печерський районний суд міста києва
Справа № 757/29714/25-ц
пр. № 2-7470/25
"15" вересня 2025 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі: Андрієнко І.І.,
за участю:
представника позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання представника позивача - адвоката Бабур Олесі Петрівни про закриття провадження вцивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.06.2025 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» (далі - позивач, ТОВ «КУЖЕ «Новосервіс») до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості та справу призначено до розгляду по суті.
15.09.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва в підсистемі «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Бабур Олесі Петрівни надійшла заява про закриття провадження у справі, оскільки відповідач до початку розгляду справи по суті погасив заборгованість щодо основного зобов'язання перед позивачем у повному обсязі. Таким чином, представник позивача просить суд закрити провадження у справі щодо стягнення основного зобов'язання у зв'язку із відсутністю предмету спору та стягнути з відповідача суму судового збору та витрати на правову допомогу.
В судове засідання 15.09.2025 року учасники справи не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача у заяві просила розглянути справу за її відсутності.
Перевіривши заяву представника позивача про закриття провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Так, предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.
Відповідно до заяви про закриття провадження у справі відповідач до початку розгляду справи по суті погасив заборгованість перед позивачем у повному обсязі щодо основного зобов'язання у розмірі 119 303,41 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі , зокрема якщо відсутній предмет спору.
Постановою Верховного Суду від 20.09.2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) визначено, що поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Крім того, даною постановою зазначено, що з огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові від 26.06.2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, слід відступити від висновку, сформульованого у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, провадження № 61-2018св19; Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19, провадження № 61-1807св20; Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, провадження № 61-9658св20, конкретизувавши цей висновок так, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
При цьому, суд роз'яснює, що відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Оскільки заборгованість відповідачем сплачена після пред'явлення позову до початку розгляду справи по суті в повному обсязі, то предмет спору відсутній.
Відтак, провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості слід закрити.
Крім цього, представник позивача просить суд стягнути суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 3028,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічне положення закріплене у ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно якої у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно ч. 2 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Оскільки, провадження у справі закрито, у зв'язку із відсутністю предмету спору до початку розгляду справи по суті, оскільки відповідач після пред'явлення позову до початку розгляду справи по суті погасив заборгованість перед позивачем, то позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків сплаченої згідно із платіжною інструкцією № 3595 від 14.10.2024 року суми судового збору, а саме у розмірі 1 514,00 грн.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки, провадження у справі закрито у зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості перед позивачем після відкриття провадження, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідачів.
З урахуванням того, що суд дійшов висновку про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору до початку розгляду справи по суті, оскільки відповідач після пред'явлення позову до початку розгляду справи по суті погасив заборгованість перед позивачем та повернув позивачу 50 відсотків сплаченої суми судового збору то з відповідача підлягає стягненню 50 відсотків судового збору у розмірі 1 514,00 грн.
Як визначено у ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача додано до позовної заяви: копію Договору про надання правової допомоги від 01.01.2023 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС» (далі - Клієнт) та адвокатом Бабур Олесею Петрівною (далі - Адвокат) та; копію акту приймання-передачі наданих послуг від 19.06.2025 року до Договору про надання правової допомоги від 01.01.2023 року на суму 20 000, 00 грн.
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 19.06.2025 року за договором про надання правової допомоги від 01.01.2023 року, клієнт прийняв наступні послуги: підготовка, надіслання та супроводження справи до Печерського районного суду міста Києва щодо стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги (4 год.) (вартість однієї години - 5 000 грн.).
При цьому, суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц та від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, а саме, що справа незначної складності, розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та проведенням судового засідання.
Перевіривши надані представником позивача докази на підтвердження понесених судових витрат, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. не є співмірним із складністю справи, виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання цих робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним і не є розумним з урахуванням складності справи і наданих послуг.
Більш того, суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Отже, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру витрат на правничу допомогу до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, беручи до уваги, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, враховуючи, що відповідач самостійно сплатила борг, який є предметом розгляду справи, закриття провадження у справі та з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат та частково стягнувши з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 133, 135, 137, 141, 142, 206, 255, 256, 259-261, 268, 352-355, п.п. 15.5 п. 15 Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, -
Клопотання представника позивача - адвоката Бабур Олесі Петрівни про закриття провадження вцивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Провадження у цивільній справі № 757/29714/25-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - закрити.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову відповідно до платіжної інструкції № 3595 від 14.10.2024 року, а саме у розмірі 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн 00 коп.та судові витрати понесені на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс», 01103, м. Київ, вул. Андрія Верхогляда, буд. 16, прим. 270, ЄДРПОУ 33303255.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 15.09.2025 року.
Суддя І.В. Григоренко