18 вересня2025року м. Київ
Унікальний номер справи № 363/1690/19
Апеляційне провадження № 22-ц/824/3494/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Баличевої М.Б., у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільно набутого майна та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною позовною заявою, в якій, уточнивши свої позовні вимоги, просив поділити між позивачем та відповідачем спільно набуте майно як об'єктів спільної сумісної власності (т. 1 а.с. 1-3, 45-47, 196-198 т. 2 а.с. 30-33, 220-225):
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 житлового будинку з с, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 1/2 двокімнатної квартири АДРЕСА_2 та визнати право ОСОБА_1 на 1/4 вищевказаної квартири;
- визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на машиномісце № НОМЕР_1 в підземному паркінгу № 2 загальною площею 19,3 кв м на верхньому ярусі у будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 та визнати право ОСОБА_1 на 1/2 вказаного машиномісця;
- визнати право особистої власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 47,2 кв м;
- виділити у власність ОСОБА_2 холодильник Hitachi R-W660PUC3GBW, вартістю 34 199, 00 грн;
- стягнути з ОСОБА_2 837 847, 50 грн грошової компенсації за автомобіль KIA Sportage 1.6 L 2 WD, Toyota Land Cruiser 4.0 4WD 2005 року та катер, причіп та холодильник.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 березня 2000 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. Шлюбні відносини між сторонами фактично припинені 25 серпня 2018 року. У період шлюбу ними було придбано наступне майно: садиба, що складається із житлового будинку та земельної ділянки приблизно 14,6 га (приватизована ОСОБА_2 ), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ринкова вартість якої становить 5 887 844, 00 грн;автомобіль KIA Sportage 1.6 L 2 WD вартістю 539 505, 00 грн, перереєстрація якої відбулася 05 квітня 2018 року без його згоди;автомобіль Toyota Land Cruiser 4.0 4WD (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), 2005 року випуску вартістю 726 990, 00 грн, оформлений у шлюбі на ОСОБА_2 і пізніше переоформлений на її дочку без його дозволу, який в подальшому був відчужений, та в подальшому придбала ще один автомобіль KIA Sportage 1.6 АТ 2 WD Comfort (реєстраційний номер НОМЕР_4 ) приблизно за 23 500, 00 доларів США, який у подальшому перереєструвала з реєстраційного номеру НОМЕР_4 на реєстраційний номер НОМЕР_5 ; холодильник вартістю 34 199, 00 грн, придбаний за рахунок кредиту, який брав та сплачував особисто ОСОБА_1 , який залишився у житловому будинку у с. Толокунь, і він не має до нього доступу; майнові права на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , які визнані за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по рішенню Святошинського суду м. Києва; майнові права на машино-місце № НОМЕР_1 у підземному паркінгу № 2, загальною площею 19,3 кв м на верхньому ярусі у будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; квартира АДРЕСА_4 , яка придбана за власні кошти ОСОБА_1 за рахунок його частки від продажу спільної квартири по АДРЕСА_5 і оформлена на ОСОБА_2 після припинення спільного життя з відповідачем. На підставі викладеного, позивач змушений звернутися до суду із вказаним позовом (т. 1 а.с. 1-3, т. 2 а.с. 220-225).
12 серпня 2019 року до суду надійшла від ОСОБА_2 зустрічна позовна заява про поділ спільного майна подружжя, що у подальшому була уточнена, в якій просила: поділити спільне майно подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яке є об'єктом спільної сумісної власності наступним чином (т. 1 а.с. 118-126, т. 2 а.с. 173-182):
визнати за відповідачем у зустрічному позові ОСОБА_1 право власності на:
- 1/2 квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 47/2 кв м;
- катер Tracker ProGuide V-17 WT, 2008 року випуску, номер корпусу НОМЕР_21, виробництво компанії «TrackerMarineGroup», Springfield, U.S.A. вартістю 330 070, 00 грн;
- причіп для перевезення катеру марки TRACKER, модель PRO GUID V 17, тип ТЗ, 2008 року випуску номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 ;
- холодильник Hitachi R-W660PUC3GBW, вартістю 34 199, 00 грн.
Визнати за позивачем у зустрічному позові ОСОБА_2 право власності на:
- житловий будинок, загальною площею 235,7 кв м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- 1/2 квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 47/2 кв м;
- 1/2 двокімнатної квартири АДРЕСА_2 ;
- машиномісце № НОМЕР_1 , загальною площею 19,30 кв м, паркінг № 2, житлового будинку АДРЕСА_6 ;
- покласти судові витрати на ОСОБА_1 .
Вимоги обґрунтовані тим, що подружжям було придбано у шлюбі, але не включене відповідачем за зустрічним позовом до переліку майна, що підлягає розподілу, наступне майно: катер Tracker ProGuide V-17 WT, 2008 року випуску, номер корпусу НОМЕР_21 (придбаний позивачем та переписаний ОСОБА_2 на відповідача. 03 травня 2018 року зазначене вище судно було вивезене відповідачем за зустрічним позовом із будинку (гаражу) за адресою: АДРЕСА_1 , де воно зберігалося);причіп для перевезення катеру марки Tracker ProGuide V-17 WT, тип ТЗ, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , державний номерний знак НОМЕР_7 (який належить відповідачу за зустрічним позовом на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 , виданого Центром 8006 від 29 січня 2014 року, який був придбаний разом з катером, для його перевезення та вивезений відповідачем разом з судном); майнові права на квартиру під АДРЕСА_4 . Зазначенні вище майнові права були набуті за час шлюбу та оформленні на ім'я відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 . Вартість майнових прав на зазначений об'єкт нерухомості складала на день підписання договору 1 026 175, 00 грн. Зазначені майнові права на об'єкт нерухомості були оплачені сторонами під час перебування у шлюбі у розмірі 947 196, 00 грн. Що стосується оплати решти вартості майнових права у розмірі 78 979, 00 грн, то зазначена сума мала бути сплачена відповідачем за зустрічним позовом за кошти спільного сімейного бюджету сторін. У подальшому відповідач за зустрічним позовом, після розірвання у судовому порядку шлюбу та сплати решти грошових коштів, які він отримав із спільного сімейного бюджету сторін, вступив у майнові права та оформив на себе право власності на вказану квартиру.
Щодо твердження про право на отримання грошової компенсації половини вартості автомобіля KIA Shortage 1,6 LX 2 WD, номер кузова НОМЕР_9 , реєстраційний номер НОМЕР_10 , вартістю 539 505, 00 грн, вказала, що на момент припинення спільного ведення господарства автомобіль KIA Sportage сторонами був фактично відчужений на користь третьої особи, зазначений автомобіль не може бути включений до переліку спільно нажитого майна, яке підлягає поділу. Щодо визнання за відповідачем права власності на 1/2 житлового будинку з господарськими спорудами та земельною ділянкою, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , як об'єкта спільної сумісної власності, вказали, що земельна ділянка одержана ОСОБА_2 саме із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації. Разом із тим, зазначили, що починаючи з 2005 року батьки ОСОБА_2 , продавали майно, яке належало їм на праві приватної власності, з метою надання отриманих від продажу майна грошових коштів своїй доньці - для інвестування та придбання нерухомості, а саме: будинку за адресою: АДРЕСА_1 та на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_7 та паркомісце НОМЕР_1 за цією ж адресою. Таким чином, зазначене нерухоме майно є особистою приватною власністю ОСОБА_2 та не підлягає розподілу в якості майна, що є спільним майном подружжя. Щодо холодильника (Hitachi R-W660PUC3GBW) зазначала, що після придбання він розміщувався у будинку подружжя (дачі) за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, після того, як було фактично побудовано квартиру АДРЕСА_8 холодильник було перевезено сторонами до нової квартири. Оскільки зазначений спірний холодильник Hitachi R-W660PUC3GBW розміщується у відповідача за зустрічним позовом, тому вважала за доцільне залишити його відповідачу за зустрічним позовом (т. 1 а.с. 118-126, 173-182).
04 листопада 2019 року і 13 січня 2021 року до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву від ОСОБА_1 , в якому просив у задоволенні зустрічного позову відмовити (т. 1 а.с. 199 т. 3 а.с. 23-25).
26 січня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив на уточнену зустрічну позовну заяву від представника ОСОБА_2 - адвоката Ляхової К.О., в якій вона підтримала зустрічні позовні вимоги (т. 3 а.с. 28-30).
26 січня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника ОСОБА_2 - адвоката Ляхової К.О., в якому остання просила відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (т. 3 а.с. 35-45).
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 10 вересня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю. Позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 47/2 кв м. Визнано за ОСОБА_1 право власності на холодильник Hitachi R-W660PUC3GBW. Визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок, загальною площею 235,7 кв м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 47/2 кв м. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 двокімнатної квартири АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на майнові права на машиномісце № НОМЕР_1 , загальною площею 19,30 кв м, паркінг № 2, житлового будинку АДРЕСА_6 . У решті вимог - відмовлено (т. 4 а.с. 121-130).
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2024 року виправлено описку у рішенні Вишгородського районного суду Київської області від 10 вересня 2024 року у цивільній справі № 363/1690/19, а саме замість неправильного «квартири під АДРЕСА_4 , загальною площею 47/2 кв м» вважати правильним «квартири під АДРЕСА_4 , загальною площею 47,2 кв м», та замість неправильного «право власності на 1/2 двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , вважати правильним «право власності на майнові права 1/2 двокімнатної квартири АДРЕСА_2 » (т. 4 а.с. 138-139).
Не погодившись з рішенням районного суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Комліченко В.С. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 задовольнити:
- визнати житловий будинок з господарськими будівлями? розташований за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 житлового будинку з господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 житлового будинку з господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати майнові права на 1/2 частини квартири АДРЕСА_9 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину майнових прав на квартиру АДРЕСА_9 ;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину майнових прав на квартиру АДРЕСА_9 ;
- визнати майнові права на машиномісце № НОМЕР_1 в підземному паркінгу № 2 загальною площею 19,3 кв м на верхньому ярусі у будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину майнових прав на машиномісце № НОМЕР_1 в підземному паркінгу № 2 загальною площею 19,3 кв м на верхньому ярусі у будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину майнових прав на машиномісце № НОМЕР_1 в підземному паркінгу № 2 загальною площею 19,3 кв м на верхньому ярусі у будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;
- визнати квартиру АДРЕСА_4 особистою приватною власністю ОСОБА_1 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу № 8047/2018/880597 транспортного засобу - автомобіля Toyota, модель Land Cruiser, об'єм двигуна 4.0, 2005 року випуску, чорного кольору, у власності ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок компенсації вартості 1/2 частини вартості автомобіля Toyota, модель Land Cruiser, об'єм двигуна 4.0, 2005 року випуску, чорного кольору, грошові кошти у розмірі 300 000, 00 грн;
- визнати недійсним договір комісії № 6200/19/008376, укладений 05 квітня 2019 року між ТОВ «Прогрес Автотрейд Київ» та ОСОБА_2 , відповідно до якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один/або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу Kia Sportage Універсал-В, 2018 року випуску, колір білий, номер кузова НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_12 , номерний знак НОМЕР_13 , зареєстрований за ОСОБА_2 транспортного засобу 30 листопада 2018 року за ціною 45 000, 00 грн;
- визнати недійним договір купівлі/продажу транспортного засобу № 6200/19/008376, укладений 05 квітня 2019 року між ТОВ «Прогрес Автотрейд Київ», яке діяло на підставі договору комісії, укладеного із власником транспортного засобу та ОСОБА_3 , за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві транспортний засіб Kia Sportage Універсал-В, 2018 року випуску, колір білий, номер кузова НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_12 , реєстраційний номер НОМЕР_13 , зареєстрований за власником транспортного засобу 30 листопада 2018 року за ціною 45 000, 00 грн;
- залишити у власності ОСОБА_2 автомобіль Kia Sportage Універсал-В, 2018 року випуску, колір білий, номер кузова НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_12 , придбаний за особисті кошти ОСОБА_1 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок компенсації вартості автомобіля Kia Sportage Універсал-В, 2018 року випуску, колір білий, номер кузова НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_12 , придбаного за особисті кошти ОСОБА_1 , грошові кошти у розмірі 539 505, 00 грн;
- визнати холодильник Hitachi R-W660PUC3GBW вартістю 34 199, 00 грн спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на холодильник Hitachi R-W660PUC3GBW;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок компенсації вартості 1/2 частини холодильника Hitachi R-W660PUC3GBW грошові кошти у розмірі 17 000, 00 грн;
- у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі; здійснити розподіл судових витрат; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн (т. 4 а.с. 149-180).
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції допустив низку порушень, внаслідок чого сформулював висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.
Не погоджувався із висновком суду першої інстанції про визнання житлового будинку, загальною площею 235,7 кв м за адресою: АДРЕСА_1 - особистою приватною власністю ОСОБА_2 , оскільки вказаний висновок зроблений судом на підставі виключно показань свідків та без врахування норм Сімейного кодексу України. Спірний будинок належить сторонам на праві спільної сумісної власності, оскільки вищезазначене майно побудовано за час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбних відносинах та виключно за кошти сімейного бюджету. ОСОБА_2 не спростувала презумпцію спільності права власності подружжя на спірне майно, не надала належних доказів на підтвердження доводів про те, що на будівельні матеріали та сплату робіт при будівництві будинку були надані її особисті кошти, отримані від батьків.
Водночас, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів передачі батьками ОСОБА_2 останній грошових коштів на будівництво будинку. Посилання, як ОСОБА_2 , так і місцевого суду, на нотаріально посвідчену заяву від 16 вересня 2020 року, а також показання свідка ОСОБА_4 в даному випадку є неспроможними, оскільки: ОСОБА_4 є рідною матір'ю ОСОБА_2 , зацікавлена у розгляді справи та ухваленні судового рішення на користь рідної доньки. Посилання ОСОБА_4 на передачу коштів, отриманих від продажу майна, батьком ОСОБА_2 , взагалі не можуть прийматися до уваги, оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (батько ОСОБА_2 ) не перебували у шлюбних відносинах з 2001 року, мешкали у місті Запоріжжі, а будівництво будинку родиною Федоренків здійснювалося у Київській області, у ОСОБА_5 була інша родина, відносити у ОСОБА_4 з колишнім чоловіком були напружені та вони не спілкувались.
Посилання, як ОСОБА_2 , так і місцевого суду, на показання свідка ОСОБА_6 у цьому випадку також є неспроможними, оскільки свідок ОСОБА_6 не зміг пояснити в судовому засіданні час та обставини при яких він познайомився із ОСОБА_2 та її батьком, абстрактно зазначивши знайомство на курорті.
Посилання, як ОСОБА_2 , так і місцевого суду, на показання свідка ОСОБА_7 в даному випадку також є неспроможними, оскільки як зазначила сама свідок ОСОБА_7 , остання мала дружні стосунки з ОСОБА_2 , а отже є зацікавленою особою та може надавати свідчення у вигідній для ОСОБА_2 інтерпретації. Крім того, свідок ОСОБА_7 надавала пояснення виключно зі слів ОСОБА_2 та слів її батьків, оскільки ОСОБА_7 не могла, та й як сама зазначила, не була присутньою під час передачі батьком ОСОБА_2 останній будь-яких грошових коштів.
Показання жодного із свідків не узгоджуються з іншими доказами у справі, а тому не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Більш того, долучені до матеріалів справи копії договорів про відчуження ОСОБА_8 та ОСОБА_5 майна у місті Запоріжжі не свідчать про те, що спірне майно було придбане родиною ОСОБА_1 саме за ці кошти. Дійшовши висновку про наявність підстав для відмови первісного позову та задоволення зустрічного позову в цій частині, на переконання ОСОБА_1 , суд першої інстанції помилково вважав, що лише показання свідків є належними та допустимими доказами спростування ОСОБА_2 презумпції спільності права власності подружжя.
Місцевим судом у оскаржуваному судовому рішенні зазначено, що заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20 листопада 2014 року, винесеного у справі № 759/15195/14-ц за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в рівних частках було визнано майнові права на об'єкт інвестування: двокімнатну квартиру АДРЕСА_10 у рівних частках та майнові права на машиномісце № НОМЕР_1 , загальною площею 19,30 кв м, паркінг № 2, житлового будинку АДРЕСА_6 . Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майнові права на об'єкт інвестування - машиномісце № НОМЕР_1 , загальною площею 19,30 кв м, паркінг № 2, житлового будинку АДРЕСА_6 . Показами свідків та матеріалами справи підтверджується факт, того, що зазначене нерухоме майно, яке є предметом спору є особистою приватною власністю ОСОБА_2 та не підлягає розподілу в якості майна, що є спільним майном подружжя.
Також, 23 січня 2006 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Форум-Інвест» був укладений договір про залучення інвестицій № П 115/П-10 щодо інвестування у будівництво машиномісця № НОМЕР_1 , загальною площею 19,30 кв м, паркінг № 2, житлового будинку АДРЕСА_6 .
Отже, для місцевого суду, в контексті ч. 1 ст. 18 ЦПК України, було обов'язковим з урахуванням змісту заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 листопада 2014 року, винесеного у справі № 759/15195/14-ц, врахувати наявність набуття ОСОБА_2 майнових прав на вказані об'єкти нерухомого майна у період перебування ОСОБА_2 у шлюбі та з врахуванням норм Сімейного кодексу України прийняти законне та вмотивоване рішення по суті вимог з урахуванням ст. 61 СК України. Спірні майнові права на зазначену вище квартиру (1/2 частина) та майнові права на паркомісце (у цілому) належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, оскільки вищезазначені права набуті за час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбних відносинах та виключно за кошти сімейного бюджету.
ОСОБА_2 не спростувала презумпцію спільності права власності подружжя на спірне майно, не надала належних доказів на підтвердження доводів про те, що на придбання вказаних майнових прав були витрачені її особисті кошти, або за кошти отримані від її батьків на підставі відповідних норм ЦК України.
У процесі узгодження питання щодо поділу майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовилися про те, що зареєстрований за ОСОБА_2 катер Tracker ProGuide V-17 WT, виробництво компанії «TrackerMarineGroup», Springfield, U.S.A. та причіп для його транспортування будуть продані ОСОБА_1 та грошові кошти від цього продажу будуть особистою приватною власністю ОСОБА_1 , оскільки кошти у сумі 20 300, 00 доларів США від продажу сімейних автомобілів TOYOTA, модель LAND CRUISER, об'єм двигуна 2.7 см куб., 2005 року випуску, сріблястого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_1 ; «BMW 7», реєстраційний номер НОМЕР_14 , були фактично подаровані ОСОБА_3 .
Також, ОСОБА_10 та ОСОБА_2 домовилися про те, що ними виставляється на продаж квартира АДРЕСА_11 , кошти від реалізації якої в рівних частках діляться між ОСОБА_10 та ОСОБА_2 , та за кошти від продажу вказаної квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожен окремо придбає по однокімнатній квартирі в місті Києві, таким чином є забезпеченими житлом після розірвання шлюбу.
19 червня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_11 , та 07 серпня 2018 року між вказаними сторонами було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_11 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тетерською О.Ю.
За умовами вказаних договорів продаж квартири здійснено за 2 797 600, 00 грн, що за комерційним курсом становило 104 000, 00 доларів США, звільнення квартири повинно відбутися не пізніше 01 вересня 2018 року. Грошові кошти від продажу вказаної квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поділили у рівних частках - по 52 000, 00 доларів США. Враховуючи, що продаж вказаної квартири відбувся та звільнення квартири за умовами попереднього договору повинно було відбутися до 01 вересня 2018 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ще до укладення договору купівлі-продажу квартири активно займалися пошуками собі квартир, для придбання в особисту приватну власність.
З метою забезпечення себе житлом та маючи кошти, отримані від продажу катеру, причепу та частину коштів від продажу квартири АДРЕСА_11 , 10 серпня 2018 року між ОСОБА_12 , яка діяла від імені ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на підставі нотаріально посвідчених довіреностей, та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № Г.П.-б1-п.3-97, за умовами якого ОСОБА_1 придбав майнові права на об'єкт нерухомості під № 97, виражений у вигляд квартири, загальною площе. 47,2 кв м, що є складовою та невід'ємною частиною об'єкта капітального будівництва, а саме, багатоквартирного житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_12 . Право власності на вказану квартиру наразі зареєстровано за ОСОБА_1 , є фактично його особистою приватною власністю та єдиним житлом.
Вказаним обставинам місцевий суд у своєму рішенні оцінки не надав, обмежився поверхневим та однобічним розглядом справи, що призвело не невірного застосування норм матеріального права та ухвалення в цій частині незаконного та необґрунтованого рішення.
Матеріалами справи встановлено, що 2017 році подружжям ОСОБА_1 було придбано автомобіль TOYOTA, модель LAND CRUISER, об'єм двигуна 4.0 см куб., 2005 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який було зареєстровано на ім'я ОСОБА_2 . У матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу № 8047/2018/880597 транспортного засобу, відповідно до якого автомобіль TOYOTA, модель LAND CRUISER, об'єм двигуна 4.0, 2005 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , був перереєстрований на нового власника - рідну дочку ОСОБА_2 від попереднього шлюбу - ОСОБА_3 . Згідно з умовами договору автомобіль ТОYОТА, модель LAND CRUISER, об'єм двигуна 4.0, 2005 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , було продано ОСОБА_2 своїй доньці ОСОБА_3 за ціною 149 000, 00 грн, хоча вартість вказаного транспортного засобу на момент укладення договору купівлі-продажу становила орієнтовно 15 000, 00 - 18 000, 00 доларів США, що еквівалентно приблизно 500 000 грн. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 письмову або усну згоду на здійснення відчуження (продажу, дарування, тощо) автомобіля TOYOTA, модель LAND CRUISER, об'єм двигуна 4.0, 2005 року випуску, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_15 .
Разом з цим, враховуючи, що TOYOTA, модель LAND CRUISER, об'єм двигуна 4.0, 2005 року випуску, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_15 , придбаний у період шлюбних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , то є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між подружжям в рівних частках.
Враховуючи, що автомобіль є неподільною річчю та зареєстрований за ОСОБА_2 , позивач вважає за можливе залишити вказаний автомобіль у власності ОСОБА_2 та стягнення з ОСОБА_2 , стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля, що за розрахунком ОСОБА_1 становить 300 000, 00 грн.
На переконання представника апелянта, підлягають визнанню недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину договори: комісії № 6200/19/008376, укладений 05 квітня 2019 року між ТОВ «ПРОГРЕС АВТОТРЕЙД КИЇВ» («Комісіонер») та ОСОБА_2 («Комітент»), згідно з яким Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені один/або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу KIA Sportage УНІВЕРСАЛ-В, 2018 року випуску, колір білий, номер кузова НОМЕР_9 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_12 , номерний знак НОМЕР_13 зареєстрований за ОСОБА_2 . Разом з цим, враховуючи, що KIA Sportage УНІВЕРСАЛ-В, 2018 року випуску, колір білий, номер кузова НОМЕР_9 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_12 , номерний знак НОМЕР_13 , придбаний за особисті кошти ОСОБА_1 , оформлений на ОСОБА_2 , з останньої на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню компенсація вартості вказаного автомобіля, яка складає розміру його вартості 539 505, 00 грн.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що 10 січня 2018 року ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено акцепт пропозиції про укладення угоди про надання споживчого кредиту № 484017843 на суму 34 199, 00 грн, тип кредиту «Споживчий кредит» з фіксованою річною процентною ставкою - 0,01%, строком 10 міс. Згідно з специфікацією товару № 484017843 ТОВ «УКРМАРТ» ОСОБА_1 придбав холодильник Hitachi R-W660PUC3GBW вартістю 34 199, 00 грн. Враховуючи, що холодильник Hitachi R-W660PUC3GBW, вартістю 34 199, 00 грн, перебуває у власності ОСОБА_2 , яка не допускає ОСОБА_1 до приміщення будинку АДРЕСА_13 , та є неподільною річчю, та є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу між подружжям, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь компенсацію вартості 1/2 частини холодильника у розмірі 17 000, 00 грн.
Посилання суду у судовому рішенні на те, що холодильник перебуває у ОСОБА_1 , а тому підлягає визнанню за ним права власності на нього є хибними, оскільки на момент придбання спірного холодильника ОСОБА_1 не мешкав окремо від ОСОБА_2 , не мав власного житла, в яке б придбавалося спірне майно. Доказів вивезення ОСОБА_1 з будинку АДРЕСА_1 , спірного холодильника стороною відповідача не надавалося та у матеріалах справи не міститься (т. 4 а.с. 149-180).
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 - адвокат Козіна Г.В. просила відмовити у задоволені вимог скарги ОСОБА_1 , рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 вересня 2024 року залишити без змін (т. 5 а.с. 5-7, 100-115).
У судовому засіданні ОСОБА_1 , його представник - адвокат Комліченко О.А. підтримали скаргу і просили її задовольнити.
Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 - адвокат Козіна Г.В. у судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги, просила відмовити у її задоволенні.
Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази. Повідомлення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , кожної окремо, повернулись із відмітками працівників пошти про відсутність адресатів за зазначеними ним адресами, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від вказаних осіб до суду не надходили. Поряд з цим, ОСОБА_2 була сповіщена повідомленням її представника - адвоката Козіної Г.В., остання підтвердила в суді факт належного повідомлення ОСОБА_2 про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання. При цьому, суд апеляційної інстанції за клопотаннями сторін по справі відкладав розгляд справи 13 лютого 2025 року, 15 травня 2025 року і 26 червня 2025 року, забезпечивши їх участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції (т. 4 а.с. 233-237 т.5 а.с. 19-22, 25-49, 52-73, 75-105, 122).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).
Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 18 березня 2000 року по 16 серпня 2019 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_16 , актовий запис № 265, та копією рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 серпня 2019 року у справі № 760/10817/19, що набрало законної сили на підставі постанови Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року (т. 1 а.с. 4, 200, т. 2 а.с. 35-36).
Із свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_17 від 06 квітня 2009 року встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить будинок АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 5, 6, 8, 53).
Це підтверджується також Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22427846 від 09 квітня 2009 року (т. 1 а.с. 8, т. 1 а.с. 54), Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 164128542 від 18 квітня 2019 року (т. 1 а.с. 5), № 176872201 від 08 серпня 2019 року (т. 1 а.с. 127-128).
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, 20 листопада 2014 року заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києві у справі № 759/15195/14-ц за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ТОВ «Форум-Інвест», ДП «Житлоінбуд» про визнання майнових прав, визнано право власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у рівних частках майнові права на об'єкт інвестування - двокімнатну квартиру АДРЕСА_10 , та на машиномісце № НОМЕР_1 , загальною площею 19,30 кв м, паркінг № 2, житлового будинку АДРЕСА_6 .
10 січня 2018 року ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено акцепт пропозиції про укладення угоди про надання споживчого кредиту № 484017843 на суму 34 199, 00 грн, тип кредиту «Споживчий кредит» з фіксованою річною процентною ставкою 0,01%, строком 10 міс. (т. 1 а.с. 23).
Згідно із специфікацією товару № 484017843 ТОВ «УКРМАРТ», за кредитні кошти, отримані за угодою про надання споживчого кредиту № 484017843 від 10 січня 2018 року, ОСОБА_1 придбав холодильник Hitachi R-W660PUC3GBW, вартістю 34 199, 00 грн (т. 1 а.с. 24).
16 березня 2018 року за нотаріально посвідченим договором ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_14 , зареєстрований в реєстрі за № 744. Вказаний договір дарування квартири ОСОБА_2 укладений за нотаріально посвідченою згодою ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 139-140)
30 березня 2018 року у територіальному сервісному центрі МВС 8047 РСЦ МВС в м. Київ укладено Договір між ОСОБА_2 («Продавець») та ОСОБА_3 («Покупець»), за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві транспортний засіб: марка TOYOTA, модель LAND CRUISER, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований за Продавцем 31 серпня 2017 року підрозділом МВС Центр 8047. Пунктом 3.1 вказаного Договору встановлено, що за домовленістю Сторін ціна транспортного засобу складає 149 000, 00 грн (т. 1 а.с. 7, т. 1 а.с. 61, т. 1 а.с. 147-148).
02 серпня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновал З.Ф. посвідчено та зареєстровано в реєстрі № 2265 довіреність ОСОБА_1 , згідно з якою він уповноважив ОСОБА_15 , ОСОБА_16 представляти його інтереси у будь-яких установах, органах (в тому числі нотаріату), в органах поліції, Центрах обслуговування, регіональних територіальних сервісних центрах МВС України, організаціях, незалежно від їх форм власності та підпорядкування з питань, які будуть стосуватися управління та розпорядження, (а при необхідності продажу, обміну, оренди) належного йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 , виданого Центром 8006 29 січня 2014 року, марки TRACKER, модель ProGuide V-17, тип ТЗ - причіп, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_7 , зареєстрований Центром 8006 29 січня 2014 року (т. 1 а.с. 217).
07 серпня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тетерською О.Ю. посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 1523 Договір купівлі-продажу квартири, згідно з яким ОСОБА_2 передала (продала), а ОСОБА_11 , ОСОБА_17 прийняли у власність (купили) в рівних частках кожний квартиру за адресою: АДРЕСА_5 та сплатили за неї суму у розмірі 2 797 600, 00 грн (т. 1 а.с. 231-233). Матеріали справи містять попередній договір від 19 червня 2018 року, посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 1174 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тетерською О.Ю. на укладання вищезазначеного договору купівлі-продажу квартири (т. 2 а.с. 53).
На підставі Договору купівлі-продажу майнових прав № Г.П.-б.1-п.3.97 від 10 серпня 2018 року ОСОБА_1 купив об'єкт нерухомості під № 97, виражений у вигляді квартири, загальною площею 47,2 кв м, що є складовою та невід'ємною частиною об'єкта капітального будівництва, а саме, багатоквартирного житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_12 (т. 2 а.с. 51).
З Довідки від 05 лютого 2019 року, виданої ТОВ «ПЖ Комфортний дім на Прорізній» вбачається, що ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_15 (т. 2 а.с. 52).
З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 196808890 від 20 січня 2020 року встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_16 (т. 2 а.с. 51, 75).
05 листопада 2018 року між АТ «Українська автомобільна Корпорація» («Продавець») та ОСОБА_2 («Покупець») укладено Договір № 218188-Y15404 купівлі продажу автомобіля із використанням банківського кредиту вартістю 549 252,00 грн, на умовах якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець з використанням банківського кредиту оплатити і прийняти Автомобіль, що знаходиться на складі Продавця (т. 1 а.с. 13-14).
Матеріали справи містять рахунки-фактури № 218188-Y15404/2 від 05 листопада 2018 року (т. 1 а.с. 15), № 218188-Y15404/3 від 06 листопада 2018 року (т. 1 а.с. 16), № 218188-Y15404/5 від 26 листопада 2018 року (т. 1 а.с. 17), квитанції про сплату коштів № 31 від 06 листопада 2018 року на суму 5 000, 00 грн, № 24551517-1 від 07 листопада 2018 року на суму 50 000, 00 грн, № 24785184-1 від 27 листопада 2018 року на суму 484 505,00 грн, згідно з якими покупцем автомобіля KIА Sportage 1.6 LX 2WD (номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_11 ) і платником за договором № 218188-Y15404 від 05 листопада 2018 року є ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 18-20).
Так, згідно з видатковою накладною № hk25236442 від 01 грудня 2018 року та акту № hk25258169 від 01 грудня 2018 року ОСОБА_2 придбала автомобіль KIА Sportage 1.6 LX 2WD, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_11 , вартістю 539 505,00 грн (т. 1 а.с. 21, 22).
Надалі 05 квітня 2019 року між ТОВ «ПРОГРЕС АВТОТРЕЙД КИЇВ» («Комісіонер») та ОСОБА_2 («Комітент») укладено Договір комісії № 6200/19/008376, згідно з яким Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені один/або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу KIА Sportage УНІВЕРСАЛ-В, 2018 року випуску, колір білий, номер кузова НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_12 , реєстраційний номер НОМЕР_13 , зареєстрований за Власником (Комітентом за Договором комісії) транспортного засобу 30 листопада 2018 року за ціною 45 000, 00 грн (т. 1 а.с. 149-150).
Також 05 квітня 2019 року укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу № 6200/19/008376 між ТОВ «ПРОГРЕС АВТОТРЕЙД КИЇВ», яке діяло на підставі договору комісії, укладеного із власником транспортного засобу («Продавець») та ОСОБА_3 («Покупець»), за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві транспортний засіб KIА Sportage УНІВЕРСАЛ-В, 2018 року випуску, колір білий, номер кузова НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_12 , реєстраційний номер НОМЕР_13 , зареєстрований за Власником (Комітентом за Договором комісії) транспортного засобу 30 листопада 2018 року за ціною 45 000,00 грн (т. 1 а.с. 151-152).
Згідно з Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією АВ 0988979 ОСОБА_1 має другу групу інвалідності з 11 березня 2019 року, причина інвалідності загальне захворювання, інвалідність встановлено довічно (т. 1 а.с. 26). Ця інформація також підтверджується Довідкою ГУ ПФ України в м. Києві вих. № 10699 від 28 квітня 2019 року (т. 1 а.с. 70).
16 серпня 2019 року рішенням Солом'янського районного суду м. Києві у справі № 760/10817/19, що набрало законної сили на підставі постанови Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року, розірваний шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 4, 200, т. 2 а.с. 35-36).
У статті 60 Сімейного кодексу України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (частина перша). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина друга).
Таке ж положення містить і стаття 368 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20).
Вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої і третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.
Статтею 70 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Апелянт, не погоджуючись із рішенням районного суду, зазначав, що ОСОБА_2 не спростувала презумпцію спільності права власності подружжя на спірне майно, не надала належних доказів на підтвердження доводів про те, що на придбання майна були витрачені її особисті кошти або за кошти, отримані від її батьків, оскільки такий висновок зроблений судом на підставі показань свідків та без врахування норм Сімейного кодексу України.
Так, ОСОБА_2 на підтвердження своїх доводів вказувала на те, що будинок АДРЕСА_1 був збудований за кошти, передані їй її батьками - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , котрі вони отримали, продавши своє майно за договором купівлі-продажу квартири від 31 липня 2006 року (на суму 34 645, 00 грн), зареєстрованим за № 2029, договором купівлі-продажу частини жилого будинку від 25 березня 2008 року (на суму 200 000, 00 грн), зареєстрованим за № 1089, договором купівлі-продажу земельної ділянки від 25 березня 2008 року (на суму 75 750, 00 грн), зареєстрованим за № 1091, договором купівлі-продажу земельної ділянки від 25 березня 2008 року (на суму 343 437, 00 грн, зареєстрованим за № 1093 (т. 2 а.с. 184-187).
Загальна сума грошових коштів, отриманих внаслідок операцій купівлі-продажу за вказаними договорами становить 653 832, 00 грн.
Окрім цього, у матеріалах справи міститься посвідчена приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Корицьким Є.Д. заява ОСОБА_4 від 16 вересня 2020 року та зареєстрована за № 488, із змісту якої вбачається, що вона з чоловіком передала всі кошти, які були отримані від договорів купівлі-продажу квартири, будинку та двох земельних ділянок, готівкою їхній дочці на різні забудови, а саме на будівництво будинку та на майнові права на квартиру та паркомісце за адресою: АДРЕСА_3 . За змістом вказаної заяви ОСОБА_4 стверджувала, що сплачувала: 08 вересня 2005 року на суму 175 000, 00 грн (на початок будівництва будинку: паркан, бетон, щебінь, пісок, арматуру, дошки, руберойд, дріт, лопати, цемент, шуруповерт, дриль, бетономішалку, газобетон, водостічні труби), 02 жовтня 2005 року - 50 000, 00 грн (за роботу будівельникам), 22 грудня 2005 року - 463 050, 00 грн (на залучення інвестицій у будівництво), 10 січня 2006 року - 3 000, 00 грн (на розробку робочого проекту будинку), 23 січня 2006 року - 25 347, 00 грн (на залучення інвестицій у будівництво), 26 січня 2006 року - 61 760, 00 грн (на паркомісце), 20 квітня 2006 року - 103 000, 00 грн (майнові права на квартиру та паркомісце № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_7 ) та 94 150, 00 грн (розрахунок з будівельниками за роботу), 27 квітня 2006 року - 72 060, 00 грн (цегла, водостічні труби, бетонні кільця для вигрібної ями, арматура, цемент, швелер, бетонні перемички, плити перекриття, електроди, дріт, крокви, фасадна плитка, клей), 20 200, 00 євро (на будівництво басейну), 06 червня 2008 року - 140 000, 00 грн (на будівництво лазні), 18 липня 2006 року - 20 000, 00 грн (оплата роботи), 30 липня 2006 року - 40 000, 00 грн (оплата за вікна) (т. 2 а.с. 183).
З копії договору купівлі-продажу квартири від 31 липня 2006 року встановлено, що квартира АДРЕСА_17 , належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого Третьою запорізькою державною нотаріальною конторою 18 липня 2006 року за реєстровим № 2-3254, зареєстрованому в орендному підприємстві Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 26 липня 2006 року у реєстровій книзі № 259 за реєстровим 37379 (т. 2 а.с. 187).
Водночас матеріали справи не містять доказів (фінансових, платіжних документів тощо), на підтвердження обставин зазначених ОСОБА_4 у своїй заяві від 16 вересня 2020 року, щодо реальності здійснення оплат за будівельні матеріали, залучення інвестицій у будівництво, роботи будівельників, розробку робочого проекту будинку, меблі тощо, загальна сума вказаних витрат на які значно перевищує 653 832, 00 грн, як і не підтверджено доказами володіння батьками ОСОБА_2 значних сум грошових коштів, їх передачі (дарування) дочці ОСОБА_2 для передання останній принаймні з вересня 2005 року по липень 2006 року.
У контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх слід також зазначити, що згідно з усталеною судовою практикою самі лише показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення обставин, на які посилається сторона.
Отже районний суд дійшов необґрунтованого висновку, що будинок АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю ОСОБА_2 .
Оскільки ОСОБА_2 не спростовано презумпцію сумісного права власності з ОСОБА_1 на об'єкт нерухомості, він підлягає поділу у рівних частках між ними.
Доводи представника ОСОБА_1 про те, що заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20 листопада 2014 року у справі № 759/15195/14-ц не встановлювалися обставини набуття ОСОБА_2 майнових прав як особистої приватної власності на спірні об'єкти нерухомості: 1/2 частку на квартиру АДРЕСА_2 , і машиномісце № НОМЕР_1 , загальною площею 19,30 кв м, паркінг № 2, житлового будинку АДРЕСА_6 , є обґрунтованими, так як вказане судове рішення не містить висновків щодо набуття майнових прав на вказане нерухоме майно за особисті кошти ОСОБА_2 .
Поряд з цим, вказане заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 листопада 2014 року у справі № 759/15195/14-ц не оскаржувалось і набрало законної сили.
У справі відсутні докази реєстрації права власності на вказану квартиру АДРЕСА_18 , загальною площею 19,30 кв м, паркінг № 2.
Вказані обставини незакінченого будівництва та набуття за рішенням суду ОСОБА_2 лише майнових прав на 1/2 частку на квартиру АДРЕСА_2 , та на машиномісце № НОМЕР_1 , загальною площею 19,30 кв м, паркінг № 2, житлового будинку АДРЕСА_6 , сторони по справі не заперечували і підтвердили в суді апеляційної інстанції про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 5 а.с. 122).
З огляду на вищезазначені положення законодавства та встановлені обставини справи,оскільки ОСОБА_2 не спростовано презумпцію сумісного права власності з ОСОБА_1 на набуті майнові права на вищевказані об'єкти нерухомості, такі підлягають поділу у рівних частках між ними. Отже, за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за кожним окремо, слід визнати майнові права по 1/4 квартири АДРЕСА_2 , та майнові права на машиномісця № НОМЕР_1 , загальною площею 19,30 кв м, паркінг № 2, житлового будинку АДРЕСА_6 .
Спірний об'єкт - квартира № 97 , загальною площею 47,2 кв м, що є складовою та невід'ємною частиною об'єкта капітального будівництва, а саме, багатоквартирного житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_12 , була набута у власність ОСОБА_1 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу майнових прав № Г.П.-б.1-п.3.97 від 10 серпня 2018 року (т. 2 а.с. 51).
Так, як матеріали справи не містять доказів тверджень ОСОБА_1 про те, що вказана квартира була придбана ним за рахунок особистих коштів, цей об'єкт нерухомого майна також перебуває у правому режимі спільного сумісного майна подружжя, що підлягає поділу у рівних частках між ними.
Апеляційний суд встановив, що транспортний засіб Toyota Land Cruiser 4.0 4WD (номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_18 ) - з власності ОСОБА_1 30 березня 2018 року, а транспортний засіб КIА Sportage 1.6 LX 2WD (номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_11 ) вибув з власності ОСОБА_2 05квітня 2019 року, тобто у період спільного проживання і перебування сторін у зареєстрованому шлюбі за згодою іншого з подружжя, шляхом продажу ОСОБА_3 , до звернення ОСОБА_1 до суду (22 квітня 2019 року) з цим позовом, тому вказані автомобілі не є предметом поділу спільно набутого майна подружжя і стягнення компенсації частини вартості.
Крім того, за повідомленням заступника Голови Державної служби морського та річкового транспорту України від 09 вересня 2019 року № 4100/03/15-19 та повідомленням заступника начальника Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві від 06.09.2019 року № 31/26-572А3 на підставі договору купівлі-продажу транспортний засіб марки TRACKER, модель ProGuide V-17, тип ТЗ - причіп, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 перереєстровано на нового власника ОСОБА_18 (т. 1 а.с. 218-223).
Тому, вказане майно, яке було відчужено під час спільного проживання і перебування сторін у зареєстрованому шлюбі за згодою іншого з подружжя, також не є предметом поділу спільно набутого майна подружжя і стягнення компенсації частини вартості.
Суд першої інстанції встановив на підставі належних доказів, що ОСОБА_1 придбав холодильник Hitachi R-W660PUC3GBW, ставши його власником.
Враховуючи, що позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 не надано жодних доказів того, що таке майно перебуває у володінні і користуванні ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , правильно відмовив у задоволенні його позову у частині виділення у власність ОСОБА_2 і присудження компенсації від вартості майна. Поряд з цим, право власності на вказаний холодильник має бути визнано за ОСОБА_1 із стягненням з нього на користь ОСОБА_2 17 100 грн. (34 199 грн. вартість придбаного майна : 2) як компенсація вартості частини вказаного холодильника Hitachi R-W660PUC3GBW.
Колегія суддів апеляційного суду акцентує увагу на тому, що зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, і на стадії апеляційного розгляду не передбачено можливості змінювати (доповнювати) позовні вимоги, відповідно вимоги апелянта, викладені в апеляційній скарзі, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції і щодо них не ухвалювалося судове рішення, не є предметом розгляду і під час апеляційного перегляду.
Такими вимогами є:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу № 8047/2018/880597 від 30 березня 2018 року,
- залишення транспортного засобу Toyota Land Cruiser 4.0 4 WD, 2005 року випуску (реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_18 ) у власності ОСОБА_2 ,
- визнання недійсним договору комісії № 6200/19/008376 від 05 квітня 2019 року,
- визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6200/19/008376 від 05 квітня 2019 року,
- залишення у власності ОСОБА_2 транспортного засобу KIA Sportage 1.6 LХ, 2 WD, 2018 року випуску (номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_9 ).
Апеляційний суд, враховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу, не бере до уваги доводи ОСОБА_1 щодо недійсності правочинів та застосування наслідків такої недійсності, оскільки такі доводи не були предметом розгляду судом першої інстанції і суд апеляційної інстанції не вправі перевіряти їх.
За таких обставин зазначені доводи апеляційної скарги є неприйнятними, оскільки на такі доводи заявник у позовній заяві не посилався.
Водночас ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися з позовом про визнання вищевказаних правочинів недійсними у загальному порядку.
Враховуючи те, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 в останній редакції позовної заяви виключив вимогу щодо земельної ділянки, площею 0,1472 га (кадастровий номер 3221888601:21:170:0101), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням будівництво та обслуговування житлового будинку, а у зустрічному позові ОСОБА_2 , будучи її власником, не пред'являла вимог щодо неї до ОСОБА_1 , тому такий об'єкт нерухомого майна не є оспорюваним у цій справі, висновок районний суд щодо набуття ОСОБА_2 у власність шляхом приватизації вищевказаної земельної ділянки підтверджується доказами по справі.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вбачає підстави, передбачені ст. 376 ЦПК України, для скасування оскаржуваного рішення із ухваленням нового судового рішення про задоволення як первісного позову, так і зустрічного у частині вимог, оскільки суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права.
Щодо судового збору.
Правові засади справлення судового збору, платників, об'єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення судами окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (чинного на момент подання позовної заяви) за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною тринадцятою ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 як особа з ІІ групою інвалідності у силу положень пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору (т. 1 а.с. 26).
Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 сплатила судовий збір у розмірі 5 763, 00 грн. (т. 1 а.с. 117).
Враховуючи часткове задоволення первісних позовних вимог, з відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню сума судового збору 9 605, 00 грн.
Як передбачено частиною десятою статті 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави різницю між сумами судового збору - 3 842, 00 грн (9 605, 00 - 5 763, 00) за розгляд справи судом першої інстанції.
Крім того, з ОСОБА_2 на користь держави слід стягнути 14 407, 50 грн. судового зборуза розгляд справи апеляційним судом.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, другої ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною третьою ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).
Доказів понесення витрат на правничу допомогу та їх розміру в суді першої інстанції ОСОБА_1 не подавав.
З матеріалів справи встановлено, що представництво ОСОБА_1 в апеляційному суді здійснює адвокат Комліченко В.С., згідно з свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП № 001823 від 12 березня 2019 року, виданим Радою адвокатів Запорізької області на підставі рішення № 06 від 12 березня 2019 року, на підставі договору № 24/24 про надання правової допомоги від 19 жовтня 2024 року та ордеру на надання правничої допомоги серії АР № 1188072 від 19 жовтня 2024 року (т. 4 а.с. 190-191, 193, 194).
Відповідно до п. 1.1 договору про надання правової допомоги від 19 жовтня 2024 року № 24/24, предметом договору є надання адвокатом правової допомоги клієнту та представництво інтересів клієнта в судах загальної юрисдикції, зокрема в Київському апеляційному суді, у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду у справі № 363/1690/19; надання клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності. Складання заяв по суті справи, процесуальних та будь-яких інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта (запитів, заяв, скарг, у тому числі апеляційних та касаційних скарг, тощо) (т. 4 а.с. 190-191).
Згідно з п. 3.2 договору, гонорар складає фіксовану суму - 20 000, 00 грн, що узгоджена сторонами, та складається, у тому числі, але не виключно, з надання адвокатом послуг при розгляді Київським апеляційним судом справи № 363/1690/19, зокрема: складанні та поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, збору доказів, складанні інших процесуальних документів (відповіді на відзив на апеляційну скаргу, відзиву на апеляційну скаргу (позивача за зустрічним позовом) письмових пояснень, заяв, клопотань, тощо), участі у судових засіданнях у справі тощо.
За пунктами 3.5, 3.6 договору про надання правової допомоги від 19 жовтня 2024 року № 24/24, факт надання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг, який підписується сторонами, і є підставою для проведення оплати клієнтом в строк не пізніше одного місяця з дня набрання постанови Київського апеляційного суду у справі № 363/1690/19 законної сили.
Із змісту акту № 1 про прийняття-передачу наданих послуг від 21 жовтня 2024 року встановлено, що цим актом сторони підтверджують, що адвокатом своєчасно, належним чином і в повному обсязі надані послуги по наданню правової допомоги за договором про надання правової допомоги № 24/24 від 19 жовтня 2024 року, а клієнт прийняв послуги з професійної правничої допомоги на суму 20 000, 00 грн, передбачені у п. 3.2 договору, а саме послуги з представництва, захисту прав та інтересів клієнта у справі № 363/1690/19. Претензії щодо якості, повноти, строків, обсягу та вартості отриманих послуг у клієнта до адвоката відсутні (т. 4 а.с. 192).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає у межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
З матеріалів справи встановлено, що адвокат Комліченко В.С. подав апеляційну скаргу на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 вересня 2024 року у справі № 363/1690/19, брав участь у судовому засіданні 13 лютого 2025 року, тривалістю 20 хв (т. 5 а.с. 40).
Суд апеляційної інстанції вважає завищеними розмір витрат щодо суми гонорару у розмірі 20 000, 00 грн, враховуючи принцип розумності таких витрат.
При цьому, колегія суддів враховує, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередню участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного, час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами (постанови Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 641/7612/16-ц, від 18 травня 2022 року у справі № 910/4268/21, від 26 жовтня 2022 року у справі № 910/4277/21).
Враховуючи викладене, перевіривши матеріали справи, встановивши обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), врахувавши складність справи, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правову професійну правову допомогу з 20 000, 00 грн до 8 000, 00 грн, такий розмір відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 вересня 2024 року скасувати і ухвалити нове.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільно набутого майна та позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.
В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_19 ) право власності на 1/2 частину об'єкту нерухомого майна - будинку АДРЕСА_20 .
В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_20 ) право власності на 1/2 частину об'єкту нерухомого майна - будинку АДРЕСА_20 .
Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_20 ) право власності на 1/2 частку у спільному майні подружжя - об'єкту нерухомого майна: квартира АДРЕСА_21 .
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_19 ) право власності на 1/2 частку у спільному майні подружжя - об'єкту нерухомого майна: квартира АДРЕСА_21 .
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_19 ) право власності на холодильник Hitachi R-W660PUC3GBW.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_19 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_20 ) 17 100 грн. вартості частини холодильника Hitachi R-W660PUC3GBW
Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_20 ) майнові права на двокімнатної квартири АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_20 ) майнові права на машино - місця АДРЕСА_22 .
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_19 ) майнові права на двокімнатної квартири АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_19 ) майнові права на машино - місця АДРЕСА_22 .
Відмовити у решті позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_20 ) на користь держави 3 842, 00 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 14 407, 50грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_20 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_19 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 8 000, 00 грн.
Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 19 вересня2025 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов