Справа № 135/1180/25
Провадження № 2/135/541/25
іменем України
22.09.2025 м. Ладижин Вінницька область
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Волошиної Т.В.,
за участі секретаря судових засідань Глушко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижині Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
1.1. Виклад позиції позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 01778-09/2023 від 02 вересня 2023 року у розмірі 78 000 грн 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 вересня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 01778-09/2023, відповідно до умов якого товариство надало відповідачці грошові кошти у сумі 15 000 грн 00 коп., а відповідачка зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування ним у порядку та строки, визначені договором.
ТОВ «Аванс Кредит» виконало свої зобов'язання за договором у повному обсязі, надавши відповідачці кредитні кошти відповідно до умов договору. Водночас відповідачка своїх зобов'язань не виконала - не вносила передбачені договором платежі, у зв'язку з чим станом на момент подання позову утворилася заборгованість у розмірі 78 000 грн 00 коп., яка складається з: 15 000 грн 00 коп. - заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту); 63 000 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
20.06.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 2006204, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 01778-09/2023 від 02 вересня 2023 року перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Згідно з витягом із реєстру боржників до вказаного договору, новий кредитор набув право вимоги до відповідачки в обсязі 78 000 грн 00 коп.
З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 78 000 грн 00 коп, а також судові витрати, що складаються з 3 028 грн 00 коп. судового збору.
1.2. Виклад позиції відповідача
Представник відповідача адвокат Шелудько О.О. подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.
Аргументуючи свою позицію представник зазначає, що позивачем не надано жодних первинних документів на підтвердження заявленої заборгованості за кредитним договором № 01778-09/2023. Вказує, що надана позивачем довідка за вих. №3466-250708112059 від 07.08.2025 не є належним доказом для підтвердження факту надання ТОВ «Аванс Кредит» і, відповідно, отримання відповідачкою грошових коштів на виконання умов кредитного договору № 01778-09/2023, оскільки вона не є документом первинного бухгалтерського обліку та не містить інформації та доказів приналежності платіжної карти саме відповідачці, а не іншій особі. Окрім цього, в ній відсутня інформація, за якими нормами кредитних договорів відбувалось перерахування коштів та не ідентифіковані платіжні картки.
Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, також не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.
Представник наголошує, що доказами, які можуть підтвердити факт надання позивачем і отримання відповідачкою кредитних коштів і, як наслідок, наявність або відсутність заборгованості, її розмір, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п. 51 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України».
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи
Ухвалою суду від 15 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. З огляду на розмір позовних вимог, справа визнана малозначною та визначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін відповідно до пункту 1 частини першої статті 274 та частини шостої статті 19 ЦПК України.
27.08.2025 представником відповідачки Шелудько О.О. подано відзив на позовну заяву (див. п. 1.2 цього Рішення).
28.08.2025 та 04.09.2025 розгляд справи відкладався за клопотання представника відповідачки.
Позивач відповідь на відзив із викладенням своїх заперечень до суду не подавав.
У судове засідання представник позивача не з'явився, проте у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, підтримавши позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідачки подала заяву з проханням розглянути справу за її та відповідачки відсутності.
Суд, враховуючи зазначені обставини, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України, оскільки учасники справи належним чином реалізували свої процесуальні права та обов'язки.
У зв'язку з неявкою усіх учасників справи фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося на підставі частини другої статті 247 ЦПК України.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
02 вересня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про фінансовий кредит № 01778-09/2023 (а.с. 6-9), за умовами якого ОСОБА_1 надано кредит на наступних умовах: сума кредиту - 15 000 грн 00 коп. (п. 1.1. Договору); строк на який надається кредит - 360 днів, дата надання кредиту - 02.09.2023, дата погашення кредиту - 26.08.2024 (п. 1.2. Договору).
Сторони погодили, що денна процентна ставка становить - 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредитування (п. 1.4.1 Договору).
Графік розрахунків та загальна вартість кредиту за Договором визначена в додатку № 1 до Кредитного договору (а.с. 9).
Кредитний договір № 01778-09/2023 від підписаний відповідачкою 02 вересня 2023 року о 12:13:02 шляхом введення одноразового ідентифікатора W0266 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Аванс Кредит» (а.с. 8). Під час підписання договору відповідачка вказала свої персональні дані, зокрема: прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП), номер телефону, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів ( НОМЕР_1 ) та місце реєстрації/проживання. Одночасно з укладенням договору відповідачкою було підписано паспорт споживчого кредиту (а.с. 10-11).
На підтвердження перерахування коштів відповідачці згідно кредитного договору № 01778-09/2023 від 02 вересня 2023 року позивачем надано копію довідки за підписом директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення», згідно якої кредитні кошти в сумі 15 000 грн відправлені 02.09.2023 о 12:15:12 ОСОБА_1 за допомогою платіжної системи iPay.ua шляхом зарахування на карту НОМЕР_1 (а.с.12).
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим ТОВ «Аванс Кредит», станом на 20 червня 2024 року загальна сума заборгованості відповідачки за кредитним договором № 01778-09/2023від 02 вересня 2023 року становить 78 000 грн 00 коп., яка складається з: 15 000 грн 00 коп. - заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту); 63 000 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом (а.с. 19-21).
20 червня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 20062024, відповідно до якого ТОВ «Аванс Кредит» передало, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні першому товариству права грошової вимоги за кредитними договорами, зазначеними в Реєстрі боржників (а.с. 13 - 15). Відповідно до пункту 1.2 договору факторингу, перехід права вимоги підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників, підписаним обома сторонами. 20 червня 2024 року між сторонами був складений акт приймання-передачі реєстру боржників (а.с. 16). ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» здійснило оплату за відступлення права вимоги згідно з платіжними інструкціями (а.с. 17).
Згідно із копією витягу з реєстру боржників від 20 червня 2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги за кредитним договором № 01778-09/2023від 02 вересня 2023 року до відповідачки ОСОБА_1 на загальну суму 78 000 грн 00 коп. (а.с. 18).
Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором. Станом на момент розгляду справи відповідачка не надала суду доказів сплати вказаної суми заборгованості, а також не надала доказів належного виконання зобов'язань за кредитним договором перед первісним кредитором.
ІV. Оцінка Суду
Укладення електронного договору про споживчий кредит
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Водночас, як визначено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
В силу частин 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Водночас з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 01778-09/2023 від 02 вересня 2023 року був вчинений в електронній формі, який було підписано з використанням позичальником ОСОБА_1 електронного підпису одноразовим ідентифікатором «W0266».
Відтак, на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Частинами 1-12 ст. 11 цього ж Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 6, 12 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
При укладенні кредитного договору відповідачка ОСОБА_1 сама надала відомості, які її ідентифікують: свої прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані, ідентифікаційний номер, адресу проживання, номер телефону, номер банківської картки. Саме на вказаний нею номер телефону позивачем було направлено одноразовий ідентифікатор «W0266», яким ОСОБА_1 скористалася, ввівши у відповідне поле на сайті товариства, тим самим підписавши договір.
Суд виснує, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту № 01778-09/2023 від 02 вересня 2023 року підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора «W0266», тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Вказаний висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20, від 12.08.2022 у справі № 234/7297/20, від 09.02.2023 у справі № 640/7029/19.
Водночас доказів на спростування відповідності анкетних даних ОСОБА_1 в зазначеному договорі стороною відповідачки не надано. Також не надано доказів проте, що персональні дані відповідачки були використані для укладення кредитного договору від її імені. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідачка не зверталася.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Водночас вимог про визнання кредитного договору № 01778-09/2023 від 02 вересня 2023 року недійсним (неукладеним) не заявлено, договору щодо інших правовідносин між сторонами відповідачкою не надано, в матеріалах справи наявна лише копія вказаного кредитного договору, наданого позивачем.
Отже, наведене безумовно свідчить про те, що відповідачка ознайомилася і погодилася з умовами кредитного договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на відповідача.
За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено укладання між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 договору № 01778-09/2023 від 02 вересня 2023 року про надання кредиту.
Отримання відповідачкою кредитних коштів в розмірі 15 000 грн підтверджується відповідною довідкою, згідно якою кредитні кошти в сумі 15 000 грн відправлені 02.09.2023 о 12:15:12 ОСОБА_1 за допомогою платіжної системи iPay.ua шляхом зарахування на карту НОМЕР_1 . У такому випадку переказ коштів здійснювався через сертифіковані платіжні системи з дотриманням вимог безпеки (стандарт PCI DSS), що гарантує належне зарахування суми на рахунок позичальника. Відповідачка отримала обумовлені договором кошти, у зв'язку з чим зобов'язана повернути їх та сплатити встановлені договором платежі у визначені строки.
Тобто матеріалами справи підтверджено, що 02 вересня 2023 року у встановленому договором порядку, а також відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 строком на 360 календарних дні уклали кредитний договір в електронній формі № 01778-09/2023 на суму 15 000 грн. Сторонами було погоджено процентну ставку на період дії договору.
Указані обставини стороною відповідачки не спростовано належними та допустимими доказами.
Відступлення права вимоги (заміна кредитора)
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (Постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18), постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).
Позивач на підтвердження набуття права вимоги за договором надано: копію договору факторингу № 20062024 від 20 червня 2024 року, укладеного між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та копію витягу з реєстру боржників до вказаного Договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Доказів того, що договір факторингу № 20062024 від 20 червня 2024 року, укладений між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», визнаний недійсним суду не надано, а тому суд вважає, що позивачем надано докази, які підтверджують ту обставину, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло статус нового кредитора за договором про кредит № 01778-09/2023 від 02 вересня 2023 року до відповідачки.
Розрахунок заборгованості та доказування її розміру
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що сума заборгованість за кредитом станом на 20.06.2024 становить 78 000 грн 00 коп., яка складається: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 15 000 грн 00 коп. та заборгованості по процентам в розмірі 63 000 грн 00 коп.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що він відповідає вимогам закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується із умовами кредитного договору, в ньому встановлено розмір основного боргу, а також розмір відсотків, які нараховані відповідно до умов кредитного договору та в період дії такого кредитного договору - з 02 вересня 2023 року по 20 червня 2024 року.
Стосовно тверджень сторони відповідачки, що позивачем не доведено розмір заборгованості, оскільки ним надано розрахунок заборгованості, а не первинні бухгалтерські документи, суд зазначає наступне.
Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з указаним положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта.
Водночас згідно з пунктом 3 вказаного Положення, клієнтські рахунки, за якими обліковуються кошти, розпорядником яких є клієнти банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу), розрахункові рахунки. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц.
Водночас ні первісний кредитор ні позивач, як фінансові установи, не є банками ОСОБА_1 та не можуть мати доступу до карткового рахунку відповідачки і формувати відповідні виписки по рахунку, що є первинними документами бухгалтерського обліку, оскільки не є їх власниками та вказана інформація є банківською таємницею, доступ до якої має лише відповідачка, як клієнт банку. Відповідачка не надала таку виписку по картковому рахунку, що б дало можливість відхилити ті обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх позовних вимог.
Суд наголошує, що в даній справі, за умови, що відповідачка заперечувала отримання коштів, чи суму заборгованості, то саме вона мала би надати докази на спростування тверджень позивача, адже обов'язок доказування передбачає не лише обов'язок позивача довести свої вимоги, але й обов'язок відповідачки спростувати такі вимоги ( частина 1 статті 81 ЦПК України).
Стороною відповідачки не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості та не надано власного розрахунку на спростування доводів і розрахунку позивача або об'єктивних доказів про погашення заборгованості та/або її відсутності.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач надав всі необхідні документи, оформлені належним чином, які підтверджують отримання відповідачкою кредитних коштів, підстав нарахування та розміру відповідної заборгованості за кредитним договором № 01778-09/2023 від 02 вересня 2023 року.
Висновки
З огляду на викладене та з урахуванням невиконання відповідачем ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № 01778-09/2023 від 02 вересня 2023 року, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі - 78 000 грн 00 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 15 000 грн 00 коп. та заборгованості по процентам в розмірі 63 000 грн 00 коп.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
Судом встановлено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в сумі 3 028 грн 00 коп., що підтверджується платіжним документом від 29.07.2025. (а.с. 5).
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові втрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.
Позивачем сплачено 3028 грн 00 коп. судового збору, а тому дані кошти підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2-5, 7, 8, 10 - 13, 81, 83, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 01778-09/2023 від 02 вересня 2023 року у розмірі 78 000 (сімдесят вісім тисяч) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ладижинський міський суд Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354, ст. 355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст. 273 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).
Ім'я (найменування) сторін:
- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місце знаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, ЄДРПОУ 35625014;
- відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Рішення складено та підписано суддею 22.09.2025.
Суддя