справа № 753/18575/23
провадження № 22-ц/824/854/2025
22 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» - адвоката Крюкової Марини Володимирівни на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року в складі судді Заставенко М. О.,
встановив:
11.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.02.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №5475556 про надання споживчого кредиту.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало, надавши кредит в сумі 25 000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .
29.05.2023 між ТОВ «Авентус України» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №29-05/23-Ф, за яким ТОВ «Авентус України» відступив права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК «Фінтраст Україна».
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору не сплачена і становить 89 177,50 грн, з яких : 25 000 грн - тіло кредиту; 64177,50 грн - нараховані проценти.
Посилаючись на вказані обставини позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості в розмірі 89 177,50 грн, нараховані відсотки за 60 календарних днів у сумі 29 850 грн та відшкодувати судові витрати по справі.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року вказаний позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитним договором № 5475556 від 01.02.2022 у розмірі 50 000 грн, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 147,20 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 25 000 грн мотивовано тим, що відповідачем не надано доказів повернення наданого їй кредиту у вказаному розмірі.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 64 177,50 грн та відсотків за 60 календарних днів у сумі 29 850 грн, суд першої інстанції виходив з того, що нарахований позивачем розмір відсотків є несправедливим та не відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів. Загальна заборгованість відповідача за кредитом становить 25 000 грн, а загальна заборгованість за відсотками складає 94 027,50 грн, що в 3,76 разів перевищує розмір боргу. Враховуючи наявність у відповідача непогашеної заборгованості за кредитним договором, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, в частині стягнення 25 000 грн заборгованості за кредитом та 25 000 грн заборгованості за відсотками.
29.03.2024 представник ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» - адвокат Крюкова М. В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» витрати на правовому допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 8 000 грн.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині стягнення відсотків, які не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту, розмір яких визначається договором.
У період з 25.06.2022 нарахування процентів здійснювалось за стандартною процентною ставкою 1,99 % в день; в період з 01.11.2022 по 30.12.2022 проценти нараховувались наступним чином: 25 000 грн х1,99% =497,5 грн х60 календарних днів = 29 850 грн.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористалась.
Апеляційна скарга разом із додатками направлялася позивачем при подачі апеляційної скарги, а ухвала про відкриття апеляційного провадження - судом за адресою місця реєстрації відповідача в порядку ст. 128 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 01 лютого 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір №5475556 про надання споживчого кредиту.
Згідно пунктів 1.3, 1.4, 1.5 кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 25 000,00 грн, строк кредиту - 360 днів, тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до пункту 1.5.1 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього договору.
Згідно із пунктом 1.5.2 кредитного договору знижена процентна ставка 1,393 % в день застосовується, якщо до 03.03.2022 або протягом трьох календарних днів, що слідує за вказаною датою, позичальник сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів.
Відповідно до п. 2.1 Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . У випадку, якщо після здійснення (ініціювання здійснення) Товариством платежу за реквізитами вищевказаної платіжної картки виявиться, що платіж не може бути зарахований на рахунок з будь-яких причин, які не залежать від Товариства (у тому числі, але не виключно у випадку відсутності авторизації платіжної картки), сторони укладають додаткову угоду про зміну платіжних реквізитів споживача для надання кредиту за цим договором. При цьому, така додаткова угода може бути укладена лише протягом 24-х годин з моменту прийняття Товариством рішення про надання кредиту споживачу. Якщо сторони з будь-яких причин у вказаний строк не укладуть вказану додаткову угоду споживач втрачає право отримати кредитні кошти за цим договором, а у Товариства не виникає прострочення кредитора.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем виконало шляхом зарахування кредитних коштів на його платіжну карту, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК Контактний дім» про успішний переказ грошових коштів 01.02.2022 відповідачу у розмірі 25 000 грн.
29 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №29.05/23-Ф, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 5475556, набуло ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна».
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення тіла кредиту в сумі 25 000 грн сторони не оскаржують, а тому в цій частині воно не є предметом апеляційного розгляду.
Висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні решти позовних вимог є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За правилами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Таким чином, питання визначення процентної ставки за кредитним договором вирішується виключно сторонами у договорі.
Колегія суддів встановила, що договором про надання споживчого кредиту № 5475556 від 01.02.2022 передбачено стандартну процентну ставку у розмірі 1,99 % в день (п. 1.5.1 договору), яка застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1. 4 цього договору ( строку кредиту 360 днів).
Суд першої інстанції, дійшовши висновку, що відповідач належним чином не виконала свої обов'язки за договором про надання споживчого кредиту, дійшов помилкового висновку про те, що розмір відсотків є несправедливим, оскільки загальна заборгованість по відсоткам значно перевищує суму заборгованості за кредитом.
Із розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем дотримано умови кредитного договору щодо строку кредитування та нараховано відсотки за користування кредитом за зниженою процентною ставкою в період з 16.02.2022 по 24.02.1022 на загальну суму 2 985 грн, та за стандартною процентною ставкою в період з 01.05.2022 по 31.10.2022 на загальну суму 61 192,50 грн. В період з 01.11.2022 по 30.12.2022 проценти нараховувались наступним чином: 25 000 грн х1,99% =497,5 грн х60 календарних днів = 29 850 грн.
Відповідачем не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості. Відповідач не оспорювала даний кредитний договір у судовому порядку.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач включив у договір із споживачем умови, які є несправедливими щодо нарахувань відсотків, оскільки суд першої інстанції помилково ототожнив проценти за користування кредитом, що регулюються ст. 1048,1056-1 ЦК України та нараховуються протягом строку договору та компенсацію за невиконання зобов'язання за договором.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Оскільки апеляційним судом встановлена невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних щодо стягнення відсотків за користування кредитом підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення таких позовних вимог.
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те,що позовні вимоги задоволені в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2 576, 64 грн.
Щодо відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження надання професійної правничої допомоги суду надано договір про надання правової допомоги №07/07-2022 від 07 липня 2022 року, укладений між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та адвокатом Крюковою М. В., звіт про надання правової допомоги згідно цього договору від 29.03.2024, згідно з яким адвокат надала, а клієнт прийняв наступну правову допомогу: правова експертиза документів та складання відзиву на апеляційну скаргу у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 , подання до суду відзиву, всього 4 год., вартість 8 000 грн.
Згідно з платіжною інструкцією № 3999 від 29 березня 2024 року, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» сплатило на рахунок адвоката Крюкової М. В. 8 000 грн за правову експертизу документів та складання апеляційної скарги у справі 753/18575/23.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності втілено, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку тільки тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Враховуючи складність справи, суть спору, результат розгляду справи, характер наданих послуг, розгляд апеляційної скарги відповідача в порядку письмового провадження без виклику сторін, ту обставину, що відзив на апеляційну скаргу строною відповідача не подавався, а також оцінивши необхідність понесених витрат на складання апеляційної скарги, які мають бути компенсовані за рахунок другої сторони, колегія суддів дійшла висновку, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає відшкодуванню в сумі 4 000 грн.
В додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
В постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 зазначено, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» - адвоката Крюкової Марини Володимирівни задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року в частині стягнення заборгованості по відсоткам скасувати.
Ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (ЄДРПОУ 44559822; місцезнаходження: вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, м. Київ) заборгованість за відсотками за договором №5475556 про надання споживчого кредиту від 01.02.2022 в розмірі 94 027 грн 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2 576 грн 64 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 4 000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук