Справа № 136/1810/25
провадження №1-кс/136/308/25
19 вересня 2025 року м. Липовець
Слідчий суддя Липовецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець клопотання, за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62023050020000052 від 07.03.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 407 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бухни Погребищенської ТГ Вінницького району Вінницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця, перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні одну неповнолітню дитину, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
Старший слідчий слідчого відділення відділу поліції № 4 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області майор поліції ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді із клопотанням, яке було погоджене прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
Клопотання мотивоване тим, що групою слідчих слідчого відділення відділу поліції № 4 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023050020000052 від 07.03.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 407 КК України.
У порушення вимог ст. 65 Конституції України; Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; Указу президента України «Про введення воєнного стану в Україні»; ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України; ст. ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 учинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді номера обслуги 2 механізованого відділення 2 механічного взводу 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , особовий склад НОМЕР_2 механізованого батальйону якої, згідно бойового розпорядження оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 14 лютого 2022 року №21 т-оп та бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18 лютого 2022 року №301/130/т, було залучено до виконання завдань за призначенням, пов'язаних із захистом суверенітету країни, її територіальної цілісності та недоторканості в умовах воєнного стану та відсічі агресії рф проти України, тобто перебуваючи за межами розташування військової частини, в ході виконання бойових завдань в районі населеного пункту АДРЕСА_2 , в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від проходження військової служби, 30.12.2022 в бойовій обстановці самовільно залишив місце служби та місце дислокації підрозділу військової частини.
Таким чином, солдат ОСОБА_5 до 28.12.2024 після його примусового доставлення до ЗВ ВСП у Вінницькій області, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв, місце перебування військовослужбовця було не відоме.
Крім вказаного, досудовим розслідуванням установлено, що старший солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді сапера інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти батальйону підтримки частини НОМЕР_3 , 23.01.2025 (більш точного часу досудовим слідством не установлено) діючи з прямим злочинним умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, не з'явився о 09.00 год. на контрольне шикування особового складу та ранкової перевірки за місцем дислокації підрозділу, на території військового містечка № НОМЕР_4 (польові умови) в пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_3 в АДРЕСА_3 .
Проводив час на власний розсуд за невідомим місцем знаходження, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Таким чином, старший солдат ОСОБА_5 до цього часу відсутній у військовій частині НОМЕР_3 , обов'язки військової служби не виконує, перебуваючи поза межами указаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним нез'явлення вчасно на службу без поважних причин не повідомляв, місце перебування військовослужбовця не було відомо, до часу його затримання 18.09.2025 року о 15:10 год. в порядку ст. 615 КПК України.
У відповідності до вимог ст. ст. 615, 208 КПК України, 18.09.2025 року о 15:10 год. ОСОБА_5 був затриманий за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 407 КК України та останньому вручено відповідне письмове повідомлення про підозру.
Підозра ОСОБА_5 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.408, ч.5 ст.407 КК України обґрунтовується наступними доказами: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2023 року; копіями матеріалів службового розслідування в/ч. НОМЕР_1 та його результатів, за фактом самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_5 ; показами свідка ОСОБА_7 ; показами самого ОСОБА_5 ; показами свідка ОСОБА_8 ; показами свідка ОСОБА_9 ; показами свідка ОСОБА_10 ; відомостями щодо реєстрації в ЄО ІПНП чергового факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_3 ; копіями матеріалів службового розслідування в/ч. НОМЕР_3 та його результатів, за фактом самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_5 ; копіями матеріалів службового розслідування в.ч. Т0930 від 03.03.2025 та повідомленням про вчинення кримінального правопорушення та іншими матеріалами провадження в їх сукупності.
В обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_5 слідчий покладає необхідність запобігання ризику, передбаченому пунктом 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду. Обрання щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не зможе в повній мірі забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти вищезазначеному ризику.
Враховуючи зазначене, слідчий за погодженням з прокурором просить обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Прокурор та слідчий у судовому засіданні клопотання підтримали з підстав, що у ньому наведені, просили його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 просив обрати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт, зважаючи на те що намірів переховуватись у нього немає, він в повній мірі визнає свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, розкаюється, має намір повернутися на службу та продовжити захищати країну.
Захисник ОСОБА_6 , зважаючи на приписи ч.8 ст.176 КПК України, відповідно до якої під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 407, 408 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою, просив визначити його підзахисному розмір застави.
Слідчий суддя, заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши та дослідивши матеріали, долучені до клопотання, вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, а саме ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від п'яти до десяти та від п'яти до дванадцяти років відповідно, інших альтернативних покарань вказані норми не містять. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, в тому числі втекти на непідконтрольну Україні територію. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. Підтвердженням чого є зібрані по справі докази.
На даний час підозрюваний ОСОБА_5 , є військовослужбовцем, спочатку військової частини НОМЕР_1 та в подальшому військової частини НОМЕР_3 , який після надання йому законної можливості самостійно повернувся до військової служби, однак вже двічі самовільно залишив розташування даних військових частини під час дії воєнного стану, в тому числі в бойовій обстановці, до розташування частин не повернувся, про своє місцезнаходження командирів не повідомив, на телефонні дзвінки не відповідав. Тобто на противагу покладеному на нього обов'язку додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, свідомо вчинив умисні триваючі протиправні дії, які свідчать про можливість останнього переховуватись від слідчого, прокурора та суду.
Крім того, ОСОБА_5 офіційно ніде не працює, перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні неповнолітню дитину та постійне місце проживання. Втім вказані обставини при вирішенні питання про обрання підозрюваному менш суворого запобіжного заходу на даному етапі досудового розслідування слідчий суддя вважає недостатніми, оскільки ці обставини існували і на час вчинення інкримінованих ОСОБА_5 дій, однак, вони не стали для нього стримуючим фактором, отож є недостатніми для того, щоб гарантувати його належну процесуальну поведінку.
Усвідомивши невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, підозрюваний ОСОБА_5 , без застосування запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою, може зникнути та переховуватись від слідчого, прокурора та суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні даного клопотання слідчий суддя приймає до уваги положення ч.8 ст.176 КПК України, відповідно до якої під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статями, зокрема 407, 408 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що наразі підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу відсутні, отож з урахуванням особи підозрюваного, тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, стадії досудового розслідування, незважаючи на існування презумпції невинуватості, наявний суспільний інтерес, слідчий суддя вважає, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним вище ризикам, які є доведеними та забезпечити виконання підозрюваним належної процесуальної поведінки та дієвості даного кримінального провадження.
Слідчий суддя приймає до уваги, що сторонами кримінального провадження не було надано доказів на підтвердження існування перешкод перебування підозрюваного у місцях попереднього ув'язнення.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання слід задовольнити.
Правилами абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, передбачено, що до якої під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408 ,429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Тобто, не визначення розміру застави це право суду, а не обов'язок, а тому право на не визначення розміру застави повинно бути належно обґрунтованим.
Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання" (рішення у справі "Сергій Волосюк проти України" п. 38).
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відповідно до п.3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованих підозрюваному злочинів, обставини кримінальних правопорушень, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя вважає, що застава у межах, визначених п.3 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваним обов'язків, вказаних у ст. 194 КПК України, у зв'язку із чим, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як обґрунтовану та достатню для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 183, 184, 193, 194, 197 КПК України слідчий суддя,
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 407 КК України - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, - визначивши місцем тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою, приміщення гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_4 ) у відповідності до вимог «Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців», затвердженого Наказом МОУ № 394 від 03.11.2020.
Строк запобіжного заходу обчислювати з моменту фактичного затримання підозрюваного, тобто з 18.09.2025.
Одночасно визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: а саме:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
2) не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) утриматись від спілкування зі свідками по справі;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою становить шістдесят днів та обчислюється з моменту фактичного затримання, тобто до 17.11.2025.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали слідчого судді складено 22.09.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1