справа № 754/12418/24
головуючий у суді І інстанції Галась І.А.
провадження № 22-ц/824/5802/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
22 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» на заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 листопада 2024 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
05.09.2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (надалі по тексту - ТОВ «ФК «Кредит Капітал», позивач, кредитодавець, товариство) звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 (надалі по тексту - відповідач, позичальник) заборгованість за кредитним договором № 6485511 від 22.03.2023 року у розмірі 54 659,17 грн на користь позивача, а також сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 22.03.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №6485511, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 20 000 грн.
Відповідач зобов'язався повернути кошти кредиту, сплатити проценти та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.
Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору.
Крім того, положеннями кредитного договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання споживачем зобов'язань за ним.
Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 54 659,17 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 19 602 грн; заборгованість за відсотками - 35 057,17 грн.
14.02.2024 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір факторингу № 14.02/24-Ф.
Згідно з вказаного договору, та відповідно до статті 512 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Авентус Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №6485511 від 22.03.2023 року.
Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 21.11.2024 року частково задоволено позов ТОВ «ФК «Кредит Капітал».
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» заборгованість за кредитним договором № 6485511 від 22.03.2023 року у розмірі 19 602 грн та судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт отримання грошових коштів за кредитним договором відповідачем не спростовано, як і не спростований факт правильного нарахування суми боргу за кредитними договорами. Окрім цього, судом було досліджено розрахунок заборгованості, наданий позивачем та з наданого розрахунку неможливо встановити нарахування та достовірність заборгованості за відсотками, оскільки існує значна розбіжність в нарахуванні, дана розбіжність існує за Графіком платежів.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність нарахованих відсотків за кредитом у заявленому розмірі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «ФК «Кредит Капітал» - Панасюк Х.М. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21.11.2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Також просила стягнути з відповідача судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 2 906,88 грн.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги представник апелянта посилалась на п. 1.2 кредитного договору, відповідно до якого, на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Враховуючи п. 1.5 договору за користування кредитом нараховуються проценти за стандартною (1,99%) та зниженою (0,995%) процентною ставкою. Зокрема, якщо споживач до 21.04.2023 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
У зв'язку зі здійсненням відповідачем 20.04.2023 року погашення заборгованості на суму 5 970 грн та виконання п. 1.5.2 договору ТОВ «Авентус Україна» було застосовано індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку та перераховано Графік платежів до вказаної вище дати за зниженою процентною ставкою.
Отже, відповідно до умов договору проценти нараховувалися за зниженою процентною ставкою у період з 20.03.2023 року по 20.04.2023 року у розмірі 199 грн щоденно та за стандартною процентною ставкою у період з 21.04.2023 року по 17.08.2023 року у розмірі 390,08 грн щоденно.
Представник апелянта переконана, що такі нарахування відповідають умовам кредитного договору та розрахунку заборгованості.
Щодо посилання суду першої інстанції на те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність нарахованих відсотків за кредитом у заявленому розмірі, то представник апелянта з цього приводу зазначала, що розрахунок заборгованості - це письмовий документ, який підтверджує суму боргу, а також рух коштів по рахунку. У свою чергу доказами, які безспірно доводять існування між сторонами договірних зобов'язань, позивачем надано копію кредитного договору №6485511, копію анкети-заяви на отримання кредиту, які підписано електронним цифровим підписом сторін, а також копію довідки про ідентифікацію, яка підтверджує накладення електронного цифрового підпису саме ОСОБА_1 .
Розрахунок заборгованості містить усі необхідні відомості для того, аби ідентифікувати його як такий, що підтверджує суму боргу саме по цьому кредитному договорі, адже містить відомості про позичальника та номер і дату кредитного договору. Судова практика свідчить про те, що розрахунок заборгованості може бути належним доказом існування боргу у взаємозв'язку з іншими доказами, зокрема, позивачем було надано такий доказ, а саме лист-повідомлення про успішне перерахування коштів.
Крім того, представник апелянта посилалась на правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц, згідно з яких суд у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень, не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погодився з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
Щодо правової позиції відповідача.
Станом на день ухвалення постанови апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції в порядку частини 6 статті 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
Відповідно до інформації від 09.09.2024 року № 118618521 відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської РДА, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , гуртожиток з 30.10.2015 року по теперішній час (а.с. 50).
Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка надсилається разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Апеляційний суд направляв на зареєстровану адресу відповідача повідомлення разом з копіями ухвали про призначення розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційної скарги та доданих до неї документів.
Відповідач кореспонденцію суду не отримав, надіслана апеляційним судом кореспонденція повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Таким чином, апеляційний суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасника справи про її розгляд.
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (надалі - Конвенція) держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Однак з гарантій статті 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу.
Це передбачено пунктами 118, 123 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.
Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.
Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за місцем реєстрації), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, апеляційний суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України.
За змістом частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Встановлено, що 22.03.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №6485511, згідно з умовами якого відповідач отримав 20 000 грн строком на 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів., зі сплатою процентів та виконати інші обов'язки, передбачені договором (а.с. 8-12).
Відповідно до п. 1.5.1. договору стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту.
Відповідно до п.1.5.2. договору знижена процентна ставка 0,995 % в день та застосовується відповідно, якщо споживач до 21.04.2023 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.
Відповідно до п. 1.7.1. договору за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом складає 29653,85% річних.
Відповідно до п.1.7.2. договору за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки складає 13458,45 % річних.
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за п. 1.8.1 договору за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом 163 280 грн.
Відповідно до п. 1.8.2. орієнтовна загальна вартість кредиту договору за стандартною процентною ставкою за період застосування зниженої процентної ставки складає 157 310 грн.
Відповідно до п. 2.1. договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.
Згідно з додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту №6485511 від 22.03.2023 року, ТОВ «Авентус Україна» та відповідач погодили графік платежів за кредитним договором.
Вказаний додаток підписаний директором ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем за допомогою електронного підпису (одноразового ідентифікатора) А7992 (а.с. 13-14).
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором виконало та надало їй кредит у сумі 20 000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 (транзакція № 134810375), що підтверджується листом ТОВ «Пейтек Україна» вих. №-20240229-1-1 від 29.02.2024 року (а.с. 20).
Згідно з довідки про ідентифікацію, виданої представником ТОВ «Авентус Україна», клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з якою укладено договір №6485511 від 22.03.2023 року, ідентифікований ТОВ «Авентус Україна». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора):
Одноразовий ідентифікатор А7992: час відправки ідентифікатора позичальнику 22.03.2023 року 12:30:31; номер телефону, на яку було відправлено ідентифікатор НОМЕР_3 (а.с. 19).
14.02.2024 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір факторингу № 14.02/24-Ф (а.с. 30-34).
Відповідно до Витягу з реєстру боржників (додаток № 1 до договору факторингу № 14.02/24-Ф від 14.02.2024 року, ТОВ «ФК «Кредит Капітал» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 35 057,17 грн (а.с. 35).
Відповідно до платіжної інструкції від 14.02.2024 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало ТОВ «Авентус Україна» плату за відступлення права вимоги згідно з договору факторингу № 14.02/24-Ф від 14.02.2024 року у сумі 1 280 234,27 грн (а.с. 36).
Позивачем зазначається, що заборгованість відповідача перед позивачем на день подання позову становить 54 659,17 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 19 602 грн.; заборгованість за відсотками - 35 057,17 грн (а.с. 29).
Відповідачу було надіслано досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості вих. № Х4396 від 28.08.2024 року (а.с. 37).
В добровільному порядку ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 6485511 від 22.03.2023 року не сплатила.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб) а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу має бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор -це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, зокрема те, що відповідачем не доведено факту належного виконання ним умов кредитного договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у позивача наявні правові підстави для звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Встановивши, що відповідач прострочила зобов'язання по виконанню умов кредитного договору, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 19 602 грн.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Разом з тим, позивач, крім заборгованості по тілу кредиту, також просив стягнути з відповідача заборгованість по відсоткам у розмірі 35 057,17 грн.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За правилами статей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положення частини 1 статті 1046 ЦК України передбачають, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом частини 1 статті 1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з положеннями статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов'язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до вимог частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов'язання до настання строку виконання, визначеного договором.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
Вказаний висновок підтверджено Верховним Судом у постанові від 18.01.2023 року у справі № 686/13446/15 (провадження № 61-18379св21).
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з наданого позивачем розрахунку неможливо встановити нарахування та достовірність заборгованості за відсотками, оскільки існує значна розбіжність в нарахування, дана розбіжність існує за графіком платежів, з огляду на таке.
Так, відповідно до умов укладеного договору пунктом 1.5 договору передбачено, що за користування кредитом нараховуються проценти за стандартною (1,99%) та зниженою (0,995%) процентною ставкою.
Зокрема, якщо споживач до 21.04.2023 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
Відповідно до п. 1.4 договору строк кредиту становить 360 днів.
Як вбачається, з розрахунку заборгованості кредитодавець за період з 22.03.2023 року по 13.02.2024 року (в межах строку дії договору) нарахував відповідачу заборгованість за відсотками за зниженою процентною ставкою у розмірі 5 970 грн, за стандартною процентною ставкою у розмірі 46 251,17 грн.
Також з розрахунку вбачається, оплата відповідачем процентів у розмірі 17 164 грн (а.с. 29).
З огляду на математичний розрахунок, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість відсотками у розмірі 35 057,17 грн (5 970 грн + 46 251,17 грн) - 17 164 грн)).
Враховуючи, що умови щодо сплати відсотків були погоджені сторонами у договорі, відсотки нараховані у межах строку виконання зобов'язання за договором, до позивача перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення з відповідачки заборгованості по відсотках у розмірі 35 057,17 грн.
Поданий позивачем розрахунок заборгованості, є чітким, повним та розгорнутим по окремим категоріям. Даних на його спростування матеріали справи не містять.
Отже, вимоги позивача про стягнення відсотків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також колегія суддів зазначає, що умови укладеного між сторонами кредитного договору відповідачем у судовому порядку не оспорювались.
Визначаючи розмір заборгованості за грошовим зобов'язанням, суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити у сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами.
В свою чергу, суд першої інстанції наведеного вище не врахував та, не дослідивши в повному обсязі наданий позивачем розрахунок, умови договору, не встановив дійсний обсяг відповідальності відповідача за нарахованими відсотками за користування кредитом.
Отже, суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов до помилкового висновку про незадоволення позовних вимог в частині стягнення відсотків в розмірі 35 057 грн 17 коп.
Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу та знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи задоволені вимоги про стягнення тіла кредиту 19 602 грн, рішення щодо якого не оскаржено, загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника має становити 54 659 грн 17 коп., з яких 19 602 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 35 057,17 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, що узгоджується із умовами договору погодженого сторонами.
Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає задоволенню, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21.11.2024 року підлягає зміні в частині розміру стягнутої з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором № 6485511 від 22.03.2023 року у розмірі 54 659,17 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 19 602 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 35 057,17 грн.
Щодо судових витрат.
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п.1 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.
При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (а.с. 7).
При подачі апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 906,88 грн.
За результатами апеляційного перегляду справи апеляційну скаргу було задоволено, рішення суду першої інстанції було змінено, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 2 906,88 грн.
Керуючись статтями 141, 367, 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» задовольнити частково.
Заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 листопада 2024 року змінити та викласти резолютивну частину в такій редакції:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» заборгованість за кредитним договором № 6485511 від 22 березня 2023 року у розмірі 54 659 грн 17 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 19 602 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 35 057 грн 17 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422 грн 40 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 2 906 грн 88 коп.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, кв. корпус 28.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська