Справа № 756/4759/25
Провадження № 2/756/3607/25
оболонський районний суд міста києва
іменем України
19 вересня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Пукала А.В.,
за участю
секретаря судового засідання Пегети І.Е.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
Позивач звернулася до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини його щомісячного доходу, починаючи з дня подання позовної заяви й до завершення навчання сином, на користь дитини на окремий банківський рахунок.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що позивач зазначила, що перебувала у шлюбі з відповідачем, від якого народилася спільна дитина - ОСОБА_4 . Після розірвання шлюбу дитина проживає з позивачем, а відповідач участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини добровільно не брав. До досягнення повноліття відповідач сплачував аліменти у примусовому порядку у розмірі 1/3 від усіх видів доходу, оскільки дитина має інвалідність з народження.
Позивач зауважила, що син після досягнення повноліття навчається у вищому навчальному закладі на денній формі навчання, має інвалідність, не може працювати, продовжує потребувати матеріального забезпечення та перебуває на утриманні позивача. Матеріальне утримання дитини самостійно є складним для позивача, оскільки вона додатково виховує ще одну малолітню дитину, а син потребує постійного медичного нагляду та реабілітації. Позивач наголосила, що на даний час угода щодо добровільного забезпечення повнолітнього сина досягнута не була, а відповідач офіційно працевлаштований та має можливість надавати відповідну матеріальну допомогу.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 11 квітня 2025 року відкрито провадження у справі.
Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві та просила задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що позивач не довела, що дитина проживає разом з нею, не навела будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у повнолітньої дитини потреби в матеріальній допомозі, саме у зв'язку з навчанням, а лише посилається на необхідність потреб медичного нагляду та продовження реабілітації у зв'язку з інвалідністю, крім того позивач у березня цього року звільнився з роботи та не отримує жодних доходів, зазначив, що відповідач у липні цього року став на облік у центр зайнятості.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого 30.01.2007 Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції м. Києва.
Дитина має інвалідність з народження, що підтверджується копією відповідного посвідчення, та потребує систематичного медичного нагляду і реабілітації, про що свідчить індивідуальний план реабілітації та виписка з історії хвороби.
Згідно з довідкою Навчально-наукового механіко-машинобудівного інституту Національного технічного університету Україні «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» № 2511 від 29.05.2025 ОСОБА_4 є студентом 1 курсу, групи МТ-41 Навчально-наукового механіко-машинобудівного інституту КПІ ім. Ігоря Сікорського.
Позивач додатково доглядає ще одну малолітню дитину 2021 року народження.
Згідно з Наказом ТОВ «СТС Сервіс» № 50 від 30.03.20254 про звільнення за власним бажанням ОСОБА_3 звільнено із займаної посади з 31.03.2025 за власним бажанням ст. 38 КЗпП України.
Відповідно до актового запису про народження № 147 ОСОБА_3 має неповнолітню дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з направленням на працевлаштування № НОМЕР_1 від 08.08.2025 та відповіддю про прийняте рішення щодо працевлаштування до направлення на працевлаштування № № НОМЕР_1 від 08.08.2025 відповідача з 24.07.2025 перебуває у центрі зайнятості.
Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимальною можливістю урахування інтересів дитини.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 78-ХІІ, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У силу ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Частиною 3 ст. 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з вимогами ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України, якщо: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
У п. 20 постанови Пленуму від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Верховний Суд України роз'яснив, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Саме такий правий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року справа № 346/103/17-ц.
Відповідно до наведених норм сімейного законодавства України, суд аналізує обставини виникнення спору з урахуванням необхідності встановлення справедливого та розумного розміру аліментів на утримання повнолітніх дітей на період їх навчання.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, не надає.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
При визначенні розміру аліментів, суд виходить з наступного.
ОСОБА_4 досягнув віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років та навчається, при цьому навчається на денній формі навчання. Така форма навчання призводить до неможливості студента офіційно працювати та отримувати доходи, а отже дитина об'єктивно потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання, адже сама по собі денна форма навчання позбавляє повнолітню дитину сторін можливості працювати та утримувати себе самостійно і за таких умов дитина потребує матеріальної допомоги від своїх батьків.
Відповідач є особою працездатного віку, обмежень щодо його працевлаштування судом не встановлено. Крім того, суд враховує доводи позивача про те, що фактично звільнення з роботи відбулося у період подачі позову, що може вказувати на штучні мотиви звільнення, на що окремо вказує той факт, що працевлаштований відповідач був на підприємстві свого батька, у якому він також обіймає посаду директора та, відповідно, підписав наказ про звільнення. Зазначена обставина також не спростовувалася відповідачем. Крім того, тимчасова відсутність роботи не є належним підтвердженням відсутності можливості надавати матеріальну допомогу, адже перешкоди для працевлаштування відповідача відсутні.
Разом з тим, позивачем не доведена наявність у відповідача можливості сплачувати аліменти у розмірі 1/3 частини доходів.
Відтак, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд вважає, що аліменти слід встановити в розмірі в розмірі 1/6 частини його щомісячного доходу, починаючи з 08.04.2025 і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_4 - двадцяти трьох років.
У зв'язку з вищезазначеним позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно з положеннями п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в межах платежу за один місяць.
Відповідно до ст. 133, 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на його утримання в розмірі 1/6 частини його щомісячного доходу, починаючи з 08.04.2025 і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_4 двадцяти трьох років.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211,20 грн.
Допустити в частині стягнення аліментів негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Суддя Андрій ПУКАЛО