'ятника, гранітної огорожі, столу, лавки, стовпчиків, елементів благоустрою (а.с.50,51,52).
В судовому засіданні в суді першої інстанції були оглянуті оригінали квитанцій та позивач пояснила, що дані витрати були вимушені, та зроблені нею для приведення ділянки де поховані її близькі у належний стан через дії відповідача.
Також в судовому засіданні в суді першої інстанції було досліджено роздруківку спілкування позивача з відповідачем у месенджері, якою підтверджується демонтажні роботи відповідачем на ділянці де поховані рідні позивача, які були здійснені після звернення позивача до відповідача та без укладання між ними договору, без досягнення згоди; було оглянуто фото ділянок поховання після демонтажних робіт (а.с.21-44).
Позивач зверталась до правоохоронних органів з приводу дій відповідача (а.с.4-8).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для їх задоволення та стягнення з відповідача на користь позивача матеріальних збитків в розмірі 151 660 грн та моральної шкоди в розмірі 15 000 грн.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивачки, з огляду на наступне.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Відповідно до приписів ст. 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
Положеннями ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, зокрема таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Вказане узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п. 45 рішення від 10 квітня 2008 року у справі «Вассерман проти Росії», згідно з якою засіб юридичного захисту, якого вимагає ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно зі ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до положень ст. 627 ЦК України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Як визначено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду з позовом про захист прав споживачів посилалась на те, що у зв'язку з діями відповідача, пошкодженнями пам'ятників, не поверненням стовпчиків, гранітної плитки, бордюрів, вазонів, позивач понесла витрати у сумі 151 660 грн, а також їй завдано моральної шкоди.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Проаналізувавши у повній мірі вищенаведені норми та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Поясненнями сторін у справі встановлено, що позивач зверталась до відповідача з наміром дізнатись вартість робіт, якість продукції, гарантії на продукцію, щодо виготовлення пам'ятників та їх встановлення на ділянці де поховані близькі позивача (а.с.20).
Разом з тим матеріали справи не містять доказів того, що сторони дійшли згоди та між ними було укладено угоду.
Згідно відповідей КП «Ритуал Сервіс Плюс» КМР, в період з липня 2021 року по квітень 2022 року не надходило звернень з приводу будь-яких дій (монтажу/демонтажу намогильних споруд та елементів благоустрою могил, спилу дерев, тощо) на місцях поховань рідних позивача, також підтверджують відсутність намогильних споруд на ділянках поховань рідних позивача станом на 26 квітня 2022 року (а.с.18,19).
На Центральному цвинтарі у м. Кривому Розі було вивезено три пам'ятника, гранітну плитку до 24 кв.м., гранітні стовпи, гранітні бордюри, гранітний стіл, гранітну лаву, з ділянки де поховані рідні позивача, які вподальшому були повернуті на місце.
При цьому умови домовленості між сторонами щодо розрахунку послуг з виготовлення пам'ятника та благоустрою місця поховання маетріали справи не містять, тобто неможливо встановити який саме обсяг робіт та за яку ціну мала виконати відповідач у справі.
На переконання колегії суддів наявними в матеріалах справи доказами можна підтвердити той факт, що відповідачем були проведені демонтажні роботи на ділянці де поховані рідні позивача, які були здійснені після звернення позивача до відповідача та без укладання між ними договору.
Разом з тим, не можна дійти висновку про наявність причинно наслідкового зв'язку між діями відповідача та здійсненням позивачем виготовлення пам'ятників та їх встановлення після проведення відповідачем демонтажних робіт. Позивачка не надала жодного доказу який би доводив наявність шкоди, адже матеріали справи не містять доказів того в якому стані були ділянки поховань рідних позивача до виконання робіт віповідачем, яке саме оснащення на них було та що його стан якось змінився внаслідок дій відповідача. Позивачка не надала доказів того, в якому стані були пам'ятники до їхнього демонтажу. Той факт що позивачка замовила гранітні стовпчики, лавку, забор не доводить того що такі були на ділянках до виконання робіт відповідачем, та не доводить факту заподіяння шкоди відповідачем.
На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача понесених витрат, та як наслідок, відмовити в задоволенні похідних позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Козаренко С.В., та скасування, в порядку ст.376 ЦПК України, рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2025 року, як такого, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з прийняттям у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про захист прав споживачів.
Відповідно до ч.ч.1, 7, 13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач звільнений від сплати судового збору у даній справі.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги судовий збір, понесений відповідачем за її подання, у розмірі 1 453,44 грн підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Козаренко Софія Вікторівна, - задовольнити.
Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів.
Компенсувати ОСОБА_2 судовий збір за апеляційний розгляд справи у розмірі 1 453 (одна тисяча чотириста п'ятдесят три) грн 44 коп за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 22 вересня 2025 року.
Головуючий:
Судді: