Справа №:755/17746/24
Провадження №: 2/755/166/25
"22" вересня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Бовкун М.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача
ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 19 жовтня 2022 року № 898792601 в розмірі 91 134,00 грн та судові витрати, що складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн та витрат на оплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19 жовтня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 898792601. Договір укладено в електронній формі, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором. На виконання вимог кредитного договору ОСОБА_1 надано кредитні кошти у сумі 20 000,00 грн.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого сторони продовжували до 31 грудня 2022 року. Відповідно до умов договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 право грошової вимоги за кредитним договором від 19 жовтня 2022 року № 898792601, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , у розмірі 39 878,00 грн, перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі реєстру прав вимоги від 22 листопада 2022 року № 204.
30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено договір факторингу № 30/1023-01. Відповідно до умов договору факторингу від 30 жовтня 2023 року № 30/1023-01 право грошової вимоги за кредитним договором від 19 жовтня 2022 року № 898792601, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , у розмірі 91 134,00 грн, перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі реєстру прав вимоги від 30 жовтня 2023 року № 1.
04 вересня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 0409/24, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором від
19 жовтня 2022 року № 898792601, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , у розмірі 91 134,00 грн, перейшло до ТОВ «Юніт Капітал».
Позивач зазначає, що набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від
19 жовтня 2022 року № 898792601 у розмірі 91 134,00 грн, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 20 000,00 грн, сума заборгованості за відсотками - 71 134,00 грн.
На підставі вказаного просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 19 жовтня 2022 року № 898792601 у розмірі 91 134,00 грн.
Додатково наголошує, що всі нарахування заборгованості за кредитним договором від 19 жовтня 2022 року № 898792601 здійснювалися первісним кредитором до дати отримання ТОВ «Юніт Капітал» права грошової вимоги станом на день відступлення права вимоги. ТОВ «Юніт Капітал» не здійснювалося жодних додаткових нарахувань.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 листопада 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Разом з позовом від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача та про згоду на ухвалення заочного рішення.
У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подав. Конверти з ухвалою про відкриття провадження, що двічі направлялися за адресою останнього відомого зареєстрованого місця проживання відповідача, повернулися до суду неврученими з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «За закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі
№ 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Верховний Суд у постанові від 11 червня 2021 року у справі № 2-6236/11, провадження
№ 61-6596ск20, сформулював висновок, за яким у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Також, 15 листопада 2024 року на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено оголошення про розгляду Дніпровським районним судом міста Києва справи № 755/17746/24 за позовом ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Відповідачеві роз'яснено процесуальні права та встановлено процесуальні строки.
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.
19 жовтня 2022 року на підставі заявки ОСОБА_1 на отримання грошових коштів в кредит від 19 жовтня 2022 року, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 898792601, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 20 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.
Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 20 000,00 грн одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 20 жовтня 2022 року (пункт 2.3 кредитного договору).
Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору, позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшити суму кредиту в межах кредитного ліміту тощо. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 1 день від дати отримання позичальником першого траншу. Також сторони погодили, що встановлений в пункті
3.1 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду (пункт 3.2 кредитного договору). Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за 1 день дисконтного періоду проценти у розмірі 210,00 грн (пункт 3.3 кредитного договору).
У розділі 5 кредитного договору сторони погодили, що перший транш за цим договором надається шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий банком позичальнику, за умови, що для ініціювання переказу використані реквізити платіжної картки НОМЕР_1 .
Згідно із пунктом 7.1 кредитного договору, на момент укладення цього договору, сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення дисконтного періоду кредитування - 20 жовтня 2022 року.
Після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно (пункт 7.3.2 кредитного договору).
Пунктом 8.3 кредитного договору встановлено, що за умови, якщо позичальник не скористався умовами зменшення витрат та загальної вартості кредиту за договором, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за весь строк дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 % річних, що на день укладення цього договору становить 2,10 % в день від суми залишку кредиту.
Зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом після закінчення дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1 087,70 % річних, що становить 2,98 % в день від суми залишку кредиту (пункт 8.4 кредитного договору).
Якщо позичальник користуватиметься кредитом без продовження дисконтного періоду, умови про зарахунок загальних витрат за кредитом та загальної вартості кредиту на умовах, описаних в пункті
8.5 договору, не застосовуються. Відповідно, загальна вартість кредиту за період всього дисконтного періоду визначається відповідно до розміру базової процентної ставки, вказаної в пункті 8.3 договору.
Проценти в розмірі визначеному за правилами цього договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня закінчення строку дії цього договору.
Водночас, відповідно до пункту 12.4 кредитного договору, сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання позичальник зобов'язаний сплачувати на користь кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 1087,70 % річних. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті
625 ЦК України.
Згідно із пунктом 14.1 кредитного договору, невід'ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору, і позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розумію, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.
Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний (пункт 14.2 кредитного договору). Цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму (пункт 14.12 кредитного договору).
Відповідно до довідки від 09 листопада 2023 року щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договір підписано позичальником ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором MNV67АКЗ 19 жовтня 2022 року. Дій на продовження дисконтного періоду позичальником не вчинялося.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором від 19 жовтня 2022 року
№ 898792601з станом на 10 вересня 2024 року сума заборгованості складає 91 134,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 20 000,00 грн, прострочені відсотки - 71 134,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Як встановлено судом, договір кредитної лінії від 19 жовтня 2022 року № 898792601 укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону, а саме з боку позивача за допомогою факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки позивача, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, а з боку відповідача за допомогою одноразового ідентифікатору та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідачем не спростовано факту укладення договору кредитної лінії від 19 жовтня 2022 року
№ 898792601, власного розрахунку заборгованості не надано.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (стаття 510 ЦК України).
За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від
23 вересня 2015 року у справі № 6-979ц15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі
№ 243/11704/15-ц.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит, що узгоджується з положеннями статті 517 ЦК України.
З матеріалів справи судом встановлено таке.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до якого клієнт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язувалося відступити фактору ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язувався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до Додаткової угоди від 28 листопада 2018 року № 19 до вказаного договору, строк дії договору закінчується 31 грудня 2020 року, але у будь якому разі до моменту належного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором,
Із копії Додаткової угоди від 31 грудня 2020 року № 26 до вказаного договору, вбачається, що сторони договору дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції, а згідно пункту 8.2 договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 строк цього договору закінчується 31 грудня
2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
З досліджених судом додаткових угод від 31 грудня 2021 року № 27, від 31 грудня 2022 року
№ 31 та від 31 грудня 2023 року № 32 встановлено, що сторони погодили продовжити строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
Згідно наданої позивачем копії реєстру прав вимоги від 22 листопада 2022 року № 204, на виконання договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», Клієнт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило факторові ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 19 жовтня 2022 року № 898792601у розмірі 39 878,00 грн, з яких: 20 000,00 грн - заборгованість по основному боргу, 19 878,00 грн - заборгованість по відсоткам.
Відповідно до складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунку заборгованості за кредитним від 19 жовтня 2022 року № 898792601 станом на 22 листопада 2022 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 39 878,00 грн, з яких: 20 000,00 грн - залишок заборгованості за основним боргом, 19 878,00грн - залишок заборгованості за відсотками. Розрахунок проведено за період з 19 жовтня 2022 року по 22 листопад 2022 року (включно).
З наданого розрахунку заборгованості відомостей про внесення ОСОБА_1 на погашення заборгованості грошових коштів не встановлено.
30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого клієнт ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язувався відступити факторові ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язувався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах визначених цим договором. Згідно з пунктом 4.1 договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.
До матеріалів справи долучено копію Реєстру прав вимоги від 30 жовтня 2023 року № 1, відповідно до якого, на виконання укладеного договору факторингу від 30 жовтня 2023 року № 30/1023-01, ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором від 19 жовтня 2022 року № 898792601, на загальну суму 91 134,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 20 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 71 134,00 грн.
При цьому, відповідного договору факторингу від 30 жовтня 2023 року № 30/1023-01, акту приймання-передачі відповідного Реєстру прав вимоги, доказів здійснення фінансування за договором факторингу до матеріалів справи не долучено.
З наданого розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс», вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 19 жовтня 2022 року № 898792601 складає 91 134,00 грн, з яких: тіло кредиту - 20 000,00 грн, нараховані проценти - 71 134,00 грн. Розрахунок здійснено за період з 22 листопада 2022 року по 30 жовтня 2023 року (включно).
04 вересня 2024 року між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 0409/24, відповідно до умов якого фактор ТОВ «Юніт Капітал» зобов'язувався передати грошові кошти в розпорядження клієнта ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Відповідно до умов пункту 1.2 вказаного договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 04 вересня 2024 року до Договору факторингу від
04 вересня 2024 року № 0409/24, до позивача ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 19 жовтня 2022 року № 898792601 в сумі 91 134,00 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу - 20 000,00 грн та заборгованості по несплаченим відсоткам - 71 134,00 грн.
Згідно з випискою з особового рахунка за кредитним договором від 19 жовтня 2022 року
№ 898792601, розмір заборгованості ОСОБА_1 складає 91 134,00 грн, з яких: прострочене тіло (заборгованість за тілом кредиту) - 20 000,00 грн, прострочені відсотки - 71 134,00 грн.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором від 28 серпня 2021 року № 223043154.
В подальшому, 30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 30/1023-01, внаслідо чого право вимоги до відповідача за кредитним договором від 19 жовтня 2022 року року № 898792601 перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Після чого, 04 вересня 2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклало з позивачем ТОВ «Юніт Капітал» договір факторингу № 0409/24, за умовами якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 19 жовтня 2022 року № 898792601.
Таким чином, позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії від
19 жовтня 2022 року року № 898792601 на суму 91 134,00 грн, з яких: 20 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 71 134,00 грн - заборгованість за відсотками.
На підтвердження належного виконання первісним кредитором зобов'язань за договором від
19 жовтня 2022 року № 898792601 позивачем надано копію платіжного доручення від 19 жовтня 2022 року про «переказ коштів згідно договору № 898792601 від 19.10.2022, ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , для зарахувння на платіжну картку № НОМЕР_3 хх-хххх-9248, без ПДВ», на ім'я ОСОБА_1 на суму 20 000,00 грн.
Відповідно до наданої Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» довідки від
13 серпня 2024 року № 08/2024, виданої відповідно до договору від 26 вересня 2013 року № 1336 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та АТ КБ «ПриватБанк», про те, що було здійснено за дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» такі успішні платежі через платіжний сервіс LiqPay АТ КБ «ПриватБанка» на карти клієнтів, зокрема 19 жовтня 2022 року платіж № 2112850239 на суму 20 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 .
Суд враховує, що переказ грошових коштів вчинено АТ КБ «ПриватБанк» на зазначений ОСОБА_1 у тексті кредитного договору картковий рахунок. Заперечень стосовно належності вказаної банківської картки відповідачем не заявлено, факт перерахування грошових коштів на банківську картку не спростовано.
Судом встановлено, що відповідачем факту отримання коштів за кредитним договором не спростовано, доказів погашення кредитної заборгованості суду не надано, власного розрахунку заборгованості за кредитним договором не надано.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов'язань з повернення грошових коштів за договором від 19 жовтня 2022 року № 898792601 утворилась заборгованість у розмірі
19 878,00 грн. Розрахунок проведено за період з 19 жовтня 2022 року по 22 листопада 2022 року.
З розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором від 19 жовтня 2022 року № 898792601, складеного ТОВ «Таліон Плюс», вбачається, що заборгованість складає 91 134,00 грн. Розрахунок проведено за період з 22 листопада 2022 року по 30 жовтня 2023 року (до 30 жовтня 2023 року розмір заборгованості не змінено).
З долучених до матеріалів справи розрахунків заборгованості відомостей про внесення ОСОБА_1 грошових коштів на погашення заборгованості за кредитним договором не встановлено, відповідачем доказів на підтвердження протилежного не надано.
З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 20 000,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Стосовно вимоги про стягнення відсотків за користування позикою суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті
625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Вказані висновки щодо застосування частини першої статті 1050 та статті 625 ЦК України у їх взаємозв'язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.
Відповідно до висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13 «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.».
При цьому, у кредитному договорі від 19 жовтня 2022 року № 898792601 сторони, діючи відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом, що передбачено розділом 7 та 8 кредитного договору.
Окрім цього сторонами було погодження строк дії договору. Відповідно до пункту 11.1 договору такий договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п'яти) років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов'язання , що виникли під час дії цього договору діють до повного їх виконання.
Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості, відсотки за користування кредитом нараховувалися з 19 жовтня 2022 року по 30 жовтня 2023 року, тобто в межах дії кредитного договору.
Отже, враховуючи зміст кредитного договору, відсотки за користування кредитними коштами нараховано відповідно до умов кредитного договору. Тому на користь позивача підлягають стягненню нараховані відсотки у розмірі 71 134,00 грн.
При цьому, відповідачем розрахунку заборгованості за відсотками не спростовано, власного розрахунку не надано. Також відповідачем не надано доказів щодо належного виконання ним умов кредитного договору, відповідним правом останній не скористався.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті
77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Частинами першої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.
Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19.
На підтвердження факту надання правової допомоги та розміру витрат на правничу допомогу представником позивача - адвокатом Тараненком А.І., до матеріалів справи долучено: довіреність від
22 лютого 2024 року на представництво ТОВ «Юніт Капітал», копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 24 квітня 2012 року № 4956, договір про надання правничої допомоги від
09 вересня 2024 року № 09/09/24-02, укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» з додатком № 1, що становить протокол погодження вартості послуг до договору, Додаткову угоду від 09 вересня 2024 року № 4 до договору про надання правничої допомоги від 09 вересня 2024 року № 09/09/24-02, Акт прийому-передачі наданих послуг від 09 вересня 2024 року на загальну суму 6 000,00 грн.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження
№ 61-22131св19 судом також зроблено висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Документи, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу в сумі
6 000,00 грн долучалися позивачем до позовної заяви та направлялися відповідачу. Однак до даного часу жодних заперечень щодо розподілу судових витрат від відповідача до суду не надходило.
Згідно із статтею 141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позову, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Судові витрати, а саме: витрати на оплату судового збору, підтверджено платіжною інструкцією від 27 вересня 2024 року № 5422 про оплату судового збору на суму 2 422,40 грн.
Отже, у зв'язку із задоволенням позову на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату судового збору у сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі
6 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 256, 257, 512, 514, 517, 526, 549, 610, 611, 615, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, статтями 12, 13, 49, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії від 19 жовтня 2022 року № 898792601, а саме заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 20 000,00 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 71 134,00 грн, що разом складає - 91 174,00 грн (дев'яносто одну тисячу сто сімдесят чотири гривні
00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн (шість тисяч гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43541163, адреса місцезнаходження: вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10, м. Київ, 01024.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду виготовлено 22 вересня 2025 року.
Суддя О.О. Хромова