Іменем України
Справа №133/2272/25
22.09.2025 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі:
головуючої судді: Дем'янової Ж.М.,
секретаря судового засідання: Бірюкової Т.П.
за участі:
представника заявника, адвоката - Пронівої Н.Р.
представника відповідача: Коцулима П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Вінницяобленерго», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,
встановив:
Стислий виклад позицій учасників справи.
До суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 , адвоката Пронівої Наталії Романівни, до Акціонерного товариства «Вінницяобленерго», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою в сумі 62 609,81 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що 27.09.2024 мала місце дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки ГАЗ 330232, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить АТ «Вінницяобленерго». Керував даним автомобілем ОСОБА_2 , який перебував в трудових відносинах з Товариством.
Відповідно до Витягу з ЄРДР та постанови старшого слідчого СВ відділення поліції №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області Савченко Д.А. від 25.10.2024, внаслідок ДТП ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження та була госпіталізована до КП «Козятинська ЦРЛ». 3 27 вересня 2024 року по 07 жовтня 2024 року ОСОБА_1 проходила стаціонарне лікування з діагнозом ЗЧМТ, струс головного мозку, забійна рана тім'яної ділянки голови, забій колінних суглобів.
В результаті лікування та пошкодження мобільного телефону, позивач понесла витрати у сумі 12 609 грн, які як власник джерела підвищеної небезпеки їй має відшкодувати АТ «Вінницяобленерго».
Крім тілесних ушкоджень, позивач вказує про завдання останній моральної шкоди, вважає, що відшкодування у розмірі 50 000 грн є достатньою моральною сатисфакцією понесених нею моральних страждань.
Відповідно до постанови Козятинського міськрайонного суду від 09.01.2025 у справі №133/3616/24 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнено до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 124 КУпАП.
Відповідач на позовну заяву до суду подав відзив, в якому зазначив, що визнає факт вчинення дорожньо-транспортної пригоди за участі автомобіля марки ГАЗ 330232, державний номерний знак НОМЕР_1 та водія ОСОБА_2 .
Проте означений транспортний засіб марки ГАЗ 330232, державний номерний знак НОМЕР_1 забезпечений обов'язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 219391418, між АТ «Вінницяобленерго» та ПРАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 12.02.2024 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу. Строк дії договору по 14.02.2025 року включно. Страховиком є ПРАТ «СК «Арсенал Страхування».
Відповідач вважає, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом порядку.
Також у відзиві зазначив, що розмір заявленої Позивачем до стягнення матеріальної та моральної шкоди є необґрунтованим, таким, що не підтверджений належними доказами по справі.
Крім того, відповідач вказує, що розрахунок суми судових витрат у сумі 10 тис грн не надано, чим порушено п.9, ч. 3, ст. 175 ЦПК України.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Суд ухвалою від 24.07.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
До суду 06.08.2025 надійшла заява відповідача щодо залучення до участі у якості третьої особі що не заявляє самостійних вимог на боці відповідача ПРАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, код ЄДРПОУ 33908322).
У задоволенні заяви про залучення до участі у якості третьої особі, що не заявляє самостійних вимог на боці відповідача ПРАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» судом відмовлено.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Також в ході розгляду справи по суті, представник позивача заявила клопотання щодо долучення до матеріалів справи додаткових доказів проходження МРТ, у задоволенні клопотання судом відмовлено.
В судовому засіданні представник відповідача наполягав на необґрунтованості позовної заяви та відмові у її задоволенні.
Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювалися.
Будь-яких інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.
Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Суд, з'ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити зважаючи на наступне.
Судом встановлено, та ніким зі сторін не оспорюється, що 27.09.2024 мала місце дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки ГАЗ 330232, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить АТ «Вінницяобленерго». Керував даним автомобілем ОСОБА_2 , який перебував в трудових відносинах з Товариством.
Відповідно до постанови Козятинського міськрайонного суду від 09.01.2025 у справі №133/3616/24 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнено до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 124 КУпАП.
Внаслідок ДТП позивач отримала тілесні ушкодження та була госпіталізована до КП «Козятинська ЦРЛ».
3 27 вересня 2024 року по 07 жовтня 2024 року ОСОБА_1 проходила стаціонарне лікування з діагнозом ЗЧМТ, струс головного мозку, забійна рана тім'яної ділянки голови, забій колінних суглобів.
Судом встановлено, що тілесні ушкодження потерпілої ОСОБА_1 настали внаслідок ДТП та були прямим причинним наслідком цієї пригоди.
З матеріалів справи вбачається, що 12.02.2024 між АТ «Вінницяобленерго» та ПРАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, про що було видано Поліс № 219391418. За вказаним Договором забезпечений транспортний засіб марки ГАЗ 330232, а АТ «Вінницяобленерго», як власник зазначеного транспортного засобу, є особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована при експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров'ю складає - 320 000,00 грн, за шкоду заподіяну майну - 160 000,00 грн.
Судом встановлено, що позивач не зверталась до ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» із заявою про сплату страхового відшкодування та відповідно не отримувала відмову страховика у виплаті страхового відшкодування, а відразу пред'явила вимогу до відповідача.
Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем АТ «Вінницяобленерго» є деліктні відносини за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, поєднанні з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положеньстатті 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до положень п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Тобто транспортний засіб - є джерелом підвищеної небезпеки.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Таким чином, за загальним правилом, визначеним статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом, одним із таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» (далі - Закон № 85/96-ВР)).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024.
Зазначеним законом визначено, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим Законом, іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Дія положень Закону України "Про страхування" поширюється на відносини, що регулюються цим Законом, якщо цим Законом не передбачено інше.
У разі суперечності положень цього Закону положенням інших законодавчих актів України положення цього Закону мають перевагу.
Страхувальники, які є фізичними особами, інші фізичні особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, фізичні особи, які відповідно до цього Закону мають право на отримання страхової виплати, є споживачами у значенні, наведеному в Законі України "Про страхування".
Відповідно до ст. 4 вищезазначеного Закону предметом договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених цим Законом.
Об'єктом страхування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.
Стаття 5 вищезазначеного Закону вказує, що страховим випадком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб.
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення ЦПК України, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, у тому числі моральну, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Також ст. 20 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров'ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв'язку з: лікуванням потерпілої фізичної особи; тимчасовою втратою працездатності потерпілою фізичною особою; стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілої фізичної особи; моральною шкодою, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала потерпіла фізична особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Судом встановлено, що 27.09.2024 мала місце дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки ГАЗ 330232, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить АТ «Вінницяобленерго». Керував даним автомобілем ОСОБА_2 , який перебував в трудових відносинах з Товариством та відповідно до постанови Козятинського міськрайонного суду від 09.01.2025 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, винуватість ОСОБА_2 встановлена вищезазначеною постановою суду.
Внаслідок ДТП позивач отримала тілесні ушкодження та була госпіталізована до КП «Козятинська ЦРЛ», де з 27 вересня 2024 року по 07 жовтня 2024 року проходила стаціонарне лікування.
Тілесні ушкодження потерпілої ОСОБА_1 настали внаслідок ДТП та були прямим причинним наслідком цієї пригоди.
Між АТ «Вінницяобленерго», як власника джерела підвищеної небезпеки: автомобіля марки ГАЗ 330232, та ПРАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 12.02.2024 укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, про що було видано Поліс № 219391418.
За вказаним Договором забезпечений транспортний засіб марки ГАЗ 330232, а АТ «Вінницяобленерго», як власник зазначеного транспортного засобу, є особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована при експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров'ю складає - 320 000,00 грн, за шкоду заподіяну майну - 160 000,00 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зазначено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Вказано, що «покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування (у тому числі і моральної шкоди (ст. 20 Закону України) виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України.
За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Таким чином, з викладеного вбачається, що обов'язок страховика відшкодувати заподіяну страхувальником шкоду (у тому числі моральну) виникає із самого факту заподіяння застрахованою особою у результаті ДТП такої шкоди.
При цьому, зобов'язаною особою, внаслідок заподіяних позивачу ОСОБА_1 у результаті ДТП збитків (майнової та моральної шкоди), є страховик відповідача - ПРАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування».
В той же час, судом встановлено, що позивач не зверталась до ПРАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» із заявою про сплату страхового відшкодування та моральної шкоди та, відповідно, не отримував відмову страховика у виплаті страхового відшкодування, а відразу звернулась із позовною заявою до відповідача.
Таким чином, враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність відповідача на час настання страхового випадку була застрахована у ПРАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на підставі полісу страхування цивільно-правової відповідальності № 219391418 від 12.02.2024, то, у даному випадку, позивач мав самостійно звернутись до страхової компанії про виплату страхового відшкодування та моральної шкоди за полісом, при цьому саме страховик ПРАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» після виплати страхового відшкодування має право регресної вимоги до особи, яка завдала шкоди, у разі наявності для цього правових підстав визначених ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Установивши, що позивач ОСОБА_3 не зверталась із заявою/вимогою до ПРАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про виплату як потерпілій внаслідок ДТП особі страхового відшкодування та моральної шкоди, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до АТ «Вінницяобленерго», як власника джерела підвищеної небезпеки.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відмову у задоволенні позову до АТ «Вінницяобленерго» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
З урахуванням положень статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, відшкодування судових витрат, у разі відмови у позові не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 22, 1166, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, , суд, -
ухвалив:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Вінницяобленерго», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 22.09.2025.
Суддя Жанна ДЕМ'ЯНОВА