18 вересня2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 753/4848/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/12238/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Сирбул О.Ф., у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
У березні 2025 року позивач КП ВО КМР (КМДА) «Київтеплоенерго» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 7 711,85 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 848,30 грн, 3% річних у розмірі 212,34 грн, заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 0,00 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 0,00 грн, 3% річних у розмірі 0,00 грн, заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 84 107,36 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 9 251,81 грн, 3% річних у розмірі 2 315,83 грн, заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 33 077,39 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 3 688,51 грн, 3% річних у розмірі 947,75 грн, заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 99 442,79 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 10 058,25 грн, 3% річних у розмірі 2 491,25 грн, пеня у розмірі 1 688,49 грн, заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 26 863,05 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2 655,20 грн, 3% річних у розмірі 643,87 грн, пеня у розмірі 453,57 грн, заборгованість по платі за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії у розмірі 0,00 грн, заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування з постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн, заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 0,00 грн, заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн, витрати пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 43,00 грн та судовий збір у розмірі 4 392,84 грн (т. 1 а.с. 1-4).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , під'єднаний до мереж теплопостачання та водопостачання, а отже відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року споживачами послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Проте, відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 01 грудня 2024 року складає 292 856,32 грн за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 84 107,36 грн, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 33 077,39 грн, за період з 01 листопада 2021 року заборгованість за послуги постачання теплової енергії у розмірі 99 442,79 грн, заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 26 863,05 грн, у період до 31 жовтня 2021 року заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 0,00 грн, заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн, за період з 01 листопада 2021 року заборгованість по платі за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії у розмірі 0,00 грн, заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування з постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 квітня 2025 року позов КП ВО КМР (КМДА) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - задоволено (т. 1 а.с. 179-186).
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на користь КП ВО Київської міської адміністрації «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 7 711,85 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 848,30 грн, 3% річних у розмірі 212,34 грн, заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 0,00 грн, інфцяційну складову боргу у розмірі 0,00 грн, 3% річних у розмірі 0,00 грн, заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 84 107,36 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 9 251,81 грн, 3% річних у розмірі 2 315,83 грн, заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 33 077,39 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 3 688,51 грн, 3% річних у розмірі 947,75 грн, заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 99 442,79 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 10 058,25 грн, 3% річних у розмірі 2 491,25 грн, пеня у розмірі 1 688,49 грн, заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 26 863,05 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2 655,20 грн, 3% річних у розмірі 643,87 грн, пеня у розмірі 453,57 грн, заборгованість по платі за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії у розмірі 0,00 грн, заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування з постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн, заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 0,00 грн, заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн, що разом складає 286 457,61 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 464,28 грн та судові витрати за отриману інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14,33 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 464,28 грн та судові витрати за отриману інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14,33 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 464,28 грн та судові витрати за отриману інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14,33 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» витрати, пов'язані із наданням витребуваних доказів у розмірі 76,78 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» витрати, пов'язані із наданням витребуваних доказів у розмірі 76,78 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» витрати, пов'язані із наданням витребуваних доказів у розмірі 76,78 грн.
Не погодившись з рішенням районного суду, 26 травня 2025 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду від 25 квітня 2025 року та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог (т. 1 а.с. 188-241).
В обґрунтування скарги зазначив, що апелянт у порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства, публічності та гласності, а також змагальності - був позбавлений права надати суду необхідні пояснення, заперечення та взяти участь у справі, оскільки належним чином не був повідомлений про розгляд справи.
Апелянт вказує у своїй скарзі, що позивач визначив відповідачами, окрім ОСОБА_1 , котрий є власником квартири АДРЕСА_2 , також ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , однак жодним чином не мотивував віднесення до числа відповідачів таких осіб, оскільки останні не проживають за цією адресою, а тому і не споживають послуг позивача. ОСОБА_2 з початку війни виїхала за межі України та отримала статус особи, що потребує тимчасового захисту, і проживає у Брюселі. ОСОБА_4 17 серпня 2018 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , у зв'язку із чим змінила прізвище на ОСОБА_6 , та проживає за адресою місця реєстрації свого чоловіка.
Також відповідач ОСОБА_1 наголошує у своїй апеляційній скарзі, що, окрім вище вказаних пояснень та документів, що підтверджують відсутність фактичного користування відповідачами ОСОБА_4 і ОСОБА_2 комунальними послугами, які є предметом спору, що за його рішенням як власника - обов'язки щодо утримання нерухомого майна та сплати комунальних платежів лежить саме на ньому, домовленості про інше між відповідачами відсутні.
Окрім цього, як вказував апелянт, 26 січня 2015 року на підставі договору на проведення монтажних та пусконаладжувальних робіт - виконавець ФОП ОСОБА_7 здійснив роботи з влаштування вузла комерційного обліку теплової енергії за адресою квартири, які були виконані на підставі робочого проекту обладнання квартирного вузла обліку теплової енергії, який належним чином погоджений у тому числі постачальником послуг ЖКП. За результатами виконання робіт апелянту встановили лічильник квартирного обліку теплової енергії типу Integral MaXX DN 15 за № 494233 та вказаний лічильник має сертифікат відповідності засобів вимірювальної техніки.
Відповідні роботи були виконані спеціалізованою установою на підставі необхідних дозвільних документів. Постачальник послуг, яким на момент встановлення лічильника було ТОВ «Ковальська Житлосервіс», прийняв на комерційний облік такий лічильник, що підтверджується відповідним опломбуванням. З моменту встановлення лічильника ТОВ «Ковальська Житлосервіс» фіксувалися покази лічильника та надавалися відповідні рахунки на сплату послуг за спожите центральне опалення згідно з показниками лічильника відповідно до кількості фактично спожитих Гкал.
Апелянт вважав, що відомості обліку теплової енергії є недопустимими доказами, на яких відсутні підписи сторін-підписантів, а матеріали справи взагалі не містять жодного доказу, на якому ґрунтується поданий до суду розрахунок, який по суті є продовженням позовних вимог - довільно складеною позивачем таблицею із зазначеними з невідомих причин цифрами. Відсутність елементарного пояснення позивачем - як у позові, так і у додатках до нього - порядку та підставі здійснення нарахувань, походження зазначених у такому розрахунку сум, алгоритму їх обчислення, та фактично прийняття їх судом першої інстанції без перевірки (адже остання мала б бути відображена у змісті рішення) - свідчить про упередженість суду, про прийняття ним сторони позивача.
В апеляційній скарзі відповідач просив суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості, нарахованої з жовтня 2016 року по березень 2017 року.
Також апелянт не погодився із стягненням витрат на витребування доказів на корить КП «КМБТІ», вважаючи, що оскільки витрати на витребування доказів не були неминучими, та могли бути витребувані на безоплатній основі від відповідача, тому їх понесення є невиправданим та не може покладатися на відповідачів.
Таким чином, апелянт переконаний, що з огляду на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів виникнення заборгованості у відповідачів, нарахування заборгованості за ЦО/ТЕ на підставі нормативів, з ігноруванням показів лічильника, а також зважаючи на пропуск строків позовної давності, помилкове визначення складу відповідачів та істотне порушення основних засад цивільного судочинства, рішення суду від 25 квітня 2025 року підлягає скасуванню.
Представник позивача КП ВО КМР (КМДА) «Київтеплоенерго» - Кононенко І.О. у відзиві на апеляційну скаргу (т. 2 а.с. 8-21) вказав, що твердження про процесуальні порушення є помилковими, оскільки відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Крім цього, відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживач, користуються нарівні із споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Зазначав, що ПАТ «Київтеплоенерго» жодної інформації та/або претензій чи скарг до КП «Київтеплоенерго» не було від відповідачів щодо неотримання послуг за вказаною адресою. Також, згідно із законодавством України, споживчі послуг з опалення та гарячого водопостачання зобов'язані передавати показники лічильників щомісяця. Такий обов'язок покладений на споживачів, оскільки від коректності передачі показників залежить правильність розрахунку та нарахування вартості спожитих послуг. Зазначені нормативні акти також передбачають можливість застосування штрафних санкцій у випадку ненадання таких показників у встановлені строки. Тому споживачі мають обов'язок передавати показники лічильників на опалення та гарячу воду щомісяця для забезпечення точних нарахувань і уникнення непорозумінь з постачальниками послуг. Жодним відповідачем дані не передавалися.
Щодо заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, представник позивача вказав, що КП ВО КМР (КМДА) «Київтеплоенерго» звернулося до суду з позовною заявою у березні 2025 року під час дії воєнного стану та зупинення перебігу строку позовної давності, тому строки позовної давності не пропущено.
Також представник позивача вказав у відзиві на апеляційну скаргу, що постановою Кабінету міністрів України від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» знято з 01 січня 2024 року мораторій на заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
У судовому засіданні апелянт (відповідач) ОСОБА_1 , його представник - адвокат Почерняк І.С. підтримали скаргу і просили її задовольнити, заявили про зменшення неустойки про що подали письмову заяву.
Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, причини неявки не повідомили про час та місце розгляду справи апеляційним судом були сповіщені належним чином про що у справі є докази. Позивач КП ВО КМР (КМДА) «Київтеплоенерго» про розгляду справи апеляційним судом 18 вересня 2025 року був сповіщений 11 липня 2025 року повідомленням до Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення, тобто належним чином, про що у справі є докази. Повідомлення відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 повернулися з відмітками працівників пошти про відсутність адресатів за зареєстрованим місцем проживання, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від вказаних осіб до суду не надходили. Поряд з цим, відповідач ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтвердив факт повідомлення його дружини ОСОБА_2 про розгляд справи судом про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 2 а.с. 22-27, 39-41, 70).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).
Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт, що відповідачі зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 , а відтак є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за цією адресою, що надаються КП ВО КМР (КМДА) «Київтеплоенерго». З інформації, наданої КП ВО КМР (КМДА) «Київтеплоенерго», квартира АДРЕСА_2 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 24 травня 2012 року, посвідченого і зареєстрованого приватним нотаріусом Савченко А.В. у реєстрі за № 778. Наданий позивачем розрахунок заборгованості досліджено та перевірено судом і покладено в основу рішення.
Колегія суддів не в повному обсязі погодилась з висновками суду першої інстанції, врахувавши наступне.
З матеріалів справи також встановлено, що позивач КП ВО КМР (КМДА) «Київтеплоенерго» звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з позовом про стягнення заборгованості з оплати послуг постачання теплової енергії та постачання гарячої води до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ціна якого становила суму у розмірі 292 856,32 грн.
Отже, ціна позову становить більше 94 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних громадян, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2025 рік», а тому справа не підпадає під критерій малозначності, згідно з нормами частини четвертої-шостої статті 19, 274 ЦПК України.
Таким чином районний суд помилково розглянув справу у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін за наявними у справі матеріалами (т. 1 а.с. 164-165), яка підлягала розгляду у загальному позовному провадженні.
За приписами пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
З цих підстав, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими доводи апелянта і посилання його на докази, які за його твердженням він не мав можливості надати до районного суду.
З врахуванням порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді справи, рішення суду від 25 квітня 2025 року підлягає скасуванню й апеляційний суд постановляє нове рішення про часткове задоволення позову.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , згідно з договором купівлі-продажу квартир від 24 травня 2012 року, посвідченого і зареєстрованого за № 778 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савченко А.В. (т. 1 а.с. 173-175).
Відповідачі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) значаться зареєстрованими у передбаченому законом порядку за вказаною адресою як за місцем проживання, згідно з відомостями електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ / КМДА» (т. 1 а.с. 153, зворот).
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Голосіївським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, за актовим записом № 564 від 17 серпня 2018 року, відповідач ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) змінила прізвище на ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 229).
ПАТ «Київенерго» визначено обов'язковим виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності згідно Закону України № 1198-VІІ від 10 квітня 2014 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» з 01 липня 2014року.
11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП ВО КМР (КМДА) «Київтеплоенерго» укладено договір про відступлення права вимоги № 602-18, відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло права грошової вимоги до споживачів теплової енергії, комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, в частині їх зобов'язання перед кредитором оплати неустойки (пеня та/або штраф), 3% річних, інфляційні нарахування, судові та інші витрати, витрати на адвокатські послуги, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень, що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладання цього договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачами обов'язків з оплати спожитої теплової енергії та/або комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та є предметом судового розгляду або підтверджені судовими рішеннями, як такі, що підлягають стягненню із споживачів (т. 1 а.с. 21).
Згідно додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18 від 11 жовтня 2018 року до переліку споживачів послуг централізованого опалення та зобов'язань, право вимоги яких відступається, увійшов ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є споживачем послуг та має заборгованість 11 736,92 грн. з централізованого опалення (т. 1 а.с. 20).
Апелянт наголошував, що у квартирі АДРЕСА_2 , встановлено індивідуальний лічильник квартирного обліку теплової енергії типу Integral MaXX DN 15 за № 494233, посилаючись на робочий проект обладнання вузла обліку ТЕ розробленого ТОВ «Є-інжинірінг Ко», погодженого ТОВ «Ковальська житлосервіс», фото лічильника, договір № 30-01 на проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт (т. 1 а.с. 201-207, 218, 221, 222, 226).
Такі доводи апеляційний суд оцінює критично, оскільки вказаними доказами не підтверджено встановлення індивідуального лічильника квартирного обліку теплової енергії типу Integral MaXX DN 15 за № 494233 у квартирі АДРЕСА_2 , з огляду на те, що об'єктивних доказів (акту) встановлення лічильника та прийняття його і врахування показань постачальником послуг, матеріали справи не містять (т. 1 а.с. 220, 222).
Також з матеріалів справи, не вбачається передача відповідачами, зокрема, ОСОБА_1 як власником квартири, показників лічильника виконавцеві комунальних послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року), з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води, починаючи з 01 листопада 2021 року, а також оплати отриманих послуг.
Таким чином вказані апелянтом доводи не знайшли підтвердження в судовому засіданні та не підтверджуються доказами по справі, що у квартирі встановлено індивідуальний лічильник, який постановлено на абонентський облік виконавцем послуг.
Стосовно доводів апелянта щодо вимог до відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які є зареєстрованими, однак не проживають за адресою: АДРЕСА_1 , апеляційний суд зазначає наступне.
Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, чинної до 01.05.2022 року тобто на час виникнення спірних правовідносин.
Вказані Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Учасниками відносин у галузі житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник (частина друга статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Власником Закон визначає фізичну або юридичну особу, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку (абзац сьомий частини першої статті 1 Закону). А споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (абзац чотирнадцятий частини першої статті 1 Закону).
Споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону).
Пунктом 5 частини першої ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який набрав чинності з 10 грудня 2017 року, визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Таке за змістом положення містила частини першої ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції Закону чинній до 10 грудня 2017 року.
Правилами надання послуг з централізованого опалення встановлено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Згідно з ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Частиною другою ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлені обов'язки індивідуального споживача, зокрема оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з частиною першою ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Згідно з частиною другою ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положеннями частини другої ст. 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Наявність правовідносин між сторонами за договорами теплопостачання, отже і виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого теплопостачання, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).
Враховуючи те, що відповідачами не спростовано той факт, що вони зареєстровані і проживають, що підтверджено належним чином, у вказаній квартирі АДРЕСА_2 , т а фактично споживають послуги, що надаються позивачем, апеляційний суд дійшов висновку про наявність між сторонами фактичних договірних відносин, що породжує у фактичних споживачів обов'язок сплачувати отримані послуги.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).
Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові 02 квітня 2020 року у справі № 757/29813/17-ц (провадження № 61-2066св19), на котру посилався і апелянт у своїй апеляційній скарзі, підтверджує такі висновки апеляційного суду.
Щодо застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на пропуск позивачем строку позовної давності і просив застосувати наслідки його пропуску як підставу відмови в позові.
Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За правилами ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
Відповідно до частини першої, п'ятої ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.
Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був скасований з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.
Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05:30 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та тривав на час звернення товариства до суду з позовом (03 серпня 2024 року).
Тобто, виходячи з вищенаведених положень матеріального закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.
Строк позовної давності за вимогами, що виникли після 12 березня 2020 року та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також до скасування правового режиму воєнного стану.
Щодо стягнення суми заборгованості, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦПК України, у період з 12 березня 2017 року по 01 грудня 2024 року (кінець періоду стягнення у межах позовних вимог).
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (постанови Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17).
Поряд з цим, згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Однак, відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у новій редакції: «1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:
нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року №285);
припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285);
стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312; 2016 р., № 46, ст. 1669; 2022 р., № 26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в'їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року №285)».
Таким чином, основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв'язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.
Місто Київ не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року №309.
Отже, законодавець на рівні акту Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановив заборону нараховувати, у тому числі інфляційні втрати та 3% річних, і такі положення до внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року стосувались території міста Києва, а тому нормативно-правовий акт (постанова) Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року підлягає застосуванню до врегулювання спірних правовідносин за період з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року.
За таких обставин нараховані позивачем на суму боргу пеня, інфляційні втрати та 3% річних у межах заявлених вимог за період з 24 лютого 2022 року по 29 грудня 2023 року не підлягають стягненню з відповідача.
В суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 не заперечував факт зареєстрованого місця проживання відповідачів за вищевказаною адресою, фактичне споживання комунальних послуг та наявності заборгованості, зазначивши, що дружина ОСОБА_2 певний час проживала за кордоном, а донька ОСОБА_3 фактично проживала за місцем реєстрації чоловіка про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання апеляційного суду (т. 2 а.с. 70).
Поряд з цим, наявні в справі докази підтверджують зареєстроване місце проживання відповідачів за вищевказаною адресою квартири, де позивачем протягом спірного періоду надані послуги опалення та гарячого водопостачання, а об'єктивних доказів періоду відсутності відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду не надано і судом не встановлено.
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за період з 17 березня 2017 року по 31 грудня 2024 року, яка складається:
- 7 711, 85 грн за спожиті послуги з централізованого опалення з 17 березня 2017 року до 01 травня 2018 року, нараховані позивачем за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року інфляційну складову боргу у розмірі - 848,30 грн, 3% річних у розмірі 212,34 грн;
- 84 107, 36 грн, заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого опалення та нараховані позивачем за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року інфляційну складову боргу у розмірі - 9 251,81 грн, 3% річних у розмірі 2 315,83 грн;
- 33 077, 39 грн, заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з постачання гарячої води та нараховані позивачем за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року інфляційну складову боргу у розмірі - 3 688,51 грн, 3% річних у розмірі - 947,75 грн;
- 99 442, 79 грн, заборгованість за спожиту з 01 листопада 2021 року по 31 грудня 2024 року теплову енергію та нараховані позивачем за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року інфляційну складову боргу у розмірі - 10 058,25 грн, 3% річних у розмірі - 2 491,25 грн;
- 26 863, 05 грн, заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року по 31 грудня 2024 року послуги з постачання гарячої води та нараховані позивачем за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року інфляційну складову боргу у розмірі - 2 655,20 грн, 3% річних у розмірі - 643,87 грн. (т. 1 а.с. 09-19).
Апеляційний суд зауважує, що з вищенаведених підстав пеня, інфляційна складова і 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 24 лютого 2022 року по 29 грудня 2023 року стягненню не підлягають.
Щодо судових витрат.
Згідно з частиною тринадцятою ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідачів на користь позивача пропорційно до частини задоволених вимог (93,47 %) підлягає стягненню судовий збір і витрати на витребування доказів (інформації у КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації») за розгляд справи районним судом по 1 368, 66 грн і по 71, 76 грн відповідно (т. 1 а.с. 5, 177).
У свою чергу у пропорційному розмірі (6,53 %) з позивача підлягають відшкодуванню витрати на витребування інформації у КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації», а саме у розмірі 15, 06 грн.
Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем судових витрат на отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як власне і отримання такої інформації, суд такі витрати не присуджує до стягнення з відповідачів.
Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено частково, з позивача на користь апелянта слід стягнути судовий збір за розгляд справи апеляційним судом у розмірі 430,27 грн (6, 53 %), сплата якого підтверджується доказами у справі (т. 1 а.с. 199).
Керуючись ст.ст. 367, 374-376, 381-384 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 квітня 2025 року скасувати і ухвалити нове.
Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»:
- 7 711, 85 грн заборгованості заспожиті послуги з централізованого опалення з 17 березня 2017 року до 01 травня 2018 року, нараховані позивачем за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року інфляційну складову боргу у розмірі - 848,30 грн, 3% річних у розмірі 212,34 грн;
- 84 107, 36 грн заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого опалення та нараховані позивачем за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року інфляційну складову боргу у розмірі - 9 251,81 грн, 3% річних у розмірі 2 315,83 грн;
- 33 077, 39 грн заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з постачання гарячої води та нараховані позивачем за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року інфляційну складову боргу у розмірі - 3 688,51 грн, 3% річних у розмірі 947,75 грн;
- 99 442, 79 грн заборгованості за спожиту з 01 листопада 2021 року по 31 грудня 2024 року теплову енергію та нараховані позивачем за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року інфляційну складову боргу у розмірі - 10 058,25 грн, 3% річних у розмірі - 2 491,25 грн;
- 26 863, 05 грн заборгованості за спожиті з 01 листопада 2021 року по 31 грудня 2024 року послуги з постачання гарячої води та нараховані позивачем за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року інфляційну складову боргу у розмірі - 2 655,20 грн, 3% річних у розмірі - 643,87 грн.
В іншій частині позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 368, 66 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 368, 66 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 368, 66 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» витрати, пов'язані із наданням витребуваних доказів, у розмірі 71,76 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» витрати, пов'язані із наданням витребуваних доказів, у розмірі 71,76 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» витрати, пов'язані із наданням витребуваних доказів, у розмірі 71,76 грн.
Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» витрати, пов'язані із наданням витребуваних доказів, у розмірі 15,06 грн.
Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи апеляційним судом у розмірі 430, 27 грн.
Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 19 вересня 2025 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов