Провадження № 2-ві/824/78/2025
м. Київ Справа № 754/7130/21
22 вересня 2025 року Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Саліхова В.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Стеценка Юрія Володимировича про відвід колегії суддів Болотова Є.В., Музичко С.Г., Сушко Л.П. у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Гаращука Сергія Вікторовича на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року та на додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва, ухвалених під головуванням судді Зотько Т.А., за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення порядку користування квартирою,-
В провадженні Київського апеляційного суду перебуває цивільна справа за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Гаращука С.В. на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року та на додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва, ухвалених під головуванням судді Зотько Т.А., за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення порядку користування квартирою.
16 вересня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Стеценко Ю.В. звернувся із заявою про відвід колегії суддів Болотова Є.В., Музичко С.Г., Сушко Л.П.
Заява мотивована тим, що 10 вересня 2025 року у судовому засіданні суддя Болотов Є.В. не доповів доводи апеляційної скарги, межі в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, а відтак порушив порядок розгляду справи, приховавши відсутність підстав для скасування рішення суду. Судді Музичко С.Г., Сушко Л.П. підтримали такий порядок розгляду справи.
Крім того, суддя Болотов Є.В. двічі в судовому засіданні вказав про те, що рішення суду першої інстанції не може бути залишено без змін, оскільки спір не вирішений. Вказана обставина свідчить про те, що суддя Болотов Є.В. уже сформував свою думку про скасування рішення суду першої інстанції. Судді Музичко С.Г., Сушко Л.П. не заперечували щодо думки судді Болотова Є.В. про неможливість залишення без змін рішення суду, тобто мовчазно підтримали позицію судді Болотова Є.В.
Вказані обставини, на думку заявника, свідчать про упередженість та необ'єктивність колегії суддів, тому адвокат Стеценко Ю.В. просить задовольнити його заяву та відвести колегію суддів.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2025 року визнано відвід колегії суддів Болотова Є.В., Музичко С.Г., Сушко Л.П. необгрунтованим та передано заяву про відвід для автоматизованого розподілу у відповідності до ч. 1 ст. 33 ЦПК України, з метою визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, для вирішення заявленого відводу.
У відповідності до положень ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Після проведення автоматичного розподілу справи та відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України питання про відвід суду вирішується без повідомлення учасників справи.
Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в заяві про відвід, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 цього Кодексу.
Частиною 4 ст. 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Таким чином, перелік підстав для відводу чітко визначений законом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право при визначенні його цивільних прав і обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд апеляційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто, має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Водночас, як зазначено в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення. Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є не об'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто, в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід колегії суддів, апеляційний суд вважає, що у заяві про відвід не наведено фактів прояву суддями поведінки, яка б свідчила про їх упередженість чи необ'єктивність у цій справі.
В усякому разі, незгода сторони з процесуальними рішеннями (діями) судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. Об'єктивний критерій безсторонності означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Правосуддя повинно не тільки чинитись, повинно бути також видно, що воно чиниться. Важливим питанням є довіра, яку суду повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (Рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України».
Суть заявленого відводу зводиться до незгоди із порядком ведення судового засідання та думки судді-доповідача щодо наявності між сторонами спору та оцінка рішення, з огляду на заявлення як первісного позову, так і зустрічного, не свідчить про існування об'єктивно обґрунтованих обставин, що викликають сумнів в неупередженості та об'єктивності суддів Болотова Є.В., Музичко С.Г., Сушко Л.П. під час розгляду даної справи.
Відтак, доводи, якими представник ОСОБА_1 - адвокат Стеценко Ю.В. мотивує заяву про відвід колегії суддів не викликають обґрунтованих сумнівів у об'єктивності суддів, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду «суб'єктивного критерію», так і з погляду «об'єктивного критерію», якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини. Незгода із порядком ведення судового засідання та думка судді щодо наявності спору, не є підставою для відводу та не свідчить про упередженість та необ'єктивність суддів.
Інших доводів, які викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності суддів, з посиланням на ст. 36 ЦПК України, заява про відвід не містять.
Оскільки, заявником не наведено, а судом не встановлено обставин, які б безпосередньо свідчили про упередженість та необ'єктивність колегії суддів або інших підстав, визначених ст. ст. 36, 37 ЦПК України, у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Стеценка Ю.В. про відвід колегії суддів Болотова Є.В., Музичко С.Г., Сушко Л.П. слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 36, 40 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Стеценка Юрія Володимировича про відвід колегії суддів Болотова Є.В., Музичко С.Г., Сушко Л.П. - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя В.В. Саліхов