Справа №361/12611/24 Суддя І інстанції - Василенко Т.К.
Провадження № 33/824/2001/2025 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.
29 серпня 2025 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Столяра О.А. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2025 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
Постановою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень 00 коп., зі стягненням судового збору на користь держави у розмір 605 гривень 60 коп.
Згідно постанови судді, 13 грудня 2024 року о 22 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно колишньої дружини ОСОБА_2 психологічного характеру, а саме висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисник Столяр О.А. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови, просить скасувати постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2025 року, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник вказує, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та настання для потерпілої наслідків, вказаних у цій статті. Вказує на існування між сторонами конфлікту сімейного характеру щодо виховання та утримання ними спільного сина, що і стало підставою для складення спірного протоколу про адміністративне правопорушення, однак, наявність ряду цивільних справ щодо стягнення аліментів на утриманні дитини та дружини, поділу нерухомого майна виключають наявність будь-якого домашнього насильства. На думку апелянта, ототожнення працівниками поліції таких дій, як сплата аліментів/участь батька у житті дитини, з домашнім насильством є помилковим, а висновок суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 173-2 КУпАП є передчасним. Також апелянт вказує, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням визначених законодавством строків.
Апелянт зазначає, що можливі нецензурні висловлювання та образи в межах конфлікту, який відбувся 13 грудня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілої, не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Столяра О.А., які просили задовольнити апеляційну скаргу з підстав у ній наведених,думку ОСОБА_2 та її представника - адвоката Процика Д.Г., які заперечували проти апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні, вислухавши пояснення працівника поліції ОСОБА_5. з приводу обставин складання протоколу про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №244360, 13 грудня 2024 року о 22 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив психологічне домашнє насильство відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме висловлювався нецензурною лайкою, чим вчинив психологічне насильство, а також погрожував фізичною розправою.
Приймаючи рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що винуватість ОСОБА_2 підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №244360 від 13.12.2024; протоколом прийняття заяви, поясненнями ОСОБА_2 , а також фотокартками, висновком експертного дослідження №183 від 17.12.2024, відеозаписами.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками місцевого суду, враховуючи наступне.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, у відповідності до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Під психологічним насильством у сім'ї розуміється насильство, пов'язане із дією одного члена сім'ї на психіку іншого, шляхом словесних образ, погроз, переслідування, яким умисно спричиняється емоційна невпевненість та нездатність себе захистити, чим завдається або може бути завдана шкода психічному здоров'ю цього члена сім'ї.
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Отже, під домашнє насильство, зокрема, психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Самі по собі нецензурні висловлювання не формують собою домашнє насильство та не утворюють склад адміністративного правопорушення, за виключенням випадків, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 пояснив, що 13 грудня 2024 року у нього повинна була відбутись зустріч з сином. Він повинен був його забрати з місця проживання дружини. Але за тиждень до цього він звернувся до комісії про складення графіку побачень з сином, яка надала відповідь, що 13 грудня 2024 року зустріч не відбудеться, оскільки син хворіє. 13 грудня він знаходився у своєму будинку разом зі своїм товаришем ОСОБА_3 . Десь о 22 годині з'явилась його колишня дружина - ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння, та з нею був їх син. Вона зайшла до будинку, почала висловлюватися нецензурною лайкою з приводу того, що нібито у її домі (їх спільна нерухомість) знаходиться стороння особа. Нецензурно виражалась як в його сторону, провокуючи конфлікт, так і в сторону свідка. Після цього, колишня дружина почала зривати новорічні прикраси з ялинки, взяла рюкзак його товариша, почала викидати з нього особисті речі, перекинула новорічну ялинку і потім забігла на кухню, де він знаходився зі своїм товаришем. Їх син знаходився поруч з ОСОБА_2 , все бачив, налякався, почав плакати та вибіг на вулицю. На кухні ОСОБА_2 почала бити посуд. Він ( ОСОБА_1 ) побіг за сином на подвір'я. Під час всіх цих подій він не висловлювався в бік дружини нецензурною лайкою, тим більше не погрожував фізичною розправою. В той день він вживав алкогольні напої, але був тверезий. Зараз він знає, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відбувся якийсь конфлікт, в той час, коли він був з сином на подвір'ї. ОСОБА_3 сказав, що ОСОБА_2 схопила його телефон і швирнула на підлогу, він хотів їй перешкодити, а вона почала його штовхати. Разом з тим, ОСОБА_1 вказав, що не бачив жодних подій з приводу нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_2 . Вказав, що в той вечір було складено протокол про адміністративне правопорушення тільки відносно нього, хоч по факту нецензурною лайкою він не висловлювався, а навпаки, в його сторону нецензурно висловлювалась ОСОБА_2 .. Коли приїхала поліція, ОСОБА_2 їм повідомляла, що він ( ОСОБА_1 ) погрожував їй зброєю. У нього дійсно є зареєстрована зброя, проте, в той вечір зброя була в сейфі, і коли приїхали поліцейські, то він їх запросив до кімнати, щоб вони пересвідчились в тому, що він таких погроз не міг робити і не робив, адже, зброя знаходилась в сейфі. ОСОБА_1 вказав, що ніколи не погрожував ОСОБА_2 зброєю.
Додатково ОСОБА_1 пояснив, що ОСОБА_2 відчинила двері своїм ключем, забігла до будинку, стала питати що вони тут роблять. Вона схопила рюкзак ОСОБА_3 , почала викидати з нього його особисті речі, розбила пляшку віски, яку ОСОБА_3 приніс із собою. Віски розбила об підлогу біля ялинки, повалила ялинку. Це все бачив їх син, який злякався та почав плакати. Потім на кухні ОСОБА_2 почала зі стола трощити посуд. В цей час син вибіг з будинку на подвір'я, тому він побіг за дитиною, щоб його заспокоїти та щоб дитина не вийшла за межі подвір'я. Коли він повернувся з дитиною, то чув, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розмовляють на підвищених тонах. Тоді він сказав ОСОБА_3 записувати все на відео. Чув, як ОСОБА_2 кричала, що викликала поліцію. Він пішов у зал заспокоювати сина. Відео записував ОСОБА_3 після його повернення з дитиною з вулиці. Вказав, що камер спостереження в будинку немає.
Захисник Столяр О.А. пояснив, що складений щодо ОСОБА_1 протокол не відповідає вимогам закону, адже не розкриває об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, зокрема, не зазначено про те, що потерпілій завдана чи могла бути завдана шкода психічному здоров'ю. Більш того, вважає, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження викладених у протоколі обставин.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_2 пояснила, що 13 грудня 2024 р. о 21 год. 20 хв. вона приїхала в будинок забрати деякі речі сина. ОСОБА_1 не сподобалася, що вона приїхала. ОСОБА_1 вдвох з ОСОБА_3 почали виражатись у її бік нецензурною лайкою, погрожувати їй, в тому числі ОСОБА_1 погрожував їй зброєю. Раніше влітку він погрожував пострілами в підлогу. 13 грудня вона приїхала, пройшла на кухню, син залишився біля дверей, він все це бачив, злякався, побіг на вулицю. Вона була твереза, на відео вона зафіксована вже після того, як ОСОБА_3 її побив. Вказала, що оскільки ОСОБА_1 з ОСОБА_3 почали в її бік висловлюватись нецензурно, то й вона почала в їх бік висловлюватись нецензурно. Далі вона пішла на кухню, почалася сварка, ОСОБА_3 почав її бити, бо йому не сподобалося, що вона зайшла на кухню. ОСОБА_1 сидів у той час на кухні і все це бачив, проте, нічого не робив, щоб її захистити. ОСОБА_3 її штовхнув так, що вона аж впала. В цей час забігла до будинку дитина та просила ОСОБА_3 її не чіпати, після чого ОСОБА_1 встав зі свого місця і сказав ОСОБА_3 : «достатньо вже». Коли вона вже прийшла до тями, то викликала поліцію. Після цього вона сиділа на кухні і ОСОБА_3 почав знімати відео. Посуд побився, коли ОСОБА_3 її штовхав, бо вона стояла біля стола і зачепила його. Ялинку та іграшки вона не чіпала. Потерпіла вказала, що такі сімейні сварки виникали десь раз на півроку. Не заперечує, того факту, що як і вона, так і ОСОБА_1 з ОСОБА_3 в той вечір висловлювалися нецензурною лайкою на адресу один одного.
Представник ОСОБА_2 вважав, що у даній справі є всі належні докази, які вказують, що шкода ОСОБА_2 могла бути спричинена і була спричинена, та наявний факт домашнього насильства з боку її колишнього чоловіка ОСОБА_1 . При цьому, з приводу того, що її побив ОСОБА_3 , представник вказав, що, наразі, розслідується кримінальне правопорушення за фактом нанесення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.
З метою перевірки доводів апеляційної скарги щодо обставин складання протоколу про адміністративне правопорушення, під час апеляційного розгляду був допитаний інспектор сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Броварського РУП ГУ лейтенант поліції ОСОБА_5 , який пояснив, що в той день він разом з напарником знаходився на добовому чергуванні. Надійшло повідомлення про домашнє насильство, заявниця зазначала, що їй були погрози зброєю, тому відразу було здійснено виїзд. По прибуттю за вказаною заявницею адресою, до них вийшла заплакана заявниця, вони зайшли до будинку, де був колишній чоловік заявниці і його товариш, та неповнолітня дитина. В приміщенні була перевернута ялинка, зі слів власника її перевернула колишня дружина. Були крики з обох сторін, але під час з'ясування обставин виявилося, що загрози зброєю заявниці від ОСОБА_1 не було, оскільки при фіксації повідомлення по 102 просто не вірно зрозуміли зміст повідомлення, адже записали, що заявниці погрожують зброєю, зокрема, автоматом Калашникова, а по факту виявилось, що в будинку був присутній свідок ОСОБА_6 , з яким у заявниці був конфлікт, і він, з її слів застосовував до неї фізичну силу. Щоб припинити конфлікт, вони з напарником вирішили «роз'єднати» колишнє подружжя, а саме, напарник разом із заявницею вийшли з будинку для відібрання у неї заяви за повідомленням, а він залишився в будинку на кухні з ОСОБА_1 та його товаришем, щоб з'ясувати обставини у них. При цьому, на його запитання до ОСОБА_1 чи має він зброю, останній повідомив, що дійсно має зареєстровану зброю, повідомив, де вона зберігається, та пред'явив місце її зберігання для огляду. ОСОБА_1 з самого початку заперечував конфлікт з колишньою дружиною та факт сімейного насильства з його боку, з діями працівників поліції по складанню щодо нього протоколу не погоджувався.
Крім того, ОСОБА_5 вказав, що був складений протокол за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП саме відносно ОСОБА_1 , адже, на думку працівника поліції, психологічне насильство щодо потерпілої було, однак, за фізичне насильство вже точно не пам'ятає. Зокрема, працівник поліції пояснив, що психологічне насильство, на його думку, полягало в тому, що під час того, коли ОСОБА_3 застосував до ОСОБА_2 , з її слів фізичне насильство, то ОСОБА_1 ніяким чином не захистив її. Вказав, що стан заявниці був збуджений, вона була заплакана, були сліди на обличчі, явних ознак алкогольного сп'яніння у неї він не бачив. Дитина була налякана, потім її вивели з будинку. Працівник поліції вказав, що навіть в їх присутності учасники конфлікту розмовляли на підвищених тонах, чи була при цьому присутня нецензурна лайка та з чиєї сторони, достовірно сказати не може. Висловлення нецензурною лайкою, на думку поліцейського, вже є насильством психологічного характеру, тому це і стало підставою для складання протоколу. Про погрози фізичною розправою він на даний час вже нічого не пам'ятає, допускає, що про це було вказано в протоколі про адміністративне правопорушення, зважаючи на звернення заявниці на 102.
Працівник поліції вказав, що під час оформлення матеріалів, їм ОСОБА_1 повідомляв, що ОСОБА_2 з'явилась до будинку у стані алкогольного сп'яніння, висловлювалася нецензурною лайкою, перевернула ялинку і побила посуд. Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення було складено на підставі звернення заявниці саме щодо ОСОБА_2 .. По практиці, в тому випадку, коли є заявник і кривдник, то, відповідно, складається протокол про адміністративне правопорушення з приводу домашнього насильства на кривдника, адже, заява - це прямий факт для складання протоколу. Заборонний припис в даному випадку не виносився, бо заявниця проживала окремо, якби вони залишались в одному будинку, то склали би припис. Він не пам'ятає, чи повідомляла заявниця чого вона приїхала до будинку чи ні. Вказав, що подія фіксувалась на бодікамери, чому відео не було приєднано до протоколу про адміністративне правопорушення йому не відомо.
Пояснив, що крики були з обох сторін, хто більше кричав сказати він не може. Особисто він не чув, щоб хтось комусь погрожував. Якщо б надійшло два виклики, то вони би по обстановці вирішували чи один протокол складати чи два.
Працівник поліції пояснив, що йому відомо про відео, яке знімав свідок, адже, чи то свідок чи то ОСОБА_1 на місці події йому демонстрували це відео, але для нього відео було незрозумілим, тому він його не брав до уваги. Заявниця повідомляла, що її бив ОСОБА_3 , чоловік не бив. Її обурило, що побиття її ОСОБА_6 відбулось в присутності чоловіка і він її не захистив.
Працівник поліції пояснив, що заявниця перенесла психологічний факт насильства, психологічні травми отримала від чоловіка після усіх цих перепалок. Чому він про наявність шкоди нічого не вказав у протоколі пояснити не зміг. На думку працівника поліції, ОСОБА_1 повинен був відгородити ОСОБА_2 від дій ОСОБА_3 , чого не зробив. Чому у протоколі розширив фабулу та вказав про погрози фізичного характеру, про які не вказано в письмових поясненнях ОСОБА_2 , наданих на місці подій, пояснити не зміг. Він складав протокол в будинку, а заява заповнювалась зі слів потерпілої біля автомобіля таксі, що стояло біля подвір'я, тому мабуть враховував суть повідомлення заявниці по 102, вказуючи про погрози фізичного характеру.
На виконання завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення щодо всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом, під час апеляційного розгляду на адресу Броварського РУП ГУ НП в Київській області було надіслано запит щодо надання відеозапису з нагрудної боді камери працівника поліції ОСОБА_5 , який здійснювався о 22 год. 13.12.2024 під час оформлення матеріалів по даній події, отримано відповідь за підписом Заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Броварського РУП ГУПН в Київській області А.Южека про те, що відеозаписи з нагрудних камер зберігаються не менш як 30 діб з моменту їх створення, якщо інше не передбачене службовою необхідністю або спеціальним розпорядженням. Станом на дату звернення встановлений строк зберігання відеозапису сплинув, а службової необхідності для продовження строк у зберігання або окремого розпорядження не надходило, тому такий запис був автоматично видалений.
Під час апеляційного розгляду були досліджені письмові докази у провадженні, зокрема, письмові пояснення всіх учасників, надані працівникам поліції на місці подій.
Так, з письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він надавав аналогічні пояснення тим, які були ним надані під час апеляційного розгляду та в суді першої інстанції.
З письмових пояснень ОСОБА_3 вбачається, що 13.12.2024 він був у гостях у ОСОБА_1 , вечеряли. В цей час в будинок зайшла колишня дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння та розпочала спілкування зі сварки як в адресу колишнього чоловіка, так і в його адресу. Далі перемістилася у вітальню, де стояла новорічна ялинка, яку вона перевернула, потім почала брати з його рюкзака його особисті речі, на що він відреагував та просив не чіпати його речі. На його зауваження ОСОБА_2 висловилась нецензурною лайкою, почала викидати його речі, і він вимушений був забрати свої речі та відштовхнув її в бік. Після цього ОСОБА_2 прийшла на кухню та почала все трощити. Він робив їй зауваження, просив, щоб поводила себе нормально, на це ОСОБА_2 викликала наряд поліції.
З письмових пояснень ОСОБА_2 , наданих на місці оформлення протоколу, вбачається, що 13.12.2024 року приблизно о 22:00 год. вона прийшла до себе додому за адресою : АДРЕСА_1 , який є її власністю, щоб забрати речі. В будинку знаходився її колишній чоловік ОСОБА_1 та його товариш ОСОБА_3 , які на кухні вживали алкогольні напої, яким не сподобався її прихід. ОСОБА_3 почав її штовхати, внаслідок чого вона впала на підлогу, а ОСОБА_3 почав бити ногами по її обличчю. В цей час колишній чоловік на вказані події ніяк не реагував. Тому вона вийшла на вулицю та викликала наряд поліції. З нею була дитина - син ОСОБА_7 , який дуже налякався та плакав. Після чого колишній чоловік забрав у неї ключі від квартири, що в АДРЕСА_2 та від автомобіля Тойота, який перебуває у її власності.
При цьому, зі змісту протоколу про прийняття заяви про вчинене адміністративне правопорушення від 13.12.2024 вбачається, що ОСОБА_2 вказала, що 13.12.2024 о 21:40 год. її колишній чоловік ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру. При цьому, не розкривається суть такого правопорушення та не вказується про факт погроз застосування фізичної сили.
Окрім того, за клопотанням захисника Столяра О.А. та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду було досліджено наявні у справі фото та відеодокази, з яких вбачається, що в будинку була порушена обстановка, зокрема, у вітальні перевернута новорічна ялинка та побиті ялинкові іграшки, там перебуває ОСОБА_1 , який спілкується з дитиною, тим часом, в кухні на підлозі наявний побитий посуд та розкидані речі. Окрім того, на відео зафіксована ОСОБА_2 , яка нецензурно висловлюється на адресу особи, що веде зйомку ( за словами учасників, це свідок у справі - ОСОБА_3 ).
Окрім того, в матеріалах справи наявні фотознімки ОСОБА_2 та копія висновку експертного дослідження № 183 від 17.12.2024 р., які підтверджують наявність у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.
Проаналізувавши докази у їх сукупності, доходжу висновку, що описані у протоколі про адміністративне правопорушення обставини, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено про можливість завдання внаслідок дій ОСОБА_1 шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілої особи, настання конкретних наслідків вчинення адміністративного правопорушення.
Між тим, встановлення і відображення у протоколі наслідків, які утворюють об'єктивну сторону правопорушення, є обов'язковим.
Окрім того, обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру та погроз фізичною розправою взагалі не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, адже, як свідчать наявні в матеріалах справи докази, ні про психологічне насильство у виді нецензурної лайки з боку ОСОБА_1 , тим, більш про погрози з його боку фізичною розправою ОСОБА_2 не вказувала при оформленні працівниками поліції матеріалів, лише вказувала про застосування до неї фізичної сили з боку свідка ОСОБА_8 , на підтвердження чого до матеріалів справи долучені фотознімки та висновок експерта. Разом з тим, вказані обставини, тобто спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень є предметом дослідження у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені за заявою ОСОБА_2 .
А тому, як вірно вказує в апеляційній скарзі захисник, наявні в матеріалах справи докази не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки в протоколі зазначено обставини, зокрема, висловлення ним на адресу ОСОБА_2 нецензурною лайкою та висловлення їй погроз фізичної розправи, які «поза розумним сумнівом» не підтверджуються наявними у справі доказами.
За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги захисника про те, що матеріали справи не містять жодного доказу, що дійсно вчинялися дії, які можуть бути кваліфіковані як домашнє насильство є обґрунтованими.
Посилання ОСОБА_2 в судах першої та апеляційної інстанцій на систематичність вчинюваних відносно неї дій як психологічного характеру, які впливають на її емоційний психічний стан так і систематичність погроз з боку ОСОБА_1 застосуванням зброї, з приводу чого вона суду першої інстанції надавала відповідні докази, виходить за суть правопорушення, вказану у протоколі про адміністративне правопорушення, а тому не може бути в даній ситуації предметом розгляду.
Більш того, систематичність вчинення психологічного насильства щодо дружини чи іншої особи має значення виключно для кваліфікації дій особи, відповідно до норм КК України.
Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» ( рішення ЄСПЛ від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту».
Згідно положень КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому, суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії»), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, вважаю, що матеріали справи не доводять наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а відтак постанова Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2025 року підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю із підстав, передбачених п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу захисника Столяра О.А. в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень 00 коп. - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, а саме у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Л.І. Кепкал