Справа № 135/1128/25
Провадження № 1-кп/135/141/25
іменем України
22.09.2025 м. Ладижин
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судових засідань ОСОБА_2 , за участю учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025025240000074 від 16.07.2025, за обвинувальним актом відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Степашки Гайсинського району Вінницької області, українця, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, військовослужбовця - солдата військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-12.05.2021 Немирівським районним судом Вінницької області за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, -
обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, -
Солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової частини за мобілізацією, перебуваючи на посаді навідника десантно-штурмового відділення з десантно-штурмового взводу 1 запасної десантно-штурмової роти запасного десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.ст.11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Конституції України та Законів України, 15.07.2025 близько 22 год 00 хв, перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_2 , на грунті раптово виниклого словесного конфлікту з співмешканкою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підійшовши до ОСОБА_5 , реалізуючи свій кримінально-протиправний намір, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи небезпеку своїх дій для життя і здоров'я потерпілої, та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, долонею правої руки наніс один удар в область обличчя ОСОБА_5 .
Своїми протиправними діями ОСОБА_6 заподіяв ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді дрібних ран і крововиливів навкруги них в ділянках верхньої і нижньої губи рота, а також дрібних саден підборіддя і правої вилиці, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
01.08.2025 через канцелярію суду від потерпілої ОСОБА_5 надійшла заява про відмову від обвинувачення у зв'язку з тим, що вони примирилися з обвинуваченим.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 підтримала свою заяву про відмову від обвинувачення відносно ОСОБА_6 , і просила у звязку з цим закрити кримінальне провадження.
Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання потерпілої і закриття кримінального провадження у зв'язку з відмовою потерпілої від обвинувачення з огляду на положення пункту 7 частини 1 статті 284 КПК, яка забороняє закриття кримінального провадження щодо злочину, пов'язаного з домашнім насильством, оскільки згідно обвинувального акту потерпіла ОСОБА_5 є співмешканкою обвинуваченого, тобто особою, яка зазначена в частині 3 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 просили закрити кримінальне провадження у зв'язку із відмовою потерпілої від обвинувачення.
Суд, вислухавши учасників кримінального провадження, приходить до наступного висновку.
У відповідності до вимог п.7 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо злочину, пов'язаного з домашнім насильством.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.477 КПК України кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження).
Відповідно до вимог ч.4 ст.26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Відтак, кримінальне провадження щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, може бути закрито у випадку відмови потерпілого від обвинувачення, за винятком випадку, якщо кримінальне правопорушення пов'язане з домашнім насильством.
Потерпіла ОСОБА_5 подала заяву про відмову від обвинувачення, а тому, встановивши зазначені обставини, для з'ясування наявності підстав для закриття кримінального провадження суду належить перевірити чи пов'язане це кримінальне правопорушення з домашнім насильством. Враховуючи заперечення прокурора проти задоволення заяви про відмову від обвинувачення з цих підстав суд уважає за необхідне ретельно перевірити зазначені доводи.
Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення здійснюється в загальному порядку з урахуванням деяких його особливостей, зокрема: підставою для початку досудового розслідування кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є подання потерпілим до слідчого, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяви про вчинення кримінального правопорушення (ч.4 ст.26, ст.478 КПК); безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення згідно з ч.4 ст.26, п.7 ч.1 ст.284 КПК є відмова потерпілого або його представника від обвинувачення, а також примирення потерпілого з підозрюваним/обвинуваченим у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність та цим Кодексом (ч.4 ст.56 КПК).
Отже, приватне обвинувачення - це регламентований законом особливий вид кримінально-процесуальної діяльності приватного обвинувача (потерпілого), що включає звернення до компетентних органів із твердженням щодо винуватості певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, збирання доказів винуватості цієї особи, подальше підтримання ним обвинувачення в суді та право відмовитись від пред'явленого обвинувачення.
Таким чином, законодавець передбачив безумовну підставу для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, а саме відмову потерпілого від такого обвинувачення, небажання притягувати винну особу до кримінальної відповідальності, що здійснюється незалежно від позиції підозрюваного, обвинуваченого на відміну від акта про примирення, що носить двосторонній характер.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі справа №285/2083/14-к (провадження №51-51км19).
Посилаючись на Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (надалі Закон №2229-VIII), сторона обвинувачення вважає, що оскільки ОСОБА_6 спричинив тілесне ушкодження своїй співмешканці, то вчинений ним злочин слід вважати таким, що пов'язаний з домашнім насильством.
У постанові об'єднаної палати ККС ВС від 12 лютого 2020 року у справі №453/225/19 (провадження №51-4000кмо19) зазначено, що злочином, пов'язаним із домашнім насильством, слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині статті) КК України як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину. Встановлена в п.7 ч.1 ст.284 КПК України заборона закриття кримінального провадження поширюється на осіб, які вчинили злочин, пов'язаний із домашнім насильством, за умови, що слідчі органи пред'явили особі таке обвинувачення і вона мала можливість захищатися від нього. Аналогічну позицію містить постанова ККС ВС від 10 березня 2020 року у справі №531/270/19 (провадження № 51-5338км19).
У постанові від 7 квітня 2020 року у справі №647/1931/19 (провадження №51-174км20) ККС ВС не погодився із запропонованим стороною обвинувачення підходом про те, що злочин щодо особи, яка зазначена в частинах 2 та 3 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (у цих частинах перелічені особи, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству), завжди має вважатися злочином, «пов'язаним з домашнім насильством» в значенні п.7 ч.1 ст.284 КПК України.
У цьому провадженні ККС ВС дійшов висновку, що посилання лише на те, що потерпілим від злочину є член сім'ї обвинуваченого, недостатньо для того, щоб стверджувати про існування ситуації домашнього насильства у значенні, яке надається цьому терміну Стамбульською конвенцією та законом, що ухвалений з метою її імплементації. Для того, щоб обґрунтувати застосовність винятку щодо домашнього насильства у п.7 ч.1 ст.284 КПК України до конкретного випадку, обвинувачення має довести обставини, які свідчать, що потерпіла від інкримінованого злочину особа є в той же час і жертвою домашнього насильства.
У цій справі сторона обвинувачення в обвинувальному акті стверджує, що ОСОБА_6 вчинив злочин на грунті наптово виниклого конфлікту з співмешканкою ОСОБА_5 . Таким чином сформулюльоване обвинувачення саме по собі не свідчить про те, що насильство було зумовлено певним дискримінаційним ставленням до потерпілої з боку ОСОБА_6 , мало на меті підтримання панівного становища по відношенню до потерпілої або було одним з епізодів у атмосфері домашнього насильства, що склалася між ОСОБА_6 і його співмешканкою ОСОБА_5 .
Суду не надано відомостей, які доводили б, що потерпіла отримала спеціальний захист, передбачений Законом про домашнє насильство, наприклад, винесення термінового заборонного припису стосовно обвинуваченого, взяття на його на профілактичний облік та проведення з ним профілактичної роботи впорядку, визначеному законодавством тощо.
Отже, суд не має підстав для висновку, що державні органи в цій ситуації вважали потерпілу жертвою домашнього насильства, і, відповідно, що інкримінований злочин був «пов'язаний із домашнім насильством» у значенні пункту 7 частини 1 статті 284 КПК.
Згідно вимог ч.7 ст.284 КПК України якщо обставини, передбачені пунктом 7 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
Враховуючи те, що потерпіла ОСОБА_5 відмовилася від пред'явленого обвинувачення, її відмова не суперечить закону, наслідки закриття кримінального провадження їй зрозумілі, суд приходить до висновку, що заява потерпілої підлягає задоволенню, а кримінальне провадження підлягає закриттю.
Запобіжний захід в даному кримінальному провадженні обвинуваченим не обирався, цивільний позов у справі не заявлено, речові докази відсутні.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 26, 284, 372, 477 КПК України, суд, -
Зайву потерпілої ОСОБА_5 про відмову від обвинувачення - задовольнити.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025025240000074 від 16.07.2025, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, закрити у зв'язку із відмовою потерпілої від обвинувачення на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Ладижинського міського суду
Вінницької області ОСОБА_1