Справа № 756/7541/25
Провадження № 2/756/4624/25
оболонський районний суд міста києва
іменем України
(заочне)
19 вересня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пукала А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів,
Позивач звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просив:
- стягнути з відповідача суму попередньої оплати за недоставлений товар у розмірі 14 284 грн;
- стягнути з відповідача штраф у розмірі 142 840 грн;
- стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що у квітні 2025 року він домовився з відповідачем про придбання меблів.
Позивач зазначив, що на підставі виставленого відповідачем рахунку він здійснив попередню оплату за товар, однак відповідач у встановлений строк товар не доставив. Позивач наголосив, що його звернення до відповідача з вимогою повернути сплачені кошти було проігноровано.
На думку позивача, неправомірними діями відповідача йому було завдано моральної шкоди, яка полягала у тривалому психологічному напруженні та емоційних переживаннях, пов'язаних з невиконанням зобов'язань та необхідністю захищати свої права в суді.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 01 червня 2025 року відкрито провадження у справі.
Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в порядку письмового провадження). Ухвалою суду, яка направлена відповідачу в установленому порядку, було надано строк для подання відзиву на позов. У встановлений строк відповідач відзив на позов не подала.
На підставі ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Суд встановив, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини щодо купівлі-продажу меблів. Так, 22.04.2025 відповідач виставив позивачу рахунок № 135643 на оплату.
На виконання домовленостей позивач здійснив попередню оплату за товар у розмірі 14 752 грн, що підтверджується платіжними документами № RXC8-638K-H667-H3E8 від 22.04.2025 та № EX30-M1X8-K4E6-HMB1 від 28.04.2025.
Відповідач, отримавши попередню оплату, свої зобов'язання з поставки товару не виконав, доказів протилежного суду не надав.
Відповідно до статті 626 ЦП України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 639 ЦП України договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Пунктом 8 частини 1 статті 1 ЗУ « Про захист прав споживачів» визначено, що договір, укладений на відстані, - договір, укладений продавцем ( виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно ( товар у власність другій стороні ( покупці), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову сум ( стаття 655 ЦК України).
Згідно зі ст. 691, 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі - продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У разі відмови продавця передати товар покупець має право відмовитися від договору купівлі - продажу ( ст. 665 ЦПК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 6 ст. 13 ЗУ «Про захист прав споживачів» якщо інше не передбачено договором, укладеним на відстані, продавець повинен поставити споживачеві товар протягом прийнятого строку, але не пізніше тридцяти днів з моменту одержання згоди споживача на укладення договору.
За змістом статей 610-612 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушень зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень статті 693 ЦК України у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статі 538 цього кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товару у встановлений строку, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Судом встановлено, що позивач здійснив попередню оплату на вказаний відповідачем рахунок за товар у розмірі 14 752 грн, однак відповідач не виконав належним чином умови договору, а саме не направив на адресу позивача вказаний товар та не повернув кошти за нього, а тому позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими.
Разом з тим, позивач просив стягнути з відповідача лише 14284 грн, а тому, керуючись засадою диспозитивності та неможливістю виходу за межі позовних вимог, суд задовольняє вказану вимогу в зазначеному розмірі.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10 000 грн, суд вважає, що такі вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
За нормою ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Судом за матеріалами справи не встановлено спричинення моральної шкоди позивачу діями відповідача, адже позивач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральних страждань діями відповідача. Тяжких наслідків для позивача в ході невиконання договору не наступило. Сам факт невиконання своїх зобов'язань відповідачем не свідчить про спричинення моральної шкоди позивачу.
Отже, вимога позивача про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.
Вимоги позивача щодо покладення на відповідача відповідальність відповідно до ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» та стягнення коштів в десятикратному розмірі вартості продукції також не підлягають задоволенню, виходячи з наступних обставин.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8, частиною першою статті 9 і частиною третьою статті 10 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 23 Закону суми штрафів зараховуються до державного бюджету.
Право накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів (п. 13 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Отже законом чітко визначено орган (суб'єкт власних повноважень) та спосіб притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності за порушення положень законодавства, визначених п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
За змістом п. 13 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» зобов'язання по сплаті штрафу виникає у правопорушника після його накладення уповноваженою особою - центральним органом виконавчої влади, а не судом. А до компетенції суду повноваження щодо зобов'язання особи по сплаті штрафу законом не віднесені.
Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення штрафу на користь позивача.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів - задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму попередньої оплати за товар у розмірі 14 284 грн.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,40 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте Оболонським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду Києва шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Андрій ПУКАЛО