Справа № 761/26859/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9525/2025
10 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про захист прав споживача, розірвання договору, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою представника приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 січня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Анохіна А.М.,-
встановив:
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із названим позовом.
Позивач просила: розірвати договір купівлі-продажу майнових прав № 26057/РН-Г від 08 вересня 2021 року; стягнути з ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» грошові кошти у розмірі 291 073 грн 57 коп. (сплачені кошти на виконання договору купівлі-продажу майнових прав № 26056/РН-Г від 08 вересня 2021 року у розмірі 288 000 грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 728 грн 00 коп., 3 % річних у розмірі 1 345 грн 57 коп.); завдану моральну шкоду у розмірі 50 000 грн 00 коп.; сплачений судовий збір у розмірі 3 410 грн 74 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 48 000 грн 00 коп.
Позов обґрунтований тим, що 08 вересня 2021 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 26056/РН-Г на машиномісце № НОМЕР_1 паркінгу житлових будинків 1-4 за адресою: АДРЕСА_1 . Крайній строк прийняття об'єкта будівництва до експлуатації - 30 листопада 2023 року.
Позивачем на виконання умов договору купівлі-продажу майнових прав сплачено на користь відповідача грошові кошти в розмірі 288 000 грн 00 коп.
30 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача листом з вимогою про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав і повернення сплачених грошових коштів, оскільки позивачу стало відомо про відкладення термінузавершення будівництва до грудня 2025 року.
Враховуючи, що відповідачем не прийнято рішення про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав № 26056/РН-Г від 08 вересня 2021 року, ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом свого порушеного права шляхом розірвання договору, стягнення грошових коштів та моральної шкоди.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 23 січня 2025 року названий позов задоволено частково.
Розірванодоговір купівлі-продажу майнових прав № 26056/РН-Г від 08 вересня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд».
Стягнутоз ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 : грошові кошти у розмірі 288 000 грн 00 коп., сплачених на виконання купівлі-продажу майнових прав № 26056/РН-Г від 08 вересня 2021 року;завдану моральну шкоду у розмірі 5 000 грн 00 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнути з ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2 930 грн 00 коп.та витрати на правову допомогу у розмірі 30 000 грн 00 коп.
В апеляційній скарзі представник ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 заперечив щодо доводів апеляційної скарги.
Представник ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» в судове засідання не з'явився, про його час і місце повідомлений належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо строків будівництва та порушення умов договору купівлі-продажу майнових прав від 08 вересня 2021 року.
Враховуючи, що обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання, судом першої інстанції відмовлено у стягненні з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат.
Судом стягнуто на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 5 000 грн 00 коп., оскільки невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором купівлі-продажу майнових прав № 26056/РН-Г від 08 вересня 2021 року спричинили позивачу душевні страждання.
Стягуючи з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн 00 коп., судом враховано обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.
Встановлено, що 08 вересня 2021 року між сторонами укладено договір № 26056/РН-Г купівлі-продажу майнових прав на машиномісце № НОМЕР_1 паркінгу житлових будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 в об'єкті: «Будівництво комплексу житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями, об'єктами соціальної інфраструктури та з паркінгами на АДРЕСА_1 .
Станом на дату підписання договору вартість об'єкта становить 480 000 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 80 000 грн 00 коп.(п. 3.1 договору).
За п. 3.2 договору, покупець зобов'язується здійснити перший платіж у розмірі 240 000 грн 00 коп., що складає 50 % вартості майнових прав протягом 4 банківських днів після підписання цього договору, у строк по 14 вересня 2021 року.
Згідно п. 6.1 договору, запланований термін прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва: листопад 2023 року.
Позивачем сплачено на користь відповідача грошові кошти в розмірі 288 000 грн 00 коп.
Вдповідачембудівництво нерухомого майна до 30 листопада 2023 року не було розпочато, об'єкт в експлуатацію не введено.
30 квітня 2024 року ОСОБА_1 направила на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору та повернення коштів, яке отримано 02 травня 2024 року.
04 червня 2024 року представником позивача направлено на адресу ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» адвокатський запит.
Листом за вих. №1546/0/2-24 від 13 червня 2024 року відповідачем повідомлено про те, що враховуючи положення статуту компанії, прийняття рішення компанією про укладення правочинів належить до компетенції виконавчого органу - правління. На даний час, правлінням компанії рішення щодо розірвання договору купівлі-продажу майнових прав №26056/РН-Г від 08 вересня 2021 року не прийнято.
Обгрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 зазначила, що відповідач не дотримується взятих на себе зобов'язань щодо строків будівництва та порушує умови договору купівлі-продажу майнових прав. Умовами договору позивачу надано право у будь-який момент відмовитись від його виконання, яке ОСОБА_1 не має можливості реалізувати через дії відповідача. Враховуючи, що ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» допущено істотне порушення договору, відтак, наявні підстави для його розірвання в судовому порядку та повернення позивачу сплачених грошових коштів. протиправними діями відповідача завдано ОСОБА_1 моральної шкоди, яку вона оцінює у розмірі 50 000 грн 00 коп.
Згідност. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст. ст.655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
Відповідно до ч.3ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно ч. ч. 2, 3, 4 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналіз зазначених норм матеріального свідчить про те, що якщо укладеним між сторонами договором передбачено розірвання договору в односторонньому порядку і зацікавленою стороною дотримано порядок його розірвання, він відповідно є розірваним у порядку, визначеному договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов'язків (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 727/898/19).
Дослідивши матеріли справи, колегією суддів встановлено, що згідно п. 5.2.3 договору зобов'язання припиняється у разі одностороннього розірвання договору з ініціативи покупця або компанії.
Відповідно до п. 2.4.1 договору покупець має право до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію відмовитись від повної сплати вартості майнових прав на об'єкт шляхом розірвання цього договору, про що укладається відповідна угода, та у строк до 90 календарних днів отримати кошти, що були сплачені за цим договором.
Враховуючи вказані умови договору, а також звернення ОСОБА_1 із повідомленням до ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд», колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості та доведеності позовної вимоги про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав № 26056/РН-Г від 08 вересня 2021 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач порушуючи умови укладеного договору купівлі-продажу в односторонньому порядку його розірвала, колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються долученим до матеріалів справи копією договору купівлі-продажу майнових прав № 26056/РН-Г від 08 вересня 2021 року.Умовами договору передбачено право ОСОБА_1 його розірвати до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Доказів того, що спірний об'єкт будівництва станом на дату направлення заяви позивачем про розірвання договору, чи на дату судового розгляду був прийнятий в експлуатацію матеріали справи не містять.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У ст. 625 ЦК України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Так, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Передбачена ст. 625 ЦК України відповідальність застосовується до правовідносин зобов'язального характеру, які виникають з приводу грошових зобов'язань.
Згідно ст ст. 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Відтак, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою застосування відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
Тобто порушенням грошового зобов'язання є невиконання боржником обов'язку сплатити грошові кошти.
Стягнення попередньої оплати за договором не є наслідком порушення грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за невиконані роботи. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання.
Враховуючи, що ОСОБА_1 звертаючись до суду просила стягнути з відповідача штрафні санкції (3 % річних та інфляційні втрати) за невиконання ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» взятого на себе зобов'язання щодо будівництва та введення в експлаутацію нерухомого майна, що за своєю суттю не є грошовим зобов'язанням, судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено у задоволені вказаної позовної вимоги.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до п. п. 5, 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Враховуючи, що після укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_1 правомірно очікувала отримати нерухоме майно у погоджений сторонами строк, а також спричинення позивачу діями ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» душевних хвилювань, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення завданої моральної шкоди у розмірі 5 000 грн 00 коп.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження завданої моральної шкоди, колегія суддів оцінює критично, оскільки саме протиправні дії та вина ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку із завданими ОСОБА_1 хвилювань та моральних страждань.
Звертаючись до суду із позовною заявою, представник ОСОБА_1 просив стягнути із ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» витрати на правничу допомогу у розмірі 48 000 грн 00 коп.
Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, колегія суддів вважає, що зазначені представником ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 48 000 грн 00 коп. є завищеними.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення із ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд»на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн 00 коп.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 , колегія суддів оцінює критично, оскільки судом враховано подане клопотання та зменшено їх розмір з 48 000 грн 00 коп. до 30 000 грн 00 коп.
На адресу Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про стягнення із відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн 00 коп.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представником Овчаренко Д.В. надано копію акту виконаних робіт від 09 вересня 2025 року.
В акті зазначено: аналіз рішення суду від 24 січня 2025 року; проведення усної консультації; щоденний моніторинг Єдиного реєстру судових рішень; правовий аналіз апеляційної скарги ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд»; проведення додаткової усної консультації; підготовка відзиву на апеляційну скаргу; участь адвоката у судовому засіданні 10 вересня 2025 року. Загальна вартість юридичних послуг склала 30 000 грн 00 коп.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для підготовки відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що зазначені представником ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн 00 коп. є завищеними та не достатньо обґрунтованими.
Отже, колегія суддів вважає, що на користь ОСОБА_1 із ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд»підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 5 000 грн 00 коп.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 23 січня 2025 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 січня 2025 рокузалишити без змін.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 22 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко