Провадження № 11-кп/803/2590/25 Справа № 201/16341/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 вересня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024041650000871, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровська, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_8
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_5
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10
До початку апеляційного розгляду даного кримінального провадження від прокурора надійшло клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Обґрунтовуючи своє клопотання прокурор вказує, що у вказаному кримінальному провадженні виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу відносно обвинувачених у вигляді тримання під вартою, оскільки відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлена наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні.
З огляду на те, що інкримінований ОСОБА_6 та ОСОБА_7 злочин вчинено з застосуванням насильства та в результаті протиправних дій останніх настала смерть потерпілого, прокурор керуючись положеннями ст. 183 КПК України, просив не визначати заставу.
Заслухавши прокурора, який підтримав та просив задовольнити своє клопотання, захисників та обвинувачених, які заперечували проти задоволення клопотання прокурора, обговоривши доводи клопотання, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Вирішуючи питання обґрунтованості клопотання прокурора щодо необхідності продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Ухвалою судді-доповідача від 16 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження та цього ж дня, ухвалою судді-доповідача закінчено підготовку та призначено апеляційний розгляд за апеляційною скаргою прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_5 на зазначену вище ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 01 липня 2025 року.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
З огляду на те, що розгляд вказаних вище апеляційних скарг на ухвалу суду потребує відповідного часу, а строк тримання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під вартою спливає 26 липня 2025 року, є необхідність розглянути клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , колегія суддів, у відповідності до ст. 178 КПК України, враховує ступінь тяжкості інкримінованого останнім злочину, який відносяться до категорії особливо тяжких, суворість покарання, що їм загрожує у разі визнання винуватими у вчиненні цього злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, а також наявність ризиків переховування від суду, а також незаконного впливу на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд зважає на практику ЄСПЛ, та те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
З огляду на викладене, ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та не припинили існувати.
Так, обвинувачені перебуваючи на волі, розуміючи тяжкість можливого покарання, можуть здійснювати спроби переховування від суду, з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Також, враховуючи, що свідки та потерпіла сторона під час судового провадження не допитані, під час досудового розслідування надали викривальні покази, ризик незаконного впливу на також, з огляд на тяжкість, характер та спосіб інкримінованого злочину, є вагомим.
Апеляційний суд при цьому враховує практику Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Отже, продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , є таким, що в повній мірі відповідає наведеним вище нормам закону, правовим позиціям Європейського Суду з прав людини та обставинам цього кримінального провадження і на даному етапі кримінального провадження зможе запобігти визначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Також враховуються підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, а також особи обвинувачених, яким інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 115 КК України а отже, колегія суддів не вважає за можливе визначити останнім заставу, що в повній мірі узгоджується із вимогами ч. 4 ст. 183 КПК України.
Що стосується посилання захисника ОСОБА_10 на те, що оскаржена ухвала постановлена без об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, то вони фактично зводяться до вирішення питань доведеності чи недоведеності вини обвинувачених в інкримінованому злочині, які вирішуються судом першої інстанції при ухваленні вироку, і на даному етапі кримінального провадження ці питання не розглядаються.
Доводи захисника ОСОБА_10 стосовно того, обвинувачений ОСОБА_11 потребує термінового лікування, яке неможливо отримати в умовах тримання під вартою, то слід зазначити, що а ні наявні матеріали справи, а ні пояснення захисника не містять застережень щодо неможливості перебування обвинуваченого ОСОБА_11 під вартою за станом здоров'я.
Отже, враховуючи вищенаведене, а також те, що апеляційне провадження щодо обвинуваченого не закінчено, колегія суддів вважає, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, тому доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є обґрунтованими, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 цього Кодексу.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає наявними підстави для продовження обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і неможливим на цей час застосування щодо них більш м'якого запобіжного заходу.
Керуючись ст. ст. 401, 403, 405, 419 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора прокурора ОСОБА_5 , - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 14 листопада 2025 року.
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 14 листопада 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4