Справа № 127/29683/25
Провадження № 1-кс/127/11751/25
Іменем України
19 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2
за участю:
прокурора: ОСОБА_3
підозрюваної: ОСОБА_4 , її захисника: адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області підполковника юстиції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Новокам'янка, Великоолександрівського району Херсонської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , заміжньої, раніше не судимої, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, -
Слідчий в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області підполковник юстиції ОСОБА_6 19.09.2025 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання мотивовано тим, що УСБУ у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025020000000024 від 20.01.2025, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.
В межах даного кримінального провадження 18 вересня 2025 року, ОСОБА_4 , у відповідності до вимог КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, а саме у передачі матеріальних ресурсів збройним формуванням держави-агресора.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, який становить значну суспільну небезпеку, санкцією ч. 4 ст. 111-1 КК України передбачено покарання у вигляді штрафу до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна.
У той же час в ході розслідування кримінального провадження стосовно підозрюваної ОСОБА_4 вбачається наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- підозрювана може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків, задля уникнення кримінальної відповідальності за скоєний злочин;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, свідчать такі обставини:
- тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 в разі визнання судом її винуватою у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення;
- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення;
- спосіб вчинення злочину (вчинила умисно, під час воєнного стану, що має негативні наслідки для всієї територіальної громади та України в цілому, що з великою часткою ймовірності спонукатиме її до втечі у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу);
- ОСОБА_4 є ВПО та може переїздити з однієї області в іншу.
Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України, свідчать те, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності, пом'якшення їй покарання.
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, свідчить поведінка підозрюваної ОСОБА_4 , яка виражається у вчиненні кримінального правопорушення умисно з ідеологічних мотивів, що вказує на свідомо обрану антиукраїнську позицію, яка може стати підґрунтям для вчинення інших злочинів проти основ національної безпеки України.
Запобігти даним ризикам можливо лише шляхом застосування стосовно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Більш м'які запобіжні заходи не будуть дієвими та не можуть бути застосовані, оскільки підозрювана не виконуватиме в повній мірі покладені на неї обов'язки, що не сприятиме запобіганню вказаним ризикам.
Враховуючи викладене, слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до суду з вищевказаним клопотанням та просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, просив застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.
Підозрювана ОСОБА_4 та її захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували, щодо поданого клопотання та просили застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або ж визначити розмір застави.
Суд, дослідивши вказане клопотання, матеріали кримінального провадження №22025020000000024, заслухавши думку прокурора, пояснення підозрюваної та її захисника, дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з часиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За приписами частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що УСБУ у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025020000000024 від 20.01.2025, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в березні 2022 року (точна дата органом досудового розслідування не встановлена) військовослужбовці збройних сил Російської Федерації, шляхом збройної агресії, здійснили тимчасову окупацію території с. Нова Кам'янка, Бериславського району Херсонської області, з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими об'єктами.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року» Бериславську міську територіальну громаду Херсонської області включено до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації.
Так, громадянка України ОСОБА_4 у період часу з березня 2022 року до 09 жовтня 2022 року під час окупації збройними силами Російської Федерації с. Нова Кам'янка, Милівської сільської територіальної громади, Бериславського району Херсонської області, залишившись за місцем свого проживання, усвідомлюючи, що Російська Федерація веде інтервенцію та агресивну війну проти України, будучи прихильником окупації Російською Федерацією частини території України та встановлення на окупованих територіях незаконно створених Російською Федерацією органів влади, налагодивши стійкі ідеологічні зв'язки з представниками регулярних збройних формувань держави-агресора, заручившись їх довірою та підтримкою, умисно та добровільно здійснювала колабораційну діяльність шляхом організації розселення та забезпечення життєдіяльності російських окупаційних військ.
За свою колабораційну діяльність ОСОБА_4 отримала привілейоване ставлення від військовослужбовців збройних сил Російської Федерації, зокрема безперешкодно переміщувалася по окупованій території разом з військовими та користувалася їх захистом та підтримкою серед односельчан.
Так, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення умисних дій щодо надання матеріальних ресурсів військовослужбовцям держави-агресора, добровільно, відкривши магазин, неодноразово надавала продукти харчування, інші побутові послуги військовослужбовцям збройних сил Російської Федерації, які після окупації базувалися в с. Нова Кам'янка, де облаштували військову базу, накопичували техніку для подальшого наступу на територію України та здійснювали звідти регулярні обстріли населених пунктів Херсонської області.
У подальшому, ОСОБА_4 , продовжуючи єдиний злочинний умисел, добровільно та з власної ініціативи, переслідуючи мету надання допомоги представникам збройних сил Російської Федерації, та маючи демонстративний та відкритий перед населенням громади села постійний зв'язок з представникам збройних формувань держави-агресора, навесні 2022 року, але не раніше 22 квітня 2022 року, точні дата та час слідством не встановлені, достовірно володіючи відомостями про власників домогосподарств у її населеному пункті, разом з трьома невстановленими військовослужбовцями вищевказаної бригади збройних сил Російської Федерації у військовій формі зразка армії РФ з розпізнавальними знаками, прийшовши до будинку, що за адресою: АДРЕСА_3 , де проживає її односельчанка - ОСОБА_7 , достовірно знаючи про наявність в останньої ключів від вхідних дверей будинку АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_8 , наказала ОСОБА_7 віддати ключі.
Після чого, отримавши ключі від будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 , без відомо та згоди власника, передала їх військовослужбовцям збройних сил російської федерації, тим самим надала будинок, належний ОСОБА_7 у користування невстановленим представникам збройних формувань держави-агресора, які користувалися житлом у період тимчасової окупації вищевказаного села з метою забезпечення власної життєдіяльності.
Крім того, ОСОБА_4 , продовжуючи єдиний злочинний умисел, добровільно та з власної ініціативи, переслідуючи мету надання допомоги представникам збройних сил Російської Федерації, навесні 2022 року, точні дата та час слідством не встановлені, надала невстановленим військовослужбовцям зазначеної бригади збройних сил російської федерації для проживання належний її батькам будинок АДРЕСА_4 користувалися житлом у період тимчасової окупації вищевказаного села з метою забезпечення власної життєдіяльності.
Вказані умисні, колабораційні дії, що полягали у передачі матеріальних ресурсів невстановленим військовослужбовцям збройних сил Російської Федерації, ОСОБА_4 вчиняла добровільно, без застосування відносно неї або членів її родини фізичного чи психологічного впливу, а також без погроз застосування зброї представниками збройних сил Російської Федерації.
18 вересня 2025 року за місцем проживання громадянки України ОСОБА_4 , а саме за адресою АДРЕСА_2 , проведено санкціонований обшук.
18 вересня 2025 року о 09 год. 00 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 615 КПК України.
18 вересня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, а саме у передачі матеріальних ресурсів збройним формуванням держави-агресора.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого їй кримінального правопорушення, суд зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Також, суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішенні у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).
Стандарт «достатніх підстав (доказів) для підозри» є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри». Для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
Таким чином визначальним, під час перевірки обґрунтованості підозри є причетність особи до вчинення злочину, яке є похідним від встановлення факту вчинення тих діянь, які підпадають під кваліфікацію кримінальних правопорушень, передбачених КК України.
Проаналізувавши зміст клопотання про застосування запобіжного заходу, а також доданих до клопотання доказів, а саме: витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №22025020000000024 від 20.01.2025; повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення; протоколів допитів свідків; протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками; протоколу обшуку; протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.09.2025; повідомлення про підозру від 18.09.2025; інших матеріалів кримінального провадження; пояснень підозрюваного наданих в судовому засіданні, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_4 інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України обґрунтована.
У відповідності з пунктом 4 частини другої статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При цьому, відповідно до частини шостої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто виключно тримання під вартою.
В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_4 має зареєстроване та постійне місце проживання, заміжня, раніше не судима.
В той же час, органом досудового розслідування ОСОБА_4 оголошено про підозру у вчиненні нетяжкого злочину (ч. 4 ст. 111-1 КК України), за який законом передбачено покарання у вигляді штрафу до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна.
Таким чином, враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки, тяжкість покарання за злочин по якому оголошено підозру, особу підозрюваної, а також положення частини шостої статті 176 КПК України, слідчий суддя під час розгляду клопотання дійшов висновку, що підозрювана ОСОБА_4 перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює застосування до неї більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Суд також враховує вік та стан здоров'я підозрюваної та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
При вирішенні питання щодо обґрунтованості клопотання слідчий суддя враховує, що слідчим та прокурором доведено, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, а тому приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання та застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до вимог частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов'язків, передбачених названим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
В той же час, абзацом 8 частини четвертої статті 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.
Таким чином, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, а також наявні ризики того, що підозрювана буде переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, визначення застави навіть у максимальному розмірі, передбаченому п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, є недостатнім для забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов'язків, а відтак у відповідності з абзацом 8 частини четвертої статті 183 КПК Українидо слідчий суддя вважає не доцільним, на даний час, визначати підозрюваній розмір застави.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 400 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесят) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до 09:00 год. 16 листопада 2025 року, в межах строку досудового розслідування.
Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 16 листопада 2025 року.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя