справа № 761/6097/25 головуючий у суді І інстанції Кондратенко О.О.
провадження № 22-ц/824/9428/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
16 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 лютого 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Солом'янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території,-
Оскільки для складання повного тексту постанови потрібний значний час, колегія суддів вважає за необхідне відкласти його виготовлення, проголосивши в даному судовому засіданні вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 259, 268 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 лютого 2025 року змінити, виклавши його резолютивну частину в редакції цієї постанови.
Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Пологи Запорізької області, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті - м. Пологи Запорізької області, Україна.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова
справа № 761/6097/25 головуючий у суді І інстанції Кондратенко О.О.
провадження № 22-ц/824/9428/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
16 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 лютого 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Солом'янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території,-
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва із заявою про встановлення факту смерті його матері на тимчасово окупованій території, а саме: ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті - м. Пологи Запорізької області.
Свої вимоги обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Пологи Запорізької області померла його мати - ОСОБА_2 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть, виданого 15 листопада 2024 року Територіальним відділом РАЦС Пологівського району Управління РАЦС Запорізької області, серія НОМЕР_1 . Отримати свідоцтво про смерть українського зразка у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки, факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, а тому заявнику було відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті Солом'янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 лютого 2025 року, з урахуванням ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 07 березня 2025 року про виправлення описки, заяву задоволено. Встановлено факт смерті ОСОБА_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті - м. Пологи Запорізької області, Україна.
Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 19 березня 2025 року засобами поштового зв'язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просив змінити рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 лютого 2025 року в резолютивній частині, вказавши наступне: «встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки міста Пологи Запорізької області, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , причина смерті - випадкове отруєння окисом вуглецю».
На переконання апелянта суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, а саме не встановив і не зазначив у резолютивній частині рішення місце народження померлої, що має значення для справи, так як без встановлення цієї обставини державна реєстрація смерті померлої особи державним органом України була б здійснена не в повному обсязі.
Вказав, що додаткові докази про місце народження померлої не подав до суду першої інстанції для їх дослідження так як вони знаходилися на тимчасово окупованій території України за місцем смерті матері.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 лютого 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Солом'янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 червня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань щодо відкладення розгляду справи не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши думку учасника справи, який прибув у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_2 , про що свідчать копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками якого є - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , виданого 03 лютого 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Пологівського районного управління юстиції Запорізької області.
Звертаючись до суду з вищезазначеною заявою, заявник зазначав, що згідно лікарського свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5 та довідки про причину смерті (форми №11) №С-00567 від 15 листопада 2024 року, його мати - ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті - випадкове отруєння окисом вуглецю. Х47.
У своїй заяві, заявник наголошував, що документи, які засвідчують смерть його матері, видані некомпетентними органами, а тому, він змушений звернутися до суду із вищезазначеною заявою, для подальшого проведення державної реєстрації смерті його матері.
Судом встановлено, що м. Пологи Запорізької області є тимчасово окупованою територією.
Надані заявником документи, а саме: копія довідки про причину смерті (форма №11 №С-00567), виданої 15 листопада 2024 року Територіальним відділом РАЦС Пологівського району Управління РАЦС Запорізької області; копія свідоцтва про смерть, виданого 15 листопада 2024 року Територіальним відділом РАЦС Пологівського району Управління РАЦС Запорізької області, серія НОМЕР_1 , видані органами державної влади, які створені всупереч законодавства України, а тому, не є підставою для реєстрації смерті за правилами ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» органом державної реєстрації актів цивільного стану.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки, заявник не може отримати від територіальних органів Міністерства юстиції України, що створені за законодавством України документ встановленої форми про смерть та на його підставі зареєструвати смерть ОСОБА_2 . Здійснити державну реєстрацію смерті матері у позасудовому порядку, заявник позбавлений можливості.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Пунктом 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за №719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з'ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
Загальні вимоги до змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення передбачені статтею 318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Статтею 317 ЦПК України передбачено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України та встановлено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьому статті 19 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Крім того частиною другою статті 294 ЦПК України передбачене право суду під час розгляду справ окремого провадження з метою з'ясування обставин справи витребувати необхідні докази за власною ініціативою.
У частинах другій та третій статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
У постановах від 26 квітня 2023 року у справі №337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі №753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема письмові докази; речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/ довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.
Вочевидь, вказаний перелік доказів та засобів доказування не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин (постанова Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі №607/1612/23).
Встановлення факту смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява №14448/88, §33).
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. ч. 4-7 ст. 81 ЦПК України, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частиною 3 ст. 367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Крім того частиною другою статті 294 ЦПК України передбачене право суду під час розгляду справ окремого провадження з метою з'ясування обставин справи витребувати необхідні докази за власною ініціативою.
Вирішуючи в окремому провадженні справи про встановлення факту смерті особи після 23 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, суд не може ігнорувати обставини, в яких опинився заявник після повномасштабного військового вторгнення російської федерації на територію України та об'єктивні складнощі, які виникли у нього при наданні доказів на підтвердження відповідного факту.
Вищенаведені міркування щодо виняткового юридичного значення факту смерті особи; специфіки розгляду справ в порядку окремого провадження, зокрема особливої ролі суду при з'ясуванні обставин справи; об'єктивних складнощів, які виникли у заявника при наданні доказів для встановлення факту смерті матері на тимчасово окупованій території України, в своїй сукупності дають підстави для висновку про поважність причин пропуску заявником строку на подання доказів. На підставі наведеного, колегія суддів приймає долучені ОСОБА_1. до апеляційної скарги нові докази.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 18 вересня 1973 року райбюро РАЦС м. Пологи Запорізької області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася у м. Пологи Запорізької області.
Також, у долученому до заяви про встановлення факту, що має юридичне значення свідоцтві про народження (повторно) серії НОМЕР_3 , виданому 03 лютого 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Пологівського районного управління юстиції Запорізької області, зазначено, що мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 є громадянкою України. Наведене також підтверджено копією паспорта ОСОБА_2 як громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого 21 грудня 1999 року Пологівським РВ УМВС України в Запорізькій області.
Всупереч приписам частини першої статті 294 ЦПК України суд не дослідив повною мірою усіх поданих заявником доказів у їх сукупності та взаємозв'язку, не надав належної оцінки документам, які надано заявником.
У разі якщо суд першої інстанції мав сумнів у достовірності наданих заявником доказів та повідомлених обставин, він не був позбавлений можливості перевірити їх у інший спосіб, шляхом звернення із відповідними запитами до компетентних органів тощо.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За приписами ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви, однак у резолютивній частині не в повній мірі зазначив дані померлої, оскаржуване судове рішення підлягає зміні в резолютивній частині відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 лютого 2025 року змінити, виклавши його резолютивну частину в редакції цієї постанови.
Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Пологи Запорізької області, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті - м. Пологи Запорізької області, Україна.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 18 вересня 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова